Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник

Архілох

(VII ст. до н. е.)

Життя і творчість

Архілоха називають представником ямбічної та елегійної поезії. Він жив у середині VII ст. до н. е. (згадує повне сонячне затемнення 648 р.). Через бідність був змушений переїхати з острова Паросу на інший — Тасос і стати найманим воїном. Відомо, що поет брав участь у військових діях проти фракійців.

Із його творів стає зрозумілим, що поет повністю віддається війні (називає себе «слугою Еніалія» (Ареса, бога війни), знаходить у війні і джерело натхнення, і спосіб заробітку), хоча і не перетворюється повністю на воїна, який шанує дисципліну. З його віршів відомо, що в його житті значне місце займали Музи, а втрата щита не дуже засмучує, адже є можливість придбати новий.

Для поета-воїна тих моральних цінностей, які оспівував Гомер, створюючи образи воїнів, не існувало. Він не визнає навіть слави захисника Вітчизни. Про це свідчать рядки його поезій: «доля полеглих — найгірша», «вдячність живі відчувають лише до живих», а «хто поліг, тому ні слави, ні подяки вже нема».

Після повернення на Парос поет дізнався про те, що його наречену віддали заміж за іншого. Розлючений Архілох помстився як ...поет: висміяв у своїх ямбах імовірних родичів.

Поет збагатив літературу не тільки своїми ямбами, які використовувалися для полеміки і мали у своєї більшості сатиричний характер, йому приписують винахід певної поетичної форми — так званої «архілохової строфи», яка згодом знаходить собі застосування в римській літературі.

Є свідчення, за якими Архілох загинув на війні у бою на острові Наксос. Підтвердженням того, що чимале місце у житті поета посідала війна, є вірш «Хліб мій на списі замішений»:

Хліб мій на списі замішений; теж і вино я на списі

Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа також.

(Переклад Г. Кочура)

Для розуміння цього вірша треба знати, що старогрецькі воїни (так само, як римські легіонери) під час походів носили свої пожитки прив’язаними до спису. Ісмар — місто у Фракії (на північному узбережжі Егейського моря), уславлене своїм вином.

У вірші перед нами постає образ воїна, для якого зброя стала невід’ємною частиною життя не тільки під час боїв, а й у перервах між ними. Цю думку підтверджують переклади вірша іншими поетами. Перший рядок вони перекладають інакше: «Хліб мій списом замішаний...»

Вірш «Серце, серце...» дає можливість зазирнути у душу поета. У поезії Архілох надає поради, вистраждані, винайдені його багатим життєвим досвідом. Поет розуміє, що життя — складна річ, сповнена бід, які можуть з’явитися звідусіль. Але серце повинне боротися з ними, захищатися, бути непохитним. Людина повинна бути стриманою і у радості, і у біді, помічати зміни, що відбуваються у житті. Рядки «радість є — радій не надто, а нещастя — не сумуй», — можна вважати життєвим гаслом поета-воїна.

Література

Дабо-Ніколаєв Б. І. Давньогрецька лірика (Тіртей, Архілох, Сапфо, Анакреонт): Матеріали до уроку. 8 кл. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 1999.

Запитання для самоконтролю

1. Представником яких жанрів ліричної поезії був Архілох?

2. Що ми дізнаємося про життя Архілоха з його поезій?

3. Визначте тематику творчості Архілоха.

4. Яку інформацію про життя поета надає вірш «Хліб мій на списі замішений...»?

5. Визначте головну думку вірша «Серце, серце...».