Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

§ 13. Франція у XVII ст.

Пригадайте

1. Яка монархія називається абсолютною?

2. За правління якого короля формується абсолютизм у Франції?

3. Що таке Генеральні штати й коли вони були скликані вперше?

4. Генріх IV сказав: «Париж вартий меси». Що для нього було важливіше — інтереси релігії чи інтереси держави?

5. У чому полягає зміст і значення Нантського едикту?

1. Кардинал Рішельє

Після вбивства Генріха IV знову розпочалася боротьба за владу, адже новому королю Людовіку XIII (1610-1643), сину Генріха IV та його другої дружини, Марії Медічі, було тільки 9 років. Правити стала королева Марія Медічі. Ситуацією вирішила скористатися феодальна аристократична опозиція, яка прагнула обмежити королівську владу.

У цей непростий час на політичній арені з’являється молодий та енергійний єпископ Арман-Жан дю Плессі Рішельє (1585-1642). У 1622 р. він отримав сан кардинала, а в 1624 р. став першим міністром Людовіка XIII. На цьому посту меткий і розумний кардинал Рішельє перебував до смерті й фактично вирішував усі державні справи.

Кардинал багато зробив для зміцнення абсолютизму. Основні напрями його діяльності передбачали: 1) позбавлення гугенотів політичного впливу; 2) боротьбу з опозиційно налаштованою знаттю; 3) зміцнення королівської влади. Він прагнув створити могутню централізовану державу, у якій король мав би необмежену владу над усіма своїми підданими, зокрема й дворянами.

Зміцнення французького абсолютизму було несумісне з існуванням на півдні Франції гугенотської «держави в державі». Тому кардинал Рішельє повів рішучий наступ на політичну самостійність гугенотів. їхнім опорним пунктом було портове місто Ла-Рошель, яке підтримувало зв’язок з англійцями й отримувало від них допомогу. З 28 тис. його жителів 26 тис. були кальвіністами. У вересні 1627 р. війська Рішельє взяли Ла-Рошель в облогу. Англійський флот не зміг підступитися до міста.

У Ла-Рошелі розпочався голод, і 20 тис. його мешканців померло. У жовтні 1628 р. місто капітулювало. Невдовзі королівська армія перемогла гугенотські війська в Лангедоці.

У 1629 р. було видано «едикт милості», згідно з яким за гугенотами зберігалася свобода віросповідання, однак їх позбавляли політичних привілеїв, наданих колись Генріхом IV. У гугенотів відібрали всі фортеці, а їхнє військо розформували. Гугенотська держава припинила своє існування.

Ф. де Шампань. Кардинал Рішельє. 1642 р.

• Пригадайте основні принципи й напрями діяльності Рішельє. Назвіть спільне й відмінне в політиці Генріха IV й Рішельє.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1624-1642 рр. Уривок із «Мемуарів» французького письменника Франсуа Ларошфуко про Людовіка XIII та кардинала Рішельє

Король Людовік XIII, син Марії Медічі, відзначався слабким здоров’ям, яке до того ж було передчасно підірване надмірним захопленням полюванням. Недуги, на які він страждав, гнітили його дух і посилювали вади його характеру: він був похмурий, недовірливий, відлюдькуватий; хотів, щоб ним керували, і водночас ледве це зносив. У нього був дріб’язковий розум, він прискіпувався до деталей, а його знання військової справи відповідали рівню простого офіцера, а не короля.

Правив державою кардинал Рішельє... У нього був широкий і проникливий розум, крутий і важкий норов; був щедрим, сміливим у своїх задумах, але постійно потерпав за своє життя. Він прагнув посилити владу короля й свою, знищивши гугенотів і найславніші родини королівства...

Кожен, хто не бажав коритися його волі, накликав на себе його гнів, а щоб піднести своїх ставлеників і знищити ворогів, він використовував будь-які засоби...

...Король, лінивий і полохливий, боявся тягаря державних справ і не хотів утратити людини (Рішельє), здатної зняти з його плечей цей тягар.

• Чим пояснює Ф. Ларошфуко недоліки короля?

• Що схвалює в кардиналові Рішельє?

• Кому належала реальна влада в країні?

• Яку мету поставив перед собою всемогутній кардинал і як її досягав?

Рішельє боровся з опозиційною знаттю. Він успішно розкрив кілька двірцевих змов, видав укази про знищення замків опальних вельмож, заборонив дуелі. Рішельє дбав і про економіку. За його підтримки було створено понад 20 торговельних компаній, активізувалося будівництво флоту, що значно посилило позиції Франції на морі й сприяло колоніальній експансії.

Зовнішня політика кардинала Рішельє була спрямована на захист національних інтересів країни. У 1635 р. Франція вступила в Тридцятилітню війну (1618-1643) і розпочала бойові дії проти Габсбургів. Хоча спочатку французька армія зазнавала невдач, невдовзі вона почала здобувати блискучі перемоги. Проте кардинал Рішельє не дожив до успішного завершення війни. Він помер у грудні 1642 р. Король Людовік XIII пережив його на півроку.

А. Мотт. Кардинал Рішельє під час облоги фортеці Ла-Рошель. 1881 р.

Кардинал Рішельє дбав про національні інтереси Франції, робив усе можливе для утвердження її позицій на міжнародній арені. Його далекоглядна економічна політика й успішна участь країни в Тридцятилітній війні перетворили Францію на одну з провідних держав раннього Нового часу.

2. Абсолютизм за Людовіка XIV

У 1643 р. помер Людовік XIII, і королем Франції став його син, Людовік XIV (1643-1715), якому ще не виповнилося п’ять років. Його появу на світ 5 вересня 1638 р.

Франція сприйняла як дарунок небес, адже впродовж 22 років шлюбного життя Людовік XIII та Анна Австрійська не мали дітей. Юний король вивчав історію, математику, латинську й іспанську мови, державне та церковне право, учився малювати, грати на музичних інструментах, танцювати. Однак уже в зрілому віці він визнавав, що йому все-таки бракує знань.

Регентом при малолітньому Людовіку XIV стала його мати. Та фактичним правителем країни з 1643 по 1661 р. був перший міністр — кардинал Джуліо Мазаріні, палкий прихильник абсолютної монархії. Він зміцнив авторитет Франції завдяки укладенню низки вигідних для країни угод з Іспанією, а також Вестфальського миру 1648 р.

За підтримки Дж. Мазаріні було засновано Королівську академію живопису й скульптури, а в палаці кардинала в Парижі зберігалася колекція мистецьких шедеврів.

Італієць за походженням, він не був популярним серед французів. До того ж у спадок від кардинала Рішельє отримав чимало проблем економічного й політичного характеру. Вирішувати їх Дж. Мазаріні намагався за рахунок підвищення старих і запровадження нових податків. При цьому кардинал усіляко ігнорував Паризький парламент1. За таких умов у Франції виник рух Фронди (від фр. frondе — праща, рогатка).

У травні 1648 р. Паризький парламент не припинив засідання, як того вимагав король, й ухвалив програму реформ державного устрою Франції. Вимоги парламенту підтримали селяни й городяни, які перестали платити податки. Проти Дж. Мазаріні виступили також «принци крові» — представники молодшої гілки Бурбонів, незадоволені втратою політичного впливу. У Парижі спалахнуло повстання, на вулицях міста зводилися барикади. Королівський двір і кардинал мусили рятуватися втечею. Однак масові виступи налякали й Паризький парламент: попередньо домовившись із Дж. Мазаріні, парламентарі припинили опір.

1 Парламент у Франції — вища судово-адміністративна установа країни, що виникла в епоху Середньовіччя. Складався з кількох слідчих палат і кількох палат з розгляду прохань. Кожну палату очолював президент. На чолі всього парламенту був перший президент. Паризький парламент реєстрував королівські укази й опротестовував ті з них, які суперечили звичаям країни.

Ш. Лебрен. Людовік XIV. 1661 р.

П. Міньяр. Джуліо Мазаріні. 1658-1660 рр.

Сонце — символ Людовіка XIV. Версаль (Франція)

Проте «принци крові» продовжували вести боротьбу з Дж. Мазаріні, вимагаючи скликання Генеральних штатів. До 1653 р. їх рух також було приборкано.

Після смерті Дж. Мазаріні в 1661 р. Людовік XIV почав правити одноосібно. Він уважав, що джерелом королівської влади є Бог. Молодий король плекав масштабні плани: зміцнити кордони держави, піднести її авторитет у Європі, упорядкувати законодавство, навести лад у фінансах, обмежити владу духовенства. Посилення абсолютної монархії з часом призвело до того, що особа короля почала ототожнюватися з державою. Сам Людовік XIV навіть порівнював себе із сонцем, чиє яскраве проміння благодатно впливає на підданих.

За правління Людовіка XIV було реорганізовано чимало державних установ. Помітну роль відігравала державна рада (уряд), склад і діяльність якої визначав король, котрий не пропускав жодного засідання. Уся підготовча робота велася в секретаріатах (міністерствах), очільники яких входили до складу державної ради. Важливе значення мав генеральний контролер фінансів, який здійснював нагляд за стягненням податків, виплатою коштів тощо.

Загалом характерною особливістю доби Людовіка XIV була розбудова бюрократичного апарату. Щоденно від 5 до 10 годин король відводив для читання документів та ухвалення рішень. В інструкції щодо управління державою, написаній для дофіна, він зазначав, що «працюючи для держави — працюєш для себе».

3. Двір «короля-сонця»

Зміцнення абсолютної монархії за Людовіка XIV яскраво демонструє королівський двір з його пишнотами й вишуканим церемоніалом. Центром політичного й суспільного життя країни стала королівська резиденція, що знаходилася поблизу Парижа у Версалі. Колись тут був мисливський замок Людовіка XIII. За наказом Людовіка XIV на його місці почали зводити величний королівський палац, будівництво якого тривало 20 років (1662-1682). У палаці було понад 1800 кімнат і величезна дзеркальна галерея, для оздоблення якої використали 578 дзеркал. У Версалі знаходилися кабінети й помешкання для державних службовців.

У палаці проходило все життя короля. Тут сформувалося аристократичне придворне оточення. Дворяни змагалися за право бути наближеним до особи свого володаря. Уважалося честю подати королю хустинку чи бути присутнім при ранковому туалеті монарха. Правила поведінки при дворі, жорстка ієрархія чинів і рангів підкреслювали залежність аристократії від короля. Згідно з чітко регламентованим придворним етикетом, під час королівської трапези могли сидіти лише герцогині. Особливим привілеєм було й право сидіти в присутності короля на табуреті чи в кріслі. Інші запрошені мали спостерігати за всім стоячи.

Інтер’єр Версальського палацу (Франція). Сучасне фото

Апартаменти короля й королеви вражали розкішшю: різнобарвне мармурове оздоблення, кришталеві люстри, позолочені меблі, вишукані шовкові тканини. Підтримання такого пишного стилю потребувало чималих коштів. Спеціальні мануфактури виготовляли для королівського двору гобелени, шпалери, посуд, меблі. Згодом цей помпезний мистецький стиль назвали «стилем Людовіка XIV». Він ніби символізував відданість французького короля католицькій церкві, обряди якої були так само пишними.

За зразком Версалю було зведено кілька палаців по всій Європі. Однак вони не змогли перевершити резиденцію «короля-сонця».

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XVIII ст. З «Мемуарів» герцога де Сен-Сімона про останні настанови Людовіка XIV своєму спадкоємцеві

Не наслідуйте мене ані в моїй жадобі до будівництва палаців, ані в жадобі до війни, навпаки, намагайтеся жити в злагоді із сусідами. Воздавайте хвалу Богові, усвідомлюйте свої обов’язки перед Ним, змушуйте своїх підданих шанувати Його. Дослухайтеся до добрих порад, намагайтеся полегшити життя народу, чого я не зміг зробити й тому почуваюся нещасним.

• Чи усвідомив Людовік XIV свої прорахунки в управлінні державою?

• Чи розкаюється король у своїй надмірній амбітності?

4. Жан Батист Кольбер

Перша половина правління Людовіка XIV пов’язана з іменем Жана Батиста Кольбера, який із 1665 по 1683 р. (до своєї смерті) був генеральним контролером фінансів. Він спрямував усі зусилля на відродження французької економіки. Ж. Б. Кольбер настільки активно проводив економічну політику меркантилізму, що вона отримала назву кольбертизм.

Його реформи передбачали реалізацію двох завдань створення національної промисловості й підвищення якості французьких товарів, аби вони стали конкурентоспроможними на міжнародному ринку. Ж. Б. Кольбер сприяв заснуванню у Франції понад 300 централізованих мануфактур, на яких виготовляли тканини, панчохи, шкіряні вироби, гобелени, фарби, скло, зброю, канати, мило, предмети розкоші тощо. Мануфактури отримували субсидії й мали особливі привілеї. Досвідчені майстри непогано заробляли. На деяких мануфактурах навіть запровадили виплату пенсій за віком і допомогу через отримані на виробництві травми.

К. Лефебр. Жан Батист Кольбер. 1666 р.

Складовою промислової політики було встановлення жорсткого контролю за якістю продукції. Видавалися спеціальні регламенти для покарання порушників і недобросовісних виробників.

Для збуту продукції французьких мануфактур було розроблено нові митні тарифи. Збільшили мито на товари, що завозилися з-за кордону, натомість суттєво знизили вивізне мито на вироби, що виготовлялись у Франції. Тобто робилося все для того, аби французи купували товари власного виробництва, які до того ж були високої якості. Водночас французький крам поставляли на ринки інших країн.

З метою активізації заморської торгівлі було створено великі компанії - Вест-Індську й Ост-Індську. Значну увагу Ж. Б. Кольбер приділяв розбудові торговельного флоту, заохочував колонізацію нових земель на території сучасної Канади. У 1678 р. біля гирла р. Міссісіпі було засновано колонію Луїзіана, названу на честь короля.

Діяльність Ж. Б. Кольбера сприяла піднесенню французької економіки, розвитку її нових галузей. Це давало змогу не тільки наповнювати державну скарбницю, а й витрачати кошти на численні війни.

У 1686 р. Людовік XIV остаточно скасував Нантський едикт Генріха IV. Протестантам було запропоновано або перейти в католицтво, або покинути Францію. Ця подія мала вкрай негативні економічні наслідки для країни: від’їжджаючи, протестанти-підприємці вивозили свої капітали, а разом з ними й секрети виробництва.

Кольбертизм, Фронда; 1624-1642, 1643-1715, 1685; Людовік ХІІІ, кардинал Рішелье; Людовік XIV, кардинал Мазаріні, Жан Батист Кольбер.

1. Порівняйте релігійну політику й, зокрема, ставлення до протестантів Генріха IV, кардинала Рішелье та Людовіка XIV.

2. Дайте визначення поняття «абсолютизм». У чому виявилося зміцнення абсолютизму за правління Людовіка XIV?

3. Шарль Перро порівнював правління Людовіка XIV з володарюванням Октавіана Августа. Що він мав на увазі?

4. У Франції склалася традиція: людина, яка заробила гроші, не вкладала їх у власну справу, а купляла землю (тобто набувала дворянство чи отримувала посаду державного чиновника). Як ви думаєте, чим це можна пояснити? Як це могло вплинути на розвиток економіки країни?

5. Прочитайте уривок з «Політичного заповіту» Рішелье.

• «Моєю першою метою була велич короля, другою метою була могутність держави... У мене не було інших ворогів, крім ворогів держави».

• Дайте оцінку правління кардинала Рішелье. На що була спрямована його діяльність?

6. Як ви вважаєте, чи міг Б. Хмельницький листуватися з кардиналом Дж. Мазаріні? А з Людовіком XIV? Чи мали вони спільні інтереси, теми? Обґрунтуйте свої відповіді.