Всесвітня історія. 6—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ VI. ГРЕЦІЯ В V—IV ст. до н. е.

ГРЕКО-ПЕРСЬКІ ВІЙНИ. МАРАФОНСЬКА БИТВА

З «Історії» Геродота

102. Здобувши Еретрію, вони пробули там кілька днів, а потім відпливли до берегів Аттіки, занепокоївши афінян, які гадали, що перси зроблять із ними те, що вони зробили з еретрійцями. І оскільки Марафон був місцем Аттіки, найбільш підходящим для дій кінноти і досить близьким до Еретрії, туди повів персів Гіппій, Пейсістратів син. А коли про це довідалися афіняни, то поквапилися й вони до Марафона, щоб оборонити свою країну.

103. На чолі війська були десятеро стратегів і серед них Мільтіад. <...>

108. <...> Тим часом афіняни зайняли позиції у священній окрузі Геракла і їм на допомогу прибули платейці з усім своїм військом. <...>

109. Думки афінських стратегів поділилися: одні не хотіли вступити до бою (бо вони казали, що їхню військо нечисленне порівняно до війська мідійців), а інші, серед який був і Мільтіад, наполягали на тому, щоб дати бій. <...>

110. [Урешті-решт] було вирішено дати битву. Після цього стратеги, думка яких була, щоб відбулася битва, щоразу, коли наставала їхня черга командувати, передавали командування Мільтіадові. Проте він, хоч приймав командування, ще не давав сигналу починати битву, поки, нарешті, не прийшла його черга командувати.

111. Коли прийшла його черга, афіняни почали шикуватися до бою. <...>

112. Коли військо зайняло свої позиції <...>, афіняни, щойно їм було дано сигнал наступу, кинулися швидким кроком на варварів. <...> Вони були першими серед еллінів, які атакували ворогів швидким кроком, і першими, які не здригнулися, побачивши мідійське військове вбрання і людей у цьому вбранні, бо до того еллінів навіть при імені мідійців охоплював страх.

113. Битва при Марафоні тривала довго. <...> І ставши там переможцями, і погнавши ворогів, вони дозволили їм тікати, і зімкнувши обидва крила в єдиний стрій, вони билися проти тих, що їм прорвали стрій у центрі, і тут перемога залишилася за афінянами. Коли перси тікали, їх переслідували крок за кроком афіняни і, вбиваючи їх, прогнали їх аж до берега і намагалися підпалити їхні кораблі. <...>

115. Коли вже так було захоплено сім кораблів, нарешті варвари відпливли, взявши із собою полонених еретрійців. <...>

116. <...> Варвари припливши на своїх кораблях до Фалерського рейду (бо Фалер на той час був корабельнею афінян), недовго затрималися там, не спускаючи вітрил, а потім повернулися до Азії. [17, с. 287—291]

1) Якими були причини греко-перських війн?

2) Коли відбулася Марафонська битва?

3) Що з наведеного джерела ви дізналися про перебіг цієї битви?

4) Хто вийшов переможцем у Марафонській битві?

5) Що стало запорукою перемоги?

БИТВА ПРИ ФЕРМОПІЛАХ

З «Історії» Геродота

201. Цар Ксеркс отаборився в околицях Трахіна, в Маліді, а елліни на перевалі. Це місце більшістю еллінів називається Фермопілами. <...>

202. Елліни, що цекали в тому місці на персів, були такі: триста спартанських гоплітів і тисяча тегейців і мантінейців, половина тих і половина цих, з Орхомена в Аркадії сто двадцять і ще тисяча з інших міст Аркадії. Стільки було аркадян. Із Корінфа чотириста, із Фліунта двісті і мікенців — вісімдесят. Усі ці прибули з Пелопоннесу, а з Беотії — сімсот теспійців і чотириста фіванців.

203. До цих приєдналися запрошені на допомогу опунтійські локри з усім своїм військом и тисяча фокейців. <...>

204. У всіх цих були свої стратеги від кожного міста, але той, хто користався з загальної поваги і хто був проводарем усього війська, це був лакедемонець Леонід, син Анаксандріда. <...>

207. <...> Шроте еллінів, які були у Фермопілах, коли Перс наблизився до проходу, охопив великий страх і вони почали радитися, чи слід їм відступити. Пелопоннесці гадали, що краще відступити до Пелопоннесу і там обороняти Істм. <...>

210. <...> Після цього Ксеркс почекав ще чотири дні, усе ще сподіваючись, що елліни відступлять, а на п’ятий день, <...> він розсердився і послав проти них мідійців і кіссійців із наказом, щоб вони взяли тих живими і привели до нього. <...>

211. Отже, коли мідійців було розбито і вони почали відступати і на їхнє місце прийшли перси, котрих Цар називав безсмертними, проводарем Гідарном. <...> Проте, коли і вони вступили в бій з еллінами, вони не досягни більшого, ніж мідійське військо. Із ними сталося те, що й із мідійцями, бо вони билися у вузькому місці зі своїми списами, що були коротші за списи еллінів і не могли використати своєї числової переваги. Крім того, лакедемонці билися пречудесно. Вони всіляко довели перед людьми, що не знали мистецтва війни, що вони знали його досконало. <...> Нарешті перси, неспроможні, незважаючи на всі свої спроби вдертися до вузького проходу, нападаючи окремими загонами та в усякі інші способи, відступили. <...>

213. Цар не знав, що робити в такому становищі, коли до нього прийшов один малієць, Ефіальт, син Еврідема. Він уявляв собі, що може одержати від Царя якусь велику винагороду і розповів йому про стежку, яка проходила горою до Фермопіл і через це спричинилася до загибелі еллінів, які займали там позиції проти ворогів. <...>

223. <...> Тепер вони почали битися врукопаш поза, проходом, і загинуло дуже багато варварів, бо з їхніми загонами воєначальники тримали батожжя і батожили всіх без розбору, увесь час підганяючи їх, щоб вони йшли вперед. Так, як це буває в такому разі, багато з них повпадало в море, а інші, яких було ще більше, позатоптували живцем один одного, не звертаючи жодної уваги на тих, що гинули. <...>

224. Отже, нарешті в більшості з них списи поламалися, але вони трощили персів мечами. У цій битві загинув і Леонід, виявивши себе найвідважнішим, а разом із ним також і інші знамениті спартанці. <...>

225. <...> Поміж персами та лакедемонцями розгорівся запеклий бій за тіло Леоніда, коли, нарешті, елліни перетягли його тіло на свою сторону і чотири рази змушували тікати своїх супротивників. Це тривало до тих пір, коли прийшли перси з Ефіальтом. Проте, коли елліни довідалися, що ті прибули, тоді становище на полі бою змінилося. Елліни почали відступати до найвужчого місця в проході і, пройшовши за мур, зайняли позиції, і всі разом вони зосередилися, за винятком фіванців, на тому пригорку, що при вході в прохід, де тепер стоїть мармуровий лев на честь Леоніда. У тому місці вони тримали оборону, б’ючись своїми мечами, усі ті, що залишилися живими, і навіть руками, і кусаючи ворогів зубами, поки варвари не засипали їх стрілами, одні спереду, де вони завалили мур укріплення, а інші, що обійшли їх іззаду, стріляли з усіх боків. [17, с. 348—354]

1) Хто такий Ксеркс? Використовуючи додаткову літературу, підготуйте історичну довідку про цю постать.

2) Коли відбулася описана в джерелі битва?

3) Хто найбільше уславився в битві при Фермопілах?

4) Яку роль у битві відіграли спартанці?

5) Яким був результат битви?

ХАРАКТЕРИСТИКА АФІНСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ ДАВНІМ АВТОРОМ

З «Афінеької подітії» Арістотеля

Протягом принаймні сімнадцяти років після мідійських війн держава залишалася під зверхністю ради Ареопага, хоча й зводилася поступово до занепаду. Коли ж сила народу почала зростати, простратом1 його став Ефіальт, син Софоніда, який мав репутацію людини непідкупної та справедливої в державних справах; він і почав нападати на цю раду. Насамперед він домігся усунення багатьох ареопагітів, притягуючи їх до відповідальності за дії, учинені під час виконання обов’язків. Пізніше, за часів архонта2 Конона3, він відібрав у цієї ради всі додатково здобуті нею права, завдяки яким у її руках зосереджувалася охорона державного ладу, і передав їх частково Раді п’ятисот, частково народним зборам та судам. <...>

1 Прострат — захисник простого люду.

2 Архонт — вища аристократична посада в Афінах після скасування царської влади.

3 У 462—461 рр. до н. е.

Ось таким чином рада ареопагітів була позбавлена права нагляду. А після цього державний устрій почав поступово втрачати свій суворий лад із вини людей, які ставили перед собою демагогічну мету. <...>

Хоча в усьому управлінні афіняни не так суворо, як раніше, дотримувалися законів, однак порядку обрання дев’яти архонтів не змінювали; лише на шостий рік після смерті Ефіальта попередні вибори кандидатів для подальшого жеребкування в комісію архонтів вирішили проводити також із зевгітів, і вперше таким архонтом був Мнесифід. А до цього часу це були вершники та пентакосіомедимни, зевгіти ж зазвичай виконували звичайні обов’язки, хіба що допускався який-небудь відступ від приписів законів. На п’ятий рік після цього, за архонта Лісікрата, були знову затверджені тридцять суддів, так названих «за демами», а на третій рік після нього, за Антидота1, через надто велику кількість громадян за пропозицією Перікла постановили, що не може мати громадянських прав той, хто походить не від обох громадян.

Після цього як демагог2 виступив Перікл. Він уперше став відомим у молоді роки, коли звинувачував Кімона при поданні ним звіту за посадою стратега. Тоді державний лад став ще більш демократичним. Перікл відібрав деякі права в ареопагітів і особливо рішуче наполягав на розвитку в держави морської сили. Завдяки їй простий люд відчув свою міць і намагався вже всі політичні права зосередити у своїх руках. [3, с. 55—58]

1) Що вам відомо про автора джерела? Складіть історичну довідку про нього.

2) Як ви розумієте значення поняття «демократія»? Як Арістотель характеризує афінську демократію?

3) Хто такий Перікл? Які перетворення пов’язані з його правлінням? Які зміни відбулися в житті Афін за часів Перікла?

4) Складіть історичний портрет Перікла. Чому він, будучи аристократом, став вождем демосу?

5) Чому період перебування при владі Перікла називають «золотим віком» афінської демократії?

АРХІТЕКТУРА. ОПИС ПАРФЕНОНА ДАВНІМ АВТОРОМ

З «Опису Еллади» Павсанія

На вході до храму, який називають Парфеноном, «Храмом діви», усе, що зображено на фронтонах3 <...> стосується народження Афіни; задній же бік зображує суперечку Посейдона з Афіною через цю землю. Сама ж статуя її виготовлена зі слонової кістки та золота. Посеред її шолома є зображення сфінкса, з обох же боків шолома зроблені зображення грифонів.

1 У 451—450 рр. до н. е.

2 Демагог — тут вождь, захисник народу.

3 Фронтон — оздоблення фасаду будівлі, яке найчастіше має форму трикутника, оточеного з боків двома похилими карнизами, а знизу головним карнизом будівлі.

Статуя Афіни зображує її в повний зріст в хітоні1 аж до ніг; у неї на грудях — голова Медузи зі слонової кістки; у руці вона тримає зображення Ніки (богині Перемоги), приблизно в чотири лікті2, а в іншій руці — спис; біля ніг її лежить щит, а біля списа — змія; ця змія, імовірно, — Ерихтоній3. На постаменті статуї зображено народження Пандори. Гесіод та інші поети стверджують, що ця Пандора була першою жінкою; перед її появою не було взагалі жіночого роду. [43, с. 65—66]

1) Який вигляд мав давньогрецький храм Парфенон? Чом Парфенон є одним із символів не тільки античної культури, а й краси взагалі?

2) До якої богині був побудований? Підготуйте історичну довідку про неї.

3) Який вигляд мала статуя Афіни?

4) Як наведене джерело відображає розвиток архітектури та скульптури в Давній Греції?