Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник

Роберт Бернс

(1759—1796)

Життя і творчість

Р. Бернс народився 25 січня 1759 долі в селі Аллоуей в графстві Ейршир у селянській родині. Він працював разом із батьком на орендованій фермі, терпів голод та інші поневіряння.

Вірші Роберт почав писати з 1783 році. Після смерті батька в 1784 році та невдалих спроб зайнятися сільським господарством поет разом із братом переїжджає в Моссгіл. Перша книжка Роберта вийшла друком у 1786 році. Поет швидко стає відомим всій країні.

До нашого часу дійшло багато портретів поета. Крім написаних із натури є такі, котрі писалися з вже відомих портретів. Цей факт є свідченням популярності Роберта Бернса в свій час. До нас дійшов і словесний портрет митця, зроблений Вальтером Скоттом. Письменник запам’ятав Роберта молодим, сильним, із засмаглим та обвітреним обличчям. За словами В. Скотта, він нагадував морського капітана. Його вигляд дихав мужньою простотою та незалежністю. Багатьох, хто вперше зустрічався з поетом, вражала його серйозність.

Чим заслужив на таку повагу і популярність Роберт Бернс?

Шукати пояснення популярності поета слід в історії Шотландії.

Маленька країна, яка входила у Велике Об’єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії, була примусово приєднана до Англії, страждала від гніту, мріяла про волю і незалежність. Прості шотландці страждали від гніту подвійного — своїх власних та англійських вельмож і потребували віри у справедливість.

Саме тоді з’явилася людина з народу, яка на собі відчула і голод і несправедливість — Роберт Бернс. Він доступною народною мовою писав вірші, які відроджували надію і віру. «Шотландці здатні подолати всі випробування, відродитися і перемогти своїх ворогів», — саме ця думка міститься в його найвідомішій баладі «Джон Ячмінь». Читаючи вірш, розумієш, чому багато висловів із творів народного поета стали крилатими та перетворилися на гасла. Присвятивши свою творчість народові, Бернс заслужено отримав всенародне визнання та любов.

У багатьох своїх віршах Роберт Бернс використовував мотиви відомих народних пісень, позначаючи на полях рукопису, яких саме. Йому подобалися ті народні пісні, в яких відображалися почуття і переживання простих людей — таких, як він. Сучасник поета згадував, що фермери і служниці на зароблені тяжкою працею гроші купували не обнови, а збірки віршів Р. Бернса. Вірш «Чесна бідність» також був написаний на мотив відомої шотландської пісні з приспівом «То a’bai, a (ia’ibai)». Але в цьому випадку Р. Бернс відійшов від тематики народних пісень, які обмежувалися, як правило, темою кохання та гріха.

«Феномен письменника як героя національної культури знаходимо в багатьох народів, але, мабуть, жоден письменник не займає цієї «посади» так міцно і не користується такою одностайною любов’ю своїх співвітчизників», — це Дж. Грабович сказавши про Т. Г. Шевченка, але так само можна сказати і про Роберта Бернса. Цих поетів часто порівнюють. Сам Т. Г. Шевченко відчував внутрішню спорідненість із видатним шотландцем: вони мали спільне джерело творчого натхнення — героїчне минуле своєї батьківщини. Вони обидва писали про наболіле — поневолену, принижену, багатостраждальну країну та її народ.

У 1787 році Р. Бернс переїхав до Единбурга і став популярним серед представників вищого світу. Р. Бернс знайомиться з популяризатором шотландського фольклору Д. Джонсоном і разом із ним видає збірку «Шотландський музикальний музей». У ній він оприлюднив велику кількість народних балад у власній обробці.

Літературна праця приносила певний прибуток, але Р. Бернс втратив свій невеличкий капітал, вклавши гроші в орендовану ферму. Основним джерелом існування для поета була служба на посаді збирача акцизів. На жаль, займатися поезією Роберт був змушений у перервах між основною працею.

У 1787 році поет узяв шлюб із Джин Армор. У них народилося п’ятеро дітей. Сім’я потребувала коштів, яких постійно не вистачало. Літературні заробітки не давали можливості забезпечувати сім’ю, хоча роки після одруження були плідними: написані відомі твори, такі як «Чесна бідність», «Ода, присвячена пам’яті місіс Освальд». Але вже у вірші, присвяченому Джону Андерсену в тридцятирічного поета з’являються роздуми про смерть.

Останні роки життя поет провів у злиднях, а за тиждень до смерті ледве не потрапив до боргової в’язниці.

Р. Бернс помер 21 червня 1796 році в Дамфрисі, куди вирушив у службових справах вже хворим за два тижні до смерті. Йому було всього 37 років.