Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма

§ 9. Реформація

Пригадайте

1. Яка подія в історії християнства відбулася в 1054 р.?

2. Яку роль відіграло папство в Західній Європі в XI XIV ст.?

3. Назвіть джерела збагачення католицької церкви.

4. Що таке індульгенція? Хто виступив проти продажу індульгенцій у Чехії й прийняв за це мученицьку смерть?

1. Католицька церква на межі XV-XVI ст.

На межі XV-XVI ст. католицька церква, очолювана папською курією, усе ще впливала на політичне й духовне життя суспільства. Римським папам удалося суттєво посилити владу, розширити територію папської держави, підвищити її політичну значущість в Італії. Папи вели спосіб життя великосвітських правителів із величезним розкішним двором. Вони наділяли свою рідню почесними й прибутковими титулами, дарували племінникам місця кардиналів, продавали вигідні церковні посади.

Однак розширення кордонів світу після відкриття Америки, економічне освоєння нового континенту, гостра необхідність у ринках збуту та зміцнення національних держав у Західній Європі знижували престиж католицької церкви. Світська влада в Європі все рішучіше протестувала проти грошових зборів і податків на користь церкви. Загострилося політичне протистояння між монархами й папською владою.

На межі XV-XVI ст. католицька церква перестала бути взірцем побожності та моральності. Вона приховувала духовне насилля, а від гріхів можна було звільнитися, придбавши індульгенцію.

Рафаель. Папа Лев X. 1513-1521 рр.

2. Німеччина напередодні Реформації

На початку XVI ст. німецькі землі були складовою частиною та основним ядром найбільшого політичного утворення в Європі — Священної Римської імперії німецької нації. Така назва утвердилася в 1486 р. Крім Німеччини, до складу імперії входили території сучасних Австрії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Чехії та деякі інші землі. Частиною імперії вважалася також Швейцарія, яка наприкінці XV ст. стала фактично незалежною.

Реформація (від латин. reformatio — перетворення, виправлення) — соціальний та релігійний рух у Західній і Центральній Європі в XVI ст. за реформу церкви, проти католицького вчення й католицького духовенства.

За формою правління Німеччина була монархією. Король мав право коронуватися як імператор, навіть без дозволу Папи Римського. Проте імператорська влада була неспроможна згуртувати політично роздроблені землі Німеччини. На початку XVI ст. вона складалася з окремих земель: курфюрств, герцогств, маркграфств, графств тощо, на чолі яких були незалежні правителі — світські князі, які часто ворогували між собою. Князі мали власні закони й військо, вели війни, укладали мир, могли судити й карати своїх підданих. Хоч імператорська корона закріпилася за династією Габсбургів, її долю вирішували 7 князів-курфюрстів, які мали право обирати імператора.

Чимало земель у Німеччині належало католицькій церкві. Ними управляли незалежні духовні князі.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

У перші десятиліття XVI ст., крім 7 князів-курфюрстів, у Німеччині налічувалося до 70 духовних і світських князів — архієпископів, єпископів, герцогів, маркграфів, майже 70 абатів великих монастирів, понад 120 графів і близьких до них за статусом осіб. І це ще не все: численну верству становило лицарство, яке належало до нижчих чинів імперії.

Країна не мала політичного й культурного центру, спільних органів управління, армії, системи фінансів. Єдиним загальноімперським дорадчим органом був рейхстаг, який з 1485 р. скликався щорічно. Його роботою керував архієпископ Майнцський, котрий очолював курію князів-курфюрстів. Рішення рейхстагу після схвалення імператором набувало сили закону.

Німеччина славилася як країна міст. На початку XVI ст. їх було тут майже 3 тисячі. Найбільші з-поміж них — Аугсбург, Кельн, Нюрнберг, Страсбург та ін. У містах уся повнота влади належала патриціату. Середні й дрібні городяни утворювали бюргерську опозицію, яка боролася за участь в управлінні містом. У найважчому становищі перебувала міська біднота — плебс.

На початку XVI ст. населення Німеччини становило понад 12 млн осіб, причому більшість проживала в сільській місцевості. Становище німецького селянства дедалі погіршувалося. Дворяни захоплювали угіддя, збільшували податки, намагалися обмежити особисту свободу селян. Дошкуляла селянам і католицька церква, яка вимагала сплати десятини1.

Основною галуззю німецької економіки була гірнича промисловість. Німеччина посідала перше місце у світі з видобутку срібла. Вона славилася виробництвом високоякісної сталі, текстильними виробами, книгодрукуванням.

1 Десятина — податок у розмірі 1/10 частини прибутків на користь церкви. У Німеччині існувала так звана велика десятина з хліба й мала десятина, яку збирали з худоби, плодів, овочів тощо.

С. Беніні. Мініатюра з «Часослова». 1515 р.

• Які знаряддя праці селяни використовували в той час?

Та, незважаючи на це, політична роздробленість Німеччини напередодні Реформації суттєво гальмувала її економічний розвиток. Не існувало єдиного внутрішнього ринку та спільності в господарській сфері. Зрештою, не було єдиної країни.

3. Мартін Лютер

На початку XVI ст. Німеччина стала головним осередком поширення реформаторських ідей та руху проти папського Риму. На відміну від централізованих держав Західної Європи, де засиллю папства було покладено край, політично роздроблена Німеччина перебувала в інших умовах. Тут Папа Римський та вище німецьке духовенство діяли безкарно, вони довели церковні побори до нечуваного рівня й прагнули ще більшої влади.

Грабунок Німеччини папством і його ставлениками загострив і без того складну ситуацію в країні й викликав обурення всіх верств суспільства. Тож питання визволення від папських претензій на цілковите панування стало справою честі для німецького народу.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

На початку XVI ст. папська курія встановила таксу на придбання прибуткових церковних посад. Так, місце архієпископа, залежно від регіону, коштувало від 5 до 12 тис. золотих монет, місце абата в монастирі — від 3 до 8 тис. Крім того, новопризначений служитель церкви мусив сплатити спеціальний податок у розмірі свого річного прибутку.

На початку 1514 р. Альбрехт Бранденбурзький, який був єпископом Магдебурга, захотів обійняти посаду архієпископа Майнца. Для цього він позичив чималу суму в банкірів Фуггерів. Отримавши омріяну посаду, Альбрехт Бранденбурзький за завданням Папи Римського Лева X почав активно проповідувати необхідність придбання мирянами індульгенцій. Прибуток від них мав повернути борг Фуггерам і частково покрити витрати на будівництво собору Святого Петра, який почали зводити в Римі в 1506 р.

Кампанію з продажу індульгенцій очолив німецький домініканський монах Йоганн Тецель. Якщо грішник купляв індульгенцію, Й. Тецель обіцяв йому звільнення від покарань за будь-які провини. Наприклад, за 7 золотих монет церква гарантувала прощення за вбивство.

Діяльність Й. Тецеля гнівно засудив професор богослов’я Віттенберзького університету, чернець ордену августинців Мартін Лютер (1483-1546). Не побоявшись осуду з боку папства, 31 жовтня 1517 р., напередодні Дня всіх святих, на дверях каплиці Віттенберзького замку М. Лютер прибив список з «95 тез». У них він гостро розкритикував ганебну торгівлю індульгенціями. День 31 жовтня 1517 р. вважається початком Реформації в Німеччині.

Л. Кранах Старший. Мартін Лютер. 1526 р.

Мартін Лютер народився в м. Ейслебені (Саксонія) у родині рудокопа. Здобувши середню освіту, здібний хлопець навчався в Ерфуртському університеті, де отримав ступінь магістра. Усупереч бажанню батька бачити сина правником, юнак постригся в ченці ордену августинців, а згодом його висвятили на священика. Під час відвідин Рима в 1510 р. він був уражений розкішшю папського двору й розбещеністю прелатів. У 1512 р. М. Лютер здобув ступінь доктора богослов’я й став професором Віттенберзького університету.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

31 жовтня 1517 р. Уривки з «95 тез» Мартіна Лютера

1. Господь наш і Вчитель, кажучи «покайтеся», бажав, щоб земне життя віруючих було постійним покаянням.

2. Під цим словом аж ніяк не можна розуміти таїнство каяття, тобто сповідь і відпущення гріхів, яке здійснюється священиком.

5. Папа не може звільняти від покарань, за винятком тих, які накладає на свій розсуд або згідно із церковним каноном, тобто папськими постановами.

27. Нісенітниці проповідують ті, хто стверджує, що як тільки гріш задзвенить у скрині, душа відразу йде з чистилища.

36. Будь-який християнин, який щиро розкаюється у своїх гріхах і спокутує їх, отримує повне звільнення від покарань і без індульгенцій.

43. Потрібно переконувати християн, що той, хто подає бідним або допомагає тим, хто цього потребує, чинить краще, ніж коли б він купляв індульгенції.

• Як пояснює поняття «покаяння» М. Лютер?

• Чи може Папа Римський звільняти від покарань?

• У чому потрібно було переконувати християн?

Тези М. Лютера швидко стали популярними в усій Німеччині. У Римі ж у них побачили посягання на авторитет Папи Римського. Восени 1520 р. Папа видав буллу, яка під загрозою відлучення від церкви зобов’язувала М. Лютера відмовитися від своїх переконань. Однак він публічно спалив папську буллу. На початку 1521 р. М. Лютера було відлучено від церкви.

Уступивши у відкриту суперечку з Папою, М. Лютер написав кілька праць, у яких розмірковував про місце й роль церкви в суспільстві.

Л. Рабус. Мартін Лютер спалює буллу. Гравюра на дереві. 1557 р.

• Чому М. Лютер удався до публічних заходів?

Основним постулатом учення М. Лютера стала ідея спасіння тільки особистою вірою. Це означало, що кожна людина врятує свою душу лише щирою вірою в Бога, для цього їй не потрібні посередники, якими є папство й церква. Отже, клір (служителі церкви) і чернечі ордени можна розпустити, а майно й землі церкви передати державі. Віра приходить до людини тільки через милість Божу, а не внаслідок якихось особистих заслуг. Тому М. Лютер уважав, що християнські таїнства й ритуали не мають того значення, яке їм приписує церква. Джерелом християнської віри М. Лютер уважав тільки Біблію й прагнув якнайшвидше перекласти її німецькою мовою.

Богослужіння, що проводилися латиною, М. Лютер хотів замінити проповідями народною мовою. Із семи церковних таїнств він визнавав лише два — хрещення й причастя.

Запропоновану М. Лютером перебудову церковного життя було взято за основу європейської Реформації, що мала помірковано-буржуазний характер. Вона передбачала створення «дешевої» і «скромної» церкви.

Імператор Карл V Габсбург вирішив заслухати М. Лютера на засіданні рейхстагу у Вормсі й надав йому охоронну грамоту. У квітні 1521 р. М. Лютер прибув до Вормса. Він мужньо тримався на засіданні рейхстагу. Коли реформатора запитали, чи зрікається він своїх єретичних поглядів, М. Лютер відповів: «...Я не можу й не буду ні від чого відмовлятися, бо чинити супроти сумління й небезпечно, і нечесно. На цьому стою й інакше не можу».

У травні 1521 р. Карл V підписав Вормський едикт, за яким М. Лютера проголошували поза законом як єретика. Вимагали також переслідувати прихильників Реформації на всій території імперії.

4. Народна Реформація. Томас Мюнцер

Поступово реформаційна боротьба охопила все німецьке суспільство. Чимало послідовників М. Лютера прагнули реформувати не тільки церкву, а й політичний лад Німеччини. Однак інтереси різних верств суспільства були суперечливими. Ідеї М. Лютера розвивав священик Томас Мюнцер (бл. 1490-1525). Він закликав не тільки до очищення церкви, а й до встановлення «царства Божого на землі», у якому господарем повинен бути народ. Томас Мюнцер мріяв, щоб дворяни перестали оббирати селян, лихварі не видурювали в бідних останній гріш, а держава не вимагала непосильних податків. Його погляди становили основу народної (плебейської) Реформації. Вони остаточно сформувалися під час Селянської війни 1524-1526 рр.

Основною причиною Селянської війни було погіршення життя селян: збільшення податків і повинностей, а також обмеження самоуправління сільських общин.

Селянська війна розпочалася в червні 1524 р. в районі Верхнього Рейну, поблизу кордону зі Швейцарією.

К. ван Зіхем. Томас Мюнцер. 1608 р.

Поступово виокремилися три основні райони дій повстанців: 1) Швабія, 2) Франконія, 3) Тюрингія й Саксонія. Уже навесні 1525 р. у Швабії діяло до 40 тис. повстанців. Вони розробили свій програмний документ — «Дванадцять статей». Серед повсталих Франконії активно поширювався «Статейний лист», який проголошував необхідність узяття влади народом, а також «Гейльбронська програма», що закликала покласти край свавіллю князів і зосередити владу в руках імператора. Проте погано організовані селянські загони Швабії та Франконії були розгромлені об’єднаними у Швабський союз німецькими князями.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1525 р. З «Дванадцяти статей»

I. По-перше, наше уклінне прохання й бажання, наша спільна воля й думка мати в майбутньому право та силу всією громадою обирати собі священика й зміщати його, коли він поводитиметься недостойно...

II. По-друге,... ми згодні давати справедливу зернову десятину, але лише так, як належиться. Бо оскільки її належить давати Богові та його людям, то вона личить священику, оскільки він провіщає правильне слово Боже...

V. По-п’яте, обтяжені ми також і у використанні лісу. Бо наші пани привласнили собі цілком усі ліси... Ось наша думка: ліси, освоєні, але не куплені мирянами або кліриками, повинні знову перейти до рук усієї общини.

VII. По-сьоме, ми не хочемо дозволяти панові обтяжувати нас і надалі, але подібно до того, як пан здає селянинові землю, так останній повинен володіти нею на основі угоди пана із селянами. Понад це пан не повинен ні до чого примушувати, ні до яких дворових або інших служб, щоб селянин міг спокійно й без обтяжень користуватися землею...

X. По-десяте, ми обтяжені тим, що дехто привласнив собі луки, а також орні землі, які належали общині. Ці землі ми хочемо знову повернути в наше спільне користування, хіба що вони були куплені чесно...

• Яких прав домагалися селяни?

• Які феодальні привілеї вони хотіли ліквідувати?

Проповіді Т. Мюнцера справили сильний вплив на селянство Тюрингії й Саксонії. Великий військовий табір повсталих селян Тюрингії сформувався біля м. Франкенгаузена. Саме тут 15 травня 1525 р. відбулася вирішальна битва між повсталими й військами німецьких князів. У ній брав участь і Т. Мюнцер із своїм загоном. Селяни зазнали поразки, а Т. Мюнцера було схоплено. Після жорстоких катувань його стратили.

Поступово німецькі князі придушили розрізнені селянські виступи. Загалом Селянська війна тривала до червня 1526 р. Уважають, що під час Селянської війни в Німеччині загинуло чи було страчено від 70 до 100 тис. її учасників.

Після поразки Селянської війни становище німецького селянства значно погіршилося, що призвело до занепаду сільського господарства й спаду економіки всієї країни.

5. Від народження протестантизму до Аугсбурзького миру

Важливою подією в розвитку Реформації в Німеччині став рейхстаг у Шпеєрі 1526 р. На ньому було прийнято рішення про те, що до скликання церковного собору кожний курфюрст вирішує релігійні питання у своїх володіннях на власний розсуд. Німецькі князі, які прийняли Реформацію, одразу розпочали конфіскацію майна католицької церкви. Саме світські князі, а не Папа Римський, стали на чолі церкви на своїх землях.

Л. Кранах Старший. Філіпп Меланхтон. 1532 р.

• Яку роль відігравав Ф. Меланхтон у реформаційному русі?

Імператор Карл V не міг спокійно спостерігати за подіями в Німеччині. У 1529 р. на рейхстазі, який і цього разу засідав у Шпеєрі, прибічники римської церкви на чолі з Карлом V прийняли рішення, згідно з яким у містах і князівствах, де поширився реформаційний рух, повинні регулярно проводитися католицькі церковні богослужіння.

У відповідь на це 5 князівств і 14 міст подали письмовий протест. Його автори стверджували, що в питаннях віри й совісті неможливо підкорятися рішенню католицької більшості рейхстагу. Відтоді прихильників Реформації почали називати протестантами.

У 1530 р. на рейхстазі в Аугсбурзі відбулася невдала спроба дійти згоди між католиками й протестантами шляхом переговорів. Головним представником від протестантів був Філіпп Меланхтон — найближчий соратник М. Лютера, автор основних засад реформованого християнства, тобто лютеранства.

Лютеранська церква визнавала тільки два таїнства хрещення й причастя. Церковні богослужіння спростилися й проводилися німецькою мовою. Церква відмовилася від зайвих пишнот, стала «дешевшою».

Однак католицька більшість рейхстагу не зрозуміла й не прийняла «аугсбурзьке віросповідання». В очікуванні неминучої війни з католиками протестанти уклали в м. Шмалькальдені військово-політичний оборонний союз. Становище Карла V стало критичним, бо протестантське віросповідання прийняли троє із семи курфюрстів. У 1546 р. розпочалася так звана Шмалькальденська війна проти протестантських князів.

Після тривалої боротьби в 1555 р. було укладено так званий Аугсбурзький релігійний мир, який визнав рівноправність лютеранства й католицизму. Він закріпив за князями право самостійно визначати офіційну релігію своїх підданих. Утверджувався принцип: чия влада — того й віра. Це означало, що турбота про спасіння душі стала справою князя, а не окремого мирянина, який мусив сповідувати ту ж релігію, що і його правитель. Щоправда, незгодним із цим принципом дозволяли переїхати туди, де була узаконена близька їм за духом релігія.

Протестантизм (від слова протест) — один із трьох (разом з католицизмом і православ’ям) основних напрямів у християнстві. Оформився під час Реформації в XVI ст. на засадах ідеологічної опозиції до римсько-католицької церкви.

Лютеранство — один із напрямів протестантизму, засновником якого був М. Лютер.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Лютеранство відоме в Україні із середини XVI ст. на Волині, Галичині, Київщині, Поділлі, Побужжі. До цієї течії належали деякі представники української шляхти. Проте внаслідок діяльності чернечих католицьких орденів, зокрема єзуїтів, українські лютеранські громади майже зникли. Нині в Україні лютеранство представлене Українською лютеранською церквою та Німецькою євангелічно-лютеранською церквою.

Аугсбурзький релігійний мир сприяв подальшій політичній роздробленості Німеччини й поховав надії на її об’єднання. Влада німецьких князів зміцнилася.

Реформація, лютеранство, протестантизм, Селянська війна, Аугсбурзький релігійний мир; 31.10.1517, 1524-1526, 1555; Мартін Лютер, Томас Мюнцер, Філіпп Меланхтон.

1. Порівняйте вчення М. Лютера й Т. Мюнцера, знайдіть спільне й відмінне. Чим можна пояснити різницю в їхніх поглядах?

2. Поясніть рішення Аугсбурзького релігійного миру. Що означає принцип: «Чия влада — того й віра»?

3. Установіть відповідність між подією та її датою.

1 31.10.1517 р.

2 1555 р.

3 1524-1526 рр.

А Аугсбурзький релігійний мир

Б початок Реформації в Німеччині

В Селянська війна в Німеччині

4. Назвіть поняття, про яке йдеться в поданому визначенні:

• грамота про повне або часткове відпущення гріхів, що видавалася за певну плату, — ... ;

• соціальний і релігійний рух у XVI ст. за реформу католицької церкви, проти католицького вчення й духовенства — ... ;

• прихильників Реформації називають ... ;

• лютеранська церква визнавала тільки два таїнства — ... ;

• напрям протестантизму, який винику Німеччині в XVI ст., — ... .

5. Уважно прочитайте уривок з праці М. Лютера «Проти грабіжницьких і розбійних селянських зграй» і поміркуйте, чому він засудив повстання селян і дії Т. Мюнцера.

• «...Селяни... заслуговують безліч разів смерті, і тілесної, і духовної... Оскільки вони нехтують покірністю й відданістю й до того ж повстають проти своїх володарів, то накликали на свої душу й тіло кару, чинячи як невірні, брехливі, непокірні негідники та злодії...

...Оскільки вони піднімають бунти, грабують монастирі та замки, які їм не належать, то двічі заслуговують на смерть. Бунт — не просто вбивство, він подібний до великої пожежі, яка спалює й спустошує країну...»

Подискутуйте

6. Як ви вважаєте, чи можна звинуватити М. Лютера в єресі? Чому частина князів підтримала його й не допустила повторення історії з Яном Гусом?