Крок до ВНЗ. Хрестоматія з української літератури. Довідник

Андрій Малишко

(1912-1970)

Український поет, перекладач, кіносценарист, літературний критик. Автор текстів багатьох пісень.

Походження: народився в м. Обухові Київської області в родині шевця.

Освіта: Київський інститут народної освіти.

Особливості творчості: поетична спадщина митця є надзвичайно багатогранною. Їй характерний глибокий ліризм в оспівуванні почуття кохання, краси рідного краю, його природи, філософські узагальнення та глибокі роздуми над людською долею. У поезіях Андрія Малишка органічно поєдналися романтична піднесеність і реалістична виразність, уболівання за Батьківщину, близьких людей і ніжний ліризм. Але безсмертну славу поетові принесли твори, які сталі дійсно народними піснями. За життя митця побачили світ близько сорока збірок його віршів.

Основні твори: «Пісня про рушник», «Стежина», «Вогник», «Приходять предки», «Роздум», «Кобзарик», «Про майстра», «Вершник», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Ти, моя вірна любов», «Вчителько моя», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька».

ЦЕ ЦІКАВО!

Андрій Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 року, — з композитором Платоном Майбородою, створивши понад 30 пісень («Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Ти, моя вірна любов», «Стежина», «Вчителько моя», «Пісня про рушник», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька» та ін.). Загалом на музику покладено понад сто віршів поета.

Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.