Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Генеративні органи покритонасінних рослин

Квітка — видозмінений і вкорочений пагін, що забезпечує насіннєве розмноження у квіткових рослин. Функції квітки: утворення тичинок з пилковими зернами, плодолистків (маточок) з насінними зачатками, запилення, складні процеси запліднення, формування насінин і плоду.

Будова квітки

Квіткою закінчується головне стебло або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. Її добре помітно у незабудки, конвалії, черешні. У деяких рослин (подорожника, вербени) квітконіжка не розвинута, такі квітки називають сидячими. Квітконіжка переходить в укорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, увігнутою. На квітколожі розташовані видозмінені листки: чашолистки, пелюстки, тичинки, маточки. Найчастіше вони розташовані колами (мутовками). Такі квітки називають циклічними.

Квітконіжка і квітколоже — це видозмінене стебло пагона, а чашолистки, пелюстки, тичинки і плодолистки, шо зростаються в маточку, — це видозмінені листки.

Чашечка складається з невеликих зелених листочків — чашолистків. У зелених чашолистках, які містять хлорофіл, відбувається фотосинтез. У деяких рослин (тюльпана, анемони) вони стають пелюсткоподібними і виконують функції пелюсток; можуть слугувати для захисту плодів, що дозрівають, для їх поширення. Найчастіше чашолистки утворюють одне коло. Інколи під чашечкою розташоване коло листкоподібних утворень, яке називають підчашею. Підчаша утворюється із приквітників або прилистків. Чашолистки бувають вільними (чашечка вільно- або роздільнолиста) або з більш-менш зрослими основами (чашечка зросло- або спайнолиста).

Віночок складається з листкоподібних пелюсток — вільних або зрослих між собою. Звужену частину зросло пелюсткового віночка називають трубкою, а плоску — відгином. Місце переходу відгину в трубку називають зівом. Тут інколи виростають зубчики, лусочки. За формою, величиною, забарвленням віночки бувають різноманітні: є квітки зі збільшеною кількістю пелюсток, їх називають махровими. Віночок, як і чашечка, може бути правильним (актиноморфним), якщо через нього можна провести кілька площин симетрії: неправильним (зигоморфним), якщо через нього можна провести лише одну площину симетрії (фіалка). Є квітки, у яких не можна провести жодної площини симетрії — асиметричні (канна). Функції віночка — приваблювання комах для запилювання.

Оцвітина. Більшість квіток (яблуня, вишня, огірки) має у квітці і чашечку, і віночок. Разом вони утворюють подвійну оцвітину. У деяких рослин оцвітина складається з однакових листочків, тоді її називають простою. Просту оцвітину, що має зелене забарвлення (кропива, коноплі), називають чашечкоподібною, а оцвітину, забарвлену в інші кольори (проліски), — віночкоподібною. Квітки без оцвітини називають голими (верба, ясен).

Андроцей — це сукупність тичинок (мікроспорофілів) квітки. Тичинка складається з тичинкової нитки та пиляка. Пиляк складається із двох половинок, що з’єднуються за допомогою в'язальця. У кожній половині пиляка є два пилкових гнізда (мікроспорангії), у яких утворюється значна кількість пилку (мікроспор). Тичинкові нитки бувають різної довжини та форми.

У квітці може бути одна, дві і більше тичинок. Кількість тичинок є важливою систематичною ознакою під час класифікації рослин. Тичинки у квітці бувають вільними (жовтець) або зрослими. Вони можуть зростатися своїми нитками (горох, квасоля) або пиляками (волошка). Недорозвинуті тичинки, у яких немає пиляків, називають стамінодіями (льон, грабельки).

Маточка розміщена всередині квітки. Вона утворюється з одного або кількох плодолистків (мегаспорофілів); сукупність плодолистків називають гінецеєм. Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав’язі, середньої циліндричної частини — стовпчика і верхньої, трохи розширеної частини — приймочки.

Залежно від положення зав’язі відносно інших частин квітки вона може бути верхньою і нижньою. Якщо зав’язь прикріплюється до квітколожа тільки своєю основою, а вся інша частина її вільна, то її називають верхньою (картопля, помідори). Якщо зав’язь занурена у квітколоже, з яким вона зростається, то таку зав’язь називають нижньою (огірок, гарбуз).

Квітки бувають двостатевими, з розміщеними в них тичинками і маточками, та одностатевими — маточкові або тичинкові. Рослини з одностатевими квітками поділяють на одно- та дводомні. До однодомних належать рослини, у яких тичинкові й маточкові квітки містяться на одній рослині (дуб, ліщина); до дводомних — рослини, у яких тичинкові квітки розвиваються на одних екземплярах рослин, а маточкові — на інших (коноплі, тополя).

Формули квіток. Уявлення про квітку можна одержати завдяки умовним позначенням її частин, використовуючи перші букви латинських назв: Са (Calyx) — чашечка, Co (Corolla) — віночок, A (Androeceum) — андроцей, G (Gynoeceum) — гінецей, Р (Perigonium) — проста оцвітина. Кількість частин квітки позначається цифрами. Якщо ця цифра перевищує 12, ставлять знак ∞. Дужки в формулі квітки вказують на зростання її частин. Рисочка під цифрою кількості плодолистків свідчить про верхню зав’язь, а над цифрою — про нижню. Правильну квітку позначають *, неправильну — ↑, одностатеві тичинкові квітки позначаються знаком ♂, а маточкові — ♀. Наприклад, формула квітки яблуні — *Са(5)Co5AG(1-5), картоплі — *Ca(5)Co(5)A5G(2).

Насінина — це орган, за допомогою якого розмножуються й поширюються насінні рослини. Вона складається із зародка і запасаючої тканини, укритих насінною шкіркою. За несприятливих для проростання умов (холод, посуха) насінина може певний час перебувати в стані спокою. З настанням сприятливих умов (температури й вологості) насіння поглинає воду і при достатній кількості повітря, проростає.

Усі рослини, які мають у насінні дві сім’ядолі, об’єднані за цією ознакою у клас Дводольних рослин. У деяких покритонасінних рослин у насінні є лише одна сім’ядоля і тому вони об’єднані в клас Однодольних рослин.

Плід — це орган, призначений для захисту насіння, а часто і для його поширення. Плід утворюється з квітки в результаті змін, які відбуваються в ній після запліднення. У деяких рослин плід утворюється без попереднього запліднення. Такі плоди називають партенокарпічними, вони звичайно не містять насіння (деякі сорти винограду, груші, цитрусових). На відміну від плодів, супліддя утворюються з кількох квіток, які зрослися між собою (буряк), або усього суцвіття (шовковиця, інжир, ананас).

Будова плоду (на прикладі кістянки сливи)

Якщо плід утворений лише однією маточкою, його називають справжнім (вишня, виноград). Плоди, в утворенні яких беруть участь, крім зав’язі, ще й інші частини квітки (квітколоже, оцвітина), називають несправжніми (яблуня, груша). Під час формування плода стінки зав’язі розростаються й утворюють оплодень, або перикарпій, який складається із трьох шарів: зовнішнього — екзокарпію, внутрішнього — ендокарпію і середнього — мезокарпію. Різноманітність плодів зумовлена переважно будовою оплодня, способами розкривання, особливостями розвитку та поширення.

Залежно від консистенції та будови оплодня плоди поділяють на соковиті та сухі.

Соковиті плоди: 1—4 — ягоди; 5—7 — гарбузина; 8, 9, 11 — кістянка; 10 — помаранча; 12 — яблуко

Соковиті плоди мають соковитий, м’ясистий оплодень.

Ягода — соковитий, багатонасінний, нерозкривний плід, утворений одним або кількома плодолистками (виноград, помідор, смородина, агрус, картопля).

Кістянка — здебільшого одногніздний, однонасінний плід, у якого екзокарпій — шкірястий, мезокарпій — м’ясистий, соковитий, а ендокарпій — твердий, дерев’янистий (абрикос, вишня, слива).

Яблуко — багатонасінний плід, у формуванні якого беруть участь не тільки стінки зав’язі, а й інші частини квітки. У яблуні в плоді можна побачити п’ять гнізд, у яких містяться по дві насінини. Гнізда вкриті хрящуватим ендокарпієм. Уся соковита частина (мезокарпій, екзокарпій) — це зрослі основи тичинок, пелюсток, чашолистків. Плід яблуко розвивається в яблуні, груші, айви, глоду, горобини.

Гарбузина має дерев’янистий екзокарпій, в її утворенні бере участь також квітколоже. Мезокарпій і ендокарпій соковиті (гарбуз, огірок, кавун, диня).

Помаранча, або гесперидій, — плід цитрусових, багатонасінний з товстошкірим екзокарпієм, який багатий на ефірні олії. Мезокарпій губчастий, білого забарвлення, сухий. Ендокарпій соковитий, утворився з волосків внутрішнього епідермісу плодолистків (мандарин, лимон, апельсин).

Сухі плоди мають сухий оплодень. Вони можуть бути розкривні й нерозкривні.

Розкривні сухі плоди містять більш ніж одну насінину. При дозріванні ці плоди розкриваються і насіння з них випадає. До таких плодів належать листянка, біб, стручок, стручечок, коробочка.

Листянка — багатонасінний одногніздний плід, утворений одним плодолистком, що розкривається по черевному шву від вершини до основи (магнолієві, деякі жовтецеві, розові).

Сухі плоди: А — розкривні: 1 — листянка; 2 — біб; 3 — стручок; 4 — стручечок; Б — нерозкривні: 5 — горіх; 6 — сім’янка; 7 — жолудь; 8 — зернівка.

Лише у небагатьох рослин насінина здатна проростати відразу ж після дозрівання (верба, тополя). Насіння більшості рослин, навіть за сприятливих умов, певний час не проростає, бо перебуває у стані спокою. У цей час у насінині процеси обміну речовин, зокрема дихання, майже припиняються, а вміст води становить не більше 10-15 %. Тривалість періоду спокою насіння у різних видів рослин неоднакова: від трьох тижнів до кількох місяців, а то й років.

Проростанням насінини називають сукупність процесів, які зумовлюють розвиток та вихід назовні паростка. Після виходу насінини зі стану спокою для її проростання потрібна сукупність умов: достатня вологість, вільний доступ повітря, що містить кисень, певна температура, а для деяких видів ще й світло. Наприклад, насіння озимої пшениці починає проростати за температури 0... +2 °С, а теплолюбних кукурудзи та перцю — при +8...10 °С.

Біб — одногніздний, часто багатонасінний плід, утворений одним плодолистком. Розкривається по черевному і спинному швах від вершини до основи (у представників бобових і деяких інших).

Коробочка — одно- чи багатогніздний плід, що утворився з більш як одного плодолистка. Розкриваються коробочки по-різному: стулками (бавовник, дурман, лілії, рицина), зубчиками на вершині коробочки (родина Гвоздикові), дірочками (деякі види маку та дзвоників), кришечкою на верхівці коробочки (блекота).

Стручок і стручечок — коробчастий двогніздний багатонасінний плід, утворений двома плодолистками. Усередині плода згори донизу проходить плівчаста перегородка, до країв якої прикріплене насіння. Розкривається плід двома стулками від основи до вершини. Стручком називають довгий і вузький плід, у якого довжина більша від ширини в 4 і більше разів (більшість хрестоцвітих). Стручечок майже однакової ширини і довжини (грицики, талабан та деякі інші хрестоцвіті).

Нерозкривні сухі плоди: горіх, горішок, сім’янка, зернівка, крилатка — усі однонасінні.

  • Горіх має дерев’янистий оплодень, який не зростається з насіниною, що лежить вільно (дуб, ліщина, бук).
  • Горішок відрізняється від горіха меншим розміром (гречка, липа).
  • Сім’янка утворюється із двох плодолистків і має шкірястий оплодень. Насінина не зростається зі стінками плода (соняшник, кульбаба, ромашка).
  • Зернівка має шкірястий оплодень, у якому є одна насінина, що зрослась з оплоднем (пшениця, ячмінь та інші види з родини Злаків).

У природі трапляються випадки, коли плоди, формуючись із квіток суцвіття, зростаються між собою, утворюючи з кількох плодів ніби один плід. Таку сукупність плодів називають супліддям (буряк, шовковиця, інжир, ананас).



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.