Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

§ 20. Річ Посполита

Пригадайте

1. До складу яких держав входили українські землі в XV ст.?

2. Розкрийте сутність Кревської унії.

3. Чи був вдалим союз держав, які уклали Кревську унію? Обґрунтуйте свої відповіді.

4. Назвіть дати підписання Люблінської та Берестейської уній. Які основні положення цих документів?

5. Яким було становище українських земель у складі новоутвореної держави?

6. Поясніть поняття «магнати».

7. Пригадайте з курсу історії України, що таке фільварково-панщинна система. Чи сприяла вона формуванню нових економічних відносин? Обґрунтуйте свої висновки.

1. Фільварково-панщинна система. Міста

На початку XVI ст. Польща була великою державою. Її населення становило 7,5 млн осіб. У зв’язку з турецькими завоюваннями та внаслідок великих географічних відкриттів Польща опинилася осторонь основних міжнародних торговельних шляхів, що, однак, не перешкоджало їй вести активну торгівлю з країнами Західної Європи через Балтійське море. Польща забезпечувала промислово розвинені держави Західної Європи сільськогосподарськими продуктами. Річками Віслою й Німаном у порти Балтійського моря доставляли жито, пшеницю, ячмінь, овес, льон, шкіру, сало, ліс, а також худобу. Натомість до Польщі завозили різні тканини, металеві вироби, предмети розкоші.

Колишній фільварок. Білорусь. Сучасне фото

• Доведіть, що фільваркові господарства були прибутковими.

Розвиток товарно-грошових відносин істотно вплинув на розвиток польського села.

Спочатку сільськогосподарською продукцією й зерном торгували тільки купці та селяни.

Згодом до торгівлі долучилися й пани. Вони прагнули створити власне зернове господарство, яке б розвивалося завдяки дармовій робочій силі. Так у Польші починає розвиватися фільварково-панщинна система.

Фільваркове господарство ґрунтувалося на примусовій праці селян. У XVI ст. натуральну й грошову ренту замінила відробіткова рента, яку назвали панщиною. Вона передбачала дармову роботу селян на полях та у фільварковій садибі пана.

Спочатку панщина становила один день на тиждень для селян, які орендували в пана один лан землі (приблизно 17 га). Однак ця норма постійно зростала. У другій половині XVI ст. панщина на польських землях становила вже два-три дні на тиждень. Згодом розмір панщини залежав тільки від волі пана.

Суттєве зростання панщини було неможливе без обмеження особистої свободи селян. Упродовж XVI ст. відбулося повторне закріпачення польського селянства й панщина стала обов’язковою.

Фільварково-панщинна система розвивалася нерівномірно. Перші фільварки1 виникли в монастирях, поблизу міст і вздовж берегів сплавних річок. У другій половині XVI ст. площа середнього фільварку становила майже 60 га. Тут проживали землевласник з родиною, його слуги й 15-20 сімей кріпаків. Зазвичай фільварок був поділений на три частини: 1) панські землі, які складалися з присадибних ділянок селян; 2) землі солтиса, тобто панського управителя; 3) угіддя окремих кріпаків. Центром фільварку було село. Там розміщувався панський маєток, будинок солтиса, хати селян і шинок.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1576 р. Витяг з опису інвентаря шляхетського фільварку

(...)Реєстр, або відповідний опис інвентаря, Слоновицького маєтку, фільварку, споруд, худоби й фільваркових знарядь, а також кметів2... Зернові, як ярові, так і озимі, усі землі, як фільваркові, так і «пустища», добре засіяні. Також два невеличкі ставки з рибою й чотири — у яких риби немає.

Споруди: ...хата зі свіжозастеленою підлогою, двері на дерев’яному полозі, три вікна з віконницями й дерев’яними решітками. Піч, димар, три лавки під стінами, загорода для телят, годівниця, драбина, діжа для тіста, маслоробка, чотири нові глечики для молока, дев’ять глечиків з молоком, чотири глечики для масла... Будівля з новим дахом, укритим снопами. Льох, двері на льоху дерев’яні зі скобами й засувом...

1 Фільварок — комплекс земельних угідь, на яких феодал вів власне господарство. Основою фільварку була панщина.

2 Кмет — селянин, який мав наділ землі.

Дві борони із залізними зубцями, без зубців — чотири. Віз старий, поганий. Плуг старий... з поганим залізом. Двір для худоби з огорожею, воротами з жердин, прикритий. Плетений тин, двері з жердин, покриття солом’яне. Хлів із плетінки з дахом і дверима з жердин, загін для волів з плетінки, з воротами з жердин, дві годівниці й драбина в цьому загоні.

Фільваркова худоба. Корів дійних дев’ять... Дворічний віл... Троє коней... Гумно. Молотилка з током, під дахом. Порожніх навісів для скирт — 25... Город фільварковий один, обгороджений хворостяним тином, засаджений овочами. Також три городи, два засіяні льоном, а третій — капустою й морквою. (...)

Поширення фільваркового господарства сприяло успішному розвиткові міст. Якщо на початку XVI ст. в Польщі було 567 міських поселень, то станом на 1600 р. їхня кількість сягнула 645. Найбільшими польськими містами були Гданськ, Краків і Познань.

Міста залишалися осередками ремісничого виробництва. Основу організації ремесла становили цехи. Протягом XVI ст. їхня кількість істотно зросла. Наприклад, у Кракові виникли цехи золотарів, художників, аптекарів та ін.

Найбільшими торговими центрами країни були Гданськ, Краків, Торунь, Варшава й Люблін. У Любліні постійно проводилися ярмарки. У великих містах банкіри почали надавати кредитні послуги. У них позичали гроші навіть королі й магнати та, звісно, шляхта й городяни. Особливу роль у сфері торгівлі відігравали євреї.

2. Характерні ознаки шляхетської демократії

Наприкінці XV ст. королівська влада в Польщі була досить сильною. Король призначав вищих чиновників та єпископів, контролював зовнішню політику, винту судову й військову владу, скликав сейми, видавав закони тощо. У боротьбі з магнатами королі спиралися на шляхту й були змушені розширити її привілеї. Це підривало позиції королівської влади. Тому вже в XVI ст. королівська могутність похитнулася, натомість роль шляхти зросла.

У 1505 р. шляхта домоглася від короля Олександра (1501-1506) схвалення постанови, відомої як Конституція «Nihil novi», тобто «Нічого нового». Саме такими словами починався текст документа. Конституція 1505 р. позбавляла короля права видавати закони без згоди обох палат сейму — сенату й посольської ізби, яка виражала інтереси середньої шляхти. Оскільки посольська ізба була в сеймі головним законодавчим органом, король потрапив у залежність від шляхти. Видання Конституції «Nihil novi» стало важливим кроком у формуванні державно-політичного устрою, наскрізь пройнятого ідеологією шляхетської демократії.

Шляхта — у ряді країн Центральної Європи (особливо в Польщі й Литві) назва основної частини панівної верстви населення, що відповідала дворянству.

У 1506 р. польським королем став Сигізмунд І (1506-1548), на прізвисько Старий. Він прагнув посилити королівську владу й запровадити в Польщі спадкову монархію. Стараннями Сигізмунда І в 1530 р. сенат обрав на польський трон його десятирічного сина — Сигізмунда Августа, що викликало невдоволення шляхти.

У 1537 р. шляхта зібралася під Львовом і виступила проти незаконних дій Сигізмунда І Старого. Він був змушений уточнити загальні принципи виборів польського короля, який до цього часу обирався виключно сенатом. На сеймах 1538 і 1539 рр. Сигізмунд І Старий пообіцяв, що після смерті його сина нові королі обиратимуться всією шляхтою. Крім того, Сигізмунд І зобов’язався ніколи не порушувати чинних законів і без згоди сейму не видавати нових. Отже, у середині XVI ст. політичні позиції шляхти значно зміцніли.

3. Утворення Речі Посполитої

Польські можновладці всіляко домагалися перегляду умов Кревської унії 1385 р. й прагнули включити Велике князівство Литовське до складу Польщі.

Ідею унії активно підтримували литовське дворянство й лицарство. Вони прагнули отримати ті самі привілеї, що й польська шляхта. Ці бажання підкріплювалися також піднесенням Польського королівства за роки правління Сигізмунда II Августа (1548-1572). Цей час іще називають «золотою добою» Польщі. На відміну від дворянства й лицарства, литовські магнати виступали проти об’єднання з Польщею. Однак під тиском дворянства вони були змушені погодитися на унію.

Значну роль у прийнятті цього рішення відіграли напружені відносини Литви з Московською державою. Протистояти устремлінням московських царів можна було, маючи надійного союзника. Ним могла стати Польська держава. Певну користь від створення унії могли мати також українські магнати Великого князівства Литовського. Вони сподівалися, що за потреби Польща надасть допомогу для захисту українських земель від нападів Кримського ханства.

Зі свого боку, польська шляхта марила українськими землями, які, на її переконання, могли стати бездонним джерелом збагачення.

Розгляд питання про унію розпочався в січні 1569 р. в Любліні на спільному сеймі польської й литовської шляхти. Із самого початку ситуація на засіданнях сейму була вкрай напруженою. Литовські магнати погоджувалися об’єднатися тільки на умовах існування окремого сейму й сенату Великого князівства Литовського, тобто вони домагалися створення федеративної держави.

Натомість польська знать хотіла повного включення Литви до складу Польщі.

Литовські магнати наполягли на проведенні окремих засідань литовського й польського сеймів, а потім узагалі намагалися зірвати переговори. 1 березня 1569 р. представники Литви на чолі з Міколаєм Радзивіллом уночі покинули Люблін. Скориставшись цим, польський сейм зажадав від короля Сигізмунда II Августа видати акти про приєднання до Польщі Волині й Підляшшя. Було порушено питання про підготовку до можливих воєнних дій проти Литви.

Л. Кранах Молодший. Сигізмунд II Август. 1553 р.

Невідомий художник. Міколай Радзивілл Рижий. 1850 р.

На вимогу сейму 5 березня 1569 р. король видав привілей про долучення Волині й Підляшшя до Польщі. У червні 1569 р. подібні документи було підписано й щодо приєднання до Польського королівства Київщини та Брацлавщини. Це змусило литовців відновити переговори, у ході яких було досягнуто порозуміння. 28 червня 1569 р. Сигізмунд II Август видав Акт про об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського. Уже 1 липня 1569 р. цей акт було затверджено на сеймі як польськими, так і литовськими депутатами. Він відомий в історії як Люблінська унія. Унаслідок Люблінської унії утворилася федеративна польсько-литовська держава — Річ Посполита.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1569 р. З Люблінської унії

(...) 3. ...Польська корона й Велике князівство Литовське становлять одне нероздільне й спільне тіло, а також нерозривну спільну Річ Посполиту, яка з’єдналася й злилася з двох держав і націй в один народ.

4. На чолі цього народу нехай буде й наказує на вічні часи... один володар і один спільний король, який буде вибиратися разом поляками й Литвою, а місце виборів [буде знаходитися] в Польщі, а потім він буде помазаний на Польське королівство й коронований у Кракові. (...)

5. Вибори й проголошення Великого князя Литовського, які до цього часу проходили окремо в Литві, нехай припиняться... Та оскільки титул Великого князя Литовського й чини залишаються при виборах і коронації, він повинен бути проголошений королем польським і водночас Великим князем Литовським, руським, мазовецьким, жмудським, київським, підляським, інфляндським...

11. Договори й союзи з іноземними державами... у майбутньому не будуть здійснюватись і жодні посли з важливими справами не будуть відряджатися без відома й спільної згоди обох народів, союзи та договори з будь-якою державою, укладені раніше, які були б невигідними одній з двох сторін, не повинні залишатися в силі.

12. Монета, яку Польщі, так і в Литві, повинна бути однакова, з однаковою вагою та з однаковим написом. (...)

• Що, згідно з умовами унії, ставало спільним та обов’язковим для виконання обома державами?

• Доведіть, що новоутворена держава була федеративною.

Люблінська унія мала важливі політичні наслідки, зокрема утворення багатонаціональної держави. Відтепер подальше життя польського, українського, білоруського та литовського народів тісно переплелося. Щоправда, унія не забезпечила рівноправного розвитку цих народів.

4. Зовнішня політика

Зміни у внутрішньому житті Польського королівства позначилися на її зовнішній політиці. У 1519 р. магістр Тевтонського ордену Альбрехт Гогенцолерн розпочав невдалу війну проти Польщі, унаслідок якої на території Тевтонського ордену утворилося Прусське герцогство зі столицею в Кенігсберзі, що стало васалом Польщі. У 1526 р. до складу Польського королівства ввійшла Варшава, яка було столицею Мазовії — історичної області Польщі. Наприкінці XVI ст. з Кракова до Варшави було перенесено резиденцію польських королів, а також органи центральної державної влади. Так Варшава стала столицею Польщі.

Унаслідок Люблінської унії до складу Речі Посполитої ввійшла значна частина українських земель. Тут було запроваджено адміністративно-територіальний устрій за польським зразком. Українські землі було поділено на шість воєводств: Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське й Київське. Польські магнати й шляхта активізували наступ на українські землі. Значних утисків зазнавали українські селяни й городяни. Загострилися питання віри та мови.

Справжнім захисником українського народу від польського засилля стало українське козацтво. Воно було також серйозною перешкодою в дипломатичних відносинах Речі Посполитої з Кримським ханством та Османською імперією, адже козаки постійно нападали на їхні володіння. Тому польські королі намагалися підпорядкувати козацтво своїй владі.

Наприкінці XVI ст. відносини між Річчю Посполитою й Османською імперією погіршилися.

У цей час польські можновладці намагалися утвердити панівні позиції в Молдовському, Волоському й Трансільванському князівствах, які також залежали від Туреччини.

У 1617 р. Османська імперія повністю взяла під контроль Молдову й упритул наблизилася до кордонів Речі Посполитої. У вересні 1620 р. польські війська вторглися в Молдову, однак у битві під Цецорою турки розгромили поляків.

Варшава. Старе місто. Сучасне фото

• Розкажіть, якою була Варшава в добу Середньовіччя.

Хотинська фортеця. Сучасне фото

• Пригадайте, що ви вивчали про Хотинську фортецю з курсу історії України в 7-8 класах.

В. Стефанович. Стефан Баторій. 1578 р.

• Яку роль у Лівонській війні відіграв Стефан Баторій?

У жовтні 1621 р. під Хотином між Річчю Посполитою та Османською імперією було підписано мирний договір, згідно з яким обидві держави зберігали свій довоєнний статус. Так закінчилася польсько-турецька війна 1620-1621 рр.

Важливе значення в зовнішній політиці Польщі, а потім і Речі Посполитої мали відносини з Московським царством. У 1490-1580-х роках між обома державами відбулося шість воєн, серед них найтривалішою виявилася Лівонська війна (1558-1583). Московська держава прагнула домогтися самостійності в торгівлі з країнами Західної Європи. На заваді цьому стояв Лівонський орден — держава, що займала територію сучасних Естонії та Латвії. У 1557 р. Лівонський орден уклав союз із Литвою й Польщею проти Московської держави. У 1558 р. військо московського царя Івана IV Грозного вторглося в Лівонію й захопило кілька її фортець.

У 1560 р. у війну на стороні Лівонського ордену вступили Литва й Польща. Після того як на трон Речі Посполитої зійшов Стефан Баторій (1576-1586), Лівонська війна набула нового розвитку. Польсько-литовські війська зайняли російські міста Полоцьк, Великі Луки та ряд інших. У 1582 р. було укладено 10-літнє перемир’я, згідно з яким Полоцьк і Лівонія відходили до Речі Посполитої, а захоплені російські міста поверталися московському царю.

У 1609 р. польський король Сигізмунд III (1587-1632) пішов війною на Москву. Він прагнув здобути московський трон для свого сина Владислава. Однак сподівання короля не справдилися, і в 1618 р. в селі Деуліно між Московською державою і Річчю Посполитою було підписано перемир’я на 14,5 років. Згідно з його положеннями, у складі Речі Посполитої залишалися Смоленські, Чернігівські та Новгород-Сіверські землі. Щоб їх повернути, у 1632 р. Москва розпочала війну проти Речі Посполитої. Однак бойові дії успіху не принесли.

У 1634 р. обидві держави уклали «Вічний мир». Його умови передбачали подальше перебування зазначених земель у складі Речі Посполитої та відмову Владислава IV (1632-1648), який на той час став польським королем, від московського трону.

На півночі інтереси Речі Посполитої перетнулися з інтересами Швеції. Відносини між державами ускладнилися після захоплення Польщею Лівонії. Шведсько-польські війни першої третини XVII ст. закінчилися для Речі Посполитої втратою Лівонії.

ПОЛЬЩА в XVI-XVII ст.

5. Релігійне життя

Значну роль у релігійному житті Польщі відігравала католицька церква. Католицьке духовенство мало чимало привілеїв. У його руках були всі навчальні заклади, лікарні й братства. Католицька церква володіла великими багатствами й була одним із найбільших землевласників.

Зіткнення магнатів і шляхти з католицькою церквою щодо десятини й обмеження церковного землеволодіння створило сприятливі умови для поширення в середовищі світських феодалів гуманістичного та реформаційного вчення.

Особливістю реформаційного руху в Польщі була активна участь у ньому шляхти. Народна Реформація, яка відповідала інтересам міської бідноти й селян, не відігравала тут значної ролі. Селяни взагалі відсторонилися від Реформації, яка мала передусім шляхетський характер.

Реформаційний рух у Польщі набув форми лютеранства та кальвінізму. Уже в 1520-і роки в середовищі німецького населення Гданська й інших міст поширилося лютеранство. Учення М. Лютера підтримала також частина польської шляхти й деякі магнати. Після 1540 р. в Польщі стає популярним кальвінізм. Шляхті імпонували в кальвінізмі республіканські настрої, які уможливлювали подальшу боротьбу за обмеження королівської влади.

У другій половині XVI ст. реформаційний рух пішов на спад. Досягнувши певних успіхів у боротьбі з духовенством і переконавшись, що католицька церква залишається єдиним надійним захисником існуючого ладу, шляхта почала відходити від Реформації. Адже привілеї католицької церкви під час Реформації, по суті, збереглися.

У 1564 р. до Польщі прибули єзуїти, діяльність яких була спрямована на боротьбу з протестантизмом. Успіхові єзуїтів у Польщі сприяла роз’єднаність протестантів різних напрямів. Своє завдання вони вбачали не лише у викоріненні протестантизму, а й у наверненні православного населення українських і білоруських земель Речі Посполитої в католицьку віру. На приєднанні православної церкви до католицизму наполягав і Папа Римський. У 1596 р. в м. Бересті декілька православних єпископів уклали церковну унію, яка отримала назву Берестейська унія. Так у православному світі постала греко-католицька (уніатська) церква. Вона визнавала зверхність Папи Римського, однак зберігала православний обряд.

6. Культура

Період наприкінці XV XVI ст. був часом піднесення польської культури, її «золотою добою». Цю добу ще називають епохою культурного відродження Польщі. її культура розвивалася під впливом античності, італійського гуманізму та німецької Реформації. Образ людини Відродження, її незалежний характер і вільнолюбство були близькими польській шляхті. Чимало діячів культури були вихідцями з шляхетських родин. Починаючи із XVI ст. польська культура набуває дедалі більше світських ознак.

У поступі польської культури значну роль відіграли друкарні. Книгодрукування в Польщі розпочалося ще в 1474 р. Воно сприяло поширенню освіти, науки й літератури. Центром друкарської справи був Краків.

Ягеллонський університет. м. Краків. Сучасне фото

• Пригадайте, коли було засновано цей університет. Які дисципліни вивчали студенти?

З розвитком економічного й суспільно-політичного життя зростала потреба в освічених людях. Тому наприкінці XV—XVI ст. збільшилася кількість початкових шкіл, які діяли переважно при церкві. У них навчалися діти городян і частково селян. З’явилися середні школи — католицькі й протестантські. Програма навчання відповідала вимогам загальноєвропейської школи.

Роль культурного центру відігравав Ягеллонський (Краківський) університет. У 1579 р. було відкрито Віл енську академію — єзуїтський навчальний заклад, що мав статус університету. Завдяки високому рівню університетської освіти були зроблені відкриття в різних галузях науки, зокрема астрономії (Міколай Коперник).

Освіта розвивалась і на українських землях Речі Посполитої. У 1578 р. було відкрито колегію в м. Острозі. Тут, крім кириличної граматики, вивчалися предмети циклу тривіуму (граматика, риторика й діалектика) та квадривіуму (музика, арифметика, геометрія й астрономія).

Фільварок, реєстр, Люблінська унія, Річ Посполита, Берестейська унія; шляхта, шляхетська демократія; 1505, 1569, 1558-1583, 1596; Сигізмунд II Август, Стефан Баторій, Сигізмунд III.

1. Назвіть позитивні й негативні наслідки підписання Люблінської унії.

2. Як географічне положення Польщі впливало на її відносини з Османською імперією, Московським царством, Швецією?

3. Яка країна, на вашу думку, — Польща чи Литва — більше потребувала утворення єдиної держави? Обґрунтуйте свої висновки.

4. Доведіть, що польська культура розвивалася під впливом ідей Ренесансу.

Подискутуйте

5. Як ви вважаєте, Річ Посполита — обмежена монархія чи шляхетська республіка?