Про творче покликання («Доля»)

Прийом сну в літературному творі зазвичай допомагає розширити межі художньої умовності, що й робить авторка поезії «Доля». А ще вона залучає досвід народних вірувань про долю людини та використовує казкове інакомовлення для розкриття мотиву поетичного покликання.

Метафора «життя — базар» допомагає увиразнити думку: роблячи вибір, ми за це неодмінно платимо, і ціна може бути занадто високою. Авторка вказує на неминучу відповідальність — цей важливий закон людського життя («Дехто щастям своїм платив. / Дехто платив сумлінням»). Зрештою, вибір набуває особистісного характеру: лірична героїня приймає ту долю, що, хоч і не обіцяла щастя й успіху, але стала своєю: «Поезія — рідна сестра моя. / А правда людська — наша мати». А ще поетеса порушила важливе філософське питання: вибору «спорідненої праці» як шляху до щастя. І тут важливим є саме свідомий вибір («Я вибрала долю собі сама»), адже він передбачає й повну відповідальність («у мене жодних претензій нема...»).

Цей вірш можна сприймати одночасно і як філософський роздум, і як поетичну декларацію самої авторки — її програмовий погляд на єдність поезії і правди, що складає суть творчої долі-покликання.

Читацький практикум

Прочитайте поезію, виконайте завдання.

Доля

Наснився мені чудернацький базар:

під небом у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

а другі — як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто — і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто — золотом золотим.

А дехто — вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,

душею покликала очі...

— Ти все одно не візьмеш мене, —

Сказала вона неохоче.

— А може, візьму?

— Ти собі затям, —

сказала вона суворо, —

за мене треба платити життям.

А я принесу тобі горе.

— То хто ж ти така?

Як твоє ім'я?

Чи варта такої плати?

— Поезія — рідна сестра моя.

А правда людська — наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, —

у мене жодних претензій нема

до Долі — моєї обраниці.

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас ця поезія? Які літературні, мистецькі асоціації виникли? Обговоріть їх з однокласниками та однокласницями.
2. До якого виду лірики, на вашу думку, належить цей вірш? Обґрунтуйте свої міркування.
3. Визначте провідні образи поезії. Який із цих образів вас особливо зацікавив, вразив?
4. Об'єднайтеся в малі групи, наведіть гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте однокласникам та однокласницям.

• Чому авторка вдається до мотиву сну? Пригадайте твори українських поетів, у яких мотив сну став провідним. Якого значення цей мотив набуває в поезії Ліни Костенко?

• Чому поезія «Доля» завершується монологом ліричної героїні?