Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

§ 29. Англійські колонії в Північній Америці

Пригадайте

1. Хто й коли зробив першу спробу колонізації Північної Америки? Чи була ця спроба вдалою?

2. Хто відкрив острів Ньюфаундленд?

3. Які дві країни володарювали в нововідкритих землях?

4. Якому романтичному, проте не зовсім законному промислу сприяла Єлизавета І?

5. Як Реформація могла вплинути на міграційний рух в Англії?

6. Пригадайте з уроків англійської мови, що означають 13 смуг на американському прапорі.

1. Сполучені Штати Америки

Завдяки великим географічним відкриттям чимало жителів Старого Світу вирушили в мандри в пошуках нових торговельних шляхів, земель і золота. Англійці також долучилися до цього процесу. їх стимулювала не тільки романтика мандрів і жадоба збагачення, а й нестача землі внаслідок обгороджування, релігійні гоніння чи порушення закону.

У 1585 р. фаворит Єлизавети І, англійський мореплавець Волтер Релі, заснував на о. Роанок (нині — Північна Кароліна) колонію, яку назвав на честь королеви — Віргінія (від англ. virgin — панна). Однак невдовзі Віргінія занепала. І тільки в 1607 р. акціонери лондонської Віргінської компанії заснували тут перше постійне поселення — форт Джеймстаун.

У 1620 р. з англійського порту Плімута вийшов корабель «Мейфлауер» (з англ. травнева квітка), на якому було 102 пуританина, що втекли з Англії через релігійні переслідування, так звані батьки-пілігрими. Під час плавання вони уклали Мейфлауерську угоду — договір про самоуправління. У грудні 1620 р. батьки-пілігрими висадилися поблизу Кейп-Кода (Массачусетс) і вирішили тут залишитися. Щорічно цей день (22 грудня) святкується в США як День батьків-пілігримів. Так було засновано Плімутську колонію, губернатором якої став Вільям Брадфорд. Щоправда, першу зиму пережила тільки половина переселенців.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1648 р. З «Історії Плімутської колонії» губернатора Вільяма Брадфорда

(...) Найсумнішим було те, що... половина людей загинула через люту зиму, відсутність житла, а також хвороби... зі 100 переселенців залишилося хіба що 50... і ці люди, нехай їм буде добре, незважаючи на власні страждання, удень чи вночі, ризикуючи власним життям, рубали дрова, палили багаття, готували їжу... Власне, робили все, що треба. (...)

• У яких умовах опинилися поселенці?

• Як вони переборювали труднощі?

У жовтні 1621 р. переселенці зібрали перший урожай і вирішили відсвяткувати День подяки. Щороку починаючи з 1863 р., згідно з рішенням президента А. Лінкольна, це свято відзначається в останній четвер листопада. З часом на Атлантичному узбережжі було засновано колонії (див. табл.).

Колонії на Атлантичному узбережжі

Північні

Центральні

Південні

Нова Англія

Нью-Йорк

Віргінія

Нью-Гемпшир

Нью-Джерсі

Північна Кароліна

Массачусетс

Пенсильванія

Південна Кароліна

Коннектикут

Делавар

Джорджія

Род-Айленд

Меріленд

Земля належала переважно фермерам. Праця рабів майже не використовувалася. Існувало багато мануфактур. Розвивалося мореплавство та рибальство. В Англію вивозили тютюн, хутро, деревину, рибу, залізо.

Вирощували переважно пшеницю. Земля належала як великим землевласникам, так і фермерам. У приморських містах розвивалися ремесло, суднобудування. Праця рабів використовувалася порівняно мало.

На плантаціях, які належали великим землевласникам, вирощували тютюн, рис, бавовну, цукрову трости ну. Тут існувало плантаційне рабство — негрів-рабів почали завозити ще з 1619 р.

Населення колоній швидко збільшувалося за рахунок переселенців. У середині XVIII ст. в англійських колоніях у Північній Америці проживало понад мільйон осіб. Колоністи по-різному ставилися до корінного населення — індіанців: від дружніх стосунків до каральних експедицій і спроб перетворення їх на рабів. Пуритани навіть установили ціни на скальпи, зняті з убитих. Індіанців виганяли з їхніх земель, розпалювали ворожнечу між племенами, скуповували за безцінь хутро й шкури, споювали алкогольними напоями — «вогняною водою».

Англія всіляко обмежувала розвиток промисловості й торгівлі в американських колоніях. Це були різноманітні заборони, зокрема на відкриття в колоніях мануфактур, на виробництво й вивезення вовняних виробів, інструментів тощо.

Політичне й адміністративне життя також жорстко контролювалося англійським урядом. У більшості колоній влада належала губернатору, якого призначав англійський король. У багатьох із них існували колоніальні асамблеї, представників яких частково призначали, частково обирали. В англійському парламенті колонії не мали свого представництва.

Стрімкий розвиток колоній зумовив певну самостійність населення. Емігранти, які були вихідцями з різних країн, формували тут нову націю з її мовою й культурою. Важливою складовою нової культури стали індіанська й негритянська культура. Більшість колоністів були мужніми, наполегливими, працьовитими й кмітливими людьми.

К. Рокко. Джеймстаун у 1650-і роки. 1995 р.

Д. Мартін. Бенджамін Франклін. 1779 р.

У XVIII ст. в англійських колоніях зросла кількість навчальних закладів, переважно вищих — коледжів.

Вони з’явилися в Гарварді, Прінстоні, Філадельфії та інших містах. Засновували також бібліотеки. Розвивалися природничі науки. Кількість освічених американців зростала. У середині XVIII ст. в колоніях видавали 43 газети. Найбільшими культурними центрами стали міста Бостон і Філадельфія. В Америці також поширилися ідеї Просвітництва. Особливо популярними були погляди Ш. Монтеск’є, Дж. Локка, Дж. Мільтона.

Американське Просвітництво нерозривно пов’язане з іменем Бенджаміна Франкліна (1706-1790). Він народився в Бостоні в родині небагатого ремісника. З 10 років працював у батьковій майстерні з виготовлення свічок, а потім у друкарні старшого брата. Провчившись два роки в початковій школі, хлопець надалі займався самоосвітою й здобув ґрунтовні знання. Його обрали членом кількох академій. Франклін організував першу в американських колоніях бібліотеку, Пенсильванський університет, Американське філософське товариство.

В Америці була популярною книжка Б. Франкліна «Шлях до багатства», у якій він високо оцінює ощадливість і ділові якості людини. Учений уважав, що праця негрів-рабів є неефективною, атому радив наймати робітників. Його улюблений вислів: «Час — це гроші». Йому приписують такі афоризми: «Сонний лис курки не впіймає», «Краще лягати спати голодним, аніж боржником». Суспільний прогрес Б. Франклін пов’язував із високою моральністю. Він також відкрив електричну природу блискавки, винайшов громовідвід.

2. Початок боротьби проти метрополії

На початку 1760-х років відносини Англії з колоніями неабияк загострилися. Метрополія жорстко регламентувала мануфактурне виробництво й вжила заходів проти контрабандної торгівлі, якою займалися майже всі колоністи. Крім того, колоністам було заборонено переселятися на західні території. Ухвалений англійським парламентом так званий квартирний акт давав змогу посилати в колонії нові війська та розміщувати їх на постій до населення.

Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, було прийняття закону про гербовий збір. Він стосувався кожного американця — платити доводилося за комерційні угоди, юридичні документи, оголошення, шлюбні контракти, документи про спадщину тощо. Це спричинило акції протесту. Демонстранти знищували гербовий папір. Чиновників, які збирали гербовий податок, хапали, роздягали, обмазували смолою й валяли в пір’ї. Англійський уряд був змушений скасувати закон про гербовий збір, однак він не відмовився від наміру контролювати колонії. Зокрема, було запроваджено нові види мита на ввезення товарів з Англії. У середовищі колоністів поширювалася ідея бойкотування англійських товарів.

Метрополія (від грецьк. metro — мати й polis — місто) — держава, яка захопила певні території й перетворила їх на колонії.

Ситуація ставала дедалі напруженішою. У березні 1770 р. відбулися криваві сутички між жителями Бостона й англійськими солдатами. У колоніях назрівав бунт. У грудні 1773 р. до Бостона з Англії прибула велика партія чаю. Мешканці міста перевдягнулися в індіанців і викинули тюки з чаєм у море. Ця подія відома в історії під назвою «бостонське чаювання». У відповідь англійська влада вдалася до репресій і закрила Бостонський порт. Законодавчі збори Массачусетса (колонії, де знаходився Бостон) було розпущено, а влада передавалася військовому губернаторові. Крім того, у колоніях розміщувалися додаткові війська.

У вересні 1774 р. у Філадельфії зібрався І Континентальний конгрес, у роботі якого взяли участь 56 представників від 12 колоній. На ньому було прийнято «Декларацію прав», у якій засуджували політику Англії й відстоювалося право колоній на життя, свободу та власність. Колонії почали створювати озброєні загони.

У квітні 1775 р. під Лексингтоном і Конкордом відбулися перші збройні сутички між англійським військом і загонами колоністів. Розпочалася Війна за незалежність (1775-1783) у Північній Америці.

3. Проголошення незалежності. Війна за незалежність

У травні 1775 р. відкрився II Континентальний конгрес, який невдовзі ухвалив закон про створення революційної армії. Її очолив багатий плантатор із Віргінії Джордж Вашингтон (1732-1799). Було також ухвалено рішення про створення органів влади, незалежних від Англії. А 4 липня 1776 р. на II Континентальному конгресі було прийнято Декларацію незалежності США. За її основу було взято проект, запропонований Томасом Джефферсоном (1743-1826).

А. У. Вертмюллер. Джордж Вашингтон. 1794 р.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Томас Джефферсон народився 13 квітня 1743 р. в родині багатого фермера. Хлопчик розпочав навчання в 5 років і наполегливо вчився, дотримуючись власного розкладу. Він займався по 15 годин на добу й уже у 20 років став адвокатом. У першій промові на суді юнак уразив усіх словами: «За законами природи ми всі народжені вільними». Під час війни Т. Джефферсон був губернатором Віргінії. У 1789 р. став міністром закордонних справ і членом комісії з розроблення конституції та Білля про права. У 58 років Т. Джефферсон став третім (після Джорджа Вашингтона й Джона Адамса) президентом США й перебував на цій посаді два строки. Помер у 83 роки.

ВІЙНА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ АНГЛІЙСЬКИХ КОЛОНІЙ в АМЕРИЦІ 1775-1783 рр. УТВОРЕННЯ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ

Декларація1 звинувачувала англійського короля в тиранії й порушенні прав людини. Вона проголошувала відокремлення 13 американських колоній від Англії й створення самостійної держави — Сполучених Штатів Америки. У декларації стверджувалося, що в новій державі носієм влади є народ. Саме народ має право усунути владу, яка порушує його права. Однак положення декларації не поширювалися на жінок і корінне населення Америки. Спочатку Декларацію незалежності підписали 56 осіб, чиї імена спочатку тримали в таємниці, побоюючись репресій з боку англійців у разі поразки американців.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1776 р. З Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки

(...) Усі люди створені рівними, і всі вони наділені Творцем певними невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода й прагнення до щастя. Для забезпечення цих прав людьми створюються уряди, які наділені владою за згодою тих, ким ці уряди управляють. ...Народ має право змінити або знищити ту владу, яка стає згубною для народу...

Ми, представники Сполучених Штатів Америки... від імені народу проголошуємо, що звільняємося від підданства британській короні...

Штати мають право оголошувати війну, укладати мир, вступати в союзи, вести торгівлю та здійснювати все те, на що має право незалежна держава (...).

• Які принципи проголошує декларація?

• Як автори обґрунтовують право колоній на незалежність?

Проголошення незалежності ще не означало остаточну перемогу. Доля молодої держави вирішувалася не в конгресі, а на полях битв. А там ситуація була для американців невтішною. За час війни Англія направила до Америки майже 90 тис. солдатів. Англійський флот панував на морі. В армії Дж. Вашингтона не вистачало зброї, боєприпасів, одягу. Часто на трьох солдатів був один мушкет. Довелося навіть переплавити на кулі статую короля. Недосвідченим американським воїнам, а це були фермери, наймані робітники, купці, власники мануфактур, довелося воювати з професійною англійською армією.

Упродовж 1775-1778 рр. військові дії розгорталися переважно на півночі країни. У відповідь на захоплення в 1776 р. американськими військами Бостона, англійці перекинули війська до Нью-Йорка, розгромили армію колоністів і зайняли місто. Наприкінці 1776 р. Дж. Вашингтон із залишками армії вирушив у Пенсильванію. У вересні 1777 р. англійці зайняли Філадельфію (тогочасну столицю США). Однак 17 жовтня 1777 р. американці розгромили англійців у битві під Саратогою. Саме ця подія визначила подальший хід війни й переконала Францію оголосити Англії війну та відправити до Америки військо. Бенджамін Франклін підписав із Францією військовий договір.

1 Декларація (від латин. declaratio — заява, оголошення) — офіційне проголошення державою основних політичних принципів, а також документ, у якому їх викладено.

Будинок конгресу США в м. Вашингтоні. Сучасне фото

Після захоплення англійцями Філадельфії Дж. Вашингтон розбив табір за 40 км від міста, біля поселення Веллі-Фордж. Унаслідок лютої зими 1777-1778 рр. та нестачі продовольства армія була на межі загибелі, однак солдати зуміли вистояти й зберегти віру в перемогу.

Поворотним у війні став лютий 1778 р., коли американцям почали допомагати французи. У 1779 р. у війну на боці Америки вступили Іспанія та Голландія. Англійські війська були змушені покинути Філадельфію й перенести бойові дії на південь країни. Восени 1781 р. французький флот біля Йорктауна блокував основні сили англійців з моря. Натомість армія Дж. Вашингтона оточила їх із суші, змусивши супротивника 19 жовтня капітулювати. Наступного року англійці вирішили припинити війну й розпочати перемовини, які завершилися підписанням 3 вересня 1783 р. у Версалі мирного договору. Згідно з його положеннями, Англія визнала незалежність США. До Сполучених Штатів увійшла й територія від Аллеганських гір до р. Міссісіпі. Іспанія повернула собі Флориду, а Франція зберегла Сенегал і деякі острови Вест-Індії.

Отже, війна англійських колоній у Північній Америці за незалежність завершилася їхньою перемогою.

4. Конституція США

Перші кроки на шляху створення конституції колишні колонії зробили ще в 1781 р. Саме тоді було схвалено «Статті конфедерації», яким відводилася роль основного закону нової держави. Оскільки на той час американці мали певні сумніви щодо створення єдиної держави, то для об’єднання вони обрали форму конфедерації — союзу окремих держав (штатів), які зберігали значну самостійність у вирішенні внутрішніх питань. Спільно вирішувалися лише проблеми, пов’язані з веденням війни та зовнішньополітичною діяльністю.

Однак невдовзі постало питання про перегляд «Статей конфедерації» і вироблення нової, більш дієвої конституції. Тому в травні 1787 р. у Філадельфії зібрався Конституційний конвент. У його роботі взяли участь 55 батьків-засновників. Під час бурхливих дебатів делегати конвенту вирішили, що найкращою формою союзу штатів повинна стати федерація. У вересні 1787 р. Конституційний конвент завершив роботу, запропонувавши нову Конституцію США.

Конституція (від латин. constitutio — устрій, установлення) — основний закон держави, який визначає основи політичної, економічної й правової системи країни.

Згідно з Конституцією 1787 р., створювалася союзна, або федеративна, держава. Щоправда, штати зберігали широке самоврядування й мали свої окремі конституції, однак відмовлялися від права вести зовнішню торгівлю, змінювати свої кордони й видавати закони, що суперечать федеральній конституції. Влада кожного штату опікувалася школами, поліцією, доглядом за мостами, шляхами й каналами, несла відповідальність за дотримання прав і свобод особи тощо.

Державна влада США була поділена на законодавчу, виконавчу та судову.

Вища законодавча влада надавалася конгресу, який складався з двох палат: верхньої — сенату й нижньої — палати представників. Кожен штат делегував до сенату двох осіб. Делегація кожного штату в палаті представників формувалася залежно від кількості населення. Лише конгрес мав право оголошувати війну.

Вища виконавча влада належала президентові, якого обирала колегія виборців на 4 роки. Президент мав досить широкі повноваження. Він затверджував рішення конгресу, укладав договори з іншими державами, призначав дипломатів і суддів Верховного суду, був верховним головнокомандувачем армії.

Вища судова влада належала Верховному суду. Він мав повноваження скасовувати закони, які, на його думку, суперечать конституції. Судді Верховного суду призначалися пожиттєво.

Для того щоб Конституція вступила в дію, її повинні були затвердити щонайменше 9 із 13 штатів. Вона мала чимало прихильників, яких називали федералістами, і противників — антифедералістів. Лідери федералістів розгорнули по всій країні широку кампанію на підтримку Конституції. Однак для нейтралізації антифедералістів їм довелося піти на поступки: у 1789 р. текст Конституції було доповнено 10 поправками, які отримали назву «Білль про права». Тут містилися гарантії основних громадянських свобод: совісті, друку, союзів, зборів, права носити зброю тощо.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1789 р. З «Білля про права»

(...) Стаття І. Конгрес не має права видавати закони, що нав’язують якусь релігію або забороняють її вільне сповідування, обмежують свободу слова чи друку або право народу мирно збиратись і звертатися до уряду з петиціями про припинення зловживань. (...)

Стаття IV. Право народу на недоторканність особи, житла, майна й паперів не може порушуватися необгрунтованими обшуками чи арештами (...).

Стаття V. Ніхто не має притягатися до відповідальності за тяжкий чи інший ганебний злочин інакше, як за постановою суду чи обвинуваченням, винесеним присяжними (...).

Стаття VIII. Не можуть стягуватися непомірні застави, надмірні штрафи, накладатися жорстокі й нетипові покарання. (...)

Стаття IX. Зазначені в Конституції певні права не потрібно трактувати як заперечення чи применшення інших прав, що дотримуються народом. (...)

• Про що свідчать поправки до Конституції США?

• Чи гарантував «Білль про права» захист прав особистості?

Після прийняття «Білля про права» Конституцію було затверджено всіма штатами. Вона донині є чинним законодавчим актом, стала першою конституцією у всесвітній історії. У 1789 р. відбулися перші вибори американського президента. Ним став Джордж Вашингтон.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Після закінчення бойових дій Дж. Вашингтон розпустив армію й склав повноваження в присутності конгресу. Він відмовився від винагород і прийняв лише земельну ділянку від громадян Віргінії, прибутки з якої перераховував на розвиток місцевої школи. Усвідомлюючи небезпеку повоєнного політичного безвладдя, Дж. Вашингтон наполягав на скликанні Конституційного конвенту й підтримав прийняту ним Конституцію. Саме він запровадив такий символічний обряд, як присяга американського президента на Біблії. Пробувши на посаді президента два терміни (1789-1797), Дж. Вашингтон відмовився стати ним утретє. Це правило діє дотепер. Конгрес США дав таку оцінку Дж. Вашингтону: «Перший у війні, перший у мирі й перший у серці своїх земляків». На його честь названо столицю країни та штат на західному узбережжі США.

Отже, у Північній Америці утворилася перша буржуазна держава, розбудова якої відбувалася паралельно з розвитком нового суспільства.

Колонія, метрополія, «Бостонське чаювання», Декларація незалежності, конституція, президентська республіка, федерація; 1607, 4.07.1776, 1775-1783, 1777, 1781, 1783, 1787, 1789; Джордж Вашингтон, Томас Джефферсон, Бенджамін Франклін.

1. Знайдіть на карті північні, південні, центральні колонії; перші колонії; місця основних подій Війни за незалежність; кордони США за договором 1783 р.

2. Установіть відповідність між датою й подією.

1 1607 р.

2 1787 р.

3 1776 р.

4 1783 р.

5 1789 р.

А підписання Паризького договору

Б прийняття Декларації незалежності США

В заснування форту Джеймстаун

Г прийняття Конституції США

Д прийняття «Білля про права»

3. У проекті декларації було запропоновано скасувати рабство, проте конгрес відхилив це положення. Як ви думаєте, чому?

4. Чому європейські держави підтримали США у війні проти Англії?

5. Якби вважаєте, чи вплинули ідеї Просвітництва на положення Декларації незалежності та Конституції США?

6. Визначте національні риси американців. Поясніть свій вибір.

7. Порівняйте революцію в Нідерландах і Війну за незалежність у США, знайдіть спільне й відмінне. Чи правомірно порівнювати ці події?