Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

31. Система розселення і розвиток поселень. Трудові ресурси та зайнятість населення

Міське і сільське населення. Типи населених пунктів

Населення проживає у різних за людністю, зовнішнім виглядом і функціональною структурою населених пунктах. Населений пункт — це місце життя і діяльності людей. Виділяють два типи населених пунктів: міські та сільські. До міських відносять міста і селища міського типу (смт), до сільських — села й хутори.

Містами в Україні називають населені пункти, які мають не менше 10 тис. мешканців, а також менші за людністю поселення, що історично склались як міста. За рекомендаціями ООН містами варто вважати усі поселення, які мають понад 20 тис. жителів.

Міські поселення, що налічують не менше 2 тис. осіб, з яких понад половина зайнятих працює не в сільському чи лісовому господарстві, називають селищами міського типу.

Залежно від кількості жителів міста поділяють на малі (до 50 тис.), середні (50-100 тис.), великі (понад 100 тис. жителів). Серед великих виділяється група міст-мільйонерів, населення яких перевищує 1 млн осіб.

В Україні до сільських поселень належать: дрібні (250-500 осіб), середні (500-1000 осіб) та великі (1000-2000 осіб).

Урбанізація. Субурбанізація. Міські агломерації. Типи міст за розмірами та функціями

Зростання кількості міст, чисельності та частки міського населення, поширення міського способу життя називають урбанізацією. Рівень урбанізації оцінюють переважно за часткою міських жителів у загальній кількості населення.

Станом на 01.01.2015 року понад 69 % населення в Україні проживало в містах. Тобто рівень урбанізації порівняно з 1940 роком (34 %) зріс удвічі. Збільшення міського населення супроводжувалось як зростанням його чисельності в уже існуючих містах, так і виникненням нових міст, перетворенням у міста сільських населених пунктів, включенням останніх до території швидко зростаючих міст. Загальна кількість міст в Україні на сьогодні становить 454 (у 1940 році їх було 255), а селищ міського типу — 886.

Зростання рівня урбанізації відбувається, в основному, за рахунок міграції жителів з сільської місцевості, а також вищого, ніж у селах, природного приросту. Останнє пов’язане з тим, що мігрує із сіл у міста населення переважно молодого й зокрема дітородного віку.

Рівень урбанізації має в нашій країні значні територіальні відмінності. Найвищий він у Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях, де становить відповідно 90 %, 86 % та 83 % усього населення області. На дві області (Донецьку і Луганську) припадає близько 25 % міських жителів країни (88 міст та 244 селищ міського типу). Високий рівень концентрації промисловості й населення призвів до виникнення у цьому регіоні кількох агломерацій (скупчень міст навколо одного, основного, рідше двох): Донецько-Макіївської, Горлівсько-Єнакіївської та ін.

Характерними рисами сучасного процесу урбанізації є зосередження більшості міського населення у великих містах. Зараз їх 49, серед них і міста-мільйонери: Київ (2,9 млн осіб), Харків (близько 1,5 млн), Одеса — понад 1 млн осіб,. Близькі до них за чисельністю жителів Дніпро (990 тис. жителів), Донецьк (960 тис. жителів — показник — до початку активної фази АТО), Запоріжжя (понад 800 тис. жителів), Львів (понад 700 тис. жителів), Кривий Ріг (понад 660 тис. жителів). Навколо них сформувались агломерації переважно з малих і середніх міст.

Внаслідок урбанізації виникло явище субурбанізації — це відтік населення з міст у приміську зону. Де краща екологічна ситуація та умови життя. Цей процес характерний для великих міських поселень України, де заможні міські мешканці уникаючи шуму, забруднення повітря і нестачі зелені, заселяються в котеджі — будинки «сільського типу». При цьому нові поселення у передмісті не стають сільськими, оскільки практично усі його мешканці продовжують працювати в місті.

Унаслідок розростання міських поселень часто об’єднуються не лише найближчі сільські поселення, а навіть інші міста чи селища. І хоча вони залишаються окремими адміністративно-територіальними одиницями, зв’язки між ними (транспортні, виробничі., культурно-побутові та ін.) стають настільки тісними, що утворюють єдине компактне просторове угрупування міських поселень — міська агломерація. В Україні представлені моноцентрчні (одноцентричні) і поліцентричні (багатоцентричні) агломерації.

Моноцентричні агломерації формуються навколо одного центрального міста, якому підпорядковані всі інші населені пункти. Центральне місто зазвичай набагато перевищує їх своїми розмірами та економічними можливостями. Типовими прикладами моноцентричної агломерації є Київська, Харківська, Львівська та Одеська.

Поліцентрична агломерації мають кілька (два і більше) центральних міст, навколо яких групуються інші населені пункти. Прикладом агломерацій, що виникли навколо двох центральних міст можуть бути Дніпровсько-Кам’янська, Горлівсько-Єнакієвська. Поліцентричні агломерації сформувалися на Донбасі, де зрослися не лише окремі міські поселення, а й власне численні міські агломерації. Подібні агломерації формуються у Придніпров’ї.

Кількість сільського населення в Україні продовжує невпинно зменшуватись, як і кількість сіл (зараз їх близько 29 тис.).

Населені пункти виконують у суспільстві різні функції. Частіше вони виконують декілька функцій у виробничій сфері та сфері послуг, тобто є поліфункціональними. Є й вузькоспеціалізовані міста, основою розвитку яких стала одна галузь господарства. Міста бувають адміністративними (Кропивницький, Черкаси), промисловими (Кривий Ріг), науковими (Остріг), транспортними (Чорноморськ, Жмеринка, Ковель), курортно-оздоровчими (Яремче, Ялта, Трускавець), культурно-історичними (Кам’янець-Подільський, Львів), релігійними (Почаїв) центрами та ін.

Типи сільських поселень, особливості їх розташування

Сільський населений пункт характеризується тим, що переважна більшість його жителів зайнята у сільському господарстві. Іншими ознаками сіл є малоповерхова житлова забудова з присадибними ділянками, невелика чисельність населення.

Існують дві основні форми сільського розселення — групова і розсіяна. Групова форма представлена селами в класичному розумінні слова. Розсіяна форма розселення відрізняється проживанням людей на віддалених територіях в індивідуальних господарствах (хутори, присілки).

Є області України, де сільське населення переважає над міським: Закарпатська (62 %), Чернівецька (59 %), Тернопільська (56 %), Рівненська (52 %).

За кількістю жителів села поділяються на малі, середні та великі. На характер сільських населених пунктів значно впливають природні умови. У малих селах проживає до 500 осіб; таких сіл в Україні 57 %. Особливо багато таких сіл на Поліссі; вони розташовані на підвищеннях, у сухих місцях. Для карпатських сіл характерне розосередження на великій території окремих садиб, які часто не утворюють суцільних вулиць.

Середні села зосереджені переважно у лісостеповій зоні; кількість мешканців у них становить 500-1 500 осіб. Традиційно вони тяжіють до річкових долин та ярів.

У великих селах може проживати до кількох тисяч осіб; особливо багато таких сіл в західній та південній Україні. Часто такі села простягаються на кілька кілометрів.

На особливості сільського розселення найбільше впливали історичні та природні умови. Тому найвища щільність сільського населення характерна для Передкарпаття та лісостепової зони. Так, у сільській місцевості Чернівецької, Львівської та Закарпатської областей щільність сільського населення становить 60-90 осіб/км2. В областях лісостепової зони (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська) щільність сільського населення становить 35-60 осіб/км2. Нижча вона в північних, поліських областях (30-20 осіб/км2), ще нижча — на півдні України (до 20 осіб/км2).

Мережа сільських населених пунктів в Україні впродовж останніх 30 років постійно скорочується. Спочатку зникли та звані «неперспективні» села, а потім почала зменшуватись людність усіх інших. Поступово інтенсивність цих процесів наростає. Нині існують сотні сіл, де практично не залишилось людей. Середній вік сільських жителів у деяких районах центральних областей країни уже наближається до 60 років. Тут фактично відбувається вимирання села. Без державного втручання всі вони приречені на зникнення.

Відтік селян за межі власних населених пунктів пов’язаний і з іншими негативними соціальними змінами. Так погіршилась якість дорожнього-транспортної мережі, сотні сіл ще й досі не мають під’їздів з твердими покриттям до шляхів загального користування. В таких поселеннях швидко старіють житлові приміщення. Зменшується кількість закладів соціально-культурного призначення. Не поліпшує побутовий комфорт в українських селах і відсутність водопроводу й каналізації.

Останніми роками відбуваються незначні позитивні зміни, щодо газифікації сіл, реалізуються програми поліпшення соціально-культурного обслуговування сільського населення (програма «сільський автобус», ремонт шкіл, матеріально-технічне переоснащення лікувальних закладів).

Серед сільських поселень виділяють сільськогосподарські, несільськогосподарські та змішані поселення.

Поняття «трудові ресурси», «економічно активне населення», «зайнятість населення», «безробіття»

Трудові ресурси — це населення працездатного віку (від 16 до виповнення 60 років), яке працює або не працює, а також пенсіонери й підлітки, які працюють. Зрозуміло, що основна частка трудових ресурсів припадає саме на населення працездатного віку, за винятком інвалідів І і II груп та пенсіонерів, що отримують пенсію на пільгових умовах. Проте пенсіонери й підлітки, які на даний момент зайняті в суспільному виробництві, також становлять запас (ресурс) робочої сили.

Однак зараз Україна переходить на міжнародні стандарти оцінки трудових ресурсів. Згідно з концепцією робочої сили, якою користується Міжнародна Організація Праці (МОП), вихідним поняттям є економічно активне населення.

Економічно активне населення — це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг та отримує за це матеріальну винагороду. До економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить прибуток (зайняті), та безробітні.

В Україні за підсумками 2015 р. до економічно активного населення належало 27,5 млн осіб, або 62,0 % від всього населення держави, з них 21,3 млн — особи працездатного віку.

Найвищий рівень економічної активності населення України спостерігається у віці 35-39 років (84,8 %), найменший - у віці 60-70 років (15,5 %). При цьому пік економічної активності у чоловіків припадає на відрізок 30-34 роки, у жінок — 40-49 років.

Зайнятість — це не заборонена законодавством діяльність осіб з метою одержання доходу. Зайнятість може бути повною і неповною. Повна зайнятість — зайнятість працівників за нормами робочого часу, передбаченого згідно із законодавством, колективним або трудовим договором. Неповна зайнятість — зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченого законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

До зайнятого населення відносять осіб, які займались економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня); роботодавці; особи, які самостійно забезпечували себе роботою або безкоштовно працювали в сімейному бізнесі; служителів релігійних культів; військові кадрової служби та ін.

Однак, до зайнятого населення не відносять учнів та студентів працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військових строкової служби. Вони разом з пенсіонерами та людьми, що з тих чи інших причин не шукають роботу, належать до економічно неактивного населення.

Рівень зайнятості визначають як відношення кількості зайнятого Населення у віці 15-70 років до всього населення означеного віку.

Так, в Україні у 2014 р. рівень зайнятості становив понад 57 % (51,9 % для жінок і 61,8 % для чоловіків).

Суттєво змінилась структура зайнятості населення за видами економічної діяльності.

На сучасному етапі найвища зайнятість серед сфер матеріального виробництва спостерігається в сільському, лісовому та рибному господарстві, а також в промисловості. Серед галузей невиробничої сфери найвища зайнятість спостерігається в гуртовій та роздрібній торгівлі, а також у сфері ремонту автотранспортних засобів.

Співвідношення між попитом і пропозицією на трудові ресурси утворює ринок праці. Тепер на ньому попит набагато менший за пропозицію, унаслідок чого збільшується кількість безробітних.

Безробіття — це складне економічне, соціальне і психологічне явище, при якому частина економічно активного населення не має роботи і заробітку.

Згідно з визначенням МОП. безробітні — це особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: не мають роботи або заняття, яке приносить їм прибуток, активно шукали (шукають) роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Рівень безробіття — відношення чисельності безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до кількості населення працездатного віку.

Кількість безробітних в Україні на початок 2014 р. становила майже 490 тис. осіб. Середній показник безробіття становив 9 %. Це порівняно небагато. Проте для країни є характерним приховане безробіття, особливо в містах з незначним вибором робочих місць. Часткова зайнятість на основному робочому місці в більшості випадків супроводжується вторинною зайнятістю. Це призводить до того, що зростає питома вага людей, прибуток яких на додатковій роботі вищий, ніж на основній. Найбільше безробіття серед службовців (інженери, техніки). Безробіття більш поширене в сільській місцевості (54 %) ніж у міській (46 %). Найбільше безробітних серед молоді.

Тестові завдання

31. СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПОСЕЛЕНЬ. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

31.1. Розподіл населення на території та розподіл за різними типами поселень — це

  • А густота населення
  • Б урбанізація
  • В міська система розселення
  • Г розселення

31.2. Місця зосередження людей з необхідними для життя будівлями та спорудами

  • А селища міського типу
  • Б сільські населені пункти
  • В система розселення
  • Г населені пункти

31.3. Населені пункти, в яких проживає не менше 2 тис. осіб і понад половина населення зайнята не в сільському і не в лісовому господарствах

  • А місто
  • Б селище міського типу
  • В село
  • Г система розселення

31.4. Сьогодні в Україні нараховується міст-мільйонерів

  • А три
  • Б чотири
  • В п’ять
  • Г шість

31.5. У містах України проживає

  • А 48 % населення
  • Б 58 % населення
  • В 69 % населення
  • Г 78 % населення

31.6. Місто Харків в Україні за чисельністю мешканців

  • А перше
  • Б друге
  • В третє
  • Г четверте

31.7. Кількість міст Тернопільській області з населенням понад 500 тис. осіб

  • А чотири
  • Б три
  • В два
  • Г жодного

31.8. Найвищий рівень урбанізації характерний

  • А для Одеської області
  • Б для Донецької області
  • В для Дніпропетровської області
  • Г для Луганської області

31.9. Місто-мільйонер в Україні

  • А Донецьк
  • Б Одеса
  • В Запоріжжя
  • Г Кривий Ріг

31.10. До найбільших за кількістю населення міст України належать

  • А Київ, Одеса, Дніпро
  • Б Львів, Запоріжжя, Харків
  • В Луганськ, Маріуполь, Миколаїв
  • Г Запоріжжя, Донецьк, Кривий Ріг

31.11. Область України, в якій НЕМАЄ міських населених пунктів з населенням понад 500 тис. осіб

  • А Закарпатська
  • Б Львівська
  • В Дніпропетровська
  • Г Миколаївська

31.12. Субурбанізація — це

  • А процес росту кількості міст та міського населення з міським способом життя
  • Б процес повернення міських мешканців у сільську місцевість
  • В процес збільшення та розвитку приміської зони великих міст
  • Г процес переїзду міських мешканців з малих міст у великі

31.13. Найменший за чисельністю населення обласний центр України

  • А Тернопіль
  • Б Луцьк
  • В Рівне
  • Г Ужгород

31.14. Місто, яке у функціональному відношенні належить до історико-культурних

  • А Яремче
  • Б Вінниця
  • В Херсон
  • Г Кам’янець-Подільський

31.15. Місто — рекреаційний центр України

  • А Моршин
  • Б Малин
  • В Немирів
  • Г Умань

31.16. Місто, яке має монофункціональні риси

  • А Каховка
  • Б Ізмаїл
  • В Южноукраїнськ
  • Г Джанкой

31.17. Найбільший за населенням обласний центр України

  • А Харків
  • Б Львів
  • В Одеса
  • Г Київ

31.18. Увідповідніть назви регіонів і характеристики типів сільських поселень, які тут сформувалися

  • 1 Передкарпаття та Слобожанщина
  • 2 Карпати й Волинь
  • 3 Причорномор’я та Запоріжжя
  • 4 Буковина
  • А багатовуличне скупчення сільських поселень
  • Б ланцюгове розселення, зазвичай одновуличне
  • В великі й середні поселення суцільної забудови з багатовуличним розселенням
  • Г розосереджені на значній площі окремі селянські садиби (хутори)
  • Д суцільна міська забудова, межі міст слабо виділені, існують міські агломерації

31.19. Увідповідніть назви міст і чисельність їх мешканців

  • 1 Харків
  • 2 Київ
  • 3 Одеса
  • 4 Львів
  • А 760 тис. осіб
  • Б 1,5 млн. осіб
  • В 1 млн. осіб
  • Г 2,9 млн. осіб
  • Д 2 млн. осіб

31.20. Увідповідніть назви міст та області, в яких вони розташовані

  • 1 Тячів
  • 2 Моршин
  • 3 Герца
  • 4 Ковель
  • А Волинська область
  • Б Львівська область
  • В Чернівецька область
  • Г Закарпатська область
  • Д Івано-Франківська

31.21. Увідповідніть регіональні системи розселення та міста, які в них розташовані

  • 1 Донбаська
  • 2 Західна
  • 3 Придніпровська
  • 4 Північно-Східна
  • А Нікополь і Жовті Води
  • Б Конотоп і Шостка
  • В Коломия і Стрий
  • Г Бахмут і Сєверодонецьк
  • Д Джанкой та Олешки

31.22. Увідповідніть зайнятість населення та його відношення до зайнятості й економічної активності

  • 1 зареєстровані в центрі зайнятості
  • 2 інваліди III групи, що працюють
  • 3 випускники ВНЗ, що не працюють за спеціальністю
  • 4 працівники заводу, який працює до 4 годин
  • А приховане безробіття
  • Б економічно активне населення
  • В зайняте населення
  • Г безробітні
  • Д економічно неактивне населення

31.23. Увідповідніть напрямки економіки та часткою зайнятих у них населення

  • 1 сфера управління
  • 2 сільське господарство
  • 3 освіта
  • 4 промисловість
  • А ≈ 20 %
  • Б ≈ 23 %
  • В ≈ 8 %
  • Г ≈ 4 %
  • Д ≈ 1 %

31.24. Увідповідніть поняття, що характеризують процес розселення та зайнятості населення

  • 1 безробіття
  • 2 економічно активне населення
  • 3 трудові ресурси
  • 4 розселення
  • А це населення обох статей, віком 15-70 років, яке протягом певного періоду пропонує свою робочу силу для виробництва товарів і послуг та отримує за це матеріальну винагороду
  • Б це населення працездатного віку
  • В населення у віці 15-70 років, зареєстроване та не зареєстроване в службі зайнятості, які не мали роботи, шукають роботу й готові до роботи за наймом або на власному підприємстві
  • Г розподіл населення на території
  • Д місця зосередження людей з необхідними для життя будівлями та спорудами

31.25. Увідповідніть типи населених пунктів і риси, що їм властиві

  • 1 хутір
  • 2 велике місто
  • 3 селище міського типу
  • 4 село
  • А міське поселення з населенням до 10 тис. осіб, половина населення якого зайнята не в сільському господарстві чи лісовому господарстві
  • Б місто з населенням понад 100 тис. осіб з багатогалузевою промисловістю
  • В відокремлене поселення сільського типу, де проживає одна сім’я, зайнята здебільшого в сільському господарстві
  • Г населений пункт, де більша частина зайнята в сільському господарстві, а в населеному пункті переважає одноповерхова забудова
  • Д місто-порт

31.26. Укажіть три обласні центри України, в яких проживає понад 500 тис. мешканців

  • 1 Ужгород
  • 2 Запоріжжя
  • 3 Чернівці
  • 4 Одеса
  • 5 Кривий Ріг
  • 6 Львів
  • 7 Тернопіль

31.27. Укажіть три області України, в яких більша частина населення проживає в сільській місцевості

  • 1 Волинська область
  • 2 Закарпатська область
  • 3 Львівська область
  • 4 Черкаська область
  • 5 Чернівецька область
  • 6 Полтавська область
  • 7 Кіровоградська область

31.28. Використовуючи дані таблиці, визначте кількість населення Тернопільської області, яка проживає в містах.

Населення області, тис. осіб

Частка міських мешканців, %

Частка сільських мешканців, %

Площа області, тис. км2

Густота населення, осіб/км2

Тернопільська обл.

1 078,2

40

60

13,8

78,2

31.29. Використовуючи дані таблиці, визначте густоту населення Чернівецької області.

Населення області, тис. осіб

Частка міських мешканців, %

Частка сільських мешканців, %

Площа області, тис. км2

Частка осіб, молодших за працездатний вік, %

Чернівецька обл.

906,8

40

60

8,1

23,4

Відповіді до тестів можна знайти тут.


Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.