Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник

Софокл

(бл. 496—406 рр. до н. е.)

Життя і творчість

Софокл народився у селі Колон. Він один із трьох всесвітньовідомих трагіків (Есхіл, Еврипід, Софокл) Стародавньої Греції. Батько майбутнього драматурга був багатою людиною — власником зброярні. Софокл навчався музиці, був гарним спортсменом — неодноразовим переможцем атлетичних змагань.

Із дитинства драматург виховувався в атмосфері патріотизму, юнаком був свідком перемог греків над персами. Пізніше він буде оспівувати ці перемоги. Він дуже пишався рідним містом — Афінами за те, що воно об’єднало греків для боротьби проти ворогів, і прославляв гуманні закони та красу цього міста.

Є свідчення, що драматург створив 123 трагедії. До наших днів повним обсягом дійшли лише сім.

Проблематика драматургії Софокла:

• ставлення громадянина до релігії («Електра»);

• дотримання божественних законів («Антігона»);

• зіткнення особистої волі людини з волею богів («Едіп-цар», «Трахінянки»);

• подолання конфлікту між інтересами особистості й держави («Філоктет»);

• честь і шляхетність («Аякс»).

Лейтмотив трагедій Софокла — конфлікт між діями людини відповідно до своїх бажань і залежністю результатів цих дій від волі богів.

Характерні риси драматургії. Драматург у своїх трагедіях дуже часто зображував людей з різними життєвими принципами і зіштовхував їх. Класичні пари антиподів — Креонт та Антігона, Одіссей та Неоптолем. Софокл протиставляв один одному людей з однаковими поглядами, але різними характерами, щоб підкреслити силу характеру одного і слабкість іншого (Антигона та Ісмена, Електра і Хрисофеміда). У його героїв часто бувають різкі зміни настрою — від вищого піку пристрасті до повної втрати сил. Драматургії Софокла притаманні майстерні діалоги, динамічне розгортання дії, природність у розв’язанні складних драматичних колізій. Його кар’єрні успіхи на державній службі були не меншими, ніж поетичні.

Трагедії, що дійшли до нашого часу, за думкою дослідників, належать до пізнього періоду творчості драматурга. Відомо, що на змаганнях драматургів, які щорічно влаштовували у Давній Греції, всі вони посідали І або II місце.

В основу трагедії «Антігона» Софокл поклав один із міфів фіванського циклу. У п’єсі розповідається про Антігону, яка наважилася поховати брата, що загинув через спробу завоювати рідне місто. Новий правитель Фів, Креонт, забороняє їй це робити. Але Антігона вірна неписаним законам свого роду і часу (не поховати загиблого — це велика провина перед богами, родом померлого та померлим). За це Креонт наказав побити дівчину камінням. Хоча він потім за наказом провидця Тіресія хоче звільнити Антігону та поховати її брата Полініка, виконання цього наміру запізнилося: Антігона вкоротила собі життя. Її наречений заколов себе кинджалом, дружина Креонта також вбиває себе. У кінці трагедії ми бачимо Креонта, який сумує над тілом загиблого сина.

Софокл відстоював демократичні принципи афінського самоврядування, і його трагедія утверджувала думку про те, що для щастя громадян міста потрібна гармонійна єдність між державними та сімейно-родовими законами.

У першому стасімі трагедії Софокл називає людину найдивнішим дивом. Він оспівує такі риси людини, як наполегливість у досягненні мети, працелюбність у роботі на землі. Софокл називає людину розумною, розповідаючи про приборкання людиною диких тварин, про використання їх для обробки землі. Ніщо не може зупинити людину на її шляху — тільки смерть одна. Навіть негоди і хвороби людині не страшні. Людина навчилася розмовляти і мислити, робити мудрі витвори. Але є небезпека ніколи не знайти щастя, якщо людина стане серцем на кривдну путь, порушить клятви, батьківські закони і викличе гнів богів. Таким чином, Софокл змальовує ідеал людини: це той, хто дотримується неписаних родових законів і не викликає гніву богів. Це рішучий, вольовий, сміливий герой, здатний відстояти свої погляди навіть ціною життя.

Література

1. Тахо-Годі А. А. Історія античної літератури. — К., 1976.

2. Шайтанов Игорь. Античная лирика // Литература. — 2002.

3. Ярхо В. Н. Трагедия Софокла «Антигона»: Уч. пособие. — М.: Высш. шк., 1986.

Запитання для самоконтролю

1. Як виховання Софокла вплинуло на його творчість?

2. Визначте характерні риси драматургії Софокла.

3. Як Софокл ставиться до людини? Доведіть це на прикладі першого стасіма трагедії «Антігона».

4. Яким змальовує Софокл ідеал людини?

5. Визначте головну думку трагедії «Антігона».