Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Тема 1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (1-4 дні)

Тест 1 (вхідний)

1. Яка зміна відбулася в господарському житті людини за часів мідно-кам'яного віку?

А відокремлення скотарства від землеробства

Б витіснення мідних знарядь праці бронзовими

В перехід від кочового до осілого способу життя

Г виникнення привласнювального господарства

2. Територію розселення яких кочових племен раннього залізного віку заштриховано на картосхемі?

А кіммерійців

Б сарматів

В скіфів

Г таврів

3. Яке античне місто-колонія було столицею Боспорського царства, що утворилося в Північному Причорномор'ї у V ст. до н. е.?

А Ольвія

Б Пантікапей

В Тіра

Г Херсонес

4. Установіть відповідність між визначенннями та поняттями.

1 форма господарювання, за якої майже все необхідне для життя людина виробляла самостійно

2 кардинальні зміни в житті людей, перехід від привласнювального до відтворювального господарства

3 форма господарювання, за якої все необхідне для життя людина брала від природи в готовому вигляді

4 сукупність схожих речових пам'яток, що належать до одного історичного часу й території

А археологічна культура

Б відтворювальне господарство

В історичне джерело

Г неолітична революція

Д привласнювальне господарство

5. Установіть послідовність періодів стародавньої історії України.

А бронзовий вік

Б залізний вік

В кам'яний вік

Г мідно-кам’яний вік

6. Що спричинило широке розселення слов’ян на території Європи під час Великого переселення народів?

1 поразка слов'ян у війнах із Візантійською імперією

2 зростання кількості населення слов’янських племен

3 ослаблення ролі племінних вождів, знаті й дружини

4 прагнення воєнної знаті до захоплення нових земель

5 пошук нових ринків збуту зерна, худоби, зброї, рабів

6 зростання потреб у нових пасовиськах і орних землях

Тема 1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

План теми

1. Поява та розселення людей на території України.

2. Поширення землеробства й скотарства на землях України.

3. Кочовики за раннього залізного віку.

4. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор'ї та Криму.

5. Перші писемні згадки про давніх слов'ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов'ян.

Теоретична частина

ПОЯВА ТА РОЗСЕЛЕННЯ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

На території сучасної України давні люди з'явилися майже 1 млн. років тому. Стародавню історію України умовно поділяють на чотири періоди залежно від зміни матеріалів, із яких виготовлялися знаряддя праці.

Періодизація стародавної історії України

Назва періоду

Хронологічні межі

Кам’яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт)

1 млн. років тому — IV тис. до н. е.

Мідно-кам’яний вік (енеоліт)

IV—III тис. до н. е.

Бронзовий вік

II—І тис. до н. е.

Ранній залізний вік

І тис. до н. е. — початок І тис. н. е.

Кам'яний вік — період в історії людства (1 млн років тому — IV тис. до н. е.), коли основним матеріалом для виготовлення знарядь праці був камінь. Кам'яний вік поділяють на палеоліт, або давній кам'яний вік (1 млн. років тому — X тис. до н. е.), мезоліт, або середній кам'яний вік (X—VII тис. до н. е.) і неоліт, або новий кам'яний вік (VII—IV тис. до н. е.).

За палеоліту давні люди виготовляли ручне рубило, гостроконечник, скребло, ніж, дротик, спис, гарпун, голку. За мезоліту винайшли лук зі стрілами, човен, пліт, приручили собаку. Основними заняттями людей були збиральництво, полювання та рибальство. Панувало привласнювальне господарство — тип господарства, при якому все необхідне для життя людина брала в природі у готовому вигляді. Формами суспільної організації виступали первісне людське стадо, материнська родова община (матріархат), плем'я.

За неоліту давні люди винайшли нові прийоми обробки каменю — шліфування й свердлення, вдосконалили старі та винайшли нові знаряддя праці — серп, мотику, зернотерку. Основними заняттями людей стали землеробство, скотарство та ремесла (прядіння, ткацтво, гончарство). Виникло відтворювальне господарство — тип господарства, при якому необхідні для життя засоби людина виробляла самостійно. Материнську родову общину замінила батьківська родова община (патріархат).

Відбулася неолітична революція — поступовий перехід від привласнювального до відтворювального господарства, від кочового до осілого способу життя, від матріархату до патріархату.

Первісними формами релігійних вірувань давніх людей були анімізм, тотемізм, фетишизм, магія. Анімізм — віра в душі й духів, які нібито присутні в усіх живих і неживих предметах. Тотемізм — віра в походження людей від спільного тваринного предка, що вважався охоронцями роду (тотемом). Фетишизм — вшанування предметів неживої природи, нібито наділених надзвичайними властивостями (фетишів, амулетів, оберегів). Магія — ритуали, шляхом виконання яких можна впливати на навколишню дійсність (чаклунство).

Найвідомішими стоянками кам'яного віку на території України є Королево (Закарпаття), Киїк-Коба (Крим), Кирилівка (Київ), Мізин (Чернігівщина).

Життя людей на території України в період кам'яного віку

Тип людини

Пітекантроп («людина прямоходяча»), неандерталець («людина вміла»), кроманьйонець («людина розумна»)

Знаряддя праці

Ручне рубило, гостроконечник, скребло, ніж, дротик, спис, гарпун, голка, лук зі стрілами, серп, рало, соха, зернотерка

Основні заняття

Збиральництво, полювання, рибальство, землеробство, скотарство, ремесла (прядіння, ткацтво, гончарство)

Тип господарства

Привласнювальне, відтворювальне

Спосіб життя

Кочовий, осілий

Форми об’єднання людей

Первісне стадо, материнська родова община (матріархат), батьківська родова община (патріархат), сусідська (територіальна) община, плем'я, союз племен

Стоянки

Королево (Закарпаття), Киїк-Коба (Крим), Кирилівка (Київ), Мізин (Чернігівщина)

ПОШИРЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА Й СКОТАРСТВА НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ

Мідно-кам'яний вік (енеоліт) — період в історії людства (IV—III тис. до н. е.), коли люди почали виготовляти знаряддя праці з металу — міді, але продовжували використовувати камінь. Мідні знаряддя праці перевершували своїми якостями кам'яні, але не витіснили їх, оскільки мідь була досить м’яким металом.

У період мідно-кам'яного віку відбувся перший суспільний поділ прані— відокремлення скотарства від землеробства. На території України поширилися дві основні групи племен —скотарські у степовій зоні й землеробські у лісостеповій зоні.

Землероби і скотарі на території України у період мідно-кам’яного віку

Племена

Спосіб життя

Археологічна культура

Землеробські племена

Осілий спосіб життя

Трипільська культура

Скотарські племена

Кочовий спосіб життя

Середньостогівська культура

Трипільську культуру відкрив археолог В. Хвойка наприкінці XIX ст. біля с. Трипілля на Київщині. У IV — середині III тис. до н. е. трипільці розселилися у басейнах р. Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Пруту, а також на Волині, Поділлі й у Північному Причорномор'ї. Трипільці мешкали у великих поселеннях (протомістах), де дерев'яні будинки розташовувалися концентричними колами.

Основними заняттями трипільців були орне землеробство і скотарство, важливу роль у господарстві відігравали рибальство, мисливство, ремесла. Трипільці виготовляли керамічний посуд, прикрашений орнаментом у вигляді геометричних фігур (спіралей, трикутників), розписом із зображенням людей, тварин і рослин (мальована кераміка).

Бронзовий вік — період в історії людства (II—І тис. до н. е.), коли люди використовували сплав міді та олова для виготовлення знарядь праці. У період бронзового віку відбувся другій суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства. Родову громаду змінила сусідська (територіальна), з'явилася майнова нерівність, виникли політичні об'єднання — союзи племен.

КОЧОВИКИ ЗА РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ

Ранній залізний вік — період в історії людства (І тис. до н. е. — початок І тис. н. е.), коли люди почали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці. У період раннього залізного віку на території України виникли досить могутні об’єднання землеробських племен у лісостеповій зоні, які вели осілий спосіб життя.

Разом із тим внаслідок Великого переселення народів у степовій зоні перебували скотарські племена, які вели кочовий спосіб життя. Основними заняттями кочовиків були скотарство, ремесло (виплавка заліза, виготовлення зброї, гончарство), торгівля.

Кочові племена на території України в період раннього залізного віку

Кіммерійці

IX—VII ст. до н. е.

Першими мешканцями степів Північного Причорномор’я вважаються кочові іраномовні племена кіммерійців. Вони згадуються в ассірійському літопису VIII ст. до н. е., в поемах Гомера «Іліада» й «Одіссея» і праці «батька історії» Геродота.

Головним джерелом з вивчення історії кіммерійців є їхні поховання, де вчені знаходять зброю, обладунки, прикраси, посуд — все те, що, за віруваннями кіммерійців, могло знадобитися небіжчикам у потойбічному світі.

Основним заняттям кіммерійців було кочове скотарство, особливо конярство. Коні були для кіммерійців не тільки засобом пересування, а й забезпечували їх продуктами харчування: молоком і м’ясом.

Кіммерійці були вправними воїнами, основною зброєю яких були луки та залізні мечі. Мистецтво кіммерійців мало в основному прикладний характер: вони оздоблювали геометричними візерунками зброю, посуд, елементи кінської збруї.

Після скіфської навали частина кіммерійців відійшла до Криму і оселилася на Керченському півострові.

Скіфи

VII—III ст. до н. е.

Скіфи — іракомовні племена, що в VII ст. до н.е. витіснили кіммерійців й заселили територію у басейнах р. Дніпра, Дністра, Дунаю й Дону. Перші згадки про скіфів містяться в ассирійських літописах VII ст. до н. е., творах грецьких поетів Гомера і Гесіода.

Скіфи жили племенами, які очолювали вожді — царі. Найважливіші справи обговорювалися на народних зборах усіх воїнів. Грецький історик Геродот у праці «Історія» вирізняв племена скіфів-кочовиків, скіфів-орачів, скіфів-землеробів і царських скіфів. Важливим заняттям скіфів були військові походи, серед яких найбільш відомий похід проти перського царя Дарія І (514 р. до н. е.).

Наприкінці VI ст. до н. е. у Північному Причорномор’ї виникла держава Велика Скіфія зі столицею Кам'янське городище (неподалік від сучасного Нікополя), яка в IV ст. до н. е. за правління царя Атея перетворилася на могутню централізовану державу.

На межі IV—III ст. до н. е. почався занепад Великої Скіфії, причинами якого стали погіршення природних умов і занепад господарського життя. Після її загибелі утворилася держава Мала Скіфія зі столицею Неаполь Скіфський (поблизу сучасного Сімферополя).

Пам’ятками скіфської доби є царські поховання — кургани Солоха (Запоріжжя), Товста Могила (Дніпропетровщина), Куль-Оба (Крим), де було знайдено пам’ятки скіфського мистецтва із золота (гребінь з кургану Солоха, пектораль з кургану Товста Могила).

Однією з причин падіння скіфської могутності був прихід зі Сходу племен сарматів, або савроматів. Грецький історик Геродот називав сарматів нащадками скіфів і амазонок. Важливу роль у сарматському суспільстві відігравали жінки.

Сармати, як і скіфи, були кочовим народом. Основними заняттями сарматів було кочове скотарство, полювання, рибальство, ремесла (ковальська, ткацька, шкіряна, ювелірна справи) і торгівля.

Наприкінці І ст. до н.е. сармати підійшли до східних кордонів Римської імперії. У III ст. н. е. сарматському панування у Причорномор'ї поклали кінець племена готів, а навала гунів остаточно підірвала їхню міць.

ЗАСНУВАННЯ АНТИЧНИХ МІСТ-КОЛОНІЇ ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї ТА КРИМУ

У VII—V ст. до н. е. відбувається Велика грецька колонізація Північного Причорномор'я, викликана зростанням кількості населення материкової Греції, загрозою голоду внаслідок нестачі орних земель, пошуком нових ринків збуту ремісничих товарів. Вихідці з Греції заснували на узбережжі Чорного та Азовського морів свої поселення — колонії, що стали містами-державами.

В VI ст. до н. е. на березі Бузького лиману виникла Ольвія (неподалік від сучасного Миколаєва), на березі Дністровського лиману — Тіра (на місці сучасного Білгород-Дністровського). В VI ст. до н. е. почалася колонізація Криму, де греки заснували Херсонес (в околицях сучасного Севастополя), Пантікапей (на Керченському півострові, на місці сучасної Керчі), Керкінітиду (на березі Каламітської затоки, на місці сучасної Євпаторії*), Феодосію та інші міста.

Кожна грецька колонія була окремою державою — полісом. За формою політичного устрою грецькі поліси були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками (Ольвія, Тіра, Херсонес та ін.). Проте існувала й монархічна форма правління. У 480 р. до н. е. за правління царя Мітридата Євпатора на території Керченського й Таманського півостровів виникло Носи Орське царство з центром у Пантикапеї, яке об’єднало близько 20 грецьких міст.

Населення грецьких міст займалося землеробством, садівництвом, виноградарством, рибальством, ремеслами, торгівлею як із місцевими скіфськими племенами, так і з Грецією.

Умовно історію розвитку грецьких колоній можна поділити на два великих періоди. Перший період тривав від другої половини VII ст. до н. е. до середини І ст. до н. е. Він характеризувався тісними культурними та економічними зв’язками колоній з материковою Грецією, тому називається грецьким, або еллінським.

Другий період тривав із середини І ст. до н. е. до 70-х рр. IV ст. н. е. і називається римським. Грецькі міста-держави потрапили у залежність від Римської імперії. Згодом вони затнули під натиском кочових племен готів і гунів.

Античні міста-колонії у Північному Причорномор'ї та Криму

Назва колонії

Стисла характеристика

Ольвія

Ольвія була заснована на початку VI ст. до н.е. вихідцями з Мілета й проіснувала до середини III ст. н.е. Давньогрецькою назва цієї колонії означає «щаслива». Ольвія знаходилася на правому березі Південно-Бузького лиману.

Економічну базу поліса становило сільське господарство. Ольвія карбувала власну монету, підгримувала торговельні й культурні зв'язки не тільки з містами Причорномор'я, а й Східного Середземномор'я — Греції та Малої Азії.

У II ст. н. е. Ольвія потрапила під владою Римської імперії. У III ст. н. е. її зруйнували готи, а на початку IV ст. н. е. остаточно знищили гуни

Тіра

Тіра заснована вихідцями з Мілета наприкінці VI — на початку V ст. до н.е. Назва походить від грецької назви Дністра — Тірас. Колонія була розташована на березі Дністровського лиману.

Подібно до інших полісів, Тіра мала сільську округу. Населення міста займалося землеробством, виноградарством, рибальством, ремеслами, торгівлею. Тіра карбувала власну монету.

У II ст. н. е. місто потрапило у залежність від Римської імперії, а в III ст. н. е. занепало після навали готів

Херсонес

Херсонес Таврійський засновано переселенцями з Гераклеї наприкінці VI ст. до н.е. на Кримському півострові (у межах сучасного міста Севастополь). Назва колонії грецькою означає «півострів».

Населення колонії займалося землеробством, рибальством, ремеслами, торгівлею. Херсонес карбував власну срібну монету; торгував хлібом, віном, маслиновою олією з Грецією та Скіфією.

Наприкінці II ст. до н. е. місто потрапило в залежність від Босфорського царства, а в І ст. до н. е. — від Римської імперії

Пантікапей

Пантікапей — колонія, заснована вихідцями з Мілета наприкінці VII ст. до н. е. на Кримському півострові (на місці сучасної Керчі). У V ст. до н.е. місто стало столицею Босфорського царства.

Пантікапей карбував власну золоту та срібну монети, вів активну торгівлю з Грецією та містами Причорномор'я. Основними продуктами експорту були зерно та солена риба.

У І ст. до н. е. місто потрапило в залежність від Римської імперії. У IV ст. н. е. під час навали гунів Пантікапей остаточно утратив статус столиці держави

ПЕРШІ ПИСЕМНІ ЗГАДКИ ПРО ДАВНІХ СЛОВ’ЯН. ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН

Слов'яни з найдавніших часів жили на території Європи й були автохтонним (місцевим) населенням індоєвропейського походження, відомим під назвою венеди. У І—II ст. венеди розселилися між річками Одрою та Дніпром і біля Карпат.

У IV ст. із венедів вирізнилися дві групи слов'янського населення —склавшій (предки західних і південних слов'ян) і шини (предки східних слов'ян). Найвідомішими археологічними культурами праслов'ян на території України вважаються зарубинецька й черняхівська.

Уперше слов'яни під назвою «венеди» згадуються у працях римських авторів І—II ст. Плінія Старшого, Корнелія Тацита, Клавдія Птолемея, які описали місцевість, де проживали венеди, їхні звичаї та побут.

Візантійські автори VI ст. Йордан, Прокоти Кесарійський, Маврикій Стратег описували слов'ян як численний народ і поділяли їх на венедів, склавинів та антів. Починаючи з VII ст. у джерелах згадується назва «слов’яни».

Господарське іі суспільне житія давніх слов'ян

Основні заняття

Основою господарської діяльності слов'ян були землеробство й скотарство. Вони вирощували просо, пшеницю та ячмінь, розводили велику рогату худобу, овець та свиней. Слов'яни займалися промислами: рибальством, бортництвом, мисливством. Полювали на лося, оленя, тура, косулю, кабана.

У слов'ян були розвинуті ремесла: залізоплавильне, ковальство, ткацтво, гончарство та ін. Важливу роль відігравали внутрішня й зовнішня торгівля. Торговельні зв'язки підтримувалися на шляху «із варяг у греки»

Суспільний устрій

Слов'яни жили родовими (згодом сусідськими)громадами, які складалися з однієї або кількох патріархальних сімей. Члени громади спільно обробляли землю, розводили худобу, мали спільне майно.

Громади об’єднувалися в племена, які очолювали вожді та старійшини. Найважливіші громадські питання вирішували народні збори — віче. В VI—VII ст. слов'яни об’єднувались у військові союзи (воєнна демократія)

Релігійні вірування

Слов'яни були язичниками. Язичництво — релігійні вірування в багатьох богів. Головними богами вважалися Перун — бог грому й блискавки. Дажбог — бог сонця, Сварог — бог неба, Стрибог— бог вітрів, Велес — бог худоби, Мокош — богиня родючості, Дана — богиня води

У V—VII ст. відбулося Велике розселення слов'ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи, викликане збільшенням кількості населення, зростанням потреб у пасовиськах і орних землях, прагнення знаті до захоплення нових земель.

На заході слов'яни досягай р. Лаби та узбережжя Балтійського моря, на південному заході — р. Дунаю і Балканського півострова, на північному сході — р. Десни, Оки та Західної Двини. В результаті розселення слов'ян по території Європи сформувалися племена західних, південних та східних слов'ян.

Розселення слов'янських племен збіглося в часі з Великим переселенням народів, під час якого слов'яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (III—IV ст. н. е.), тюркськими племенами гунів (IV—V ст. н. е.) і аварів (VI—VII ст. н. е.).

На південному сході сусідами східних слов'ян були тюркські племена хозарів, які в VII ст. утворили державу Хозарський каганат. Хозари поширили свою владу на Приазов'я, Крим і збирали данину з деяких слов'янських племен — радимичів, в'ятичів, сіверян, полян.

На півдні сусідами східних слов'ян були візантійці, яким належало південне узбережжя Криму. Слов'яни здійснювали спустошливі походи на Візантію та заселяли східні землі Балканського півострова.

На північному заході сусідами східних слов'ян були нормани (вікінги, варяги), які здійснювали постійні спустошливі напади на слов'янські землі, захоплювали полонених і продавали їх в рабство.

З IX ст. слов'яни освоїли торговельний шлях «із варягу греки», який поєднував Балтійське та Чорне моря.

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Писемні джерела про скіфів

Геродот (V ст. до н. е.) описав спосіб життя скіфів: «Вони не засновують ані міст, ані укріплень, але, будучи кінними стрільцями, возять свої будинки із собою, здобуваючи їжу не від плуга, а від розведення свійської худоби ».

Помітній Мела (І ст. н. е.) писав про звичаї скіфів: «Вони люблять війни і різанину... Навіть при укладанні договору проливається кров: ті, хто домовляються, завдають собі рани, змішують кров, що виступила у них, і п’ють її; це вважається в них найбільшою запорукою вірності».

1. До яких періодів відносяться наведені уривки джерел?

2. Як давні автори описують побут і звичаї скіфів?

3. Якими постають скіфи в описах давніх авторів?

Писемні джерела про слов'ян Із книги Прокопів Кесарійського «Війни»

«Ці племена, слов'яни і анти [автор називає слов’янами племена, які жили на Волині, а антами — слов’янські племена Подніпров’я], не підкоряються одній людині, а з давніх-давен живуть у демократії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. І майже в усьому іншому обидва варварські народи живуть однаково... Єдиного бога, громовержця, вони визнають владикою всього світу і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тварин...».

Із книги Маврикія Стратега «Стратегікон»

«Племена слов’ян і антів живуть спільно, і життя їх однакове: вони живуть вільно і не дають нікому поневолити себе або підкорити. Їх дуже багато в країні, і вони досить витривалі, переносять легко і спеку, і холод, і дощ, і неприкритість тіла, і убозтво... До тих, хто приходить до них і користується гостинністю, вони ставляться ласкаво... Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не тримають у рабстві безстроково..., а обмежують їхнє рабство певним строкам, після чого відпускають в їхню землю...».

1. Яким був суспільний устрій у давніх слов’ян?

2. Як автори описують життя й побут давніх слов’ян?

3. Що повідомляють автори про духовний світ слов’ян?

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ*

1 млн років тому

поява давніх людей на землях сучасної України

1 млн років тому - IV тис. до н. е.

доба кам'яного віку на землях України (1 млн. років тому — X тис. до н. е. — палеоліт, X—VII тис. до н. е. — мезоліт, VII— IV тис. до н. е. — неоліт)

IV— середина III тис. до н. е.

доба мідно-кам'яного віку на землях України, розселення племен трипільської культури на території України

II-I тис. до н. н.

доба бронзового віку на землях сучасної України

I тис. до н.е. — початок I тис. н. е.

доба раннього залізного віку на землях сучасної України

* Тут і в наступних темах подано основні події періоду та їх дати. Дати, що визначені програмою ЗНО як обов'язкові для запам'ятовування, виділені напівжирним шрифтом.

IX—VII ст. до н. е.

розселення кіммерійців у межиріччі Дону і Дунаю

VIІ—III ст. до н. е.

панування скіфів у Північному Причорномор'ї

III ст. до н.е. - III ст. н. е.

перебування сарматів на українських землях

VII—V ст. до н. е.

грецька колонізація Північного Причорномор'я, заснування античних міст-колоній на узбережжі Чорного та Азовського морів

V—VII ст.

Велике розселення слов'ян по території Європи, формування перших політичних об'єднань східних слов'ян — союзів племен

 

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Історичні джерела

сукупність речових, усних та писемних пам'яток, за якими вивчають минуле людства

Археологічна культура

сукупність схожих археологічних пам’яток, які належать до однієї доби, займають певну територію й мають спільні ознаки

Палеоліт

давній кам'яний вік, перший етап кам'яної доби, коли люди почали виготовляти найпростіші знаряддя праці з каменю

Мезоліт

середній кам'яний вік, перехідна доба між палеолітом і неолітом, коли люди виготовляли більш досконалі знаряддя праці з каменю

Неоліт

новий кам’яний вік, заключний етап кам'яної доби, коли люди навчилися виготовляти свердлені й шліфовані знаряддя праці

Енеоліт

мідно-кам'яний вік, коли поряд зі знаряддями праці з каменю люди почали виготовляти знаряддя праці з металу — міді

Бронзовий вік

період в історії людства, коли люди використовували сплав меді та олова для виготовлення знарядь праці

Ранній залізний вік

період в історії людства, коли люди почали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці

Колонізація

заселення та освоєння вільної території всередині країни або заснування поселень за межами своєї етнічної території

Тест 2 (контрольний)

1. Яка риса характеризує неолітичну революцію?

А відокремлення ремесла від землеробства

Б виникнення відтворювального господарства

В перехід общинних земель у власність родин

Г витіснення кам'яних знарядь праці залізними

2. Територію поширення якої археологічної культури заштриховано на картосхемі?

А дунайської культури

Б зарубинецької культури

В трипільської культури

Г чорноліської культури

3. Коли відбулося Велике розселення слов'ян на території Європи?

А у IX—VII ст. до н. е.

Б у VII— V ст. до н. е.

В у III ст. до н. е. — III ст. н. е.

Г у V—VII ст. н. е.

4. Установіть відповідність між поняттями та їх визначенннями.

1 енеоліт

2 мезоліт

3 неоліт

4 палеоліт

А середній кам'яний вік, коли люди виготовляли вдосконалені знаряддя праці з каменю

Б бронзовий вік, коли люди використовували сплав міді та олова для виготовлення знарядь праці

В новий кам'яний вік, коли люди навчилися виготовляти свердлені й шліфовані кам'яні знаряддя праці

Г мідно-кам'яний вік, коли люди започаткували виготовлення знарядь праці з металу - міді

Д давній кам’яний вік, коли люди почали виготовляти перші знаряддя праці з каменю

5. Установіть послідовність перебування кочових племен на українських землях у період раннього залізного віку.

А готи

Б кіммерійці

В сармати

Г скіфи

6. Що призвело до грецької колонізації Північного Причорномор'я у VIII—VI ст. до н. е.?

1 пошук нових ринків збуту ремісничих товарів

2 поразка греків у війнах із Перською державою

3 загроза голоду внаслідок нестачі орних земель

4 загострення суперечок між Афінами й Спарюю

5 несприятливі природно-кліматичні умови Греції

6 зростання кількості населення материкової Греції