Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

§ 6. Мистецтво Високого Відродження

Пригадайте

1. Як релігійні вірування впливали на розвиток середньовічного мистецтва?

2. Як ви думаєте, чому батьківщиною Відродження стала саме Італія?

1. Особливості доби Високого Відродження

Вершиною розвитку італійської культури є період так званого Високого Відродження, який припадає на кінець XV — 30-і роки XVI ст. Воно розквітало на тлі жорстоких і спустошливих італійських воєн (1494-1559), коли Апеннінський півострів став ареною боротьби Франції з Іспанією та Священною Римською імперією за завоювання Неаполітанського королівства та Міланського герцогства. У ці війни було втягнуто багато держав політично роздробленої Італії, які переслідували й власні цілі. Через війну погіршувалося економічне становище Італії, яка втрачала свої позиції на зовнішніх ринках.

Однак творчість не тільки вступає у двобій із війною, а й нерідко бере над нею гору. У перші три десятиліття XVI ст. в Італії з’явилося чимало талановитих постатей. Саме в період Високого Відродження утверджується гуманістичний ідеал вільної й гармонійної особистості, що прагне якомога краще пізнати світ. Особливо яскраво це втілилося в образотворчому мистецтві й літературі, переосмислено у філософській, історичній і політичній думці. Ідеали краси й гармонії ставали нормою, їх прагнули досягти в різних видах творчої діяльності.

У формуванні культури Високого Відродження визначальна роль належала новій інтелігенції, яка походила не тільки з аристократичного, а й із купецького, ремісничого та селянського середовища. Творча доля інтелігенції залежала від відносин із владою та системи замовлень — приватних, церковних і державних.

Помітну роль у культурному житті відігравали також меценати1. Основними центрами культури Високого Відродження стали палаци правителів, які запрошували до себе на службу художників та архітекторів, письменників та істориків, політиків і філософів. Для багатьох творчих людей підтримка меценатів була чи не єдиним засобом для існування. Щоправда, усе це відображалося на їхній роботі, оскільки митці мали зважати на інтереси й смаки замовника.

Високе Відродження — період в історії мистецтва в Італії (кінець XV — перша чверть XVI ст.), вищий етап у розвитку художньої культури Відродження.

1 Меценат — багатий покровитель науки й мистецтва.

Проте саме завдяки меценатам великі майстри доби Високого Відродження уславилися ще за життя, зачарувавши своєю творчістю сучасників. Як люди винятково обдаровані, вони могли дозволити собі бути незалежними у власній творчості. Кожен, хто цікавився мистецтвом, прагнув за будь-яку ціну придбати твір визнаного майстра.

Доба Відродження також збагатила культурне життя новими формами організації праці творчих людей — гуманістичні гуртки й товариства, літературні, художні й музичні академії, позацехові майстерні художників, скульпторів, архітекторів. Ці нові товариства людей творчих професій вирізнялися відкритістю, атмосферою вільних дискусій, розмаїттям суджень. Це мало важливе значення для розвитку культури й науки: самокритика сприяла індивідуалізації митців, які прагнули вільно виражати своє ставлення до навколишнього світу й людей.

Геніальним віддзеркаленням доби Високого Відродження є творчість усесвітньо знаних мислителів і митців: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Тиціана.

2. Леонардо да Вінчі

Леонардо да Вінчі (1452-1519) був не тільки талановитим живописцем, а ще й скульптором, музикантом, поетом, архітектором і вченим. Він народився в містечку Вінчі поблизу Флоренції в родині нотаріуса. Батько, помітивши хист сина до малювання, віддав його в науку до художника Андреа Вероккіо. Приблизно в 1472 р. Леонардо залишив майстерню Вероккіо й почав працювати самостійно.

Згодом митця запросили в Мілан до палацу герцога Людовіко Сфорца. Тут Л. да Вінчі втілив у життя чимало архітектурних проектів, він детально вивчав анатомію, математику й механіку. На цей період припадає розквіт творчості Л. да Вінчі. До робіт цього часу належить, зокрема, шедевр «Таємна вечеря», написаний у 1495-1497 рр. на стіні одного з монастирів Мілана. У цьому творі Л. да Вінчі втілив повний глибокого драматизму епізод з Євангелія про те, як за святковою вечерею Ісус Христос звернувся до своїх учнів зі словами:

«Один із вас мене зрадить». Митець уміло передав сум’яття й суперечливі почуття, які викликали слова Христа в душі кожного з присутніх. Фреска «Таємна вечеря» збереглася донині, щоправда, у пошкодженому вигляді.

У 1503-1505 рр. художник написав свою знамениту «Мону Лізу». Мистецтвознавці припускають, що це портрет дружини флорентійського купця Франческо Джокондо. Тому інша назва картини — «Джоконда».

Л. да Вінчі. Джоконда (Мона Ліза). 1503-1506 рр.

Це один із найвідоміших і найзагадковіших образів у світовому мистецтві. Ледь помітна усмішка Мони Лізи передає тонкі, майже невловимі нюанси душевних порухів і опромінює всю картину таємничим сяйвом. Жінка зображена на тлі дивного пейзажу, що нагадує якесь зачароване місце поза часом і простором. Здається, ніби Джоконда живе своїм життям: глядачі бачать її то веселою, то сумною, то замріяною, то іронічною.

Як високоосвічену людину доби Відродження, художника цікавили різні сфери людського життя. До нас дійшло 7 тис. сторінок його рукописів і креслень, які свідчать про виняткову обдарованість, багатогранність і здатність митця зазирати в майбутнє. Він, зокрема, створив прототипи літального апарата, парашута, підводного човна та багатьох інших механізмів.

З 1517 р. Л. да Вінчі жив у Франції, куди його запросив король Франциск І. Там, у замку Клу, що поблизу Амбуаза, митець і помер.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XVI ст. Із записів Леонардо да Вінчі

Мої речі народилися з простого й чистого досвіду, який і є справжнім учителем. Той, хто займається практикою без науки, — наче стерновий, що керує кораблем без стерна й компаса; він ніколи не знає, куди пливе. Практика завжди повинна грунтуватися на теорії...

У науках немає достовірності там, де не можна застосувати жодну з математичних наук...

Люди з найвіддаленіших країн розмовлятимуть одне з одним і відповідатимуть одне одному.

Залізо, яке добувають із надр землі, мертве, з нього виготовляють зброю, яка приносить смерть багатьом людям.

• На який сучасний пристрій «натякає» Л. да Вінчі, коли пише про розмову людей на віддалі?

• З якою метою, на думку Л. да Вінчі, не варто використовувати залізо?

3. Рафаель Санті

Іншим видатним представником Високого Відродження був Рафаель Санті (1483-1520). Він народився в м. Урбіно в родині живописця Джованні Санті. Батько всіляко заохочував його малювати, а згодом відправив на навчання до м. Перуджи. Там Рафаель досяг неабияких успіхів і в 17 років був визнаний справжнім майстром. Певний час він працював у Флоренції, удосконалюючи малярське мистецтво.

У 1508 р., за рекомендацією Д. Браманте, Рафаель отримав від Папи Римського Юлія II запрошення до Рима для виконання робіт у Ватиканському палаці. Тут його творчість досягла найвищого розквіту. Разом з учнями Рафаель розписав фресками парадні кімнати папського палацу. Найвідомішою є фреска «Афінська школа», на якій він зобразив Платона й Арістотеля в оточенні славетних філософів і вчених давнини — Архімеда, Геракліта, Діогена, Сократа та ін. Вони зібралися разом у величному класичному храмі. Також на фресці Рафаель зобразив і себе в образі допитливого юнака в чорному береті.

Рафаель. Автопортрет. 1506 р.

Рафаель. Сікстинська Мадонна. 1515-1519 рр.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Над оформленням парадних кімнат папського палацу працювало багато відомих художників. Однак невдовзі залишився тільки Рафаель із своїми учнями. Причиною звільнення інших став поганий настрій Папи Римського Юлія II. Якось він укотре милувався однією з фресок Рафаеля, після чого прискіпливо оглянув зроблене іншими художниками. Обуренню Папи не було меж: «Наказую негайно знищити всю цю гидоту, яку вони тут понамальовували!» Потім, повернувшись до Рафаеля, він мовив: «А ти, мій хлопчику, працюй. Ти один знаєш, як це треба робити». Фрескою, яка припала до душі Юлію II, була «Афінська школа».

Рафаель дуже захоплювався постаттю Мадонни (Богородиці). З-поміж великої кількості полотен з її зображеннями особливо вирізняється «Сікстинська Мадонна», написана в 1515-1519 рр. для церкви Святого Сікста в П’яченці (нині зберігається в Німеччині, у Дрезденській картинній галереї). Вона справедливо вважається вершиною творчості Рафаеля.

Композиція картини заворожує благородною простотою й урівноваженістю, гармонією ліній і кольору.

Постать Мадонни вражає одухотвореністю, виявом гордості й радості материнства. Мадонна босоніж іде по хмарах, несучи своє дитя. Вона скромна й велична.

Однак святий Сікст зустрічає її як повелительку, свята Варвара опускає очі з благоговінням, а два янголи замріяно дивляться вгору. Мадонна пригортає сина до себе й водночас ніби несе його людям. Вітер розкуйовдив волосся дитяти. Воно дивиться на нас так проникливо, ніби знає наперед і про свою долю, і про долю всього людства.

У 1514 р. Папа Римський Лев X призначив Рафаеля головним будівничим собору Святого Петра в Римі. Проте в 1520 р., ще молодим, Рафаель помер.

4. Мікеланджело Буонарроті

У культурі Відродження Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) прославився як художник, скульптор, архітектор і поет. Уперше його ім’я прогриміло на всю Італію, коли впродовж 1498-1501 рр. він створив скульптурну групу «П’єта» («Оплакування Христа»), яка нині зберігається в соборі Святого Петра в Римі. Важливим етапом у творчості Мікеланджело стало створення у Флоренції величної мармурової статуї «Давид» (1501-1504), якавиявилася найвищою статуєю з часів античності — 5,5 м. Згідно з біблійним переказом, юний Давид, коли ще був простим пастухом, убив велетня Голіафа, а згодом став мудрим правителем. Мікеланджело зобразив героя якраз перед двобоєм із Голіафом. Статуя «Давид» не тільки відтворює образ знаменитого біблійного героя. Вона насамперед утілює громадянську доблесть і вірність обов’язку, заклик до правителів Флоренції обороняти свій народ і справедливо ним управляти, як це колись робив Давид.

Невдовзі Папа Римський Юлій II запросив Мікеланджело до Рима. Митцеві належало звести для нього гробницю, яка за своїми розмірами й красою перевершила б усе, створене у світі до цього часу. Проте згодом Юлій II охолов до цього проекту. Мікеланджело образився й покинув Рим. На всі вимоги Папи повернутися Мікеланджело відповідав відмовою, допоки в Болоньї не відбулося його примирення з Юлієм II. Після цього Папа Римський запропонував Мікеланджело розмалювати купол Сікстинської капели (каплиці) у Ватикані.

Розпис купола Сікстинської капели Мікеланджело виконував без помічників упродовж чотирьох років (1508-1512). Лежачи на спеціальному помості й долаючи чималі незручності, Мікеланджело наносив малюнки на вологу штукатурку. Він заблокував вхід і відмовлявся впустити когось у приміщення, поки не завершить роботу. Папа Римський Юлій II постійно підганяв майстра. Нарешті титанічна праця була завершена й перед глядачами постала грандіозна картина біблійної історії — на площі 600 м2 було зображено 343 постаті.

Справжнім архітектурним шедевром Мікеланджело є купол собору Святого Петра в Римі.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

У 1513 р. після смерті Папи Римського Юлія II його спадкоємці підписали з Мікеланджело новий контракт про спорудження гробниці покійного Папи, яка мала бути значно скромнішою. Справа просувалася повільно, укладалися все нові договори. Нарешті в п’ятому контракті, підписаному в 1542 р., від запропонованого колись Мікеланджело величного проекту мало що залишилося. Через три роки, у 70-річному віці, Мікеланджело нарешті завершив роботу над усипальницею Юлія II. Навіть у скромному вигляді ця гробниця стала одним із шедеврів італійського Відродження. її центральна фігура — біблійний Мойсей, який вивів єврейський народ з єгипетської неволі, є символічною, бо Мікеланджело сподівався, що Папа Римський Юлій II звільнить Італію від завойовників.

Мікеланджело. Мойсей. Фрагмент. XVI ст. Сучасне фото

Мікеланджело помер у 89-річному віці після короткочасної хвороби. Він прожив довге життя, залишивши світові у спадок свої нетлінні творіння.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XVI ст. Видатний італійський митець епохи Відродження Джорджо Вазарі про Мікеланджело

...Мікеланджело був завжди поміркований і в юності, аби не відриватися від роботи, задовольнявся незначною кількістю хліба й вина... Будучи заможним, він вів спосіб життя убогої людини, дуже рідко кого з друзів запрошував за свій стіл і не бажав ні від кого приймати подарунки, бо вважав, що це його до чогось зобов’яже...

Мікеланджело знаходив велике задоволення в поезії, створеній народною мовою. Особливо він любив Данте, якого глибоко шанував і наслідував у способі мислення й у сюжетах, і Петрарку, бо він і сам складав мадригали (жартівливі пісні) і сонети серйозного змісту.

• Який спосіб життя вів Мікеланджело?

• Кого з митців він наслідував?

• Які таланти мав Мікеланджело?

5. Тиціан

У XVI ст. паралельно з Флоренцією та Римом провідним мистецьким центром Італії стає Венеція. Одним з яскравих представників венеційської школи Високого Відродження був Тиціан (1477/1480-1576). Він прожив багате творче життя й став новатором форм і жанрів живопису. З іменем Тиціана пов’язують утвердження станкових полотен, створення монументальних вівтарних картин, виокремлення пейзажу в самостійний жанр, розробки різних типів портретів. Тематика його творів широка й різноманітна: тут і персонажі з античної міфології («Венера Урбинська», «Даная»), і вівтарні твори («Вознесіння Мадонни»), і філософсько-драматичні роботи («Коронування терновим вінком»), а також ціла галерея портретів, серед яких є визначні історичні особи: Карл V, Папа Римський Павло III та ін.

Тиціан. Вознесіння Мадонни. 1516-1518 рр.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Карл V призначив Тиціана своїм придворним художником і ставився до нього з винятковою пошаною. Кажуть, що якось у Тиціана випали пензлі, а імператор підняв їх і віддав художникові. Придворні не на жарт обурилися. Тоді імператор їм сказав: «Герцогами й графами я можу зробити кого завгодно, а ще одного Тиціана зробити не може ніхто».

Наприкінці свого життя Тиціан усе частіше звертається до релігійної тематики. У його творах змагаються радість і смуток, відчувається захоплення силою духу людини, яка гідно зносить життєві випробування, борючись за правду й не боячись смерті. Такими є його полотна «Несення хреста», «П’єта» та ін.

Відродження, Високе Відродження, меценат; Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті, Рафаель Санті, Тиціан.

1. Поясніть, чому митців Відродження називають гуманістами.

2. Пригадайте, у яких сферах діяльності прославився Леонардо да Вінчі.

3. Чому в центрі гробниці Папи Римського Юлія II Мікеланджело розмістив скульптуру Мойсея?

4. Покажіть на карті найвизначніші культурні центри Західної Європи доби Відродження.

5. Установіть відповідність між автором і назвою його твору.

1 Леонардо да Вінчі

2 Рафаель

3 Мікеланджело

4 Тиціан

А «Сікстинська Мадонна»

Б «Венера Урбинська»

В «Джоконда»

Г «Давид»