Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Тема 28. УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (85—88 дні)

Тест 1 (вхідний)

1. Який період в історії УРСР та СРСР характеризувався відмовою від крайніх проявів сталінського тоталітарного режиму й лібералізацією суспільно-політичного життя?

А відбудова

Б відлига

В застій

Г перебудова

2. Що свідчило про розширення економічних прав УРСР у період «відлига»?

А перехід більшості підприємств під контроль Ради Міністрів УРСР

Б створення самостійної банківської, фінансової й податкової систем

В вихід УРСР із рубльової зони та введення власної грошової одиниці

Г надання УРСР повної самостійності у використанні капіталовкладень

3. Якою цифрою позначено на карті місто, де в період «відлиги» виник Клуб творчої молоді «Супутник»?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують суспільно-політичне життя УРСР у період «відлиги».

1 національно-культурний рух інтелігенції, учасники якого боролися за оновлення радянського суспільства

2 відновлення в правах несправедливо обвинуваченої особи, скасування правових наслідків судового вироку

3 опозиційний рух, учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини

4 запровадження більшої політичної та духовної свободи в суспільстві, створення умов для вільної діяльності партій

А десталінізація

Б дисиденство

В лібералізація

Г реабілітація

Д шістдесятництво

5. Установіть послідовність подій соціально-економічного життя України періоду «відлига».

А проведення другої повоєнної грошової реформи

Б ліквідація міністерств та створення раднаргоспів

В початок освоєння цілинних і перелогових земель

Г відновлення галузевого управління промисловістю

6. Які з українських письменників були учасниками руху «шістдесятників»?

1 М. Бажан

2 О. Довженко

3 П. Загребельний

4 Л. Костенко

5 В. Симоненко

6 П. Тичина

План теми

1. Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950—1960-х рр.: припинення масових репресій, реабілітація.

2. Зміни адміністративно-територіального устрою УРСР. Зміни в промисловості та сільському господарстві, соціальній сфері. Реформування управління економікою.

3. Виникнення руху «шістдесятників», дисидентського руху наприкінці 1950-х — початку 1960-х рр.

Теоретична частина

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ УРСР: ПРИПИНЕННЯ МАСОВИХ РЕПРЕСІЙ, РЕАБІЛІТАЦІЯ

Період 1953—1964 рр. в історії СРСР і УРСР дістав назву «відлиги». Після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) першим секретарем ЦК КПРС став М. Хрущов. Першими секретарями ЦК КПУ в період «хрущовської відлиги» були О. Кириченко (1953—1957 рр.), М. Підгірний (1957—1963 рр.), П. Шелест (1963—1972 рр.).

Нове керівництво СРСР і УРСР взяло курс на десталінізацію — поступову відмову від крайніх проявів сталінського тоталітарного режиму й лібералізацію суспільно-політичного життя.

Десталінізація в УРСР

Засудження культу особи Сталіна

У 1956 р. М. Хрущов виступив на закритому засіданні XX з’їзду КПРС з доповіддю «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки», де навів факти зловживань і фальсифікації судових справ у відношенні партійних, військових, наукових діячів.

Однак боротьба з наслідками сталінізму набула характеру ліквідації зовнішніх атрибутів влади Й. Сталіна (перейменування вулиць, знищення пам'ятників). Формувався культ особи нового вождя М. Хрущова

Припинення масових репресій, реабілітація

У 1956—1959 рр. було виправдано 250 тис. політичних в'язнів, переважно посмертно, з таборів ГУЛАГу було звільнено майже 65,6 тис. чол. Однак на початку 1960-х рр. процес реабілітації пішов на спад. Реабілітації не підлягали репресовані під час колективізації, борці ОУН та УПА, інакодумці.

У 1957р. почалася реабілітація репресованих народів. Однак депортованим з України кримським татарам, німцям та іншим народам не дозволили повернутися в рідні місця

Розширення прав республік СРСР

У 1957р. були створені територіальні органи управління промисловістю—ради народного господарства (раднаргоспи). Під контроль Ради Міністрів УРСР перейшло 97% підприємств. Розширилися права республік у формуванні свого бюджету, питаннях використання капіталовкладень, матеріально-технічного постачання, збуту продукції, будівництва. Зросла частка українців у партійному й державному апараті СРСР і УРСР.

Однак суверенітет України залишався формальним, національні права українців не були розширені

Демократизація суспільно-політичного життя

Припинилися масові репресії, була ліквідована система ГУЛАГу. Почалася реформа правоохоронних органів і впровадження принципів законності в їх діяльність. Скоротилися штати управлінського апарату, передбачалась обов'язкова ротація (оновлення) партійних чиновників.

Однак державні та партійні службовці продовжували користуватися привілеями (путівки до санаторіїв, персональні службові автомобілі, позачергове отримання житла та ін.)

Ослаблення ідеологічного контролю над суспільством

Тимчасово припинилася кампанія проти «українського буржуазного націоналізму». Виник рух «шістдесятників», учасники якого Л. Костенко. В. Симоненко, І. Дзюба та інші боролися за оновлення радянського суспільства, розвиток української культури. Зародився дисидентський (опозиційний) рух, засновниками якого стали Л. Лук’яненко, І. Світличний, П. Григоренко та ін.

Одночасно поширювалася русифікація, зменшувалася кількість навчальних закладів з українською мовою навчання, видання україномовних газет, журналів, книг

Процеси десталінізації в Україні мали обмежений характер. Розпочаті реформи не підкріплювалися глибинними демократичними перетвореннями. Незважаючи на деяку лібералізацію радянського режиму, залишилися незмінними командно-адміністративна система і монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя.

Рішенням жовтневого пленуму 1964 р. М. Хрущова було знято з посади першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л. Брежнєва, Головою Ради Міністрів СРСР призначено О. Косигіна.

ЗМІНИ В ПРОМИСЛОВОСТІ, СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ, СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ.

РЕФОРМУВАННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ

У період «хрущовської відлиги» відбулися реформи у промисловості та сільському господарстві, які були повинні забезпечити вирішення головного економічного завдання СРСР — у стислий термін наздогнати й випередити економічно найрозвинутіші країни світу.

Економічні реформи у другий половині 1950-х рр.

Галузь економіки

Програма реформ

Сільське господарство Вересневий пленум ЦК КПРС 1953 р.

• укріплення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів,

• підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію,

• зменшення податків на присадибне господарство,

• матеріальне заохочення робітників колгоспів і радгоспів

Промисловість і система управління XX з’їзд КПРС 1956 р.

Лютневий пленум ЦК КПРС 1957 р.

• прискорення науково-технічного прогресу,

• створення єдиного народногосподарського комплексу,

• забезпечення господарської самостійності підприємств,

• переведення промислових підприємств на господарчий розрахунок,

• матеріальне заохочення працівників, підвищення життєвого рівня населення

Реформи в промисловості та системі управління

У 1957р. були ліквідовані галузеві міністерства, а замість них створені територіальні органи управління промисловістю —ради народного господарства (раднаргоспи).

• На території України було створено 11 економічних районів (Київський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, Одеський та ін.).

• Під контроль раднаргоспів в Україні було передано майже 10 тис. промислових підприємств, їм підпорядковувалось 97% підприємств УРСР.

Запровадження системи раднаргоспів сприяло зміцненню економічної самостійності УРСР і раціональному використанню матеріальних і трудових ресурсів. Швидкими темпами розвивалися паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна, легка, харчова та інші галузі промисловості. Обсяги промислового виробництва зросли на 56%.

Однак половинчастість і непослідовність реформування промисловості призвели до невиконання завдань шостої п’ятирічки. З метою приховування невдач від населення було розроблено семирічний план (1958—1965рр.). Проте його реалізація також не дала бажаних результатів. У 1965р. раднаргоспи були ліквідовані, і промисловість була повернута до галузевого управління з центру.

Реформи у сільському господарстві

• Освоєння цілинних і перелогових земель Казахстану і Сибіру (1954 р.) вимагало великих людських і матеріальних ресурсів, що спричинило збитковість виробництва зерна (виробництво цілинного зерна виявилося на 20% дорожче, ніж у середньому по країні).

• Перехід до пріоритети ого вирощування кукурудзи (1955 р.) спричинив зменшення посівних площ під зерновими культурами й зниженню їхньої врожайності, що призвело до ввезення СРСР зерна із-за кордону.

• Реорганізація МТС (машинно-тракторних станцій) у РТС (ремонтно-технічні станції) й обов'язковий викуп колгоспами техніки (1958 р.) призвели до зростання заборгованості колгоспів.

• Укрупнення. а потім розукрупнення колгоспів супроводжувалося скороченням до мінімуму видатків на розвиток дрібних сіл і хуторів, ліквідацією безлічі так званих «неперспективних» сіл.

• Зменшення розміру присадибних ділянок колгоспників, заборона тримати худобу в приміській зоні сприяли зменшенню сільськогосподарської продукції й підвищенню цін на неї.

Незважаючи на реформи, стрімкого росту в сільському господарстві не сталося. У роки семирічки (1958—1965рр.) обсяг валової сільськогосподарської продукції збільшився лише на 3% замість запланованих 70%. СРСР був змушений ввозити зерно з-за кордону.

ВИНИКНЕННЯ РУХУ «ШІСТДЕСЯТНИКІВ», ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ

Лібералізація суспільно-політичного життя, реабілітація жертв політичних репресій, ослаблення ідеологічного контролю над суспільними науками, літературою та мистецтвом позитивно вплинули на розвиток культури й духовного життя в Україні.

Покоління молодих письменників і художників України, які боролися за відродження української мови й культури в 1960-ті рр., назвали «шістдесятниками». Організаційною формою руху «шістдесятників» стали Клуби творчої молоді «Супутник» (Київ, 1960 р.) і «Пролісок» (Львів, 1962 р.).

«Відлига» в культурі й духовної сфері була суперечливою й супроводжувалася посиленням ідеологічного наступу на суспільні науки, літературу й мистецтво, переслідуванням творчої інтелігенції, забороною видавати художні та наукові твори.

Культура України в умовах десталінізації

Освіта

У 1958 р. в СРСР було прийнято Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР», який передбачав уведення загальної 8-річної освіти, запровадження 11-річного навчання, політехнізацію школи й зміцнення її зв’язку з виробництвом.

Наука

Науково-технічна революція сприяла розвитку науки. Найважливішими науковими здобутками були проектування й будівництво цифрової машини «Київ» (1960 р.), електронно-обчислювальних машин «Дніпро», «Промінь», «Мир» (В. Глупіков), створення штучних алмазів (1961 р.), будівництво і запуск найбільшого у світі прискорювача електронів (1964 р.), розробка нових методів електрозварювання (Б. Патон) і квантової теорії поля (М. Боголюбов).

Література

Українська література збагатилася творами В. Сосюри (поеми «Мазепа», «Розстріляне відродження»), О. Довженка (повість «Зачарована Десна»), Г. Тютюнника (роман «Вир»), О. Гончара (роман «Тронка»), М. Стельмаха (роман «Кров людська — не водиця»), Л. Костенко (поетичні збірки «Проміння землі», «Мандрівне серце»), В. Симоненка (поетичні збірки «Тиша і грім», «Земне тяжіння»).

Почалася реабілітація українських письменників, репресованих за часів сталінського режиму (Г. Косинки, В. Чумака, О. Досвітнього та ін.).

Мистецтво

В образотворчому мистецтві працювали художники В. Касіян, К Трохименко, Т. Яблонська, скульптори А. Фуженко (пам’ятник Т. Шевченку в Москві), Е. Місько (пам'ятник І. Франку у Львові).

У театральному мистецтві працювали режисери Г. Юра, М. Крушельницький, актори А. Бучма, Н. Ужвій, Ю. Лавров.

Обмеженість десталінізації сприяла зародженню дисидентського (опозиційного) руху, учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, вільний розвиток української мови й культури, реалізацію права українського народу на власну державність.

Першими організаціями інакодумців в Україні стали:

• Українська робітничо-селянська спілка (УРСС),

• Об 'єднана партія визволення України,

• Український національний фронт (УНФ),

• Український національний комітет (УНК).

Активними учасниками дисидентського руху були представники інтелігенції юрист Л. Лук’яненко, літературний критик І. Світличний, художниця А. Горська, журналіст і літературний критик В. Чорновіл, літературознавець І. Дзюба, публіцист Є. Сверстюк, генерал П. Григоренко.

Поява дисидентського руху викликала репресії з боку радянського режиму. Судові процеси над інакодумцями відбулися у Львові, Києві, Донецьку Запоріжжі, Тернополі, Чернівцях. У 1965 р. після усунення М. Хрущова від влади було заарештовано близько 20 правозахисників.

Своєрідним підсумком діяльності дисидентів періоду «хрущовської відлиги» стала робота літературного критика І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», адресована першому секретарю ЦК КПУ П. Шелесту, де автор виступив проти арештів дисидентів і звинувачення їх в антирадянській діяльності.

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

1953 р., 5 березня

смерть Генерального секретаря ЦК КПРС Й. Сталіна

1953 р.

обрання першим секретарем ЦК КПУ О. Кириченка; розгляд пленумом ЦК ВКП(б) питань розвитку сільського господарства

1953 р.

введення в експлуатацію першого в СРСР суцільнозварного моста через Дніпро (за проектом Є. Патона)

1954 р.

початок освоєння цілинних і залежних земель Казахстану, Алтаю та Сибіру

1954 р., 19 лютого

входження Кримської області до складу УРСР

1956 р., лютий

XX з'їзд КПРС; виступ М. Хрущова з доповіддю «Про культ особи Сталіна та його наслідки»

1956 р., 30 червня

прийняття Постанови ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків»

1957 р.

реформа управління економікою, ліквідація міністерств і створення раднаргоспів

1957 р.

усунення О. Кириченка з посади першого секретаря ЦК КПУ, обрання першим секретарем ЦК КПУ М. Підгірного

1958 р.

прийняття Закону СРСР «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР»

1959 р.

утворення Української робітничо-селянської спілки (У РРС)

1961 р.

суд у Львове над членами Української робітничо-селянської спілки (УРСС) Л. Лук’яненком та ін.

1961 р.

прийняття XXII з’їздом КПРС нової програми КПРС

1963 р.

обрання першим секретарем ЦК КПУ П. Шелеста

1964 р.

усунення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС, обрання Л. Брежнєва

1965 р.

перша хвиля арештів інтелігенції, робітників культури, письменників, журналістів України

1965 р.

підготовка Й. Дзюбою роботи «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

1965 р.

акція протесту проти арештів дисидентів у столичному кінотеатрі «Україна»

ПОНЯТТЯ И ТЕРМІНИ

Лібералізація

запровадження у суспільстві більшої політичної, економічної, духовної свободи; створення умов для рівної, вільної діяльності політичних партій та організацій

Політична реабілітація

виправдання, відновлення в правах незаконно засудженої особи або народу; скасування правових наслідків судового вироку щодо особи, необгрунтовано притягнутої до судової відповідальності

«Відлига»

період 1953—1964 рр. в історії СРСР і УРСР, що характеризувався відмовою від крайніх проявів сталінського тоталітарного режиму й лібералізацією суспільно-політичного життя

Раднаргоспи (Ради народного господарства)

територіальні органи управління промисловістю в економічних районах у 1957—1965 рр., створені з метою ліквідації суперечок між галузевими й територіальними інтересами

«Шістдесятники»

молоде покоління талановитих письменників, митців і вчених періоду «відлиги», які боролися за оновлення радянського суспільства, збереження української мови та культури

Дисидентство

протистояння офіційній ідеології та політиці; виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни

ПЕРСОНАЛІЇ

КИРИЧЕНКО Олексій (1908—1975) — радянський партійний і державний діяч, генерал-майор, учасник Великої Вітчизняної війни. Перший секретар ЦК КП(б)У (1953—1957), став першим українцем, який очолив Компартію України. Сприяв розвитку національної науки, реабілітації репресованих діячів української культури та поверненню їх творів

ГОРСЬКА Алла (1929—1970) — українська художниця, представниця покоління «шістдесятників». Співзасновниця Клубу творчої молоді в Києві, учасниця щорічних Шевченківських свят. Діяч право захисного руху, брала участь в акціях протесту проти арештів дисидентів (1965). Автор творів «Автопортрет з сином», «Біля річки», «Портрет В. Симоненка»

ДЗЮБА Іван (1931) — український політичний і громадський діяч, літературний критик, академік Національної академії наук України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, Герой України. Учасник дисидентського руху правозахисник, автор роботи «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965), де виступив проти арештів дисидентів і звинувачення їх в антирадянській діяльності

КОСТЕНКО Ліна (1930) — українська поетеса, письменниця, представниця покоління «шістдесятників». Брала участь у літературних вечорах Клубу творчої молоді в Києві, підписала лист-протест проти арештів дисидентів (1965). Автор поетичних збірок «Проміння землі», «Вітрила», «Мандрівки серця», що стали новим словом в українській поезії, повертали літературу від ідеології до мистецтва

ЛУК’ЯНЕНКО Левко (1928) — український політичний і громадський діяч, адвокат, правозахисник. Один із засновників Української робітничо-селянської спілки (1959) й Української гельсінської групи (1976), засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», автор книги «Сповідь у камері смертників». Співавтор Декларації про державний суверенітет України (1990), Акта проголошення незалежності України (1991), народний депутат України

СВЕРСТЮК Євген (1928) — український публіцист і літературознавець, один із інтелектуальних лідерів національно-демократичного руху. Активний учасник Клубу творчої молоді в Києві, автор есе «Іван Котляревський сміється», «Остання сльоза», «На мамине свято» та ін.

СВИТЛИЧНИЙ Іван (1929—1992) — український політичний і громадський діяч, поет, літературний критик. Один із засновників Клубу творчої молоді в Києві, правозахисник, неодноразово засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду». Автор збірки поезій «Серце для куль і для рим», лауреат літературної премії ім. В. Стуса, Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно)

СИМОНЕНКО Василь (1935—1963) — український поет, прозаїк, журналіст, представник покоління «шістдесятників», «лицар українського відродження». У творчості був духовним спадкоємцем Т. Шевченка, його гостропроблемна поезія мала національно-визвольне спрямування. Автор збірок поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно)

Тест 2 (контрольний)

1. Кому з радянських партійних і державних діячів належить така характеристика?

«Перший секретар ЦК КП(б)У 1957—1963 рр., один із учасників групи вищого партійного керівництва, які підготували зміщення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС».

А О. Кириченку

Б М. Підгорному

В В. Щербицькому

Г П. Шелесту

2. Яка з реформ управління народним господарством створила умови для зміцнення економічної самостійності УРСР наприкінці 1950-х — у першій половині 1960-х рр.?

А зміцнення ролі партії в управління народним господарством

Б початок переходу підприємств на господарський розрахунок

В створення територіальних органів управління промисловістю

Г часткове скорочення адміністративно-управлінського апарату

3. Якою цифрою позначено на карті місто, де в період «відлига» діяла Українська робітничо-селянська спілка?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами діячів періоду «відлиги».

1 поет, літературний критик, правозахисник, представник «шістдесятників», лауреат літературної премії ім. В. Стуса

2 адвокат, правозахисник, засновник Української робітничо-селянської спілки, автор книга «Сповідь у камері смертників»

3 журналіст, учасник дисидентського руху, автор книг «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору»

4 поет, прозаїк, журналіст, представник «шістдесятників», автор збірок поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння»

А І. Дзюба

Б Л. Лук’яненко

В І. Світличний

Г В. Симоненко

Д В. Чорновіл

5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя СРСР і УРСР періоду «відлига». А обрання П. Шелеста на посаду першого секретаря ЦК КПУ

Б виступ М. Хрущова на закритому засіданні XX з’їзду КПРС

В видання І. Дзюбою праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

Г передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР

6. Які положення розкривають ознаки демократизації суспільства в умовах десталінізації?

1 започаткування політики гласності в суспільстві

2 масове звільнення з таборів ГУЛАГу політв'язнів

3 розширення економічних прав союзних республік

4 запровадження в державі інституту президентства

5 активізація діяльності рад, профспілок, комсомолу

6 ліквідація монополії Комуністичної партії на владу