Підручник з Біології і екології (профільний рівень). 11 клас. Задорожний - Нова програма

Видатні жінки, які працюють (працювали) у галузі біології

Арнольд Френсіс (нар. 1956)

Відома американська вчена. Лауреатка Нобелівської премії 2018 року в галузі хімії (разом із Дж. Смітом та Г. Вінтером) за дослідження еволюції ферментів. Професорка та директорка центру біоінженерії Каліфорнійського технологічного інституту. Працює в галузі біохімії та хімічної технології. Розробила методи молекулярної керованої еволюції ферментів.

Бак Лінда (нар. 1947)

Відома американська вчена. Лауреатка Нобелівської премії 2004 року в галузі фізіології та медицини (разом із Р. Екселем) за дослідження нюхових рецепторів та організації системи органів нюху. Професорка, членкиня Національної академії наук США. Вона розробила методику, за допомогою якої вдалося встановити, що нюхова система використовує комбінаторну систему кодування запахів.

Барре-Сінуссі Франсуаза (нар. 1947)

Відома французька вчена. Лауреатка Нобелівської премії 2008 року в галузі фізіології та медицини (разом з Л. Монтаньє та Г. цур Гаузеном) за вивчення папіломавірусу, що викликає рак шийки матки. Вона брала участь також у відкритті вірусу імунодефіциту людини. Працює в галузі вірусології.

Блекберн Елізабет (нар. 1948)

Відома австралійська та американська вчена, цитогенетикиня. Лауреатка Нобелівської премії 2009 року в галузі фізіології та медицини (разом із К. Грейдер та Дж. Шостаком) за відкриття механізму захисту хромосом теломерами та ферментом теломеразою. Разом з К. Грейдер відкрила фермент теломеразу (1985 р.).

Грейдер Керол (нар. 1961)

Відома американська вчена. Лауреатка Нобелівської премії 2009 року в галузі фізіології та медицини (разом з Е. Блекберн та Дж. Шостаком) за відкриття механізму захисту хромосом теломерами та ферментом теломеразою. Разом з Е. Блекберн відкрила фермент теломераза (1985 р.). Працює в галузі молекулярної біології.

Елайон Гертруда Белл (1918—1999)

Відома американська вчена. Лауреатка Нобелівської премії 1988 року в галузі фізіології та медицини (разом із Дж. Блеком та Дж. Хітчінгсом) за відкриття важливих принципів медикаментозної терапії. Нею були розроблені антивірусні, антилейкемічні, імуносупресорні та інші препарати. Працювала в галузі біохімії та фармакології.

Загурська-Архимович Кіра Іванівна (1902—1991)

Видатна українська вчена. Працювала в галузі селекції буряків, картоплі, томатів. З 1943 року жила в еміграції. Працювала в Австрії, Німеччині, Іспанії, США. Була співробітником Бруклінського ботанічного саду.

Йонат Ада (нар. 1939)

Видатна ізраїльська вчена. Лауреатка Нобелівської премії 2009 року в галузі хімії (разом із Т. Стейцем та В. Рамакрішнаном) за дослідження структури та функції рибосом. Вона першою застосувала низькотемпературну білкову кристалографію. Досліджує вплив антибіотиків на рибосому. Працює в галузі кристалографії.

Корі Герті Тереза (1896—1957)

Видатна американська вчена, біохімікиня. Лауреатка Нобелівської премії 1947 року в галузі фізіології та медицини (разом зі своїм чоловіком К. Корі та Б. Усаєм) за відкриття каталітичного перетворення глікогену. На честь подружжя Корі було названо цикл Корі — метаболічний цикл, у якому глюкоза в скелетних м'язах перетворюється на лактат.

Леві-Монтальчині Рита (1909—2012)

Відома італійська вчена, нейробіологиня. Лауреатка Нобелівської премії 1986 року в галузі фізіології та медицини (разом із С. Коеном) за відкриття факторів росту клітин. Заснувала фонд, який надавав допомогу африканським жінкам. З 2001 року була почесним сенатором Італійської Республіки. Досліджувала процеси зростання та диференціації нервових клітин.

Мак-Клінток Барбара (1902—1992)

Відома американська вчена, цитогенетикиня. Лауреатка Нобелівської премії 1983 року в галузі фізіології та медицини за відкриття мобільних генетичних елементів. Працювала в галузі генетичних досліджень кукурудзи. Склала першу генетичну карту цієї рослини, з'ясувала роль центромер і теломер хромосом, розробила метод візуалізації хромосом кукурудзи.

Маргуліс Лінн (1938—2011)

Відома американська вчена. Професорка Массачусетського університету. Авторка та пропагандистка теорії ендосимбіотичного походження еукаріотів та їхніх органел. Є однією з авторів назви таксону Еукаріоти. Тривалий час займалася дослідженням водоростей.

Меріан Марія Сибілла (1647—1717)

Видатна німецька художниця і натуралістка. Авторка великої кількості ілюстрацій і кількох книг, присвячених квітам, комахам та тропічним тваринам. Разом із донькою здійснила подорож у Суринам і зібрала найбільшу на той час ентомологічну колекцію з Південної Америки.

Мозер Майбрид (нар. 1963)

Відома норвезька вчена. Лауреатка Нобелівської премії 2014 року в галузі фізіології та медицини (разом із Дж. О'Кіфом та Е. Мозером) за відкриття клітин мозку, що відповідають за систему орієнтації людини у просторі. Засновниця та директорка Інституту системної неврології Кавлі та центру неврологічних обстежень Норвезького університету природних і технічних наук. Працює у галузі нейрофізіології та психології.

Нюсляй-Фольхард Крістіана (нар. 1942)

Відома німецька вчена. Лауреатка Нобелівської премії 1995 року в галузі фізіології та медицини (разом з Е. Льюїсом та Е. Вішаусем) за відкриття, що стосуються генетичного контролю на ранніх стадіях ембріонального розвитку. Професорка та директорка Інституту біології розвитку в складі Товариства Макса Планка.

Стівенс Нетті (1861—1912)

Відома американська вчена. Працювала в галузі генетики та зоології. Першою з'ясувала залежність статі від набору хромосом (1905 р.). Вона виявила Х- та Y-хромосоми в борошняного хрущака та низки інших комах і дійшла висновку, що саме набір статевих хромосом визначає стать комахи.

Ту Юю (нар. 1930)

Відома китайська вчена. Лауреатка Нобелівської премії 2015 року в галузі фізіології та медицини (разом із В. Кемпбеллом та С. Омурою) за відкриття, що стосуються лікування малярії. Працює у галузі хімії та фармації. Ліки, які були розроблені групою під її керівництвом, щорічно рятують приблизно 2 млн життів.

Ялоу Розалін Сасмін (1921—2011)

Видатна американська вчена, біофізикиня. Лауреатка Нобелівської премії 1977 року в галузі фізіології та медицини (разом з Е. Шаллі та Р. Гійменом) за розвиток радіоімунних методів визначення пептидних гормонів. Цей метод дозволяв визначити вміст речовин у крові навіть у дуже низьких концентраціях. На честь Я. Сасмін було названо один із астероїдів, відкритий 1982 року.