Всесвітня історія. 6—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ VII. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX — НА ПОЧАТКУ XXI ст.

Фултонська промова В. Черчілля

...Угода, досягнута в Ялті, до якої я був причетний, була надзвичайно сприятливою для Росії. Але вона була укладена в той час, коли ніхто не міг сказати, що війна закінчиться влітку або восени 1945 р., і коли очікувалося, що війна з Японією триватиме протягом 18 місяців після закінчення війни з Німеччиною. У вашій країні ви настільки добре інформовані про Далекий Схід і є такими вірними друзями Китаю, що мені немає потреби говорити про ситуацію, що склалася там.

...Я відганяю від себе думку, що нова війна неминуча, тим більше в дуже недалекому майбутньому. І саме тому, що я упевнений, наші долі в наших руках і нам під силу врятувати майбутнє, я вважаю своїм обов’язком висловитися з цього питання, благо, у мене є нагода і можливість це зробити. Я не вірю, що Росія прагне війни. Чого вона прагне, так це плодів війни і безмежного розповсюдження своєї міці й доктрини. Але про що ми повинні подумати тут сьогодні, поки що є час, так це про запобігання війнам навіки і створення умов для свободи і демократії якнайшвидше в усіх країнах. Наші труднощі й небезпеки не зникнуть, якщо ми закриємо на них очі або просто чекатимемо, що відбудеться, або проводитимемо політику умиротворення. Нам потрібно досягти врегулювання, і чим більше часу воно займе, тим важче воно піде й тим більш загрозливими будуть небезпеки. Із того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, переконався, що вони ніщо не поважали так, як силу, і ні до чого не відчувають менше поваги, ніж до військової слабкості. Із цієї причини стара доктрина рівноваги сил тепер непридатна. Ми не можемо дозволити собі — наскільки це в наших силах — діяти з позицій малої переваги, яка спокушає зайнятися випробовуванням сил. Якщо західні демократії будуть дотримуватися принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй, їх внесок у розвиток цих принципів буде величезним, і навряд чи хто-небудь зможе їх похитнути. Якщо, проте, вони будуть роз’єднані або не зможуть виконати свій обов’язок і якщо вони прогають ці вирішальні роки, тоді й насправді нас спіткає катастрофа. [39, с. 297—298]

1) Чому, на думку В. Черчілля, СРСР перебував у вигіднішому становищі після завершення війни, ніж інші держави-переможниці?

2) Чому саме СРСР став головним ворогом Західного світу?

3) У чому В. Черчілль вбачав головну силу, спроможну завадити розповсюдженню доктрини Кремля?

4) Чи є підстави вважати Фултонську промову початком Холодної війни?

ЗВЕРНЕННЯ М. ХРУЩОВА ДО ДЖ. КЕННЕДІ ПІД ЧАС КАРИБСЬКОЇ КРИЗИ

Шановний пане президенте!

Я з великим задоволенням ознайомився з Вашою відповіддю панові Рану про те, щоб ужити заходів, виключити зіткнення наших суден і тим самим уникнути невиправних фатальних наслідків. Цей розумний крок із Вашого боку переконує мене в тому, що Ви проявляєте турботу про збереження миру, що я відзначаю із задоволенням.

Ви прагнете убезпечити свою країну, і це зрозуміло. Усі країни прагнуть себе убезпечити. Але як же нам, Радянському Союзу, нашому уряду оцінювати ваші дії, які виражаються в тому, що ви оточили військовими базами Радянський Союз, розташували військові бази буквально навколо нашої країни. Розмістили там своє ракетне озброєння. Це не є секретом. Американські відповідальні діячі демонстративно про це заявляють. Ваші ракети розташовані в Англії, Італії і націлені проти нас. Ваші ракети розташовані в Туреччині.

Вас турбує Куба. Ви заявляєте, що вона вас турбує, оскільки розміщена на відстані від берегів Сполучених Штатів Америки 90 миль по морю. Але ж Туреччина поряд з нами, наші вартові проходжуються і поглядають один на одного. Чи ви вважаєте, що маєте право вимагати безпеки для своєї країни й ліквідації тієї зброї, яку Ви називаєте наступальною, а за нами цього права не визнаєте?

Адже ви розташували ракетну руйнівну зброю, яку Ви називаєте наступальною, в Туреччині, буквально під боком у нас. Як же узгоджується тоді визнання наших рівних у військовому плані можливостей із подібними нерівними відносинами між нашими великими державами. Це ніяк неможливо узгодити.

Тому я вношу пропозицію: ми згодні вивезти ті засоби з Куби, які Ви вважаєте наступальними засобами. Згодні це здійснити і заявити в ООН про це зобов’язання. Ваші представники зроблять заяву про те, що США, зі свого боку, враховуючи неспокій і схвильованість Радянської держави, вивезуть свої аналогічні засоби з Туреччини. Давайте домовимося про термін, необхідний вам і нам для того, щоб це здійснити. І після цього довірені особи Ради Безпеки ООН могли б проконтролювати на місці виконання взятих зобов’язань. [39, с. 319—320]

1) Визначте хронологічні межі Карибської кризи.

2) Чи доцільне твердження, що Карибська криза стала апогеєм Холодної війни? Свою відповідь обґрунтуйте.

3) Підтвердьте або спростуйте твердження: «Спроби домовитися шляхом компромісу з обох сторін — це альтернатива військового втручання, намагання не допустити нову світову війну».

4) Як змінилися відносини СРСР та США після кризи?

5) Яке значення для міжнародних відносин у світі мала Карибська криза?

РИМСЬКИЙ ДОГОВІР

(Договір між ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами й Люксембургом про створення ЄЕС)

Стаття 1. Цим договором Високі Договірні Сторони спільно заснували Європейське Економічне Співтовариство.

Стаття 2. Співтовариство має завдання здійснювати шляхом створення спільного ринку й поступового зближення економічної політики держав-членів всебічний розвиток економічної діяльності в усьому Співтоваристві, постійний і рівномірний розвиток, зростаючу стабільність, швидке підвищення рівня життя й тісніші зв’язки між державами, які воно об’єднує.

Стаття 3. Для досягнення мети, вказаної в попередній статті, діяльність Співтовариства припускає в умовах і відповідно до передбачених в цьому Договорі термінів:

а) скасування між державами-членами митних зборів і кількісних обмежень для ввезення й вивозу товарів, а також усіх інших рівнозначних за своїми наслідками заходів;

b) встановлення загального митного тарифу і загальної торгової політики щодо третіх держав;

c) усунення між державами-членами перешкод для вільного руху осіб, послуг і капіталів;

d) проведення загальної політики в галузі сільського господарства;

e) встановлення загальної політики в галузі транспорту;

f) створення режиму, що забезпечує умови, при яких конкуренція на спільному ринку матиме нормальний характер;

g) застосування процедур, що дають можливість узгоджувати економічну політику держав-членів і усувати невідповідність у платіжних балансах;

h) зближення законодавств країн-членів у тій мірі, у якій це необхідно для дії спільного ринку;

i) створення Європейського Соціального Фонду з метою поліпшення можливостей зайнятості для трудящих і сприяння підвищенню їх життєвого рівня;

j) створення Європейського Інвестиційного Банку, призначеного для сприяння економічному розвитку Співтовариства шляхом формування нових ресурсів;

k) залучення заморських країн і територій із метою збільшення обміну та спільних зусиль з економічного й соціального розвитку. [39, с. 322—323]

1) Які держави підписали договір?

2) Що вони мали на меті?

3) Визначте головну мету Європейського економічного співтовариства.

4) Які дії передбачалися для її досягнення?

5) Як ви гадаєте, чи є Римський договір рішучим кроком на шляху інтеграції?

ПАРИЗЬКА ХАРТІЯ ДЛЯ НОВОЇ ЄВРОПИ

Права людини, демократія і верховенство закону

Ми зобов’язуємося будувати, консолідувати й укріплювати демократію як єдину систему правління в наших країнах. У цій справі ми керуватимемося таким:

Права людини й основні свободи належать усім людям від народження, вони невід’ємні та гарантуються законом. Їх захист і сприяння їм — основний обов’язок уряду. їх повага — істотна гарантія проти надмірної влади держави. їх дотримання й повна реалізація — основа свободи, справедливості та миру.

Демократичне правління ґрунтується на волі народу, що виявляється регулярно в ході вільних і справедливих виборів. В основі демократії лежить повага до особистості й верховенства закону. Демократія є якнайкращою гарантією свободи слова, терпимості щодо всіх груп у суспільстві й рівних можливостей для кожної людини.

Демократія, що має представницький і плюралістичний характер, передбачає підзвітність виборцям, зобов’язання державної влади дотримуватися законів і неупереджено здійснювати правосуддя. Ніхто не повинен стояти над законом.

Ми підтверджуємо, що без будь-якої дискримінації кожна людина має право на:

• свободу думки, совісті, віросповідання і переконань

• свободу висловлювання своєї думки

• свободу асоціації та мирних зібрань

• свободу пересування;

• ніхто не буде:

• піддаватися незаконному арешту або утриманню під вартою, піддаватися тортурам або іншим видам жорстокого, нелюдяного або такого, що принижує людську гідність, ставлення й покарання;

• кожен також має право:

• знати свої права й діяти відповідно до них, брати участь у вільних і справедливих виборах, на справедливий і відкритий судовий розгляд у разі пред’явлення йому звинувачення в скоєнні злочину, володіти власністю особисто або спільно з іншими і займатися індивідуальним підприємництвом;

• користуватися своїми економічними, соціальними й культурними правами. [39, с. 327]

1) У яких історичних умовах була прийнята хартія?

2) Які основні принципи вона декларує?

3) Що, згідно з хартією, передбачає демократія?

4) Що символізує хартія для єдиної Європи?

ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНИЙ ПАКТ (4 КВІТНЯ 1949 Р.)

Стаття 1. Договірні сторони зобов’язуються, як це обумовлено Статутом ООН, вирішувати всі міжнародні суперечки, до яких вони можуть бути залучені, мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку і справедливість, і втримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування будь-яким чином, несумісним із цілями Об’єднаних Націй.

Стаття 2. Договірні сторони сприятимуть подальшому розвитку мирних і дружніх міжнародний відносин шляхом зміцнення своїх вільних інститутів, шляхом досягнення кращого розуміння принципів, на яких засновані ці інститути, і шляхом сприяння досягненню умов стабільності та добробуту. Вони прагнутимуть усунення конфліктів і суперечностей у своїй міжнародній економічній політиці й заохочуватимуть економічне співробітництво між усіма ними або будь-якими з них. <...>

Стаття 5. Договірні сторони погоджуються, що збройний напад проти однієї або декількох із них у Європі або Північній Америці розглядатиметься як напад проти всіх них; і внаслідок цього вони погоджуються, що коли такий збройний напад відбудеться, кожна з них, у порядку здійснення права індивідуальної або колективної самооборони, визнаної статтею 51-ю Статуту Організації Об’єднаних Націй, допомагатиме стороні або сторонам, які зазнали такого нападу, шляхом негайного застосування, індивідуально і за згодою з іншими сторонами, такої дії, яка їй здається необхідною, включаючи застосування збройної сили, щоб відновити й підтримати безпеку району північної частини Атлантичного океану. Про будь-який такий збройний напад і всі заходи, вжиті внаслідок цього, буде негайно повідомлено Раду Безпеки. Такі заходи будуть припинені, коли Рада Безпеки застосує заходи, необхідні для відновлення й підтримки міжнародного миру та безпеки. [48, с. 218—219]

1) Які країни ратифікували пакт?

2) Визначте головне завдання Північноатлантичного альянсу.

3) Як, згідно з пактом, країни повинні вирішувати міжнародні конфлікти?

4) Порівняйте статті 1, 2 зі статтею 5. Чи не вважаєте ви, що вони повного мірою суперечать одна одній? Якщо так, то в чому?

5) Чи можна назвати ухвалення наведеного пакту новою сторінкою Холодної війни?

ПАРТНЕРСТВО НАТО ЗАРАДИ МИРУ

(довідка Державного департаменту США)

У «Партнерстві заради миру» (ПЗМ) беруть участь 26 країн (Албанія, Австрія, Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Болгарія, Угорщина, Грузія, Казахстан, Киргизія, Латвія, Литва, Мальта, Молдавія, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Туркменістан, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Чеська Республіка, Швеція та Естонія). Дев’ятнадцять із цих держав уже подали в НАТО свої презентаційні документи з указаниям цілей, які вони мали як члени ПЗМ. Вісімнадцять партнерів уже відрядили своїх офіцерів зв’язку до Штаб-квартири НАТО, де вони працюють у крилі ім. Манфреда Вернера, до якого нещодавно додалося ще шість службових приміщень. Шістнадцять партнерів мають своїх військових представників у Групі з координації партнерства (ГКП) у Монсі, де міститься Штаб Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі. Сьогодні Північноатлантичний союз розробляє плани будівництва постійної адміністративної будівлі ПЗМ у Штаб-квартирі НАТО, яке має розпочатися восени нинішнього року. <...>

У цілому потенціал ПЗМ значною мірою ґрунтується на здійсненні Процесу військового планування і перевірки виконання ухвалених рішень, перший етап проведення консультацій у межах якого щойно закінчився. Чотирнадцять країн-партнерів (Албанія, Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Україна, Фінляндія, Чеська Республіка, Швеція та Естонія) ухвалили рішення щодо своєї участі у Процесі військового планування й перевірки виконання ухвалених рішень. Ця програма становить основу для визначення та оцінки сил і засобів, які учасники партнерства могли б надати для проведення багатонаціональної бойової підготовки, навчань і операцій разом зі збройними силами Північноатлантичного союзу. [48, с. 361]

1) Коли була створена програма «Партнерство НАТО заради миру»?

2) Що мав на меті державний департамент США, створюючи програму?

3) Які країни беруть у ній участь?

4) Яку роль у програмі відіграє Україна?

ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР 1955 р.

Стаття 1. Договірні Сторони зобов’язуються відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування і вирішувати свої міжнародні суперечки мирним шляхом таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир і безпеку.

Стаття 2. Договірні Сторони заявляють про свою готовність брати участь у дусі щирої співпраці у всіх міжнародних заходах, що мають на меті забезпечення міжнародного миру й безпеки, і повністю віддаватимуть свої сили здійсненню цих цілей.

При цьому Договірні Сторони будуть домагатися застосування за згодою з іншими державами, які побажають долучитися до цієї справи, ефективних заходів для загального скорочення озброєнь і заборони атомного, водневого та інших видів зброї масового знищення.

Стаття 3. Договірні Сторони будуть консультуватися між собою з усіх важливих міжнародних питань, що стосуються їх спільних інтересів, керуючись інтересами зміцнення міжнародного миру й безпеки.

Вони будуть невідкладно консультуватися між собою щоразу, коли, на думку будь-якої з них, виникне загроза збройного нападу на одну або кілька держав — учасниць Договору, в інтересах забезпечення спільної оборони, підтримки миру й безпеки.

Стаття 4. У випадку збройного нападу в Європі на одну або кілька держав — учасниць Договору з боку будь-якої держави або групи держав кожна держава — учасниця Договору в порядку здійснення права на індивідуальну або колективну самооборону відповідно до статті 51-ї Статуту Організації Об’єднаних Націй надасть державі або державам, які зазнали такого нападу, негайну допомогу, індивідуально і за згодою з іншими державами — учасницями Договору, всіма засобами, які вона вважає необхідними, включаючи застосування збройної сили. Держави — учасниці Договору будуть негайно консультуватися щодо спільних заходів, які необхідно почати з метою відновлення і підтримки міжнародного миру й безпеки.

Про заходи, розпочаті на підставі цієї статті, буде повідомлено Раду Безпеки відповідно до положень Статуту Організації Об’єднаних Націй. Ці заходи будуть припинені, щойно Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримки міжнародного миру й безпеки. <...>

Стаття 11. Цей Договір залишиться чинним протягом двадцяти років. <...>

У випадку створення в Європі системи колективної безпеки й ухвалення з цією метою Загальноєвропейського Договору про колективну безпеку, до чого неухильно прагнутимуть Договірні Сторони, цей Договір утратить свою чинність від дня вступу до дії Загальноєвропейського Договору. [48, с. 224]

1) Коли й ким був підписаний Варшавський договір?

2) Чому СРСР наполягав на його підписанні?

3) Визначте головну мету ОВД.

4) Порівняйте НАТО та ОВД. З’ясуйте спільні та відмінні риси.

5) Яку роль відігравали в ухваленні рішень ОВД країни, що підписали пакт (крім СРСР)?