Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Нервова система

Вона поєднує, узгоджує, регулює діяльність органів і систем, забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини не тільки як біологічної, а й соціальної істоти.

Нервова тканина складається з основних клітин — нейронів — та допоміжних — нейроглії. Нейрони — клітини зірчастої форми, складаються з тіла та відростків. Дендрити — короткі відростки нейрона, які проводять нервові імпульси до його тіла. Аксон (як правило, один) — довгий відросток нейрона, який проводить нервові імпульси від тіла нейрона. Тіла нейронів та дендрити утворюють сіру речовину головного та спинного мозку, а аксони — білу речовину та нерви. Нейроглія утворена клітинами, що оточую ь нейрони та їх відростки. Виконує допоміжні функції: опорну, трофічну, захисну, а участі в утворенні та проведенні нервових імпульсів не бере.

Нейрони поділяють на:

• чутливі — сприймають рецепторами і передають інформацію про стан внутрішнього та впливи зовнішнього середовища на організм до спинного чи головного мозку;
• рухові — посилають нервові імпульси до органів (ефекторів);
• вставні — зв’язують чутливі та рухові нейрони між собою; утворюють основну масу головного та спинного мозку.

Нерви — сукупність нервових волокон, по яких проходять нервові імпульси. Нервові волокна в нервах об’єднані в нервові пучки. Таких пучків у нерві може бути від одного до кількох сотень. Сам нерв, нервові пучки та нервові волокна ізольовані сполучнотканинними оболонками.

Нервові вузли — скупчення нервових клітин та нейроглії, оточені сполучнотканинними капсулами.

Уся діяльність нервової системи людини має рефлекторний характер. Рефлекс — це будь-яка зміна в діяльності організму, що виникла у ньому за участі нервової системи у відповідь на зміну внутрішнього чи вплив зовнішнього середовища. В основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга. Більшість рефлекторних дуг в організмі людини складається з трьох нейронів: чутливого, вставного та рухового. Найпростіша рефлекторна дуга складається із чутливого та рухового нейронів, а передача нервового імпульсу із чутливого нейрона на руховий здійснюється за рахунок синапсу.

Синапс — місце контакту аксона одного нейрона з будь-якою ділянкою іншого нейрона або м’язовою чи секреторною клітиною. Він складається із предсинаптичної та постсинаптичної мембран, між якими є синаптична щілина. Передача інформації у синапсі відбувається за рахунок речовин-медіаторів (наприклад, ацетилхоліну).

Рефлекси бувають:

• безумовні — вроджені, що спадкуються дітьми від батьків; поділяють на захисні, харчові, орієнтувальні та статеві. Центри безумовних рефлексів розміщені у спинному мозку та стовбуровій частині головного мозку;
• умовні — набуті протягом життя людини; центри умовних рефлексів розміщені в корі великих півкуль головного мозку.

Спинний мозок людини: довжина — 41-45 см, діаметр 8-14 мм, маса — до 38 г; розміщений у каналі хребта, закінчується конусом на рівні другого поперекового хребця, фіксується на другому куприковому хребці кінцевою ниткою; оточений трьома оболонками: твердою, павутинною та м’якою. У центрі спинного мозку проходить спинномозковий канап (діаметр — 0,5-1 мм), заповнений спинномозковою рідиною (ліквором).

Сіра речовина (утворена тілами та дендритами рухових та вставних нейронів) розміщена навколо спинномозкового каналу (на поперечному перерізі має форму метелика), утворює передні та задні роги. Біла речовина (аксони) утворює висхідні та низхідні провідні шляхи. Спинний мозок складається із 31-33 сегментів, від яких відходить 31 пара спинномозкових нервів, кожний з яких утворений переднім та заднім корінцями.

Будова головного мозку: мозочок, кінцевий, або великий, мозок та стовбур мозку (довгастий мозок, міст, середній мозок та проміжний мозок); біла речовина утворює провідні шляхи (зв’язують відділи головного мозку між собою та з довгастим мозком), сіра речовина утворює ядра (містяться всередині білої речовини) і кору великих півкуль мозку та мозочка.

Кора великих півкуль зібрана в складки, між якими є борозни і звивини. Дві третини поверхні кори сховані у борознах. Найбільші з них: латеральна, центральна та потилично-тім’яна. Кору великих півкуль поділяють на чотири частки:

• лобова — містить смакову, нюхову, рухову та шкірно-м’язову зони; відповідає за розвиток мовлення, мислення, почуттів і вправних рухів;
• тім’яна — містить рухову та шкірно-м’язову зони; відповідає за роботу рецепторів, що сприймають дотик, біль, температуру;
• скронева — містить слухову зону; відповідає за розпізнавання звуків та їх сили;
• потилична — містить зорову зону; відповідає за роботу органів зору.

Складається кора великих півкуль із шести шарів.

Будова головного мозку людини

Деякі порушення функцій та структури ЦНС й головного мозку

Епілепсія. Приблизно 0,5 % людей хворіють на цю хворобу. У хворих виникають епілептичні напади, що відзначаються неконтрольованою, хаотичною електричною активністю в головному мозку. Під час сильних нападів епілепсії хворий непритомніє, у нього розвиваються судоми, що тривають декілька хвилин. Слабкі напади відзначаються короткочасною непритомністю, без судом. Епілепсія у дорослих зумовлюється пухлиною чи абсцесом головного мозку, травмою голови, інсультом або порушенням хімічного балансу.

Розсіяний склероз. Захворювання нервової системи із втратою працездатності. Прояви: погіршення зору або двоїння в очах, частковий параліч, порушення ходи, можливі порушення чутливості. Періоди загострення можуть тривати кілька тижнів, періоди ремісії (покращення стану) — місяці або роки. Розсіяний склероз розвивається внаслідок імунно обумовленого ураження мієлінової оболонки, яка захищає нервові волокна. Макрофаги видаляють ушкоджені ділянки мієліну, що призводить до оголення волокон та порушення проведення імпульсів по них.

Хвороба Паркінсона. Дегенеративне захворювання головного мозку, яке розвивається в однієї з кожних 200 осіб, вік якої понад 60 років. Чоловіки хворіють частіше від жінок. Хвороба проявляється ригідністю (твердістю, негнучкістю) м’язів, порушенням мови, ходи, неспроможністю виконувати звичайні дії. Збіднюється міміка, розвивається тремор (тремтіння рук) у стані спокою. Під час цього захворювання знижується концентрація дофаміну в базальних ядрах та чорній речовині. Базальні ядра та чорна речовина беруть участь у регуляції рухової активності. Проведення імпульсів у цих структурах здійснюється за допомогою дофаміну. Мета лікування хвороби Паркінсона полягає в підвищенні вмісту дофаміну в головному мозку та послабленні дії антагоніста дофаміну — ацетилхоліну.

Деменція. Розвивається в третини осіб, вік яких понад 80 років. Хворі погано запам’ятовують недавні події, не дбають про свій зовнішній вигляд. На пізніх стадіях розвитку хвороби вони часто прикуті до ліжка, страждають нетриманням сечі та калу. Деменція, як правило, зумовлена кількома перенесеними інсультами. Упродовж останніх років життя багато кровоносних судин виявляються заблокованими.

Хвороба Альцгаймера. У 55% хворих деменція розвивається на тлі хвороби Альцгаймера. Ця хвороба зумовлена ураженням головного мозку, яке спричинене порушенням продукції білка амілоїду. У головному мозку хворих відкладається білок амілоїд і в сірій речовині з’являються нейрофібрилярні клубки. Ефективних методів лікування не існує. Деякі ліки лише незначно уповільнюють прогресуючий розвиток хвороби.

Інсульт. Може бути зумовлений порушенням кровопостачання головного мозку або крововиливом на його поверхню чи в тканини. Таке порушення кровопостачання спричиняє нестачу кисню та поживних речовин у нервових клітинах. Уражені клітини нездатні регулювати роботу відповідних частин тіла, що призводить до тимчасової чи постійної втрати їхньої функції. Крововилив порушує роботу головного мозку, стискаючи його тканини. Основні причини інсульту: закупорення дрібних судин, утворення тромбів (відкладання ліпідів у стінці судини), емболія.

Енцефаліт. Важке інфекційне захворювання тканин головного мозку. Воно починається головним болем та гарячкою і може призвести до смерті або стійкого порушення деяких функцій головного мозку. Збудника енцефаліту переносять іксодові кліщі.

Менінгіт. Інфекційне захворювання трьох оболонок головного мозку. Вірусні форми менінгіту здебільшого трапляються під час зимових епідемій грипу й за симптомами нагадують його. Минають за декілька тижнів. Бактеріальні форми мають важкий перебіг і в дітей можуть бути летальними. Така бактеріальна форма хвороби, як туберкульозний менінгіт, виникає у місцях високої захворюваності на туберкульоз.

Абсцеси та пухлини мозку. Абсцеси та пухлини розвиваються всередині мозку, на його поверхні або в тканинах. Деякі види пухлин можна лікувати хірургічним втручанням.