Підручник з Біології. 9 клас. Задорожний - Нова програма

Словник

А

Адаптація (від латин. adaptо — пристосовую) — пристосування живих організмів до певних умов середовища існування. Усі адаптації є результатом еволюційного процесу на основі природного добору.

Алель (від латин. allelos — протилежний) — один із можливих станів (варіантів) гена, що визначає альтернативні варіанти розвитку певної ознаки.

Б

Біологічна систематика (від грец. sistematicos — впорядкований, що належить до системи) — розділ біології, який формує єдину систему живого світу на основі виділення біологічних таксонів (систематичних одиниць) і відповідних назв, наданих за певними правилами (біологічної номенклатури).

Біотехнологія — сукупність промислових методів, які застосовують для виробництва різних речовин із використанням живих організмів, біологічних процесів чи явищ.

В

Вектор — спеціальна молекула ДНК, сконструйована на основі ДНК вірусів або плазмід, яка містить потрібний ген і здатна транспортувати ген у клітину та забезпечити його вбудовування в її генетичний апарат.

Вид — сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, функціями, місцем в угрупованнях організмів, що населяють певний ареал і вільно схрещуються між собою у природі.

Г

Ген (від давньогрец. henos — рід) — окрема ділянка ДНК, яка відповідає за утворення однієї або кількох ознак організму.

Генетика (від латин. genetica — походження) — наука, яка займається вивченням спадковості й мінливості живих організмів.

Генетичний код — відповідність між усіма можливими варіантами триплетів РНК і амінокислотами, які вони кодують.

Генетично модифіковані організми (ГМО) — організми, генотип яких було змінено за допомогою методів генетичної інженерії з використанням технології рекомбінантних ДНК.

Геном (від нім. genom — рід) — сукупність усієї спадкової інформації організму, що включає як гени, так і некодуючі ділянки ДНК.

Генотип — сукупність усіх генів організму, розміщених у ядрах клітин (у хромосомах) або в інших структурах цитоплазми (пластидах, мітохондріях, плазмідах). Генотип є спадковою основою організму. Він є носієм генетичної інформації, який контролює формування всіх ознак організму, тобто його фенотипу.

Гідрофобність (від грец. hydro — вода і phobos — страх) — властивість деяких речовин погано взаємодіяти з водою.

Гідрофільність (від грец. hydro — вода і philia — любов, дружба) — здатність деяких речовин добре взаємодіяти з водою.

Д

Дозрівання білка — процес, у ході якого деякі ділянки синтезованих білків можуть вирізатися спеціальними ферментами, а сам білок може змінювати свою форму, об’єднуватися з іншими білками чи приєднувати до себе небілкову частину.

Домен — таксон найвищого рангу, який включає кілька царств живих організмів.

Е

Еволюція (від латин. evolutio — розгортання) — процес змін живих організмів, який призводить до появи їх нових форм.

Еволюційна теорія — це наукове пояснення механізмів процесу еволюції.

Екосистема — сукупність живих організмів, які мешкають у певному середовищі існування й утворюють з ним одне ціле.

Еволюційні фактори — явища та процеси, які змінюють генофонд популяції.

К

Консументи — гетеротрофні організми екосистем, які отримують органічні речовини, живлячись іншими живими організмами.

Л

Локус (від латин. locus — місце) — місце розташування алелів певного гена на хромосомі.

М

Метаболізм (від грец. metabole — зміна, перетворення) — закономірний порядок перетворення речовин і енергії в клітині, спрямований на її ріст, збереження та самовідтворення.

Мінливість — властивість живих організмів змінюватися.

Модифікації — фенотипові зміни, які виникають під впливом умов середовища. Модифікаційні зміни ознаки не успадковуються, але її діапазон (норма реакції) генетично зумовлений і успадковується.

Мутуалізм (від латин. mutuus — взаємний) — взаємовигідне співіснування двох видів (найпростіші, здатні перетравлювати клітковину, і рослиноїдні тварини, у кишечнику яких вони живуть).

Н

Ноосфера (від грец. noos — розум, sphera — сфера) — певний стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку.

О

Одомашнення — процес змін популяцій рослин або тварин, завдяки якому вони стають пристосованими до утримання в неволі й використання їх людиною. Одомашнення відбувається з метою отримання від рослин і тварин продуктів харчування, промислової продукції (шкіра, волокно тощо) або в інших цілях (транспорт, охорона тощо).

Органела (від слова «орган» й давньогрец. elos — вигляд) — відносно постійна структура у складі клітин живих організмів, яка має характерну будову й виконує певні функції.

П

Паразитизм — співіснування двох видів, за якого один вид використовує інший як середовище існування і джерело харчування.

Популяція (від латин. populus — народ, населення) — це сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію, функціонуючи й розвиваючись в одному або кількох угрупованнях живих організмів.

Природний добір — це диференційоване виживання більш пристосованих до певних умов існування особин у популяції.

Продуценти — автотрофні організми екосистем, які продукують органічні речовини.

Р

Редуценти — гетеротрофні організми екосистем, які отримують органічні речовини, живлячись залишками живих організмами або продуктів їхньої життєдіяльності. Редуценти перетворюють мертву органіку на прості органічні та неорганічні речовини.

Рекомбінація — процес, коли ланцюжки ДНК розриваються на окремі фрагменти, які потім об’єднуються в іншому порядку. Найчастіше рекомбінація відбувається в клітинах еукаріотів під час мейозу. Проходить вона в профазі першого поділу й відома під назвою «кросинговер»(перехрещування хромосом).

Реплікація (від латин. replicatio — відбивати) — процес подвоєння ДНК перед поділом клітин.

С

Селекція (від латин. selectio — вибір, добір) — це наука про методи створення нових сортів і гібридів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.

Спадковість — здатність живих організмів передавати особинам наступного покоління морфо-анатомічні, фізіологічні, біохімічні особливості своєї організації, а також характерні риси становлення цих особливостей у процесі онтогенезу.

Т

Транскрипція (від латин. transcriptio — переписування) — процес синтезу ланцюга ІРНК за зразком одного з ланцюгів ДНК.

Трансляція (від латин. translatio — перенесення) — процес синтезу білкової молекули з амінокислот згідно з інформацією молекули РНК.

Ф

Фенотип (від грец. phaino — виявляю, typos — відбиток, образ) — сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища.

Філогенетичне дерево — схема, яка відображає еволюційні зв’язки між таксонами, для яких воно будується.

X

Хемосинтез (від латин. chemo — хімія, synthesis — поєднання) — процес утворення органічних речовин з неорганічних, який відбувається за рахунок енергії хімічних реакцій.

Ц

Центри походження культурних рослин — райони, у яких відбувався процес одомашнення культурних рослин.