Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

Розділ VI

СХІДНИЙ СВІТ у XVI—XVIII ст.

§ 30. Індія

Пригадайте

1. Які держави існували на півострові Індостан в епоху Середньовіччя?

2. Які релігії сповідувало населення Індії? Які релігії характерні для сучасної Індії?

3. Назвіть відмінності каст і варн. Яку роль відігравала в економічному житті Індії сільська община?

4. Чим займалися Ост-Індські компанії, створені в Нідерландах, Англії і Франції?

1. Держава Великих Моголів

На початку XVI ст. Індія була роздробленою державою. Делійський султанат, який утворився ще в 1206 р., формально продовжував існувати, але його правителі володіли тільки частиною держави. На решті території півострова Індостан виникло багато великих і малих держав. Населення розмовляло майже 40 діалектами мови гінді. У Північній Індії проживало до 20 великих і 1000 малих народів.

Основою економіки залишалося сільське господарство. Більшість населення проживала в сільській місцевості. Мешканці кожного села об’єднувалися в общину. Вироби індійських ремісників, передусім різнобарвні бавовняні тканини, вовняні хустки, ювелірні прикраси, зброя тощо, користувалися попитом у багатьох країнах світу.

Делійський султан Ібрахім Лоді (1517-1526) не зумів повернути колишніх васалів під свою владу. Серед його придворних виникла ідея запросити в Індію Бабура, який на той час правив у Кабулі. У 1526 р. Бабур уторгся в Індію, розбив військо Ібрахіма Лоді, зайняв Делі й проголосив себе падишахом («великим царем»). Делійський султанат розпався, а на його руїнах виникла мусульманська держава — Імперія Великих Моголів (1526-1754), засновником якої став Бабур (1526-1530). Столиця держави — м. Агра.

Великі Моголи — мусульманська держава, яка існувала на території сучасної Індії, Пакистану та Південно-Східного Афганістану із середини XVI ст. й до початку XVIII ст. й контролювала більшу частину Південної Азії.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Обдарований воєначальник і поет Захір ад-дін Мухаммед Бабур (1482-1530) уважав себе нащадком Тимура й Чингісхана. В 11 років він став правителем Фергани, однак у боротьбі з узбецькими ханами втратив свої володіння й утік до Афганістану, де захопив владу в Кабулі. Його метою було завоювання Індії. Ця мрія здійснилася, однак Бабур правив країною тільки 5 років. Як високоосвічена людина, він написав спогади «Бабур-наме». Перед смертю Бабур поділив свої володіння між синами. Індію він віддав своєму улюбленцеві — Хумаюну («Щасливому»), заповівши іншим синам йому коритися. Однак вибір Бабура виявився невдалим, бо син не був наділений батьковими чеснотами.

Бабур. Мініатюра. 1605-1615 рр.

Частина афганських воїнів Бабура з чималою здобиччю повернулася додому. Ті, що залишилися, не руйнували давні індійські традиції. Земля на завойованих територіях належала падишахові. Його воїни отримали землю для користування за умови несення військової служби. Частину земельних володінь зберегли місцеві раджі, яким належало сплачували падишахові щорічну данину й брати участь у війнах. Селяни-общинники сплачували податок — частину врожаю. Крім того, вони мали виконувати різноманітні обтяжливі повинності щодо будівництва каналів, доріг, фортець тощо. Формально селянин був вільним, але якщо покидав свою общину, то втрачав будь-які права й усюди його сприймали як чужинця.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1530 р. Зі спогадів Захіра ад-дін Бабура «Бабур-наме»

(...) Однією з великих проблем Гіндустану (Індії) є відсутність проточної води. Повсюди, де доводилося облаштовуватися, я наказував установлювати водяне колесо, підводити воду й чітко за планом закладати [сад]. Через декілька днів після прибуття до м. Агри ми перейшли заради цього річку Джун, щоб оглянути місця, де можна було б закласти сад... Спочатку викопали великий колодязь, з якого й тепер беруть воду для лазні, потім почали працювати в тому місці, де ростуть фінікові пальми й знаходиться восьмикутна водойма... Після цього закладали сад навколо моїх особистих покоїв і звели самі кімнати; потім збудували лазню. Так у цьому непримітному й необлаштованому Гіндустані з’явилися чудові сади... У кожному куточку було облаштовано живописні галявини, на кожній з яких росли розкішні троянди й шипшинові кущі, розміщені в досконалому порядку.

У Гіндустані ми страждали від трьох речей: по-перше, від спеки; по-друге, від сильного вітру; по-третє, від пилюки. Лазня усуває всі три [неприємності]: пилюка й вітер у лазні не дошкуляють, а в спеку там така свіжість, що людину пробирає холод...

• Що спонукало Бабура закладати в Індії сади й облаштовувати лазні?

• Які неприємності чатували на Бабура та його оточення в Індії?

Падишах Бабур залишив своєму сину, Хумаюну, невелику, але міцну імперію. Та проти Хумаюна виступили його брати та бенгальський намісник Шер-хан. У 1540 р. Шер-хан захопив Делі й проголосив себе правителем. Він устиг провести певні реформи й зміцнити центральну владу: упорядкував податкову систему, розпочав перепис земель, наказав прокласти дороги, що з’єднали Делі з іншими районами. Після смерті в 1545 р. Шер-шаха впродовж 10 років за владу боролося кілька претендентів, чим Хумаюн вдало скористався й повернувся на трон, щоправда, ненадовго.

Трон посів його 13-річний син Джелал ад-дін Акбар (1556-1605), правління якого стало «золотою добою» в історії Імперії Великих Моголів. Він відомий під іменем Акбар («Великий»).

2. Правління Акбара і Шах-Джахана

Повновладним правителем Акбар став у 18 років. Це був мудрий, сміливий та надзвичайно хитрий політик і дипломат, хоча, усупереч зусиллям своїх вихователів, не навчився ні читати, ні писати. Він залучив на службу розумних і відданих йому людей, спирався як на мусульман, так і на індусів, намагався не допустити між ними протистояння. Успадкувавши від батька незначний регіон, Акбар зумів різними шляхами розширити свої володіння й об’єднати майже всю Північну Індію та більшу частину Афганістану.

Акбар провів ряд реформ, які сприяли перетворенню Імперії Великих Моголів на сильну державу. У результаті адміністративної реформи імперію було поділено на провінції, які очолили намісники. Було запроваджено єдину систему міри й ваги, а також календар, у створенні якого були використані останні досягнення в галузі астрономії. Під час проведення податкової реформи поземельний податок, що становив третину врожаю, було замінено на грошовий. Аби сплатити податок, селяни повинні були продати свій урожай на ринку, що сприяло розвитку товарно-грошових відносин. Стараннями падишаха почалося карбування золотої монети — могур. Вона важила 11 г і залишалася грошовою одиницею Індії аж до кінця XIX ст.

Та найбільшу славу принесла Акбарові релігійна реформа. У межах цієї реформи він скасував принизливий подушний податок з немусульман — джизью. Падишах проголосив у своїх володіннях свободу віросповідання, дозволив індуїстам відкрито читати свої молитви, відзначати свята, заборонив уживати і свинину, і яловичину. Згодом він свідомо почав вивчати індуїзм1, джайнізм, християнство. На його прохання до Індії прибули три місії єзуїтів. Як наслідок, було запроваджено нову релігію — божественну віру (дін-і-ілахі), у якій злилися мудрі основи традиційних релігій Індії. За це шейхи проголосили Акбара єретиком.

Акбар І Великий. Мініатюра. XVII ст.

1 Індуїзм — одна зі світових релігій. За її основу взято вчення про переселення душ померлих в інші тіла (сансара), яке відбувається за законами карми — сукупності всіх учинків людини, що визначає її долю в майбутньому.

Правління Акбара стало добою економічного розквіту держави. Найбільше розвивалося ткацтво. Одяг падишаха було виготовлено зі 100 видів тканини. Крім того, в Індії видобували залізо й кольорові метали, сіль, селітру, виготовляли папір, олію, солодощі, ювелірні прикраси. Зростала зовнішня й внутрішня торгівля. Будували міста.

Після смерті Акбара падишахом став його син, Селім, відомий як Джа-хангір, тобто «Завойовник світу» (1605-1627). Він продовжив загарбницьку політику батька, однак нехтував державними справами, довіривши владу улюбленій дружині, Нур-Джахан, та її родині. Це призвело до заколотів, до яких долучився син падишаха, Шах-Джахан, тобто «Володар світу». Після смерті Джахангіра він вступив на трон і, щоб запобігти заколотам, наказав убити всіх братів і близьких родичів. За правління Шах-Джахана (1627-1658) імперія досягла найвищої могутності. Під владою Шах-Джахана опинилася майже вся Індія.

Однак ще за життя Шах-Джахана почали проявлятися ознаки кризи й розпаду. Тому його син, Аурангзеб («Краса престолу») (1658-1707), який прийшов до влади внаслідок двірцевого перевороту та дворічної війни зі своїми трьома братами, отримав непросту спадщину. Він здійснив багато завойовницьких походів. Порятунок імперії Аурангзеб убачав у насадженні ісламу й із цією метою знову запровадив джизью, підвищив податки для індусів, заборонив їм відзначати свої свята, наказав руйнувати їхні храми. У часи правління наступників Аурангзеба держава ще дужче занепала, чим скористатися англійці.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Шах-Джахан дуже кохав свою дружину Мумта-зі-Махал. Він наказав побудувати для неї в м. Агрі дивовижний мавзолей з білого мармуру, інкрустований коштовним камінням, — Тадж-Махал. Шах-Джахан планував спорудити такий самий мавзолей і для себе, тільки з чорного мармуру, проте не встиг. Коли Аурангзеб, ув’язнивши батька, спитав про його бажання, той відповів, що хоче бодай із малесенького віконечка споглядати Тадж-Махал. Це було єдине, що поєднувало падишаха з минулим щасливим життям.

Тадж-Махал (Індія). Сучасне фото

3. Проникнення європейців в Індію, установлення англійського володарювання

У 1498 р. португальцями було відкрито морський шлях до Індії. У результаті кількох військових експедицій вони захопили територію Гоа на західному узбережжі Індії. Португальці скуповували за безцінь прянощі й тканини, які потім продавали в Європі. У своїх індійських володіннях вони жорстоко експлуатували населення, насильно поширюючи християнство. Однак із часом португальці втратили свій вплив в Індії й поступилися місцем англійцям і французам.

Прапор британської Ост-Індської компанії

У 1600 р. було засновано британську Ост-Індську компанію. У 1657 р. вона отримала спеціальну хартію О. Кромвеля. Згодом з’явилося ще кілька хартій. Усі вони надавали компанії дозвіл на оголошення війни, укладання миру, утримання власного війська, карбування монети. Центрами англійських володінь в Індії стали міста Бомбей, Калькутта й Мадрас. Подібно до англійців, Ост-Індську компанію згодом заснували й французи. Свою діяльність в Індії розгорнули також голландці й данці. Європейські торгові компанії скуповували тут тканини, прянощі, бавовну, пряжу, барвники, цукор, рис тощо.

Британська Ост-Індська компанія активно протидіяла голландській та французькій і стала основним знаряддям колоніального загарбання країни. У 1750-1760-х роках між Англією та Францією посилилося суперництво за вплив в Індії. Розгромивши в 1757 р. французькі війська, Англія захопила Бенгалію. За умовами мирного договору 1763 р. Франція віддавала Англії свої володіння в Індії, крім п’яти прибережних міст. Подальші війни й завоювання, які англійці здійснювали під прапором Ост-Індської компанії, призвели до встановлення їхнього панування над усією Індією.

4. Релігійне й культурне життя

Релігія завжди відігравала важливу роль у житті індійців. Крім ісламу, що пояснювалося мусульманською експансією, панівне становище зберігав традиційний індуїзм. Однак з’являються й інші «реформаторські» релігійні течії. Так, на початку XVI ст. поширюються релігійні вчення, які отримали назву бхакті, що означає «любов до Бога». Уважалося, що завдяки бхакті можна змінити свою долю. Послідовники бхакті заперечували також кастову нерівність.

У XVI ст. в Індії відбувається становлення нової релігійної течії — сикхізму. Від індуїзму й численних громад бхакті сикхізм відрізнявся тим, що сповідував віру в єдиного Бога. Сикхізм проголошував рівність усіх людей перед Богом, засуджував аскетизм і проповідував беззастережну покірність духовному наставникові — гуру. Ідеали сикхів виражає триєдина формула — «молитися, трудитися, ділитися».

Серед наукових досягнень потрібно відзначити розвиток математичних знань та астрономії. У постановах падишаха Акбара щодо програм навчання в медресе астрономію зараховували до обов’язкових предметів. Вона співіснувала з астрологією. Без порад астролога не відбувалася жодна важлива справа як у знатній, так і в бідній родині.

У XVI-XVII ст. було написано багато трактатів із різних галузей практичної хімії. Таким є, зокрема, трактат «Зібрання ремесел», який містить настанови щодо виготовлення барвників, чорнил тощо. З природничих наук у великій пошані була медицина. Індійські лікарі вміли лікувати чимало небезпечних хвороб, правильно розуміли процеси життєдіяльності організму.

Рамаяна. Фреска. X ст.

Значного розвитку набули також механіка й інженерна справа. Видатним індійським інженером уважають Фатхула Ширазі, придворного падишаха Акбара.

Під його керівництвом було створено потужну систему водопідйомних споруд у містах Агрі та Фатехпур-Сікрі.

Загалом період правління Акбара в Індії позначений культурним піднесенням. При дворі Акбара було створено спеціальну палату перекладів, де найкращі вчені та поети перекладали перською мовою (фарсі) священні книги, літературні пам’ятки індуїзму й наукові трактати, аби зробити їх доступними для освічених мусульман, які володіли перською мовою.

З-поміж історичних творів заслуговують на увагу праці Абул Фазла, у яких описано історію Індії від найдавніших часів («Книга Акбара» та ін.).

Художню літературу створювали як перською мовою, так і мовою гінді. Видатними поетами, які писали перською мовою, були Файзі, Саїб Тебрізі й Абул Кадир Беділь. Однак їхні твори могли читати лише представники знаті. Серед простолюду особливо популярними були твори місцевими мовами. У XVI ст. чималої слави зажили митці Тулсідас і Сурдас, які писали мовою гінді. За сюжетом відомого індійського епосу «Рамаяна» Тулсідас створив поему «Море подвигів Рами». Про індійського бога Кришну оповідає Сурдас у творі «Океан Сура».

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Саїб Тєбрізі (1601-1677) народився в сім’ї купця Мирзи Абдаль-Рахима. Багато подорожував Азією. Був популярним в Індії, Середній Азії. Брав участь у поетичних змаганнях і дебатах в Індії.

Творча спадщина автора — це 7 диванів (збірок ліричних творів).

Азербайджанською мовою написав 17 газелів. Філософські проблеми, підняті Саїбом Тєбрізі, продовжують пошуки поетів «індійського стилю».

Його дядько, Шамсаддин Тєбрізі, був відомим придворним літописцем, якого за блискучі каліграфічні здібності називали Ширин Гелям, що в перекладі означає «солодке перо».

Сторінка з рукопису Саїба Тєбрізі азербайджанською мовою. Інститут рукописів НАН Азербайджану

Каліграфія (з грецьк.) — мистецтво чітко, чисто й вишукано писати.

Мавзолей Саліма Чішті в м. Фатехпур-Сікрі (Індія). Сучасне фото

Палац Вітрів у м. Джайпурі (Індія). Сучасне фото

Ліричні пісні на вірші поетеси Міри Баї донині популярні серед індійців. Після смерті чоловіка вона втекла з палацу й подалася в мандри, які надихали її на створення пісень про віру, надію й любов.

Архітектура й мистецтво епохи Великих Моголів поєднують ознаки ісламу й індуїзму. Чимало будівель, зведених за правління Акбара, наче втілювали в камені його релігійну політику. Яскравим прикладом є м. Фатехпур-Сікрі, яке будувалося як нова столиця імперії. Духовним центром міста став мармуровий мавзолей шейха Саліма Чішті. У центральній частині міста знаходилися розкішні палаци імператора та його придворних. І хоча інженер Фатхула Ширазі розробив складну систему водопостачання, води постійно бракувало. Це призвело до того, що після смерті Акбара місто занепало.

Свого розквіту архітектура доби панування Імперії Великих Моголів досягла в роки правління Шах-Джахана. Він повернув столицю до Делі й на березі р. Джамни спорудив величний Червоний форт. За його могутніми бастіонами розташовувалися білі мармурові палаци й павільйони, стіни яких було прикрашено різьбленням і коштовним камінням. На території форту були закладені сади, квітники та фонтани. Архітектурним шедевром світового рівня вважається мавзолей Тадж-Махал.

Визначні архітектурні споруди з’явилися не лише в столиці Імперії Великих Моголів. Відомі палаци й фортеці в інших індійських містах, зокрема в м. Джайпурі, заснованому на початку XVIII ст. Особливо зачаровує Палац Вітрів, фасад якого прикрашають балкончики, які забезпечують наскрізну вентиляцію, створюючи ілюзію вітру.

В образотворчому мистецтві набуває поширення мініатюрний живопис. Цю техніку започаткували майстри, запрошені з Ірану, однак індійські митці створили власну школу мініатюри. Спочатку мініатюра використовувалася тільки як книжкова ілюстрація, а згодом стала самостійним жанром. Мініатюри відтворювали битви й походи, придворне життя, світ природи. З часом популярними стають портрети членів родини падишаха та релігійних діячів. Водночас користувалися попитом і твори європейських художників.

Справжній злет у добу Великих Моголів переживають музика й танцювальне мистецтво. Розвиваються фольклорні жанри, передусім народні пісні, духовна музика, у будинках городян влаштовуються музичні вечори, а в палацах вельмож і правителів — театралізовані дійства й концерти. Вистави ставлять переважно на сюжети з індуїстської міфології. Вони супроводжуються музикою й танцями.

Отже, культура Індії XVI-XVIII ст. не тільки зберегла давні традиції, а й примножила цю багату спадщину новими.

Іслам, індуїзм, Імперія Великих Моголів, падишах, колонія, імперія; 1526, 1556-1605, 1627-1658, 1660, 1757, 1763; Бабур, Акбар, Шах-Джахан.

1. Покажіть на карті:

• шлях Васко да Гами в Індію;

• територію Імперії Великих Моголів, основні міста;

• центри англійського володарювання на території Індії.

2. Хто «відкрив» Індію — моголи чи європейці? Обґрунтуйте свою думку.

3. Визначте рівень розвитку індійської культури. Обґрунтуйте свою думку.

4. Поясніть, чому європейські держави активно боролися за володарювання в Індії.

5. За правління Акбара орну землю обмірювали не мотузками, а бамбуковими палицями. Поміркуйте, чому.

Попрацюйте в групах

6. Визначте, що могло приваблювати людину в релігіях, які існували в Індії. Подискутуйте

7. Як ви вважаєте, чи могла Індія зберегти незалежність? Хто міг би об’єднати населення країни в боротьбі проти європейських поневолювачів?