Всесвітня історія. 6—7 класи: Нестандартні уроки

7 КЛАС

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Мета. Сформувати уявлення про причини виникнення середньовічної Європи; створити умови для розуміння причинно-наслідкових зв’язків між подіями; установити зв’язок між Великим переселенням народів і виникненням варварських королівств; схарактеризувати Франкське королівство; розвивати вміння порівнювати держави стародавнього світу та середньовіччя й висловлювати власну думку щодо причин виникнення та загибелі варварських королівств.

Обладнання. Карта світу, Європи.

Тип уроку. Урок пояснення нового матеріалу.

Очікувані результати. Після цього уроку учні навчаться: називати хронологічні межі існування Франкського королівства та імперії Карла Великого; показувати на карті напрямки Великого переселення народів, кордони варварських королівств, Франкської держави та імперії Карла Великого; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття; характеризувати держави та історичні постаті; порівнювати держави стародавнього світу та середньовіччя; висловлювати власне судження щодо ролі імперії Карла Великого в історії середньовічної Європи.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель пояснює назву теми, ознайомлює учнів із кількістю годин, формою проведення тематичного оцінювання тощо.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Слово вчителя.

У минулому навчальному році ми вивчали такий цікавий феномен історії, як Велике переселення народів. Пригадаймо ж, що це таке. Вислухавши кілька відповідей учнів, учитель нагадує, що Велике переселення народів — це рух різних народів (гунів, ґотів, сарматів, пізніх скіфів тощо) у IV—VI ст. у західному напрямку.

«Мозковий штурм».

Учитель пропонує учням за допомогою методу «мозкового штурму» визначити причини Великого переселення народів:

а) прагнення воєнної знаті захоплення здобичі та нових земель;

б) зміна клімату на півночі Європи (похолодання, яке призвело до зменшення територій земель, придатних для обробітку);

в) швидкий приріст населення;

г) брак землі (екстенсивний характер ведення господарства збільшив потребу нових пасовиськ та орних земель).

Розповідь учителя.

Велике переселення народів розпочалося з поступового пересування Готів із Прибалтики до Північного Причорномор’я. Остґоти осіли в пониззі Дніпра, а вестґоти — між Дністром і Дунаєм. Проте в 375 р. гуни, розгромивши племінний союз Готів на чолі з Германаріхом, підкорили більшу частину остґотів та інші племена. Восени 376 р. вестґоти підтиском гунів, перейшовши Дунай, оселилися, із дозволу Риму, на території римської провінції Мезії (територія між Нижнім Дунаєм і Балканами). Унаслідок постійних утисків римських чиновників вестґоти підняли повстання та розгромили римську армію під Адріанополем. Тільки в 382 р. імператору вдалося придушити повстання. На початку V ст. вестґоти на чолі з Аларіхом І розпочали похід в Італію та захопили Рим. Згодом вони завоювали значну частину Ґалії, а пізніше — Іспанії, заснувавши на цих землях Тулузьке королівство. До середини V ст. германські племена (вандали, алемани, бурґундці, франки, англи, сакси) заселили територію Західної Римської імперії та створили наприкінці VI—VII ст. свої королівства. Отже, наслідком Великого переселення народів стало знищення Західної Римської імперії та виникнення на теренах Європи багатьох нових держав.

III. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Перед початком розгляду нового матеріалу вчитель ставить перед класом проблемне питання: «Чи було Велике переселення народів головною причиною загибелі Західної Римської імперії?».

За кожним із трьох питань розгляду нового матеріалу пропонується по одному варіанту проведення уроку. Учитель самостійно вирішує, із яким варіантом йому працювати. Решту матеріалу можна викладати лекційно або заздалегідь дати завдання учням підготувати доповіді за цими питаннями.

1. Загибель Римської імперії та виникнення варварських королівств.

«Прес-конференція».

Учитель об’єднує учнів у шість груп, кожна з яких отримує картку з інформацією для опрацювання. Після обговорення інформації в групах відбувається прес-конференція, на якій представники від кожної групи розповідають про результати роботи своєї групи. Решта учнів, вислухавши виступ, ставлять уточнюючі запитання.

Рекомендація. Результати роботи можуть бути занесені на дошку, а загальний результат кожний учень може переписати в зошит.

Правила роботи в групі

1) Отримавши картку, призначити керівника, який буде координувати роботу групи, секретаря, який буде записувати результати роботи групи, хронометриста, який буде стежити за часом, і доповідачів, які виступатимуть із результатами роботи групи.

2) Уважно прочитати інформацію на картці.

3) Обговорити прочитану інформацію та скласти стислий виступ для доповідача.

4) Не заважати одне одному, виступати по черзі, за командою керівника групи.

5) У разі виникнення запитань звернутися до вчителя.

Картка № 1

Велике переселення народів змінило карту Європи. На території Римської імперії з’явилися вестґоти, що прийшли сюди під тиском гунів, які підняли повстання внаслідок утисків римських чиновників. Племена вестґотів спочатку знищили армію Східної Римської імперії на чолі з імператором під Адріанополем (378 р.), а потім почали рух до Італії. У 395 р. Римська імперія була остаточно поділена на дві частини, що спричинило зростання кризи в імперії. На початку V ст. вестґоти на чолі з Аларіхом вторглися до Італії та в 410 р. захопили Рим. Це стало початком занепаду Західної Римської імперії. Ґоти та інші варварські племена продовжували захоплювати землі Римської імперії. У той же час розпочали свій рух гуни, які після розгрому ґотів у Північному Причорномор’ї створили свою державу на чолі з Аттілою. Рух гунів удалося призупинити в 451 р. під час битви на Каталаунських полях. Виснаження гунської армії та смерть Аттіли призвели до розпаду їхньої держави. У 455 р. Рим захопили вандали, які піддали його нищівному розграбуванню, чим остаточно підірвали міць Західної Римської імперії. У 476 р. вождь варварів Одоакр скинув останнього римського імператора Ромула Авґустула, після чого Західна Римська імперія припинила своє існування.

Рекомендація. Учитель може порекомендувати учням побудувати розповідь про загибель Римської імперії у вигляді хронологічної таблиці.

Дата	Подія
375 р.	Розгром гунами ґотів у Північному Причорномор’ї та оселення вестґотів на території Римської імперії
378 р.	Битва під Адріанополем, знищення римської армії, що призвело до початку масових вторгнень варварів через відкриті кордони
395 р.	Поділ імперії на дві частини — Західну та Східну, що призвело до послаблення держави та поширення кризи
410 р.	Захоплення вестґотами на чолі з Аларіхом Риму, що стало початком занепаду імперії
451 р.	Битва на Каталаунських полях, що закінчилася зупиненням гунів
455 р.	Нищівне пограбування Риму вандалами, остаточне падіння авторитету й могутності Західної Римської імперії
476 р.	Скинення вождем варварського племені Одоакром останнього римського імператора Ромула Авґустула, після чого Західна Римська імперія припинила своє існування

1) Чому ґоти оселилися на території імперії?

2) Чому імператори дозволяли селитися варварським племенам на землях імперії?

3) Чому ґоти повстали?

4) Чому поділ імперії на дві частини послабив державу?

5) Чому битву на Каталаунських полях називають битвою народів?

Картка № 2

Упродовж багатьох століть на берегах середнього Одеру жило плем’я вандалів. Досить розмірене життя племені було перерване Великим переселенням народів, у результаті якого вандали в 409 р. потрапили до Іспанії, зайнявши південну частину Піренейського півострова. Незабаром королем вандалів став Гензеріх, який уклав угоду з правителем римської провінції Африки. У результаті в 429 р. близько 80 тис. вандалів на чолі з королем переселилися до Африки. Проте спокійно жити їм не вдалося, і вандали розпочали війну із Західною Римською імперією. Ця боротьба завершилася укладенням угоди, за якою західно-римські імператори визнавали владу вандалів в Африці. Нестабільна ситуація в Італії дозволила королівству вандалів не тільки зміцніти, але й здійснювати набіги. У 455 р. місто Рим піддалося страшному пограбуванню з боку вандалів. Король вандалів також відібрав у римлян землі, які ті мали в Африці. Жорстоких утисків зазнало католицьке духовенство, яке було вислане з Африки завдяки старанням аріан, чия релігія стала державною у вандалів. Усі історики називають Гензеріха «морським» королем, оскільки саме завдяки розвитку військово-морського флоту державі вандалів удалося лише за кілька років перетворитися на найсильніше царство того часу. У 477 р., повернувшись із чергового морського походу, Гензеріх помер, передавши престол своєму сину, який незабаром уклав з імперією мирну угоду, у результаті якої війни на кілька десятиліть припинилися. Проте через певний час виник конфлікт Вандальського королівства зі Східною Римською імперією (Візантією). Війна, що почалася в 533 р., була завершена майже рік по тому та призвела до цілковитого розгрому вандальської держави, останній правитель якої був узятий у полон і перепроваджений до Константинополя. Із того часу Вандальське королівство, що своїми морськими набігами наводило жах на всю Європу, припинило своє існування.

1) Чому вандали потрапили на Піренейський півострів?

2) Як вандали опинилися в Північній Африці?

3) Чому Гейзеріх зміг легко захопити Рим?

4) Чому Гейзеріха називали «морським» королем?

5) Чому вандали, які були християнами, погано ставилися до католицьких священиків?

6) Яке значення в наш час має поняття «вандалізм»? Як і чому воно виникло?

7) Як Вандальське королівство припинило своє існування?

Картка № З

Остґоти складали східну гілку Готського народу, що наприкінці IV ст. розділився на вестґотів і остґотів. Остґоти жили в піщаних степах між Дніпром і Доном. Найбільшої могутності в Північному Причорномор’ї остґоти досягли під час правління Германаріха, але незабаром їх розгромили гуни. Остґоти змушені були підкоритися гунам, які залишили їх жити на колишніх місцях. Остґоти прожили на цих землях майже сто років, здійснюючи набіги на сусідів, поки в 481 р. єдиним королем усіх остґотів став Теодоріх. Незабаром Теодоріх повів остґотів до Італії, де, після її підкорення, за домовленістю з римським імператором, і почав правити. Зовнішня політика Теодоріха мала мирний характер. Він був старшим серед усіх королів варварів. Він дивився на себе та остґотів як на посередників між античним світом і варварським. Родина Теодоріха дістала римську освіту. Будучи аріанином, він відрізнявся віротерпимістю, але релігійний антагонізм ґотів-аріан і католиків-римлян ставав на заваді його прагнень. Релігійні розбрати стали приводом для зіткнень із Візантією, що зробило Теодоріха жорстоким. Наприкінці свого життя він почав переслідувати римських сенаторів і католиків. Проте за Теодоріха Остготське королівство досягло свого найвищого розквіту, і після смерті в 526 р. почався його швидкий занепад. Незабаром розпочалася війна з Візантією. Остготське королівство було знищене після двадцятирічної боротьби, а Італія потрапила в залежність до інших варварів — ланґобардів.

1) Пригадайте, як ґоти опинилися в Північному Причорномор’ї?

2) Хто очолив остґотів у поході до Італії?

3) Що стало перешкодою у відносинах Остготського королівства та Візантії?

4) Яку зовнішню політику намагався проводити Теодоріх?

5) Ким Теодоріх уважав остґотів?

6) Чому родина Теодоріха здобула римську освіту?

7) Як Остготське королівство припинило своє існування?

Картка № 4

Тулузьке королівство (418—507 рр.) — держава вестґотів та їхніх союзників. Як окреме плем’я вестґоти вперше з’явилися в історії в 268 р., коли вторглися до Римської імперії на Балканський півострів, проте були відбиті й оселилися в Північному Причорномор’ї. Під тиском гунів у 376 р. вони перейшли Дунай, звернувшись до римського імператора Валента із проханням надати їм місця для поселення. Валент задовольнив їхнє прохання, але, невдоволені римськими чиновниками, вони підняли бунт. У битві під Адріанополем вестґоти розгромили армію Валента, убивши його самого. Імператор Феодосій І уладнав конфлікт, але після його смерті 395 р., коли Римська імперія була поділена між його синами на Східну та Західну, вестґоти, користуючись непевністю ситуації, почали грабіжницькі походи спочатку до Греції, а в 410 р. на чолі з Аларіхом захопили Рим. Потім вони пішли до Південної Ґаллії, де створили власне Тулузьке королівство, до якого входила територія Ґаллії від Луари й уся Іспанія. Найбільшого розвитку Тулузьке королівство досягло за Теодоріха І (419—445 рр.), який розширив межі Тулузького королівства й укріпив його внутрішньо. Теодоріх воював із Візантією, вандалами, гунами. У 451 р. в рішучій битві з гунами на Каталаунських полях загинув вестґотський король і вестґоти проголосили своїм королем його старшого сина Торісмонда. У 507 р. вестґоти були розгромлені королем франків Хлодвіґом, залишили на його користь Південну Ґаллію та відійшли до Іспанії. Вестґотське королівство продовжувало боротьбу за своє існування, утримуючи землі на Піренейському півострові, але в 711 р. Вестготське королівство було знищене арабами.

1) Як вестґоти опинилися в Північному Причорномор’ї?

2) Чому вестґоти хотіли оселитися в Римській імперії?

3) Чому римський імператор надав вестґотам землю в імперії?

4) Чому вестґоти підняли повстання?

5) Чому вестґоти вели грабіжницькі походи?

6) Де виникло Тулузьке королівство?

Картка № 5

Франки належать до групи германських племен, що вперше згадуються в хроніках у III ст. Вони жили на берегах Рейну й Мааса. Слово «франк» походить від «фреккр» — хоробрий, відважний. Наприкінці III — початку IV ст. франки почали здійснювати набіги на територію Римської імперії, а саме на північно-східну Ґаллію, й осіли там як союзники Риму. У IV ст. деякі їхні вожді обіймали важливі посади в адміністрації Римської імперії та її армії. Починаючи з 407 р. франки, скориставшись послабленням імперії, просуваються на захід, розселяючись на вільних землях, не конфліктуючи з місцевим галло-римським населенням. До 450 р. франки поділилися на дві великі групи та створили численні королівства, що рідко об’єднувалися в союзи. У V ст. франки під керівництвом свого вождя Хлодвіґа завоювали основну частину Ґаллії та утворили королівство франків. Франки були прихильниками язичництва; вони не визнавали богів, але робили зображення лісів і вод, птахів і тварин, а також інших стихій природи та поклонялися їм як богу, приносили жертви. Проте в 496 р. Хлодвіґ прийняв католицтво. Перехід до католицького віросповідання дозволив Хлодвіґу отримати вплив і владу над ґалло-римським населенням. До того ж тепер він мав могутню підтримку — католицьке духовенство. Практично все своє життя король провів у війнах. Останні роки свого правління Хлодвіґ займався усуненням суперників, а також своїх родичів. У 511 р. голова королівства, що простяглося від Рейнської долини до Піренеїв, поселився в Парижі, який зробив своєю резиденцією. Подальша історія франків пов’язана з Меровінґами та Каролінґами.

1) Чому римські імператори дозволили франкам оселитися в Ґаллії?

2) Чому франки стали служити Римській імперії?

3) Чому Хлодвіґ прийняв католицтво?

4) Чому Хлодвіґ займався усуненням своїх родичів?

5) Чому Париж став резиденцією короля?

Картка № 6

На землях Римської імперії утворювалися варварські королівства. Східно-германські племена бурґундців жили на берегах річки Одер, звідти вони перейшли в долину річки Майн. Перші сутички римлян із бурґундцями належать до 279 р. н. е. УIV ст. бурґундці під тиском сусідніх племен переправилися через Рейн й отримали від імператора Гонорія прикордонні землі в Ґаллії, де вони й зупинилися після поразок від Аеція в 437 р., а потім від гунів під Женевою. Центром Бурґундського королівства стало місто Ліон. Невелике за розміром королівство впливало на Західну Римську імперію, оскільки займало вигідне географічне положення, відрізуючи імперію від Північної Ґаллії. У 534 р. Бургундське королівство було підкорене франками. Пізніше назва племені бурґундців залишилася в назві герцогства, а потім і частини території сучасної Франції.

1) Чому бурґундці почали переправлятися через Рейн до Римської імперії?

2) Чому римський імператор дозволив бурґундцям оселитися в Ґаллії?

3) Чому Бурґундське королівство мало вплив на Західну Римську імперію?

4) Як склалася доля Бурґундського королівства?

Картка № 7

У середині V ст. до Британських островів, де була розташована колишня римська провінція, розпочалося вторгнення північно-західних германських племен англів, ютів та саксів із Північної Німеччини. Легко придушивши супротив залишків римських військ і місцевого населення, асимілювавши місцеві племена кельтів із так званими романо-британцями, англосаксонські племена утворили сім королівств: Ессекс, Вессекс і Суссекс утворили сакси, Останглію, Марсію та Нортумбрію — англи, а Кент — юти. На початку IX ст. королівства створили об’єднання на чолі з Ессексом, а їхні утворення стали називати Англія. Під час завоювання Британії в англосаксів почали зароджуватися феодальні відносини. Із вільних членів сільської громади поступово почав відокремлюватися прошарок великих землевласників, що походили з родової знаті (ерли), і королівських дружинників (тени). Важливу роль у житті англосаксів відіграло прийняття християнства (VII ст.) та виникнення церковного землеволодіння. Вторгнення норманів (вікінгів) у 1066 р. поклало край пануванню англосаксів.

1) Чому англосакси почали вторгнення до Британських островів?

2) Чому англосакси заснували так багато королівств?

3) Чому королівства об’єдналися?

4) Чому виникла назва Англія?

5) Яке значення відіграло прийняття англосаксами християнства?

6) Що поклало край правлінню англосаксів?

2. Франкська держава Меровінґів. Держава Каролінґів. Загибель імперії Карла Великого, утворення держав середньовічної Європи. «Карусель».

Половина учнів класу отримують картку з інформацією, яку вони мають опрацювати. Стільці в класі розташовуються у два кола попарно. Учні сідають обличчями одне до одного (учні внутрішнього кола сідають спинами до центру кола, учні зовнішнього кола — обличчями до нього, учні, які отримали картки, мають сісти у внутрішнє коло). За сигналом учителя учні внутрішнього кола розповідають інформацію, яка була в них на картках, а учні зовнішнього кола уважно слухають і ставлять запитання, які в них будуть виникати під час прослуховування інформації. Через деякий час, за сигналом учителя, учні зовнішнього кола пересідають на один стілець за напрямком годинникової стрілки. Вони роблять це доти, доки не повернуться до того місця, звідки розпочинали роботу. Потім, зробивши коло, вони розповідають учневі, який сидить у внутрішньому колі, усю інформацію, яку отримали під час руху «каруселі». Під час розповіді учень, який слухає, занотовує необхідну інформацію.

Правила роботи для учнів внутрішнього кола

1) Уважно прочитати інформацію на картці.

2) Розповісти учневі, що сидить навпроти, інформацію, яка була на картці.

3) У разі виникнення запитань дати на них відповідь.

4) Повторити розповідь для кожного учня, який буде сідати навпроти.

5) Вислухати розповідь учня, із якого розпочалася робота, і занотувати необхідну інформацію.

Правила роботи для учнів зовнішнього кола

1) Уважно прослухати інформацію, яка буде розповідатися, і занотувати основні положення.

2) У разі виникнення запитань поставити їх учневі, який розповідав інформацію.

3) За командою вчителя пересісти на один стілець за напрямком годинникової стрілки.

4) Уважно вислухати інформацію наступного учня, занотувати основні положення.

5) Пересідати доти, доки ви не повернетесь до учня, із якого розпочалася розповідь.

6) Розповісти йому всю інформацію, отриману під час руху колом.

7) У разі виникнення запитань дати на них відповідь.

Картка № 1

У 450 р. франки розпалися на дві великі групи: франки рипуарські, що жили біля середнього Рейну між Тріром і Кельном, звідки їхні володіння доходили до долини Мозеля, і франки салічні (приморські), що жили між Рейном і Шельдою, володіння яких простягалися до долини Соммі. Вони створювали численні королівства, що інколи об’єднувалися в союзи. У 457 р. з’явилося королівство Турне, королем якого став Хільдерік із роду Меровінґів, батько Хлодвіґа.

Картка № 2

Меровінґи — перша королівська династія у Франції. Вона бере початок від легендарного Меровея, нащадок якого — Хільдерік — був першим її історично відомим представником. Син Хільдеріка Хлодвіґ (466—511 рр.) після низки перемог над римлянами та алеманами, вестґотами заснував королівство франків.

Картка № 3

За перші десять років Хлодвіґ провів завоювання останніх володінь імперії та робив спроби зберегти римські інститути, що довели свою ефективність. Він продовжував захоплення територій: досягав Луари, здійснював набіги на Аквітанію тощо.

Картка № 4

Хлодвіґ був язичником, але прийняв християнство. Хрещення, що перетворило франкського короля на поборника католицизму, забезпечило йому підтримку церкви як у своєму королівстві, так і в королівствах, що підкорилися суверенам — аріанам. Прийняття християнства франками сприяло об’єднанню ґалло-римлян із варварами. Із середини VI ст. слово «франк» почало означати будь-якого підданого короля.

Картка № 5

Упродовж VI ст. франки на чолі з Меровінґами продовжували завоювання, і в середині VI ст. королівство, яке майже вдвічі збільшило свою територію, значно посилилося. Воно стає головною державою Західної та Центральної Європи, союзником Візантійської імперії в її боротьбі з остґотами, а потім із ланґобардами.

Картка № 6

Останні роки свого правління Хлодвіґ займався усуненням суперників, а також своїх родичів, і вимагав, щоб інші франки визнали його владу. У 511 р. голова королівства, що простягалося від Рейнської долини до Піренеїв, оселився в Парижі, який зробив своєю резиденцією. Того ж року він скликав в Орлеані перший національний собор, у якому взяли участь 32 єпископи. Хлодвіґ помер у 511 р. в церкві Святих Апостолів, яку він збудував на місці поховання Святої Женев’єви.

Картка № 7

Після Хлодвіґа держава не стала стабільним утворенням, її територія постійно переділялася між нащадками королів. Після чого вона остаточно поділилася на три держави — Бурґундію, Австразію та Нейстрію. Був період, коли король Даґоберт (629—639 рр.) знову об’єднав під своєю владою всю державу, але невдало ведена ним внутрішня політика призвела до послаблення королівської влади. Після його смерті розпочався період «лінивих королів», коли в країні панували майордоми.

Картка № 8

Один із майордомів Меровінґів, Піпін Короткий, за підтримки Папи Римського Захарія І в 751 р. скинув останнього Меровінґа та був проголошений королем, започаткувавши династію Каролінґів.

Картка № 9

Каролінґи успадкували владу від Меровінґів і до 987 р. продовжували управляти в деяких королівствах. Ім’я Каролінґів походить від Карла Мартелла, який переміг маврів у битві при Пуатьє в 732 р. Найвидатнішим представником династії був Карл Великий, який коронувався імператором у 800 р.

Картка № 10

Син Піпіна Геристальського Карл Мартелл (715—741 рр.) успішно продовжив політику батька, провів низку реформ (найбільше значення мала військова реформа, яка започаткувала феодальне землеволодіння), залишившись самовладним правителем знову об’єднаної Франкської держави. Однак королівський престол протягом багатьох років ніхто не посідав.

Картка № 11

Син і наступник Карла Мартелла майордом Піпін Короткий (741—768 рр.) на зборах франкських феодалів за підтримки папського престолу в 751 р. був проголошений королем франків. Над ним — першим серед європейських королів — був здійснений обряд помазання на царство. Останній із Меровінґів був пострижений у ченці проти власної волі. Папа Римський признав єпископів, призначених Піпіном, і під страхом відлучення заборонив франкам обирати собі королів з іншого роду.

Картка № 12

Найбільшого розвитку монархія досягла за правління Карла Великого (768—814 рр.). У результаті великих завойовницьких походів до її складу ввійшли території, які зараз складають Західну Німеччину, Північну Італію, Північну Іспанію, а також багато інших земель. Показником зростання могутності держави стало проголошення у 800 р. Карла імператором. У його руках зосереджувалася значна влада, але Карл Великий мав ділити її зі знаттю, без згоди якої не приймалося жодне важливе рішення. Найвищі світські та духовні феодали входили до складу постійно діючої ради при імператорі. Майже щороку скликався з’їзд усієї знаті (так зване «Велике поле»).

Картка № 13

Син Карла Великого Людовік І Благочестивий був єдиним наступником імператора, який утримував державу в єдності, але після його смерті між його синами Лотарем І, Людовіком II Німецьким і Карлом II Лисим упродовж трьох років тривала громадянська війна. Після поділу імперії між трьома онуками Карла Великого згідно з Верденським договором 843 р. Каролінґи спочатку продовжували тримати трон у всіх трьох створених країнах: Західній Франкії, Середній Франкії та Східній Франкії.

Картка № 14

У Західній Франкії, яка стала Францією, Каролінґи продовжували бути правлячою династією, поки у 987 р. Капетинґи не захопили трон. У Середній Франкії, яка стала королівствами Лотарингія, Прованс і Ломбардія, родина правила до 875 р., але далі держава розпалася згідно з Мерсенським договором 870 р. У Східній Франкії, ядрі пізніших Німеччини та Священної Римської імперії, Каролінґи керували до смерті Людовіка IV Дитини (911 р.). Герцоги племінних герцогств прийняли Саксонську династію, яка називалася Оттоніани, або Людольфінґери, які свідомо виставляли себе як наступники Каролінґів.

Картка № 15

Джерелом права у франків були звичаї, постанови франкських королів законодавчого характеру (капітулярії). Завойоване населення Ґаллії жило за римським правом. Збірником звичаєвого права є «Салічна правда», яка, вірогідно, виникла наприкінці V ст. «Салічна правда» — це не звід законів і не кодекс, а фіксований перелік правових звичаїв. Здебільшого її статті присвячені злочинам проти особи та майна. Ці статті встановлювали покарання за крадіжку свиней, рогатої худоби, коней, собак, рабів, за підпал, ламання загорож. «Салічна правда» передбачала суворі покарання, великі штрафи за вбивство, тілесні ушкодження. Покарання змінювалися залежно від становища правопорушника.

Картка № 16

На початку IX ст. Франкська держава перебувала в зеніті своєї могутності. Охоплюючи територію майже всієї Західної Європи та не маючи на своїх кордонах рівного собі за силою ворога, вона здавалася непереможною. Але вже тоді ця держава мала передумови занепаду й розпаду. Створена шляхом завоювань, вона була конгломератом народностей, які, однак, були пов’язані тільки військовою силою. Зломивши на деякий час масовий опір закабаленого селянства, франкські феодали втратили зацікавленість у єдиній державі. У цей час економіка франкського суспільства мала натуральний характер. Відповідно не було тісних, стабільних господарських зв’язків між окремими районами. Були відсутні будь-які інші чинники, які могли б стримати роздроблення держави. Карл Великий невдовзі перед смертю розділив імперію між своїми синами.

3. «Салічна правда».

Лабораторна робота з елементами рольової гри. Ознайомлення із середньовічним документом «Салічна правда» проходить у вигляді рольової гри «Королівський суд». Серед учнів визначаються судді та учасники суду.

Правила роботи

1) Учні-судді отримують текст зі статтями «Салічної правди» та уважно їх вивчають.

2) Учні-учасники об’єднуються в пари й отримують картки з описом ситуації.

3) Пари учнів по черзі розповідають суддям свою ситуацію у вигляді діалогу.

4) Учні-судді ухвалюють рішення відповідно до статей «Салічної правди» та проголошують вирок, який затверджує вчитель, що виступає в ролі князя.

Вступне слово вчителя.

Джерелом права у франків були звичаї, постанови франкських королів законодавчого характеру (капітулярії). Завойоване населення Ґаллії жило за римським правом. «Салічна правда», яка, вірогідно, виникла наприкінці V ст., — це не звід законів і не кодекс, а фіксований перелік правових звичаїв. Здебільшого її статті присвячені злочинам проти особи та майна. Ці статті встановлювали покарання за крадіжку свиней, рогатої худоби, коней, собак, рабів, за підпал, ламання загорож. «Салічна правда» передбачала суворі покарання, великі штрафи за вбивство, тілесні ушкодження. Покарання змінювалися залежно від становища правопорушника. «Салічна правда» свідчить про існування у франків пережитків кривавої помсти. Якщо злочинець не міг сплатити викуп за скоєне вбивство, «він мав заплатити своїм життям». Проте кривава помста заборонялася, якщо вбивство скоєне ненавмисно. Основним покаранням був штраф, який визначався в солідах і денаріях (1 солід дорівнює 40 денаріям). Покаранням також підлягали ті, хто ганьбив гідність франка. Статті «Салічної правди» охороняли й захищали життя та гідність жінки.

Рекомендації. 1) Краще запропонувати учням, які виконують роль суддів, починати ухвалу свого рішення з урочистих слів, наприклад: «Керуючись законами наших предків, які записані в «Салічній правді», від імені короля нашого Високий суд вирішив...» 2) У зв’язку з тим, що імена, які мали франки, є незвичними для сучасних дітей і можуть викликати неадекватну реакцію, учитель самостійно вирішує необхідність використання імен під час рольової гри.

Картка № 1

Перший учасник суду: «От і прийшов я на суд, як викликав мене сусід мій, дуже був зайнятий, але прийшов, а все через оте кляте дерево, що на межі, та не потрібне воно мені, а він усе стверджував, що все має бути за законом, от і запросив до суду. Ось прийшов я, а його немає, як це так? Я ж такий зайнятий був, а він не прийшов».

Другий учасник су д у: «Та от подумав я, чого через дрібницю до суду тягтися, ще й дощ на вулиці накрапав, ну, що станеться з тим деревом, що на межі? Я й подумав, що іншого разу зберемося, а може, ми самі із сусідом усе вирішимо».

Рішення суду: «Та людина, яка викликала до суду іншу, а сама не прийшла, має сплатити 15 солід тій людині, яку викликала (Стаття І §2)».

Картка № 2

Пе рший учасник суду: «Прокинувся я вночі, чую, щось не те, якось підозріло тихо, і собака мій мовчить, а він у мене такий гавкучий, наче барабан,— як ніч, так і починає гавкати. Так от, узяв я сокиру й до хліва, а дорогою ще й вила прихопив. Так от, тільки-но я вийшов, а він тут як тут, ще й з поросям, таке гарне ж те порося, молочне».

Другий учасник суду: «А що, у нього їх аж десять було, ну, на одного менше, а мені дуже потрібно було, я в нього просив, а він як уперся, і ні в яку, от я і взяв».

Рішення суду: «Людина, яка вкрала молочне порося, має сплатити 120 денарій (Стаття II § !)».

Картка № З

Перший учасник суду: «Я пастух, охороняю стадо, воджу його на водопій, доглядаю за ним. А в стаді в мене є бик, та такий, що всі хочуть на нього подивитися: роги, мов списи, очі палають, під ярмом ніколи не був, як хтось не підійде — він як грім і блискавка. А третього дня підійшли до мене, розговорилися, випили настою з брусники, і раптом мене зморило, а як прокинувся, бика вже не було».

Другий учасник суду: «Та нічого страшного не було, заклалися ми, чи можна його вкрасти. І нічого страшного не було, ну, трохи сонного зілля підсипали йому, у бабки, що на околиці живе, узяли, і все. Нічого страшного не було, ми тільки побавилися, а потім би повернули».

Рішення суду: «Людина, яка вкрала бика, має сплатити 1800 денарій (Стаття III § 4)».

Картка № 4

Перший учасник суду: «Він працював у мене, я його годував, стежив за ним, а раптом раз, і немає його. Як це так? Це ж мій раб! А потім дізнався, що вкрали його. Отой украв, а навіщо? »

Другий учасник суду: «Та раб не твій це, я його віз на продаж, а мене схопили й відібрали його. Отже, це мій раб».

Перший учасник суду: Як це так, твій? Люди добрі, подивіться, це мій раб — і шрам у нього під коліном, тому й кульгає. І сусіди всі скажуть, що він мій».

Рішення суду: «Людина, яка вкрала раба, має сплатити 1200 денарій (Статтях § 1)».

Картка № 5

Перший учасник су ду: «Я чесний торговець, ніколи ні в кого нічого не брав, не обважував, а того дня таке трапилося, що я й не зрозумів. Не встигнув я повернутися, як отой чоловік схопив браслет — і тікати. А то такий гарний браслет, я ж 5 солід прошу за нього. Дякую перехожим, упіймали злодія, а він ще й рабом виявився, та коли ловили його, і браслет зламав».

Другий учасник суду: «Нічого не знаю. Так, це мій раб, і я послав його у справі, а що він накоїв, то його справа».

Рішення суду: «Раб, який украв браслет, має сплатити 6 солідів, а його хазяїн має сплатити вартість браслета — 5 солід, а також відшкодувати збитки, завдані купцю,— ще 5 солід (Стаття XII § 2)».

Картка № 6

Перший учасник суду: «До мене в гості приїхала сестра, і ми пішли гуляти містом. Ішли спокійно, нікого не чіпали, коли раптом троє хлопців схопили мою сестру, кинули на коня та помчали невідомо куди. Дякувати Богові, що проїжджали стражники, які наздогнали тих хлопців і затримали».

Другий учасник суду: «Ми були в патрулі, об’їжджали вулиці міста, коли почули крик. Прибувши до місця, побачили дівчину, яка репетувала, і трьох вершників, які тікали. Але ми їх затримали, дівчину відпустили. Під час обшуку в них виявилися ножі, а отой чорнявий мав ще лук зі стрілами».

Рішення суду: «Усі, хто брали участь у викраденні вільної дівчини, мають сплатити по 30 солідів, а той, хто мав ще лук, має сплатити 90 солідів (Стаття XIII § 1, 3)».

Картка № 7

Перший учасник суду: «Я наглядаю за цвинтарем. Стара я людина, багато воював разом із нашим королем, і от коли вже не зміг тримати меча, мене призначили наглядати за цвинтарем. Прийшов я зранку, а сім пам’ятників на могилах перекинуті. І в кого ж рука піднялася?»

Другий учасник суду: «Та п’яний я був, трохи перебрав і не пам’ятаю. Ішов через цвинтар, але ж уже темно було. Перечепився кілька разів та впав і заснув. А тут зранку всі кричать, пов’язали мене й сюди притягли».

Рішення суду: «Заплатити за кожний із семи пам’ятників 600 денарій, разом — 4200 денарій. (Стаття XIV п. 7)».

Картка № 8

Перший учасник с у д у: «Я спокійно йшов вулицею, уже сутеніло, коли вони з’явилися та почали в мене випитувати, що я знаю чи не знаю. А я спокійна людина, вирішив не зв’язуватися з ними й пішов собі далі, та один із них наздогнав мене й кілька разів ударив кулаком. Це було біля мого будинка, і мої знайомі побачили це й пов’язали їх».

Другий учасник суду: «Ми йшли, нам було весело, мив нього запитали, що він знає чи не знає, а він такий сумний, нічого не відповів і пішов далі, а ми ж до нього зверталися, от я і дав йому прочуханки».

Рішення суду: «Людина, яка вдарила кулаком іншу людину, має сплатити їй 360 денарій (Стаття XVII § 8)».

Картка № 9

Перший учасник суду: «Я рибалка і кожного дня, незважаючи на дощ чи іншу негоду, іду рибалити, щоб на королівській кухні була свіжа риба. І от прийшов я до берега, а човна мого немає. Раптом бачу — пливе, а в ньому той нахаба. Я покликав інших рибалок, і ми його пов’язали».

Другий учасник суду:« Був такий чудовий день, і я вирішив поплавати річкою, подивитися на хвилі. Бачу — човен стоїть, а нікого немає, от і взяв його на деякий час».

Рішення суду: «Людина, яка взяла човен без дозволу, має сплатити хазяїну човна 120 денарій (Стаття XXI § 1)».

Картка № 10

Перший учасник с у д у: «Мій сусід — дуже неспокійна людина. Йому постійно щось заважає: то дерево не там росте, то наш собака не такий, то ми щось зробили. Він постійно лається, називає всіх поганими словами. От і цього разу були ми на площі, а він підійшов і почав лаятися, назвав мене вовком та іншими словами. Біля мене були інші сусіди, які підтвердять мої слова».

Другий учасник суду: «Та що то за сусід — усе в нього не так, не вміє він нічого! Ну сказав йому кілька “ласкавих” слів, і що тут такого?»

Рішення суду: «Людина, яка образила іншу людину, має сплатити 3 соліди (Стаття XXX § 4)».

Картка № 11

Перший учасник с у д у: «Ми побачили, як ота людина вбила іншу. Через що це трапилося, ми не знаємо. А то був наш сусід, жив він за законом, за яким ще наші батьки жили,— за “Салічною правдою”».

Другий учасник суду:« Цей чоловік видавав себе за вільного франка, а він же римлянин. Ну заплачу я за вбивство якихось там 60 солідів, але нехай не видає себе за іншого».

Рішення суду: «За вбивство слід заплатити 8000 денарій, оскільки це франк, а не римлянин (Стаття XLI § 1, 7)».

Картка № 12

Перший учасник су д у: «Не знаю, що на мене найшло. Було, сперечалися, за грудки один одного хапали, а чому цей римлянин дорогу не звільняє? Я франк, і він має звільняти для мене дорогу. Ну, у цього римлянина нічого немає».

Другий учасник суду: «Затриманий убив не простого римлянина, а землевласника, який мав землю та рабів, які її обробляли, який сплачував податки до королівської скарбниці».

Рішення суду: «За вбивство повинен заплатити 4000 денарій (Стаття XLI § 6)».

Картка для учнів, які виконують роль суддів.

Витяг із «Салічної правди»

I. Про виклик на суд.

§ 2. Якщо хто, викликавши іншого на суд, сам не з’явиться, і якщо його не затримає яка-небудь законна перешкода, присуджується до сплати 15 солідів на користь того, кого він викличе на суд.

II. Про крадіжку свиней

§ 1. Якщо хто вкраде молочне порося і буде вуличний, присуджується до сплати 120 денарій, що складає 3 соліди.

III. Про крадіжку рогатих тварин

§ 4. Якщо хто вкраде бика, що веде стадо та ніколи не був під ярмом, присуджується до сплати 1800 денарій, що складає 45 солідів.

X. Про крадіжку рабів

§ 1. Якщо хто вкраде раба, коня або тварину, яку запрягають, присуджується до сплати 1200 денарій, що складає 30 солідів.

XII. Про крадіжки або зломи, скоєні рабами

§ 2. Якщо раб украде на 40 денарій, він сплачує 6 солідів. А пан раба, що вчинив крадіжку, відшкодовує позивачу і вартість украденого, і збитки.

XIII. Про викрадення вільних

§ 1. Якщо три людини викрадуть вільну дівчину, вони зобов’язані сплатити по 30 солідів кожний.

§ 3. А ті, хто мав при собі стріли, сплачують утричі більше.

XIV. Про напади

II. 7. Якщо хто зіпсує пам’ятники на могилі мертвої людини, за кожний із них присуджується до сплати 600 денарій, що складає 15 солідів.

XVII. Про рани

§ 8. Якщо хто вдарить іншого кулаком, присуджується до сплати 360 денарій, що складає 9 солідів, так що за кожний удар він платить по 3 соліди.

XXI. Про крадіжку човнів

§ 1. Якщо хто візьме без згоди власника чужий човен і проїде на ньому, присуджується до сплати 120 денарій, що складає 3 соліди.

XXX. Про образу словами.

§ 4. Якщо хто назве іншого вовком, присуджується до сплати 3 соліди.

XLI. Про людиновбивство

§ 1. Якщо хто позбавить життя вільного франка або варвара, що живе за Салічним законом, і буде вуличний, присуджується до сплати 8000 денарій, що складає 200 солідів.

§ 5. Якщо хто позбавить життя римлянина — королівського співтрапезника, і буде вуличний, присуджується до сплати 12 000 денарій, що складає 300 солідів.

§ 6. Якщо хто позбавить життя римлянина-землевласника й не королівського співтрапезника, присуджується до сплати 4000 денарій, що складає 100 солідів.

§ 7. Якщо хто позбавить життя римлянина — тяглової людини, присуджується до сплати 63 солідів.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Пропонується два варіанти проведення цього етапу уроку.

ПЕРШИЙ ВАРІАНТ

Фронтальне опитування.

1) Якими були причини Великого переселення народів?

2) Як вплинуло Велике переселення народів на землі України?

3) Чому гунам підкорилася лише частина ґотів?

4) Чому римські імператори надавали варварським племенам землі на території імперії?

5) Чому виникають варварські королівства?

6) Які племена заснували найсильнішу державу тих часів у Європі?

7) Чим відомий Хлодвіґ?

8) Чому розпалася імперія Карла Великого?

9) Як християнство допомагало варварським королям?

10) Чому в «Салічній правді» призначалася різна плата за життя людей?

ДРУГИЙ ВАРІАНТ

Завдання.

1) Заповніть таблицю, записавши у відповідний стовпчик події, назви, прізвища тощо, які стосуються Меровінґів і Каролінґів: 1) Хлодвіґ. 2) Майордом. 3) Піпін Короткий. 4) Драгоберт. 5) «Лініві королі». 6) Суассон. 7) Карл Мартелл. 8) Карл Великий. 9) Перемога над алеманцями. 10) Верденська угода. 11) Париж — резиденція. 12) Битва під Пуатье. 13) Імператор. 14) Виникнення «Салічної правди».

Меровінґи	Каролінґи
1,4, 5, 6, 9, 11, 14	2, 3, 7, 8, 10, 12, 13

2) Заповніть таблицю, записавши у відповідний стовпчик події, назви, прізвища тощо, які стосуються вестґотів, остґотів, вандалів, франків та англосаксів: 1) Каролінґи. 2) «Морський король». 3) Аларіх.

4) Германаріх. 5) Захоплення Італії. 6) Хлодвіґ. 7) Париж. 8) Юти. 9) Англія. 10) Сім королівств. 11) Тулузьке королівство. 12) 410 р.

13) Знищення арабами. 14) Африка. 15) 455 р. 16) Англи. 17) Сакси. 18) Меровінґи. 19) «Салічна правда». 20) Битва під Адріанополем. 21) Підкорення гунам. 22) Гензеріх. 23) Боецій.

Вестґоти	Остґоти	Вандали	Франки	Англосакси
3, 11, 12, 13, 20	4, 5, 21, 23	2, 14, 15, 22	1, 6, 7, 18, 19	8, 9, 10, 16, 17

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель вибірково перевіряє завдання, зупиняється на типових помилках.

Підсумовуючи урок, учитель повертається до проблемного питання і, вислухавши відповіді учнів, нагадує їм, що основними причинами загибелі Західної Римської імперії були внутрішні протиріччя в державі.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний текст параграфа, скласти розповідь за темою «При дворі Карла Великого».