Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Поетичне самовираження

Українська поезія 20-х років XX ст. — це багатство талантів, розмаїття стильових течій, форм ліричного самовираження й емоційного переживання пореволюційної доби, осмислення її духовних катаклізмів. Цей період пов’язаний із творчістю поетів М. Семенка, О. Близька, М. Иогансена, П. Тичини, Є. Плужника, В. Свідзинського, В. Сосюри, М. Бажана, М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, Юрія Клена, М. Рильського та ін.

Давид Бурлюк. Карусель. 1921

Читацький путівник

Ключові поняття теми: тенденції розвитку української поезії 20-х років XX ст.; творчість П. Тичини та Є. Плужника, трагізм творчої долі митців; вітаїстичність, кларнетизм.

Навчальні цілі теми

Знання:

• загальні тенденції розвитку української поезії 20-х років XX ст., її вітаїстичність; провідні поети 1920-х років; основні факти життєвого і творчого шляху П. Тичини та Є. Плужника, трагізм творчої долі митців; вершинні твори поетів; поняття «вітаїстичність», «кларнетизм».

Уміння:

• характеризувати основні мотиви й стильові тенденції творчості П. Тичини та Є. Плужника; аналізувати поезії, пояснювати значення творчості П. Тичини та Є. Плужника для розвитку української літератури; зіставляти засоби художнього вираження в різних видах мистецтва.

Ставлення:

• осмислення зв’язку внутрішньої свободи митця з його творчістю; розуміння важливості формування душевного стоїцизму, вмінь протистояти життєвим труднощам.

Загальні тенденції розвитку української поезії 20-х років XX століття

Лірика 1920-х років характеризується філософським осмисленням реалій тогочасного буття, глобальних соціальних проблем в історичній долі українського народу, відтворенням складних процесів внутрішнього світу особистості, породжених бурхливими подіями часу. Важливою прикметою поезії стала її життєствердність, яку письменник Микола Хвильовий визначав як вітаїстичність. Естетика вітаїзму як нова філософія життя утверджувала життєвість української нації, незнищенність її духу та високу естетичну цінність вітчизняного мистецтва.

Поезія 20-х років XX ст. збагачувалася новаторською тематикою, вирізнялася філософською глибиною, громадянським пафосом, героїко-романтичним оспівуванням життя (В. Сосюра, П. Тичина, В. Еллан-Блакитний) і водночас тугою за втратою духовно-моральних цінностей (О. Близько, М. Бажан).

Інтенсивно розвивалась урбаністична поезія. Митці, особливо футуристи, прославляли індустріалізацію соціалістичної країни (М. Семенко, В. Сосюра, П. Филипович та ін.).

Набувала подальшого осмислення тема людини і природи, а відтак зазнала оновлення й пейзажна лірика (М. Рильський, Є. Плужник, М. Драй-Хмара, В. Поліщук).

Поети-неокласики М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, О. Бурґгардт (Юрій Клен) орієнтувалися на традиції світової класики. Особливість їх лірики — філософське осмислення буття людини. У поезії цих митців дістали розвиток жанри класичного сонета, медитації, вірша-рефлексії, вірша-пейзажу, вірша-портрета, елегії.

У творах М. Семенка, В. Поліщука, Гео Шкурупія, О. Близька активно утверджувався віршовий розмір верлібр.

У Західній Україні 1920-х років відомими поетами були Б.-І. Антонин, С. Гординський та ін.

Отже, поезія 20-х років XX ст. характеризується продуктивними шуканнями новаторських засобів змалювання дійсності та духовного світу людини, оновленням проблематики й жанрів лірики, глибоким осмисленням естетичних, національних і соціальних питань.

Запитання і завдання

• 1. Стисло схарактеризуйте основні тенденції розвитку української поезії 1920-х років XX ст. Назвіть її видатних представників.
• 2. Художні твори яких українських митців цього періоду ви знаєте? Поділіться своїми враженнями про поезію, що вас найбільше вразила.