Історія України. Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва

53. Успенська соборна церква Почаївської лаври. 1771—1783 рр.

За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар у 1240 році. Уперше згадується в документах у !527 році. Коли в 1596 році польська влада проголосила унію, Почаївська Лавра рішуче виступає проти окатоличення православних, стійко витримуючи натиск чужих віровчень, і стає могутнім духовним центром Православ’я. Розквіт монастиря пов’язаний із діяльністю ігумена Йова Заліза (1602—1651), який преобразив обитель — він увів тут общинножиття монахів, оточив обитель огорожею, побудував сім храмів, створив друкарню для захисту Православ’я. У 1675 році завдяки цій іконі турки відступили від монастиря (цій події присвячена дума «Ой, зійшла зоря вечоровая»).

У соборі за невеликою латунною огорожею біля першої колони знаходиться слід правої Стопи Пресвятої Богородиці. Над Стопою, подібно стародавньому вівтарю, ковчег із шовковим платом. На платі — зображення Стопи Богородиці, а за ним на стіні відлите з бронзи, прикрашене золотом і сріблом барельєфне зображення з’явлення Богоматері. Під ковчегом — на камені знаходиться слід самої Стопи, Із якого б’є джерело.