Крок до ВНЗ. Хрестоматія з української літератури. Довідник

Павло Тичина

(1891-1967)

Поет-новатор, перекладач, публіцист, громадський діяч. Лауреат Шевченківської премії.

Походження: народився в с. Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка.

Освіта: Чернігівська бурса, Чернігівська духовна семінарія, Київський комерційний інститут.

Особливості творчості: у ранній поезії Павло Тичина виступив як новатор-модерніст, його поезії сповнені радості і світла. Художньої майстерності поет досяг за допомогою «озвучення» творів, застосування численних алітерацій та асонансів. Ліричний герой поезій — молода людина, яка тонко відчуває, розуміє природу, має силу, відвагу й рішучість, щоб стати на бій із життям. Намагається осмислити, що відбувається в довколишньому світі, і знайти своє місце в ньому.

Основні твори: поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України», поеми «Похорон друга», «Золотий гомін».

Літературний напрям: символізм.

ЦЕ ЦІКАВО!

На жаль, ранні поезії П. Тичини стали вершиною його творчості. У 1933 р. поет написав вірш «Партія веде», присвятив Сталіну збірку «Сталь і ніжність» (1940). Це була данина талановитого майстра слова тоталітарному режимові за можливість жити, що і стало його особистою драмою.

Український поет-емігрант Євген Маланюк у вірші «Сучасники» так характеризує творче життя видатного митця: «Від кларнета твого — пофарбована дудка зосталась ...в окривавлений Жовтень — ясна обернулась Весна». Сам Тичина на схилі літ визнав, що Є. Маланюк єдиний дуже точно сказав правду про той фатальний злам, який відбувся в його творчості.

***

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

О люба Інно, ніжна Інно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам’ятаю.

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші. — Я ридаю.

Сестра чи Ви? — Любив...

***

Арфами, арфами —

Золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Думами, думами —

Наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:

Буде бій

Вогневий!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

Стану я, гляну я —

Скрізь поточки як дзвіночки, жайворон

Як золотий

З переливами:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Любая, милая, —

Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям

Вкрай.

Там за нивами:

Ой одкрий

Колос вій!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

***

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї...

«Я твій», — десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!