Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

§ 22. Росія наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

Пригадайте

1. Назвіть перших царів із династії Романових.

2. Якою була Росія наприкінці XVII ст.?

3. Що таке мануфактура? Як ви вважаєте, чому в Росії мануфактури з’являються саме в металургійній промисловості?

4. Що перешкоджало розвитку мануфактурного виробництва?

5. Які країни контролювали виходи до Азовського, Чорного та Балтійського морів?

1. Московське царство наприкінці XVII ст.

У 1676 р. помер цар Олексій Михайлович. Московський трон посів Федір III Олексійович (1676-1682), якому ще не виповнилося 15 років. Недосвідченість юнака в державних справах стимулювала боротьбу придворних угруповань за владу та вплив на царя.

На той час Московська держава значно розширила свою територію за рахунок приєднання українських земель, освоєння Сибіру й Далекого Сходу. Це була одна з найбільших у світі держав із багатонаціональним складом населення, яке мало відмінні політичні, господарські й культурні традиції. Основну його частину становило селянство. На території Росії було приблизно 250 міст. В економіці переважало дрібне товарне виробництво. Збільшилася кількість мануфактур, яким належала провідна роль у виплавленні чавуну й заліза, виготовленні зброї, сукна, канатів, посуду. Однак країна не мала виходу до Балтійського, Чорного й Азовського морів.

Важливе значення в житті країни відігравали російські ярмарки. Для торгівлі й укладання угод до Москви з’їжджалися «гості» (купці) з усієї Росії. Москва була велелюдним містом: там проживало майже 270 тис. осіб. Зовнішня торгівля велася переважно через Біле море й Архангельськ. Від Балтійського й Чорного морів Росія була від’єднана Швецією й Туреччиною. Однак для економічного, політичного й культурного розвитку країна потребувала доступу до світових торговельних шляхів. Відсутність прямих економічних і політичних зв’язків із Західною Європою стримувала зростання виробництва й сповільнювала процес первісного накопичення капіталу.

Уряду царя Федора III довелося вирішувати складні питання зовнішньої політики, пов’язані з українськими справами, відносинами з Польщею, Туреччиною та Кримом. Під опікою молодого царя було проведено ряд реформ у сфері внутрішнього управління. Однак наприкінці квітня 1682 р. Федір III несподівано помер.

Ж.-М. Натьє, Цар Петро І. 1717 р.

Суперечки щодо успадкування трону спричинили стрілецьке повстання, у ході якого царями було проголошено Івана V (1682-1696) і Петра I (1682-1725). Однак реальна влада опинилася в руках царівни Софії Олексіївни, рідної сестри Івана. Це була розумна й освічена жінка, але жорстока й честолюбна. Правління царівни Софії тривало 7 років. Увесь цей час Іван і Петро лише брали участь у прийомах послів і в церковних церемоніях.

Ставши дорослим, Петро вирішив звільнитися з-під опіки сестри. Щоб утриматися при владі, Софія намагалася підняти проти Петра новий стрілецький заколот, проте він провалився. Царівну було ув’язнено в Новодівичому монастирі, її прихильників страчено або відправлено на заслання.

Формування Петра як державця пов’язане з Азовськими походами, у яких царська армія спочатку зазнала гірких невдач. Та згодом ситуація покращилася: у 1696 р. було взято Азов, фортецю в гирлі Дону, що відкрило Московській державі вихід до Азовського моря. Того ж року помер цар Іван V і Петро І став одноосібним правителем.

У березні 1697 р. до Західної Європи вирушило Велике посольство, яке налічувало понад 250 осіб. Воно мало ознайомитися з політичним життям, військовою й корабельною справою в європейських країнах, організацією фабрик і заводів, ремесел тощо. У складі посольства був і цар Петро І, який подорожував під іменем капітана Петра Михайлова. Під час подорожі Петро І відвідав Голландію, Англію, Австрію, Саксонію і, можливо, Венецію. З усіх країн найбільше враження на царя справила Голландія. На жаль, у Відні Петро І отримав звістку про стрілецький бунт і мусив повернутися. Виступ стрільців жорстоко придушили, майже 1200 бунтівників стратили.

У Петра І давно визрівала ідея «європеїзації» Московської держави, яку дедалі частіше стали називати Росією. Реалізовувати задумане він узявся з неабияким завзяттям.

2. Внутрішня політика Петра І

Основними причинами реформаторської діяльності Петра І стало значне відставання країни в економічному, політичному й культурному житті від європейських держав.

Реформи російського суспільства були справою всього життя Петра І. Він уважав, що єдиний спосіб перетворення держави — це насадження нововведень силою. Орієнтиром слугували країни Західної Європи. Цар був переконаний, що, тільки наслідуючи приклад європейських держав, Росія стане могутньою.

Свою реформаторську діяльність Петро І розпочав з армії, яку вважав фундаментом держави. За проведення військової реформи він узявся в 1698 р.

Відрізування бороди. Лубок. XVII ст.

Її метою було створення боєздатної регулярної армії й потужного військово-морського флоту. Для навчання молодих офіцерів створювалися інженерні, артилерійські та навігаційні ніколи. У 1715 р. в Петербурзі було відкрито Морську академію. Рядовий склад армії та флоту поповнювався завдяки систематичним рекрутським наборам.

Засади життя країни формувалися за військовим зразком. Усі придворні мусили, як і цар, одягати мундири, а сини вельмож мали починати військову службу з найнижчого рангу. Спеціальний указ зобов’язував усіх чоловіків, крім священиків і селян, голитися, а хто залишав бороду — повинен був платити податок.

Новою формою спілкування стали асамблеї, які влаштовували в будинках вельмож, куди запрошували іноземних купців. Жінкам належало приходити на асамблеї в європейському вбранні. Тут танцювали, вели світські розмови, грали в шахи. Чоловікам дозволялося курити, щоправда, в окремому приміщенні. Видавалася спеціальна література, яка містила правила етикету.

Важливі реформи стосувалися сфери державного управління. У 1708 р. країну було поділено на 8 губерній. Згодом їх кількість зросла до 11. Кожну з них очолював губернатор. Для управління містами було створено Головний магістрат.

У 1711 р. Петро І видав указ про створення сенату — верховного органу влади, який здійснював судову, адміністративно-управлінську, а подеколи й законодавчу функції. Сенат керував усіма установами в країні. Перших 9 сенаторів Петро І призначив особисто. Сенатори обговорювали справи й на загальних зборах виносили рішення, скріплюючи їх підписами. Роботу сенату контролював генерал-прокурор, який підпорядковувався й був підзвітний тільки царю.

Реформа 1717-1722 рр. ліквідувала більшість старих приказів, замість яких було створено 11 колегій. Головними вважалися колегії іноземних справ, військова та адміралтейська. Відповідні колегії відали судочинством, фінансами, торгівлею, промисловістю тощо. У державі було проведено перепис населення й уведено подушний податок. Згодом «ревізії» здійснювалися заради встановлення кількості платників податків.

За Петра І було проведено також церковну реформу. У 1721 р. скасували посаду патріарха й утворили святійший синод — центральний орган управління церковними справами та маєтками. Нагляд за діяльністю синоду здійснював обер-прокурор, який призначався царем переважно з офіцерів. Церква втратила самостійність у духовному житті суспільства.

У 1722 р. було оприлюднено «Табель про ранги», який розмежував цивільну й військову служби. Обидві служби мали так званих 14 рангів для розподілу чинів. Згідно з табелем, походження й родовитість замінила обов’язкова особиста вислуга. Це відкрило доступ до чинів особам недворянського походження. Кожен, хто отримав 8-й ранг, ставав дворянином разом із нащадками.

Реформаторська діяльність Петра І була обумовлена інтересами держави й сприяла формуванню абсолютної монархії. Каталізатором петровських реформ стала зовнішньополітична діяльність, насамперед Північна війна.

3. Зовнішня політика Петра І. Народження Російської імперії

Майже все своє правління Петро І вів війни, які й спричинили корінні перетворення в державі. Головним ворогом для Росії була Швеція, яка внаслідок Тридцятилітньої війни домоглася панування над Балтійським морем. Тож Петро І прагнув відкрити морський шлях у Західну Європу. Вихід до моря можна було здобути й на півдні, вигнавши з Криму турків. Однак балтійський варіант видавався надійнішим. Адже на той час Швеція була ослаблена через зміну правителя. До того ж польський король Август II обіцяв надати Петру І підтримку. Уклавши союз із Саксонією, Польщею та Данією, московський цар у 1700 р. розпочав війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Вона отримала назву Північна війна (1700-1721). Спочатку військові операції союзників розвивалися досить успішно. Однак шведський король Карл ХІІ (1697-1718) блискавично висадив десант, підійшов до Копенгагена та змусив Данію укласти мир. Потім він перекинув свою армію в Прибалтику й у листопаді 1700 р. розбив військо Петра І під Нарвою. Основним супротивником Карл XII уважав Августа II, тому спрямував військо до Польщі, де затримався на кілька років.

РОСІЙСЬКА ДЕРЖАВА в 1689-1762 рр.

П. Іванча. Заснування Петербурга. Літографія 1836 р.

Поразка під Нарвою спонукала Петра І розпочати модернізацію армії й розбудову флоту. Для виготовлення артилерійської зброї за наказом царя знімали й переплавляли на гармати церковні дзвони.

Упродовж 1701-1703 рр. армія Петра І здійснила кілька спустошливих походів на шведські володіння в Прибалтиці. У травні 1703 р. в гирлі Неви було закладено фортецю, яка започаткувала будівництво майбутньої столиці — Санкт-Петербурга. Місто зводилося руками підневільних людей, серед яких було чимало українців.

Петро І запропонував Карлу XII підписати мирну угоду, однак той відмовився й у грудні 1707 р. вирушив у похід проти Росії. Наприкінці квітня 1709 р. Карл XII узяв в облогу Полтаву, де чекав на допомогу гетьмана Івана Мазепи, який сподівався за підтримки шведів визволити Україну від російського панування. Тим часом до Полтави підійшло російське військо на чолі з Петром І. Вирішальна битва відбулася 27 червня 1709 р. й завершилася розгромом шведів. Полтавська битва призвела до кардинальних змін у ході війни. Бойові дії перемістилися до Прибалтики, а Данія й Саксонія відновили союз із Росією. Натомість Туреччина оголосила їй війну. Турки зуміли притиснути очолювані Петром І війська до р. Прута, змусивши їх капітулювати. Укладений у 1711 р. мирний договір передбачав повернення Туреччині Азова.

Подальші роки позначилися новими, зокрема морськими, перемогами над шведами. Нарешті 30 серпня 1721 р. у м. Ніштадті (нині територія Фінляндії) між Швецією та Росією було укладено мирний договір. Він закріпив за Московською державою значну частину Східної Прибалтики від Виборга до Риги. Натомість Росія повернула Швеції Фінляндію.

Підписанням Ніштадтського миру закінчилася Північна війна. Петро І «прорубав вікно в Європу». Відзначаючи його заслуги, 22 жовтня 1721 р. сенат попросив Петра І прийняти титул «батька Вітчизни, імператора Всеросійського Петра Великого». Так Росія офіційно стала називатися імперією, а Петро І — імператором.

Імперія (латин. imperium — влада) — 1) назва монархічної, зазвичай великої держави, очолюваної імператором; 2) назва великих держав, які мали колонії.

У 1722 р. Росія розпочала війну з Персією, під час якої захопила міста Дербент і Баку. Згідно з умовами мирного договору з перським шахом, Росія отримала західне й південне узбережжя Каспійського моря.

У результаті активної зовнішньої політики Петра І Росія перетворилася на могутню світову державу.

Імперія, сенат, синод, колегії, «Табель про ранги»; 1682-1725, 1703, 1709, 1711, 1700-1721, 1722; Петро І.

1. Установіть відповідність між подією та її датою.

1 1709 р.

2 1703 р.

3 1721 р.

4 1689 р.

5 1700-1721 рр.

А заснування Санкт-Петербурга

Б проголошення Росії імперією

В Північна війна

Г Полтавська битва

Д стрілецький бунт, спроба державного перевороту

2. Покажіть на карті основні події Північної війни й територію, яка ввійшла до складу імперії в 1721 р.

3. Порівняйте реформаторську діяльність Петра І та Фрідріха II. Чи відрізняються зміст, спосіб здійснення й результати реформ? Чим це можна пояснити?

4. У 1726 р. експорт із Росії становив 4,3 млн руб., а імпорт — 2,1 млн. Митний тариф 1724 р. вводив 75 % митний збір на товари, що ввозилися. Що ви можете сказати про економічну політику Петра І? Як вона називається? Що гальмувало її впровадження в Росії?

Попрацюйте в парах

5. Висловте свої аргументи щодо того, чи був Петро І великим реформатором. Проаналізуйте реформи Петра І з погляду різних верств населення імперії. Як вплинули реформи на їхнє життя?