Історія України: Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва: Додаток до програми ЗНО: навчальний посібник

4. СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ. 1036 Р. СУЧАСНИЙ ВИГЛЯД

Спасо-Преображенський собор закладено близько 1033—1034 рр. чернігівським князем Мстиславом Володимировичем. Він став головним храмом давньоруського міста і Чернігово-Сіверського князівства, а нині є єдиним збереженим на лівобережжі України пам’ятником монументального кам’яного зодчества періоду розквіту Київської Русі. Це величний п’ятиглавий восьмистовповий храм. Про його колишнє багате внутрішнє оздоблення свідчать залишки фресок, різьблені плити хорів, підлоги, колони. Протягом століть він неодноразово перебудовувався. У Спасо-Преображенському соборі покоїться прах князя Ігоря Сіверського, оспіваного у «Слові о полку Ігоревім», та інших князів тієї ж епохи.

Спасо-Преображенський собор зберігся до наших днів майже цілком, але почасти перебудованим після руйнівної пожежі 1756 р. Усі внутрішні приміщення вигоріли. Згорілі дерев’яні хори не були відновлені. Була зламана хрещальна в південно-західному куті храму, а замість неї побудована кругла вежа, симетрична лівій стародавній вежі зі сходами на хори. На обидві вежі були встановлені шпилі надмірної величини, що спотворило давній вигляд церкви. На довершення до всього перед порталами влаштували тамбури.

У плані собор представляє собою великий (18,25 х 27 м) тринефний храм із шістьма стовпами і трьома апсидами. Фасади будівлі прикрашені надзвичайно ошатною цегляною кладкою, оформлені пілястрами, у першому ярусі плоскими, а в другому — профільованими.

Підлогу храму встеляли різьблені шиферні плити з інкрустацією з кольорової смальти. Стіни і склепіння прикрашали стародавні фрески, знищені пожежею 1756 р. За пишністю оздоблення храм Спаса не поступався першопрестольним київським церквам.

Спасо-Преображенський собор у Чернігові належить до унікальних пам’яток візантійсько-київської школи зодчества першої половини XI ст. Він відіграв значну роль у формуванні будівельних норм у храмовому будівництві домонгольської Русі.