Людина і світ. 11 клас: Опорні конспекти

Поняття прав і свобод людини

Права й свободи — це обсяг і межі благ, які держава зобов’язувалася гарантувати особі й суспільству Саме тому чітке їхнє визначення, юридичне закріплення і створення умов для реалізації та захисту повинні визначати зміст і спрямованість діяльності держави.

Поняття прав і свобод людини та громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод людини, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Права людини — це права, нерозривно пов’язані з існуванням людини, з її можливостями існувати й розвиватися як особистість.

Свободи людини — це суб’єктивне право особи, яке являє собою способи (форми) її можливої поведінки.

Жодна людина не може бути позбавлена таких можливостей.

Розрізняють природні права людини, тобто пов’язані з самим її існуванням і розвитком. Це насамперед невід’ємні і невідчужувані права людини, які є такими лише тому, що вони дані людині від народження, формуючи і підтримуючи в людині почуття власної гідності. Згідно з Конституцією України до цього виду прав належать:

право на життя (ст. 27),

право на повагу до гідності людини (ст. 28),

право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32) тощо.

Є набуті права, що в основному характеризують соціально-політичний статус людини і громадянина (інститут громадянства, право на участь у вирішенні державних справ).

У законодавчих документах, створених у державі та на міжнародному рівні, закріплено цілу низку прав людини і громадянина. Основою таких прав є згода тих, на кого вони поширюються

Права людини — це виявлення загальнолюдської моралі, бо право є мистецтвом чинити добро і справедливість. Недотримання загальнолюдської моралі спричиняє порушення прав людини і, навпаки, порушення прав людини завжди є посяганням на загальнолюдську мораль.

У Загальній декларації прав людини зазначено, що “визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, їх рівних і невід’ємних прав є основою свободи, справедливості та загального миру”.

Сучасне міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Прийнято цілу низку міжнародних документів з прав людини:

Загальна декларація прав людини (1948 р.),

Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з Протоколами (1950 р.),

Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р.),

Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.),

Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.),

Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру (1990 р ) тощо.

Таким чином, нрава людини — це певні можливості, що ґрунтуються на загальнолюдській моралі та необхідні людині для існування її і розвитку в конкретних історичних умовах. Вони мають бути загальними та рівними для всіх.

Основні свободи громадянина

Свобода — це одна з найвищих цінностей людини.

Лише тоді, коли людина вільна, вона здатна проявити себе як особистість.

Звісна річ, що за відсутності у людини свободи вона не може володіти і реально користуватися своїми правами. Саме свобода створює умови для реального набуття прав та їх реалізації.

Отож захист та повагу до особистої свободи треба розглядати як один із найважливіших обов’язків держави.

Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії. Це природні й невід’ємні права людини, одні з найважливіших духовних потреб людини. Людина отримує ці духовні цінності від часу свого народження і ніхто не має права заборонити користуватися цими свободами.

Свобода думки, совісті та релігії — це та основа, на якій ґрунтується право людини вільно висловлювати свої думки.

Важливою свободою людини є свобода слова, без якої неможлива демократія, бо через свободу слова громадяни можуть здійснювати контроль за діяльністю держави.

Прагнення придушити, обмежити свободу переконань та свободу їх висловлювання відоме багатьом країнам світу. У тоталітарних державах порушення свободи слова супроводжується репресіями.

Загальне у правах і свободах людини

Поняття “права людини” і “свободи людини” відображають людські можливості.

Відмінне в правах і свободах людини

1. Розрізняються за способом здійснення та забезпечення їх.

2. Права людини можуть бути здійсненими за наявності певних юридичних засобів (механізмів). Наприклад право на працю, на освіту, на соціальне забезпечення неможливо реалізувати, якщо не вироблено відповідної юридичної процедури. А свободи у багатьох випадках можуть бути здійснюваними і без втручання держави. Місія держави повинна полягати в непорушенні й захисті відповідних можливостей людини (свобода віросповідування, свобода слова, свобода вибору місця проживання тощо).

Права людини і права громадянина

З правами людини тісно пов’язані права громадянина. Права людини порівняно з правами громадянина пріоритетні, адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають в тій або іншій державі, а права громадянина торкаються лише тих осіб, які є громадянами певної країни.

Прикладом прав громадянина, закріплених Конституцією України, є:

право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації (ст. 36);

право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38);

право на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій (ст. 39);

право на соціальний захист (ст. 46) тощо.

Права громадянина — це особливий зв’язок між людиною і державою, між якими виникає взаємна відповідальність:

держава зобов’язана піклуватися про своїх громадян, де б вони не перебували, захищати їх права і свободи;

громадяни мають дотримуватися приписів, встановлених державою в інтересах всього суспільства.

Взаємозалежність прав людини і прав громадянина проявляється в тому, що вони в деяких випадках закріплюються в одному документі. Наприклад, у Конституції України, у другому розділі ‘‘Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”.

Гарантом прав і свобод людини та громадянина є Президент України. Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.