Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

Розділ III. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗДОРОВ’Я

Тема. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

УРОК 37. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ЕКОБЕЗПЕКИ. КРИТЕРІЇ ЕКОБЕЗПЕКИ

Цілі уроку: сформувати поняття «екобезпека»; дати уявлення про критерії екобезпеки; сформувати знання про безпеку урбанізованих систем і геосистем; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; формувати інтерес до теми.

Обладнання й матеріали: довідники, атласи України для 9 класу, контурна карта України, статистичні дані, які характеризують стан довкілля індустріалізованих територій України.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

• 1. Як ви розумієте поняття «екобезпека»?
• 2. Які види виробництв найбільше забруднюють навколишнє середовище?
• 3. Чим можна пояснити великі обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря в процесі виробництва чавуну та сталі?
• 4. В яких областях України зосереджені потужні металургійні комбінати? Які фактори обумовили їх географію?

Безпечне навколишнє природне середовище є головною передумовою здоров’я не лише нинішнього, а й майбутнього поколінь. Саме тому держава приділяє таку увагу охороні природи, а компетентні державні органи пильно стежать за дотриманням фізичними та юридичними особами вимог екологічної безпеки, додержанням екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів під час господарської, управлінської та іншої діяльності.

Екологічна безпека, з одного боку, є складовою частиною національної безпеки, а з іншого — виходить за її межі як феномен глобальної безпеки. Головним тут є те, що поняття безпеки і збалансованого розвитку являють собою взаємопов’язану систему. Сама безпека асоціюється з надійністю, усталеністю об’єкта, процесу, збалансованістю системи.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття про екобезпеку. Безпека територіальних виробничих комплексів

Екологічна безпека — це такий стан довкілля, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки й виникнення небезпеки для здоров’я людей. Вона гарантується громадянам України шляхом здійснення широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, правових та інших заходів.

Екологічна безпека складається з екологічного аудиту, моніторингу, прогнозу розвитку екологічної ситуації, екологічного менеджменту.

Екологічна безпека визначається по відношенню до територій держави, регіону, адміністративних областей і районів, населених пунктів (міст і сіл) або до господарських об’єктів — нафтогазопромислових районів, промвузлів, заводів, фабрик та інших об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку тощо.

Під час проектування, будівництва, введення в дію нових і реконструкції діючих підприємств, удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об’єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на довкілля. При цьому слід передбачати вловлювання, утилізацію, знешкодження шкідливих речовин і відходів.

Підприємства й організації, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на довкілля, незалежно від часу введення їх у дію, мають бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин і за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської діяльності повинні мати матеріали щодо оцінювання її впливу на довкілля і здоров’я людей. Оцінювання здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону довкілля, екологічної ємності певної території, стану довкілля в місці, де планується розміщення об’єктів, екологічних прогнозів.

Підприємства та організації, які проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють споруди та інші об’єкти, подають Мінекоресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву. Забороняється введення в дію підприємств, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво й реконструкцію.

2. Критерії екобезпеки

До групи основних критеріїв екобезпеки відносять: індивідуальні, генетичні, соціальні, психологічні, економічні, технічні, біологічні, екологічні, ресурсні.

Так, індивідуальні (медичні або санітарно-гігієнічні) покликані обмежувати вплив негативних факторів на людину. За основу кількісного вимірювання впливу на індивідуум беруться показники індивідуального довічного або річного ризику.

Генетичні покликані зберігати генофонд і обмежувати зростання частоти генетичних хвороб у першому і/або наступних поколіннях. Генетичні критерії безпеки є частиною індивідуальних, але з огляду на їхню особливу важливість виокремлюються в особливу групу.

Психологічні критерії відображають ступінь сприйняття/несприйняття суспільством або групою індивідуумів рівня техногенного або природно-техногенного ризику.

Економічні критерії покликані забезпечувати сталий довготривалий економічний розвиток. Кількісним критерієм безпеки є величина економічного збитку під час великих катастроф (природних або техногенних), який призводить до дестабілізації економічної системи.

Біологічні критерії передбачають зберігання біорозмаїття видів (наприклад, у Нідерландах не допускається зменшення видового розмаїття понад 5 %). Екологічні критерії покликані обмежувати негативний вплив екологічних процесів з метою збереження структурної стійкості екосистем. Одним зі способів упровадження екологічного критерію безпеки є виявлення слабкої ланки екосистеми.

Ландшафтні й географічні критерії обмежують негативний екологічний вплив на водозбірні басейни, ґрунти та інші географічні елементи; крім того, у просторі кліматичних параметрів виділяють заборонені та прийнятні області.

3. Безпека урбанізованих систем. Безпека геосистем

Головними напрямками дій у житловій і комунальній сферах, які мають на меті забезпечення екологічної безпеки міст та інших населених пунктів, слід вважати: скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу від теплоенергетичних об’єктів і автомобільного транспорту, оптимізацію водоспоживання й очищення стічних вод, включаючи обробку опадів, знешкодження відходів, збереження зелених насаджень і розширення садово-паркових територій.

Багаторічні дані спостережень за станом забруднення довкілля свідчать про те, що природне середовище, яке залучено до господарської діяльності, залишається досить несприятливим. Середні за рік концентрації шкідливих речовин у містах України, де проводилися спостереження, перевищували ГДК за формальдегідом у 2,6; бензапіреном — 1,8; пилом і фенолом — 1,3, нітроген діоксидом — в 1,2 раза; вміст флуористого водню й амоніаку був на рівні ГДК. Середні за рік концентрації бензапірену перевищували ГДК в 34 містах: нітроген діоксиду — у 26, пилу — у 23, формальдегіду — у 23, флуористого водню — у 16, фенолу — у 10, амоніаку — у 7 містах. В усіх містах України, де проводилися спостереження, максимальні концентрації будь-якої із забруднюючих речовин перевищували ГДК.

На урбанізованих територіях загострюється проблема забезпечення населення якісною питною водою. Багато річок мають високий рівень забруднення через скидання стічних вод, перевантаженість і низку ефективність роботи станцій очищення.

Найпоширенішими забруднюючими речовинами промислового походження є нафтопродукти, феноли, органічні речовини, які легко окиснюються, сполуки металів, амонійний і нітритний азот та ін.

З метою забезпечення безпеки й стійкості питного водопостачання слід увести поняття стратегічного резерву природної питної води, а також визначити перелік поверхневих і підземних водних об’єктів, у яких зосереджений такий резерв.

Проблема відходів поки не може бути розв’язана до рівня екологічної безпеки на стадії їх переробки або знищення. Зробити це не дозволяють економічні можливості. Головною складовою частиною стратегії мають стати дії на стадії утворення (виникнення) і формування відходів, включаючи більш глибоку переробку сировини, оптимізацію використання природних ресурсів і скорочення тих утрат, які в нас прийнято називати відходами. Це напрямок діяльності, який не ігнорує промислову переробку відходів, але різко скорочує їх обсяг і якнайповніше відповідає й економічній, і екологічній стратегіям країни.

Екологічна безпека комунальних галузей вимагає обліку еколого-економічних показників: екологічна безпека водокористування, землекористування, ресурсокористування. Питоме споживання енергетичних ресурсів у житлово-комунальному господарстві залишається набагато вищим за реальні потреби населення й рівень економічно розвинених країн. Негативні наслідки від цього досить відчутні не тільки в економіці, але й в екології: велика кількість стічних вод, побутових відходів, надмірний антропогенний вплив на навколишнє середовище.

Для екологізації економіки комунальних галузей треба оптимізувати споживання води, електроенергії, тепла, мінімізувати утворення відходів.

В основі екологічної безпеки геосистем лежить концепція екологічного ризику. До основних екологічних ризиків стосовно геосистем відносять:

• знищення і руйнування цілісності (фрагментація) природних геосистем, первинного біогеоценотичного покриву;
• забруднення компонентів геосистем;
• зміни клімату;
• виснаження природних ресурсів, збіднення біотичного й ландшафтного різноманіття;
• порушення ентропійності (врівноваженості), руйнування первинної структури, втрата стійкості й захисних властивостей геосистем;
• виникнення і розвиток негативних екзогенних геодинамічних процесів і явищ (ерозія, зсуви, карст);
• зміни природних гідрологічних режимів річок, затоплення і підтоплення територій.

Найнебезпечнішим ризиком є порушення надійності геосистем, що проявляється в утраті нею цілісності, структури і стійкості.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз стану екобезпеки індустріалізованих територій України

Мета роботи: провести аналіз стану екобезпеки індустріалізованих територій України.

Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; карти індустріалізованих територій України, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

• 1. З’ясувати особливості розташування індустріалізованих територій України.
• 2. Виявити основні характеристики стану їх довкілля.
• 3. Запропонувати заходи з підвищення екобезпеки індустріалізованих територій України.

Теоретичні відомості для виконання роботи

Протягом 2010 р. в атмосферу надійшло 6,7 млн т забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних джерел забруднення. У розрахунку на 1 км² території країни припадає 11 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин, а на одну особу — 146 кг.

Близько 62 % небезпечних речовин, що потрапили в повітря, припадає на стаціонарні джерела забруднення промислових підприємств. Від них в атмосферу надійшло 4,1 млн т забруднюючих речовин, що на 0,2 млн т (на 5,2 %) більше, ніж 2009 року.

Найбільший обсяг викидів в атмосферне повітря спостерігається в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській і Запорізькій областях, найменший — у Закарпатській, Ровенській, Волинській і Чернівецькій областях. Із промислових центрів найбільше забруднення відзначається в містах з високою концентрацією металургійних та інших підприємств важкої індустрії: Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Донецьку й Дніпродзержинську. Через високу концентрацію пилу й газів над великими промисловими центрами зменшується приплив сонячної радіації, збільшується кількість опадів, часто утворюються тумани. Найбільш чистими з обласних центрів є Ужгород і Тернопіль.

Серед населених пунктів країни найбільшого антропогенного навантаження від стаціонарних джерел забруднення (понад 100 тис. т викидів забруднюючих речовин) зазнала атмосфера таких міст (роки / викиди забруднюючих речовин, тис. т):

Місто	2000	2005	2008	2009	2010
Дебальцеве	108,6	95,5	114,9	119,2	112,8
Дніпропетровськ	97,3	128,8	120,3	105,6	110,0
Дніпродзержинськ	105,0	126,1	110,3	110,8	108,5
Запоріжжя	135,5	153,9	130,4	94,3	109,6
Зеленодольськ	79,4	108,6	146,0	133,6	173,4
Енергодар	80,8	98,4	80,6	79,2	100,3
Комсомольське	95,2	104,4	115,5	95,1	108,1
Місто	2000	2005	2008	2009	2010
Кривий Ріг	443,4	523,9	449,4	321,6	395,0
Курахове	117,2	103,4	162,8	121,9	123,9
Луганськ	144,2	118,8	175,8	150,4	160,7
Маріуполь	340,4	425,7	359,3	283,9	364,3

У цілому повітряний басейн України найбільше забруднений викидами, які містять: бензапірен (максимальне перевищення в Маріуполі й Донецьку); фенол (у Донецьку та Єнакієві); оксиди Нітрогену (у Донецьку та Єнакієві), амоніак (у Донецьку й Горлівці). Ці сполуки мають високу токсичність і можуть протягом тривалого часу перебувати в атмосфері, що обумовлює їх перенесення на великі відстані.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

• Назвіть складові екологічної безпеки.
• Як здійснюється оцінювання проектів господарської діяльності щодо їх впливу на довкілля і здоров’я людей?
• Перелічіть основні критерії екобезпеки.
• Що мають забезпечувати економічні критерії екобезпеки?
• Поясніть головний напрямок дій у житловій і комунальній сферах, які мають на меті забезпечення екологічної безпеки міст.
• Чому на урбанізованих територіях загострюється проблема забезпечення населення якісною питною водою?

Б. Назвіть міста з найбільшим антропогенним навантаженням від стаціонарних джерел забруднення. Нанесіть їх на контурну карту.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою. Підготувати статистичні дані, які характеризують екологічний стан території (своєї місцевості).