Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Клас Ракоподібні

Тіло ракоподібних (від міліметрів до десятків сантиметрів завдовжки) складається із двох відділів: головогрудей (утворюються у результаті злиття голови і грудей) та черевця. На голові міститься 5 пар видозмінених кінцівок: 2 пари вусиків (антени й антенули), що є органами дотику й хімічного чуття, та 3 пари ротових органів (жувальця, передні й задні щелепи), які подрібнюють їжу, фільтрують її і подають до рота. На голові розташована також пара складних фасеточних очей (у деяких наявні лише прості очі). Кінцівок грудного відділу буває від 2 до 60 пар, вони різні за формою залежно від функції, яку виконують.

Дихають за допомогою зябер або шкірою всієї поверхні тіла. У крові часто містяться дихальні пігменти — червоний гемоглобін та синій гемоціанін, які можуть зв’язувати значну кількість кисню.

За способом живлення серед ракоподібних розрізняють мирних (дафнії, циклопи, водяні ослики, мокриці), які живляться мікроскопічними водоростями, бактеріями, найпростішими, рослинними рештками; хижаків (раки-богомоли, краби, веслоногі рачки); всеїдних (річкові раки, раки-самітники, креветки, бокоплави), їжею для яких є водяні рослини, личинки комах, пуголовки, молюски, а також падаль. Серед веслоногих ракоподібних є чимало паразитичних видів.

До підкласу Нижчі ракоподібні належать дрібні організми з непостійною кількістю сегментів тіла (від 10 до 40). Черевце розвинене слабко, кінцівок на ньому немає. На останньому членику тіла є характерний утвір — вилочка, або фурка. У багатьох видів кровоносна система сильно редукована. Часто немає й зябер; тоді дихання відбувається крізь шкірні покриви. У видів, що розвиваються з метаморфозом, личинка — наупліус. Вона має нерозчленоване тіло овальної форми із трьома парами кінцівок і непарним простим оком. Типовими представниками нижчих ракоподібних є поширені в прісних водоймах дафнії та циклопи.

Дафнії належать до ряду Гіллястовусих; розгалужена друга пара вусиків допомагає цим тваринам у рухах: змахуючи ними, дафнії пересуваються стрибками. Усе тіло, крім голови, міститься між двома напівпрозорими хітиновими стулками. На голові розташоване непарне фасеткове око, перед ним — просте. Грудний відділ укорочений; на ньому міститься 5 пар грудних ніжок із численними щетинками, що утворюють фільтраційний апарат. Ніжки, швидко рухаючись, проганяють воду і відфільтровують завислі у ній часточки та мікроорганізми, якими ці тварини живляться. Біля основи ніжок розташовані зябра. На спинному боці розташоване серце; справжніх кровоносних судин немає.

Циклопи належать до ряду Веслоногих ракоподібних. Мають видовжене тіло. На голові є лише одне просте око. Перша пара антен сильно розвинена й допомагає рачкам під час плавання та ширяння у воді. Чотири пари двогіллястих плоских грудних ніжок рухаються, як весла, штовхаючи тіло вперед. Газообмін відбувається через шкіру. Кровоносної системи немає. Самки виношують яйця в яйцевих мішках. Личинка — наупліус. Населяють циклопи різноманітні прісні водойми: від пересихаючих калюж до глибоких озер. У значній кількості трапляються у прибережній смузі серед водних рослин. Більшість циклопів — хижаки, проте є серед них і рослиноїдні. Прісноводні циклопи дуже поширені. Цьому сприяють, насамперед, пристосування до перенесення несприятливих умов. Шкірні залози багатьох видів циклопів виділяють секрет, що вкриває тіло рачка. У такому вигляді вони можуть витримувати пересихання водойми або вмерзати у лід, не втрачаючи життєздатності. Багато видів циклопів легко переносять несприятливий газовий режим, можуть жити в середовищі з кислою реакцією (сфагнових болотах), у солонуватих і навіть дуже солоних водоймах (до 41 %о).

До підкласу Вищі ракоподібні належать раки середніх та великих розмірів, тіло яких складається із 20-21 сегмента й закінчується тельсоном. Кутикула нерідко просочується вапном і утворює міцний панцир. Кінцівки розташовані також на черевці.

Протоки видільних органів (зелених залоз) відкриваються біля основи антен.

У багатьох вищих раків шлунок розділений на 2 відділи: жувальний, у якому їжа перетирається за допомогою хітинових пластинок, і пілоричний, де вона фільтрується. Добре розвинена печінка; є серце та кровоносні судини. Розвиток відбувається або без перетворення, або наявна личинка зоеа, яка, на відміну від наупліуса, має розчленоване тіло.

Ряд Десятиногі раки об’єднує найвище організованих ракоподібних: річкових раків, крабів, омарів, лангустів, креветок та інших. Головогруди цих тварин укриті суцільним щитком — карапаксом. Грудних кінцівок — 8 пар, з яких 3 передніх — ногощелепи — беруть участь у живленні, а решта 5 пар — ходильні ноги. У багатьох видів передня пара ніг має клешні. Є шість пар черевних ніжок.

Річкові раки живуть у ріках та озерах з більш-менш чистою водою.

Забарвлення раків зумовлюється наявністю в покривах пігментів, здебільшого каротиноїдів. Одним із них є астаксантин червоного кольору. З’єднуючись з білками, він утворює пігменти буруватих тонів. При підвищенні температури ці сполуки руйнуються й астаксантин звільняється. Тому під час варіння раки червоніють.

Раки ведуть придонний спосіб життя, вдень ховаються в нори та різні укриття, а присмерком та вночі виходять на полювання. Піщаних і кам’янистих ґрунтів раки уникають; їх більше там, де дно мулисте, але не плинне. Живляться вони червами, молюсками, личинками водяних комах, пуголовками, а також рослинною їжею. Охоче поїдають харові водорості, багаті на Кальцій. Поїдаючи падаль, виконують роль санітарів.

До морських раків належать омари (40-70 см завдовжки, маса — 4,5-15 кг), поширені біля берегів Європи та Північної Америки, та лангусти (40-50 см завдовжки, маса — 4-8 кг); населяють тропічні та субтропічні моря Тихого й Атлантичного океанів.

Камчатський краб (ширина панцира — до 26 см, маса — до 7 кг) водиться в Японському, Охотському та Беринговому морях. Належить до крабоподібних раків-самітників, але зовні схожий на крабів, за що й отримав свою назву.

Мокриці — підряд рівноногих ракоподібних із жорстким екзоскелетом та 14 з’єднаними члениками тіла. Живуть на суші здебільшого у вологих місцях: під каменями, під лежачим на землі деревом, в льохах тощо. Удень вони ховаються і виходять на пошуки їжі увечері або вночі. Харчуються рослинами, що розкладаються, або живими.