Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник

Роберт Льюїс Стівенсон

(1850—1894)

Життя і творчість

Роберт Льюїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, політичному і культурному центрі Шотландії, і по материнській лінії належав до стародавнього роду Белфурів. Звідси й основна тема більшості його творів — Шотландія, її історія і її герої.

На третьому році життя хлопчик переніс хворобу бронхів, наслідки якої мучили його потім усе життя і привели до ранньої смерті. У 17 років вступив до Единбурзького університету і здобув юридичну освіту.

Вперше в літературі ім’я Р. Стівенсона з’являється в 1866 році.

У 1873 році він стає професійним письменником. Найвідоміший роман Р. Стівенсона «Острів скарбів», що вийшов окремим виданням у 1883 році, здобув автору широкий успіх.

ЦЕ ЦІКАВО

А все почалося з забави. Як розповідав сам автор «Острова скарбів»: «Одного разу я накреслив карту острова; вона була старанно і красиво розфарбована. Я нарік свій витвір „Островом скарбів". Я чув, бувають люди, для яких карти нічого не означають, але не можу собі цього уявити! Назви, обриси лісів, напрямок доріг і річок, доісторичні сліди людини — от невичерпне джерело для всякого, у кого є очі і хоч на гріш уяви. Коли я спрямував замислений погляд на карту свого Острова, то серед вигаданих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискуча зброя висувалися із найнесподіваніших місць; вони снували туди і сюди, боролися і шукали скарб на декількох квадратних дюймах щільного паперу...»

Інша визначна робота Р. Стівенсона, «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», вийшла в 1886 році.

Третя значна робота письменника, «Володар Баллантре», написана під час подорожі Південними морями на борту яхти «Каско». «Володара Баллантре» можна назвати шотландським варіантом «Братів Карамазових», але не через вплив: просто Стівенсон сам прийшов до тієї ж ідеї — через розпад стародавньої родини показати поворот у національній історії. Письменник змальовує образи двох братів, чиї стосунки, крім відмінності темпераментів, украй ускладнені і боротьбою політичною, і боротьбою за право спадкування. Старший став учасником заколоту 1745 року — останньої спроби шотландців відокремитися від Англії. Тим часом молодший залишився вдома, оволодівши маєтком і нареченою брата.

У грудні 1889 р. Роберт Льюїс Стівенсон і його дружина Фанні прибули на Самоа на борті шхуни «Екватор». Письменник був хворий на туберкульоз. Лікарі порадили йому змінити клімат. У результаті подружжя Стівенсонів придбало 126 гектарів землі в горах за 5 кілометрів від столиці Західного Самоа — Апіа за 200 фунтів.

Незважаючи на благодатну атмосферу, Р. Стівенсон не написав на Самоа жодної серйозної книги. Століття романтизму закінчилося. Саме в цей час тривав активний розділ Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник включився в боротьбу за права місцевого населення, здобувши славу серед тубільців. Він став національним героєм Самоа. Відтоді його ім’ям на Західному Самоа називають усе — готелі і вулиці, ресторани і кафе.

3 грудня 1894 р. Р. Стівенсон помер, заповівши поховати себе тут же, недалеко від свого нового будинку.

«Вересовий трунок»

Роберт Льюїс Стівенсон, шотландець за національністю, дуже переживав той факт, що його Батьківщина втратила свою незалежність, підкорена Англією. Тому тема національної незалежності та боротьби проти гнобителів була дуже близькою цій людині. Балада «Вересовий трунок» присвячена саме цій темі. В основу твору Р. Л. Стівенсон поклав галлоуейську легенду.

Символами країни часто стають зразки її рослинного світу: калина в Україні, берізка в Росії, сакура в Японії, верес і чортополох у Шотландії. Кожен рослинний символ несе у собі відбиток характеру народу, якому належить. Наприклад, верес. Це вічнозелений кущ із безліччю дрібних листків. Квітне білими, червоними, бузково-рожевими кольорами. Верес — вічнозелений. Це символ життєстійкості. Шотландцям дісталася сувора земля — гори, майже позбавлені рослинності, суворий клімат і холодне море. У таких умовах виживали тільки сильні, ці умови формували характер.

Вересом вкриті величезні простори — вересові пустки. Це найпоширеніший пейзаж країни. Знищити цю рослину неможливо, як неможливо знищити шотландців.

Квітка вересу — невелика, не відрізняється пишнотою і екзотичною красою. Він такий сором’язливий і невибагливий, як народ Шотландії. Його краса не впадає в очі, вона вимагає уважного розгляду для того, щоб бути визнаною. Це як за зовнішньою суворістю шотландців не відразу можна роздивитися їх багатостраждальну душу.

У баладі «Вересовий трунок» йдеться про давнє плем’я пиктів, яке було жорстоко винищене володарем шотландським. Живими залишилися тільки двоє медоварів: старий батько та його син-підліток. Король-шотландець вирішив будь-що довідатися у них секрет виготовлення смачного напою з вересу. Батько-пикт добре розумів, що жорстокий правитель все одно не подарує їм життя і вирішив позбавити свого сина тортур і зради. Він вдав, що згоден повідати королю секрет пиктів, але той мусить скинути його сина у морську пучину. Король виконав побажання старого і вже вважав, що перемога на його боці — таємниця давнього рецепта буде йому розкрита. Та згорьований батько гордо кинув йому у вічі слова: «Мене не злякає тортура / Смерть мені не страшна / І вересового трунку / Зі мною помре таїна!»

Створюючи образи балади, Р. Л. Стівенсон наслідував фольклорну традицію: протиставляв їх один одному. Похмурий король шотландський розмовляє з маленькими піктами, сидячи у сідлі. Малі броварі дивляться на короля знизу вгору. У старого тоненький голос, «немов горобчик цвірінькав», але в нього виявилася велика сила духу. Могутній шотландський король не зміг перемогти слабкого старого, змусити видати рецепт вересового меду.

Хлопець отрочих літ протиставляється дужим воякам і королю.

Автор не називає імен героїв, не дає їх детального опису, підкреслюючи таким чином їхню типовість. Вони такі, як усі пікти.

Сюжет будується на основі антитези. Фізична сила короля протиставлена слабкості старого та його сина. Фізична сила шотландця — силі духа піктів. Грубість та жорстокість короля — мудрості та хитрості старого.

Для старого секрет виготовлення напою був святою таємницею, тому що для піктів він був не тільки напоєм, а й символом єдності, сім’ї, роду, нації, джерелом їх духовної сили. Саме в такій якості напій набував статусу святої таїни, яку видавати ворогу не можна.

Вчені довели, що пікти були пращурами сучасних шотландців. Вони жили на північному заході Шотландії у VI—IX століттях, були маленьким на зріст миролюбним народом. Їх завоювали войовничі скотти, жорстоко придушуючи спроби з боку піктів відстояти свою незалежність. Але пікти не зникли, вони злилися з племенами скоттів. Чому ж у баладі Р. Л. Стівенсон «вбив» «останнього пікта на землі»?

Він зробив це для того, щоб підсилити драматизм ситуації, підкреслити мужність, силу духу, незламність і вірність піктів країні. Старий вдався до хитрощів: змусив скоттів вбити хлопця, щоб його син заради збереження свого життя не видав таємницю напою ворогам.

Чим же була для піктів ця свята таємниця виготовлення напою?

У баладі вересовий трунок — символ любові до рідної землі, прагнення відстояти її свободу, можливо, навіть ціною власного життя.

Балада актуальна й сьогодні, адже ніхто не відміняв таких понять, як вірність Батьківщині, відданість її інтересам та любов до землі своїх предків. Ця свята таємниця була важливою для наших предків, важлива вона і для сучасників. Тільки той, хто готовий служити Батьківщині, не очікуючи нічого за це, може розраховувати на громадянство у сильній державі. Саме любов’ю громадян до батьківщини сильні держави. Іншого рецепту державної могутності людство ще не знайшло.

«Острів скарбів»

У 1873 році Р. Стівенсон стає професійним письменником. Найвідоміший його роман «Острів скарбів», що приніс автору великий успіх, вийшов окремим виданням у 1883 році.

Роман починається з присвяти: «Ллойдові Осборну, американському джентльменові, присвячує цю оповідь, задуману й нарешті завершену в згоді з класичними його смаками, — вдячний за багато спільно проведених приємних годин. Автор». «Американський джентльмен» був пасинком письменника, а задум роману «Острів Скарбів» виник із гри.

Усе почалося з бажання розважити хлопчика. Письменник згадував, що одного разу він спостерігав, як Ллойд Осборн щось малював і креслив.

Як розповідав сам автор «Острова скарбів»: «Одного разу я накреслив карту острова; вона була старанно і красиво розфарбована. Я нарік свій витвір «Островом скарбів». Я чув, бувають люди, для яких карти нічого не означають, але не можу собі цього уявити! Назви, обриси лісів, напрямок доріг і річок, доісторичні сліди людини — от невичерпне джерело для всякого, у кого є очі і хоч на гріш уяви. Коли я спрямував замислений погляд на карту свого Острова, то серед вигаданих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискуча зброя висувалися із найнесподіваніших місць; вони снували туди і сюди, боролися і шукали скарб на декількох квадратних дюймах цупкого паперу...»

Отже, щоб потішити пасинка, письменник не тільки намалював карту неіснуючого острова, на якому пірати зарили скарб, а потім ще, на вимогу хлопчика, придумав події, викладені в романі. Морська екзотика старої Англії, світ вітрильних шхун і фрегатів, легендарні пригоди піратів — все, що з дитячих років пробуджувало уяву Р. Стівенсона, стало змістом його роману.

Довгий час існувала думка, що всю цю історію письменник просто вигадав. Але це не зовсім так: описаний Р. Стівенсоном Острів скарбів дуже схожий на інший, справжній, який має назву — Хувентуд (у перекладі — острів Молоді). Він розташований на відстані 70 кілометрів від Куби і раніше називався — Пінос. Напевно, працюючи над написанням роману, Р. Стівенсон використовував легенди про піратів, які дуже часто відвідували острів: зручні бухти острову Пінос дозволяли чистити днища кораблів, ремонтувати їх, поповнювати запаси продовольства та питної води.

Відомо, що коли письменник писав свій роман, він читав записки найвідоміших піратів минулого. А всі вони бували на острові — Генрі Морган, Франсуа Олоне, Френсіс Дрейк, Пітер Хейн, Рок Бразилець, Джим Хокінс, Едвард Тіч, більш відомий як Чорна Борода... Саме Едвард Тіч і став прототипом пірата Флінта, скарби якого шукали герої роману.

У 40-х роках у Піноса з’явилася інша, неофіційна назва — Острів скарбів. Саме у цей час на острів почали з’їжджатися численні шукачі піратських скарбів. На південному узбережжі було виявлено залишки бревенчастого форту, дуже схожого на той, в якому Джим Хокінс та його друзі рятувалися від піратів Джона Сільвера.

«Острів скарбів» є класичним взірцем пригодницької літератури. Авантюрний сюжет його, незважаючи на традиційність теми — оповідь про піратів, пригоди на морі, — є оригінальним. Роман більш глибокий, ніж здається на перший погляд. Задум автора не у тому, щоб розважити читача описами пригод героя-шукача піратських скарбів: головна ідея роману в тому, щоб показати героя у пошуку скарбів у самому собі. Джимові Хокінсу доводиться ставати перед важким моральним вибором, визначати своє ставлення до подій, отже, життєву позицію.

Р. Стівенсона приваблюють складні характери, душевні суперечності і контрасти. Наприклад, Сільвер. Спочатку Р. Стівенсон навіть назвав роман на честь цього героя — «Судовий кухар». (Згодом таку назву отримала друга частина книги.) Підступність і жорстокість цього героя поєднуються з хитрістю, енергійністю, спритністю, розумом, неабиякою життєвою мудрістю. Письменник прагне не тільки зробити розповідь захоплюючою, а й розкрити моральну сутність героя, намалювати психологічний портрет персонажа.

Цікаво, що позитивні герої у романі також суперечливі. Сквайр Трелоні, хвалько, базіка, виявляє сміливість, мужність у протистоянні з піратами, здатність визнати свої помилки.

Джим Хокінс часто буває необережним, безвідповідальним, нерозважливим, але в нього благородне серце, почуття вірності друзям, чесність і порядність переважають риси, які є скоріше, наслідком процесу дорослішання, ніж уродженими вадами.

Письменнику нецікаво зображувати традиційне для роману про піратів протистояння між позитивними та негативними героями. Він зіштовхує персонажів із табору піратів (Сільвер, Біллі Бонс, Сліпий П’ю) з персонажами табору друзів Джима (капітан Смоллет, сквайр Трелоні, лікар Лівсі). Це надає творові реалістичності та переконливості.

Р. Стівенсон прагнув своїми творами «навчати людей радості», доводячи, що такі «уроки повинні звучати бадьоро і натхненно, повинні зміцнювати в людях мужність». Слова Джима: «У відкрите море! До біса скарби! Море, а не скарби, кружляє мені голову», — повністю передають життєствердний пафос твору «Острів скарбів», який проповідує життєлюбне здорове світовідчуття юності.

У романі торжествує справедливість. Добро перемагає зло, не груба сила, не підступна хитрість і віроломство жорстоких піратів, а сміливість, згуртованість, готовність до самопожертви чесних романтиків. Багатством, ціннішим за золото Флінта, стали для них радість перемоги, відчуття вірності друзів — скарби, знайдені ними у самих собі.

Література

1. Артаманов С. Д. История зарубежной литературы XVII—XVIII веков. — M., 1988.

2. Дьяконова Н. Я. Стивенсон и английская литература XIX века. — Л., 1984.

3. Історія світової літератури. — К., 2000.

4. Олдингтон Р. Стивенсон: Портрет бунтаря. — М., 1985.

Запитання для самоконтролю

1. Який прийом покладено в основу побудови сюжету та образів твору «Вересовий трунок»?

2. Назвіть тему твору «Вересовий трунок».

3. Визначте головну думку твору «Вересовий трунок».

4. Символом чого виступає вересовий трунок у баладі?

5. Доведіть, що балада має зв’язок із фольклором.

6. Знайдіть ознаки балади у творі «Вересовий трунок».

Тестові завдання1

1. Ліро-епічний твір фантастичного, історико-героїчного чи побутового змісту з напруженим сюжетом — це

А билина

Б балада

В байка

Г легенда

2. Балади про Робіна Гуда належать літературі

А французькій

Б англійській

В німецькій

Г іспанській

3. Який художній засіб використано в уривку: «Бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. Здобич паюють, поділяють бранців, п'ють, утопаючи в винах»?

А епітет

Б порівняння

В гіпербола

Г метафора

4. Героїко-патріотичні пісні, в яких йдеться про подвиги богатирів та про події Давньої Русі XI—XVI ст., — це

А байки

Б балади

В билини

Г казки

5. Баладі не притаманна ознака

А відсутність деталізації

Б стислість викладу

В велика кількість персонажів

Г фантастика

6. Установіть відповідність між країною-батьківщиною та письменником.

1 Польща

2 Росія

3 Німеччина

4 Шотландія

А Ф. Шіллер

Б Р. Л. Стівенсон

В Ф. Війон

Г А. Міцкевич

Д О. Пушкін

7. Установіть відповідність між назвою і фрагментом твору.

1 «Пісня про віщого Олега»

2 «Вільшаний король»

3 «Вересовий трунок»

4 «Балада прикмет»

А «...зв’яжіть його міцно, владарю, і киньте в кипучі нурти...»

Б «...в танку королівни за руки взялись»

В «...я знаю небо щастя й сліз долину»

Г «...а кругом, на високім балконі дам барвистий вінок процвів»

Д «...повідай, улюбленцю вічних богів»

8. Установіть відповідність між героєм та його місцем у системі образів.

1 Олег

2 Франціск

3 Альманзор

4 Робін Гуд

А король мусульманський

Б князь

В воєвода

Г король християнський

Д розбійник

9. Установіть відповідність між автором та його твором.

1 О. С. Пушкін

2 Й. В. Гете

3 Р. Л. Стівенсон

4 Ф. Війон

А «Балада прикмет»

Б «Альпухара»

В «Пісня про віщого Олега»

Г «Вільшаний король»

Д «Вересовий трунок»

10. Хто з поетів зажив слави мистецтвознавця, природознавця, філософа, державного діяча?

А Р. Л. Стівенсон

Б Й. В. Гете

В Ф. Війон

Г О. С. Пушкін

1 Тестові завдання відносяться до теми про балади.