Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (СЕРЕДИНА XVII - ПОЧАТОК XX ст.)

§75. Запорізька Січ у період Руїни

Після підписання Б. Хмельницьким Березневих статей Січ почала відокремлюватися від Гетьманщини й відігравати власну роль у політичному житті України. Уже за часів Руїни Запоріжжя відновило свої позиції, тут переховувалися опозиційні до гетьманської влади сили. Проте на самій Січі вже не було колишньої єдності — поступово тут виникло декілька політичних таборів:

• проросійський;

• орієнтований на Туреччину й Крим.

Після підписання між Польщею та Росією в 1667 році Андрусівського миру Запоріжжя мало перейти під юрисдикцію Росії та Польщі. Та якщо Річ Посполита жодним чином не впливала на козацтво, то стосунки запорожців з Росією значно зміцніли. Незважаючи на всі зусилля Москви заручитися підтримкою Запоріжжя, козаки поступово змінювати свою орієнтацію, вони прагнули миру з турками й татарами, а натомість були налаштовані проти Москви.

У 1667 році поширилися чутки, нібито московські залоги мають зайняти Кодак і Кременчук. У результаті запорожці вбили царського посла Ладиженського, який їхав з посольством до татар, а кошовий Петро Суховієнко уклав з Кримом договір про боротьбу з Московською державою.

Після підписання з Польщею «Вічного миру» Запорізька Січ офіційно увійшла до складу Російської держави. Московський цар, воліючи використати запорізьких козаків у власних інтересах, надав їм чимало привілеїв, зокрема:

• передав у володіння нові території;

• забезпечив грошима, провіантом та бойовим спорядженням;

• не втручався в козацьке самоврядування та суд.

Проте це не заважало козакам виступати проти Москви, особливо коли йшлося про побудову московських фортець. Так, у 1687-1689 pp. запорожці протестували проти зведення московських фортів під Самарою, у 1700 році — на Кам'яному Затоні, а в 1705 році — на кордоні з Туреччиною. Питання про залоги було одним з каменів спотикання між запорожцями і гетьманом І. Мазепою.

Персоналії

Петро Суховій (Суховієнко) (?-?)

Військовий писар, кошовий отаман Запорізької Січі (1668—1669 pp.), гетьман Правобережної України. У період проголошення гетьманом обох берегів Дніпра П. Дорошенка (1668 р.) на противагу йому на Запоріжжі висунуто П. Суховієнка як претендента на гетьманство. За підтримки Кримського ханства він вів запеклу боротьбу проти П. Дорошенка. Здійснював неодноразові спроби захопити гетьманську резиденцію — Чигирин. Улітку того ж року П. Суховієнко разом з татарськими загонами вчинив напад на територію, підвладну П. Дорошенку, але під час походу татари покинули його. У 1669 р. Суховієнко пішов у Крим. Подальша його доля невідома. (За «Довідником з історії України»)