Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

§ 11. Народження нової європейської науки

Пригадайте

1. Як впливала на розвиток науки церква?

2. Чому саме в епоху Відродження серед населення поширилися тривожні настрої?

1. Нові знання про Всесвіт

У ранній Новий час завдяки поширенню книгодрукування та швидшому обміну інформацією почався стрімкий розвиток науки. Видавалися твори не тільки античних учених, ай сучасних авторів. їхні праці були присвячені різним галузям знання, зокрема й природничим наукам. Мовою науки залишалася латина, хоча в першій половині XVII ст. дедалі частіше починають з’являтися наукові тексти, написані національними мовами.

Зароджується нова філософська парадигма, яка замінює середньовічний світогляд. Основним стає знання про природу — природознавство, а у філософії розвивається новий напрям — натурфілософія1. Вагомих успіхів досягли вчені в таких галузях, як географія, картографія, астрономія, механіка, математика, біологія, медицина.

Потужним поштовхом до розвитку знань про природу та Всесвіт стали великі географічні відкриття, які ознайомили європейців з новими землями, невідомими досі рослинністю та тваринним світом. У середині XVI ст. з’являються перші достовірні карти Європи та світу, створені знаним фламандським картографом Герардом Меркатором, на яких відображені результати великих географічних відкриттів.

Найбільш значущі зміни стосувалися астрономії. Виняткова роль належить видатному польському вченому Міколаю Копернику (1473-1543). У результаті складних розрахунків він дійшов висновку, що центром Усесвіту є не Земля, а Сонце. Учений довів, що Земля обертається раз на добу навколо своєї осі та раз на рік разом з іншими планетами — навколо Сонця.

Своїм відкриттям М. Коперник спростував теорію про геоцентричну систему світу, автором якої був античний учений Птолемей (II ст. н. е.). На противагу йому М. Коперник висунув теорію про геліоцентричну (Геліос - Сонце) систему Всесвіту, яку виклав у своїй науковій праці «Про обертання небесних сфер». Учений наважився опублікувати її вже в похилому віці й перший примірник книжки він побачив за кілька годин до смерті.

Ф. Хогенберг. Герард Меркатор. Гравюра. 1574 р.

1 Натурфілософія (від латин. natura — природа та філософія) — система уявлень про природу, яка прагнула дати всеохопну картину світу, але, не маючи для цього відповідних наукових даних, замінювала невідомі на той час дійсні зв’язки явищ ідеальними, фантастичними зв’язками.

Невідомий художник. Йоганн Кеплер. Гравюра. XVI ст.

Визначним астрономом і математиком доби раннього Нового часу був Йоганн Кеплер (1571-1630). Опираючись на вчення данського астронома Тихо Браге (1546-1601), И. Кеплер у працях «Нова астрономія» та «Гармонія світу» опублікував відкриті ним закони руху планет навколо Сонця. На основі цього Й. Кеплер склав набагато точніші таблиці руху планет, що відіграло велику роль у подоланні антропоморфних уявлень про природу. Він також зробив значний внесок в оптику, кристалографію та інші галузі знань. Разом з тим, як і в багатьох інших видатних учених доби Відродження, в уяві II. Кеплера раціональні знання дивним чином перепліталися з магічною, містичною, астрологічною уявою. Так, Й. Кеплер сам складав гороскопи, але в той же час боровся з марновірством. Його матір було звинувачено у ворожбі, і вченому коштувало неабияких зусиль витягти її з в’язниці й урятувати від спалення.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

У час великих відкриттів у галузі астрономії відбулася ще одна важлива зміна. Ідеться про юліанський календар, за яким жили європейці. Він суттєво відставав від астрономічного року, унаслідок чого свято Христового Воскресіння поступово переміщувалося з березня все ближче й ближче до літа. Це створювало неабияку проблему для церкви. Саме тому на підставі проекту італійського лікаря Луїджі Ліліо Папа Григорій XIII вирішив провести реформу календаря з метою повернення свята Христового Воскресіння на традиційне календарне місце та встановлення таких правил, за якими воно не буде зсуватися в майбутньому. Зміни зводилися до визнання, що наступний за 4 жовтня 1582 р. день не 5, а 15 жовтня, тобто фактично випускалося 10 днів. Цю реформу, урочисто проголошену Григорієм XIII, було прийнято в усіх католицьких країнах. Протестанти визнали її через 100 років. Ряд православних церков, у тому числі й українська, зберегли вірність юліанському календарю. Українські греко-католики також дотримуються юліанського календаря. Нині різниця між календарями становить 13 днів, чим пояснюється святкування Нового (1 січня) і старого Нового (14 січня) року.

Перші експерименти в царині астрономії здійснив італійський учений Галілео Галілей (1564-1642). Він народився в родині відомого флорентійського музиканта й уже у 25 років став професором математики в Пізанському університеті. У 1609 р. Г. Галілей сконструював перший телескоп, за допомогою якого зробив ряд відкриттів, зокрема виявив гори на Місяці, плями на Сонці, відкрив чотири супутники Юпітера, кільце Сатурна тощо. Він описав усе побачене в книжці «Зоряний вісник» (1610), яка принесла астроному європейську славу Колумба неба.

Ю. Сустерманс. Галілео Галілей. 1636 р.

Ф. Гальс. Рене Декарт. 1649-1700 рр.

Як щирий католик, Г. Галілей намагався переконати папську курію прийняти вчення М. Коперника, що, на його думку, мало б посилити позиції церкви. Однак церква не зрозуміла намірів ученого й поспішила звинуватити його в єресі. У 1633 р. відбувся знаменитий судовий процес, на якому Г. Галілея змусили публічно покаятись і зректися своїх поглядів. Згідно з легендою, після «зречення» Г. Галілей тихо мовив: «А все-таки вона крутиться».

Ці слова давно стали крилатими. Після цього він провів вісім років у засланні як в’язень інквізиції. Йому заборонили розмовляти на астрономічні теми й публікувати праці. Учений швидко втрачав зір, однак до кінця життя продовжував працювати, зокрема в галузі механіки.

2. Пошук нових способів пізнання світу

Розвиток науки раннього Нового часу потребував нових підходів, адже стара схоластична спадщина й методи не виправдовували себе. Переворот у цій сфері здійснили вчені Ф. Бекон і Р. Декарт.

Видатний французький математик і філософ Рене Декарт (1596-1650) народився в родині дворянина.

Отримавши освіту в єзуїтській школі, він дуже багато подорожував. Рене Декарт висував на перший план не індуктивний, а дедуктивний метод пізнання істини, що передбачав розвиток думки від загального до часткового, не пропускаючи найменшої деталі. Згідно з теорією Р. Декарта, джерелом знання є розум, який сам знаходить шляхи для з’ясування істини. На його думку, зразком для інших наук є математика з її законами та чіткою системою. Девіз Р. Декарта — «Мислю, отже, існую». Свої погляди вчений виклав у працях «Роздуми про метод» і «Початки філософії».

У ранній Новий час значних успіхів було досягнуто у сфері вивчення організму людини й тварини, що пов’язано з розвитком біології та медицини. Вагомі досягнення в медицині мали місце вже в першій половині XVI ст.

Натурфілософія, індуктивний метод, дедуктивний метод, геоцентрична теорія; Герард Меркатор, Міколай Коперник, Йоганн Кеплер, Галілео Галілей, Рене Декарт.

1. Чому астрономія почала бурхливо розвиватися саме в епоху раннього Нового часу? Як вплинули на її розвиток великі географічні відкриття?

2. Які технічні винаходи надали змогу Г. Галілею зробити астрономічні відкриття?

3. Що передбачав дедуктивний метод Р. Декарта?