Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Особливості будови класу Однодольні

Однодольні (Monodicots), або Ліліопсиди (Lihopsida), — клас квіткових рослин, який домінує на багатьох частинах планети. За продукованою біомасою однодольні становлять більшість рослин у сільському господарстві. Клас має 50 000-60 000 видів.

Назва однодольних рослин походить від традиційної ботанічної назви групи Monocotyledones, котра вказує на те, що більшість членів цієї групи має одну сім’ядолю (ембріональний листі в насінині. Ця ознака відрізняє їх від решти покритонасінних рослин, традиційно відомих як дводольні (Dicotyledones), які звичайно мають дві сім’ядолі в насінині. З діагностичної точки зору число сім’ядоль не є ні зручною ознакою (оскільки вони наявні тільки протягом дуже короткого періоду в житті рослини), ні повністю надійною.

Проте однодольні — чітко визначена група. Однією з головних рис однодольних є квітка із трьома частинами або з числом цих частин, кратним трьом. Наприклад, квітка однодольної рослини звичайно має гри, шість або дев’ять пелюсток. Багато однодольних також мають пагони з паралельними судинами.

Квітки: в однодольних квітки — тримерні (число частин квітки кратне трьом).

Пилок: В однодольних пилкове зерно має одну борозну або пору, тоді як у дводольних воно має три борозни.

Насіння: в однодольних зародок має одну сім’ядолю, тоді як зародок дводольних має дві сім’ядолі.

Стебло: в однодольних судинні пучки в стеблі розкидані, а у дводольних зібрані в кільця.

Коріння: в однодольних коренева система мичкувата, а у дводольних вона розвивається від одного головного кореня.

Листя: в однодольних жилкування паралельне або дугове, тоді як у дводольних — сітчасте.

Проте ці відмінності не безумовні: деякі однодольні мають ознаки, характерні для дводольних, і навпаки.