Підручник по Всесвітній історії. Новітній період (1939–2011 рр.). 11 клас. Щупак

§ 4. ХІД ВІЙНИ В 1943–1944 рр.

1. СТАЛІНГРАДСЬКА БИТВА

1.1. Становище на фронтах влітку 1942 р. Гітлерівські війська почали новий стратегічний наступ з метою загарбання Кавказу, Кубані, Нижнього Поволжя, щоб забезпечити себе в такий спосіб нафтою і продовольством, розгромити сили Червоної армії і потім завдати завершального удару в напрямку Москва. Радянське командування припустилося прорахунку у визначенні ймовірного головного напрямку наступу вермахту (таким вважався московський). Крім того, воєнні операції радянських військ у Криму й у районі Харкова були невдалими. У липні 1942 р. ударні сили німецьких військ прорвалися в низов’я Дону. За цих умов був виданий наказ Наркома оборони № 227, що одержав назву «Ні кроку назад!».

1.2. Оборонний період Сталінградської битви (17 липня — 18 листопада 1942 р.). Супротивник почав наступ великими силами за участі італійських, румунських і угорських частин і досяг окраїн Сталінграда. Місто безупинно піддавалось бомбардуванням. Для оборони спішно створювалися загони народного ополчення. У ході боїв з 17 серпня по 12 вересня радянські війська ціною величезного напруження і значних втрат зупинили супротивника перед міською оборонною лінією. Але 14 вересня гітлерівці зуміли прорватися до Волги, де героїчну оборону тримала 62-га армія генерал-лейтенанта В. Чуйкова. Бої розгорнулися на вулицях Сталінграда. Через Волгу була перекинута 13-та гвардійська стрілецька дивізія генерала О. Родимцева, яка з ходу атакувала німецькі війська і відбила Мамаїв курган - найбільшу висоту над містом. Запеклий бій точився за вокзал, що 13 разів переходив із рук у руки. Гітлерівцям здавалося, що місто от-от буде захоплене, але воно встояло.

1.3. Контрнаступ радянських військ під Сталінградом розпочався після могутньої артпідготовки вранці 19 листопада 1942 р. 23 листопада передові частини Південно-Західного і Сталінградського фронтів замкнули кільце оточення сталінградського угруповання супротивника в межиріччі Дону і Волги. В оточенні опинилися 22 дивізії та 160 окремих частин супротивника загальною чисельністю 330 тис. чоловік. На кінець січня війська Донського фронту прорвали оборону і зуміли розділити війська супротивника на дві частини. 31 січня було ліквідовано південне угруповання. Його залишки на чолі з командувачем 6-ї армії Ф. Паулюсом здалися в полон. 2 лютого здалися і залишки північного угруповання. Сталінградська битва завершилася.

Свідчать документи

З наказу Наркома оборони № 227 від 28.07.1942 р. («Ні кроку назад!»)

«Частина військ Південного фронту, йдучи за панікерами, залишила Ростов і Новочеркаськ, покривши свої знамена ганьбою... Ні кроку назад!.. Сформувати... штрафні батальйони..., куди направляти молодших і старших командирів і політпрацівників..., винних у порушенні дисципліни через боягузтво і нестійкість, і поставити їх на важчі ділянки фронту...».

Слово історика

З роботи Л. Загоронюк «Не загинеш героєм - помреш зрадником». - В журналі: «Військо України», 2004.

«...На війні... були потрібні підрозділи, якими можна було затикати всі «дірки», виправляти промахи, вести розвідку боєм, коли заради виявлення вогневих засобів противника гинули на полі бою сотні - адже життя засуджених нічого не було варте... Кадри кінохроніки зафіксували атаку штрафного батальйону: видно тільки спини і... націлений в них станковий кулемет».

1.4. Значення Сталінградської битви полягає в тому, що вона поклала початок докорінному перелому в ході всієї Другої світової війни. Червона армія захопила стратегічну ініціативу і вже не втрачала її до повного розгрому нацистської Німеччини. Розгром румунських та італійських армій спричинив внутрішньополітичну кризу в цих країнах. Перемога під Сталінградом активізувала рух Опору в країнах Європи. Туреччина і Японія відмовилися починати воєнні дії проти СРСР. Зміцнилася антигітлерівська коаліція.

Президент США Ф. Рузвельт назвав Сталінградську перемогу «поворотним пунктом війни союзних націй проти сил агресії». Король Великої Британії подарував Сталінграду меч, на клинку якого російською й англійською мовами був вигравіруваний напис: «Громадянам Сталінграда, міцним, як сталь, - від короля Георга VI на знак глибокої поваги британського народу».

Поступово змінювалися настрої населення СРСР. Жорстокі репресії нацистського режиму на окупованих територіях, національне приниження та економічна експлуатація, збереження системи колгоспів на селі тощо спонукали громадян СРСР до збройного опору гітлерівським загарбникам.

2. РОЗГРОМ НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК НА ОРЛОВСЬКО-КУРСЬКІЙ ДУЗІ

Для повернення собі стратегічної ініціативи гітлерівське командування обрало Курський виступ, що утворився в ході зимово-весняного наступу радянських військ. Тут супротивник зосередив до 50 дивізій, близько 900 тис. солдатів і офіцерів, до 10 тис. гармат і мінометів, близько 2,7 тис. танків, понад 2 тис. літаків.

Червона армія на цей час вже мала перевагу над військами вермахту, але радянське командування вирішило застосувати тактику навмисної оборони. Використовуючи дані розвідки, по гітлерівських військах, зосереджених для атаки, був завданий могутній упереджувальний ракетно-артилерійський удар.

Незважаючи на великі втрати після артобстрілу, 5 липня 1943 р. розпочався наступ головних сил гітлерівців на орловському напрямку. 12 липня німецькі війська підійшли до села Прохорівка, де відбулась найбільша танкова битва Другої світової війни: у зустрічному бою по обидва боки одночасно брало участь до 1 200 танків і гарматних самохідних установок.

Наступ «тигрів» танкової дивізії «Рейх»

Атака радянських військ

12 липня радянські війська, виснаживши обороною супротивника, перейшли до контрнаступу. 5 серпня 1943 р. були звільнені Орел і Бєлгород, яким уперше салютувала Москва, а 23 серпня було звільнено місто Харків.

Орловсько-Курська битва знаменувала собою завершення докорінного перелому в ході Другої світової війни. Війська Німеччини та її союзників змушені були перейти до оборони. Розвиваючи наступ, радянські війська вийшли до Дніпра. Тут німецьке командування створило так званий «Східний вал», який було наказано утримувати до останньої людини. У результаті героїчного форсування Дніпра війська Червоної армії звільнили Запоріжжя, Дніпропетровськ, а 6 листопада - Київ. Червона армія продовжила наступ на захід.

3. КАПІТУЛЯЦІЯ ІТАЛІЇ

3.1. Англо-американські переговори. Ф. Рузвельт і У. Черчілль зустрілися в січні 1943 р. у місті Касабланка (Марокко) для узгодження подальших дій. Сторони за пропозицією Рузвельта дійшли згоди: вимагати від Німеччини беззаперечної капітуляції. Однак питання про відкриття Другого фронту в Європі не було вирішено. Замість висадки десанту союзників у Франції Черчілль запропонував провести десантування в Італії або Греції. Запропонований Черчіллем «балканський варіант» не забезпечував швидкого розгрому Німеччини, тому що воєнні дії повинні були розгортатися далеко від її кордонів. Проте мета Великої Британії полягала в тому, щоб взяти під свій контроль цей регіон і створити перешкоду для наступу Червоної армії на захід.

3.2. Висадка союзників у Сицилії. 10 липня 1943 р., під час битви на Курській дузі, коли основні сили гітлерівської Німеччини були прикуті до радянсько-німецького фронту, англо-американські війська, які базувалися в Північній Африці, здійснили висадку в Сицилії. Італійський гарнізон не чинив серйозного опору. Через два тижні союзники заволоділи всім островом.

Доля італійського диктатора на той час була вирішена. Змовники на чолі з міністром королівського двору П. Аквароне і начальником генерального штабу генералом В. Амброзіо розробили план скинення Муссоліні. 25 липня Муссоліні заарештували. Король узяв на себе командування збройними силами. Главою уряду і міністром закордонних справ був призначений маршал Італії П. Бадольо. Скинення Муссоліні відбулося надзвичайно легко. Його оточення навіть не намагалося прийти йому на допомогу. Всією країною прокотились багатолюдні антифашистські мітинги.

3.3. Виникнення Італійського фронту. 8 вересня 1943 р. союзники уклали угоду про перемир’я з урядом Бадольо. Англо-американські війська висадилися на півдні Апеннінського півострова і не зустріли опору з боку італійських військ. Через кілька днів Італія капітулювала.

У відповідь німецькі війська, які перебували в цій країні, роззброїли італійську армію й окупували Північну і Центральну Італію та перекрили подальший шлях англо-американським військам. Виник Італійський фронт, що розділив Італію північніше Неаполя на дві нерівні частини.

• У Північній і Центральній Італії діяв сформований гітлерівськими окупантами італійський фашистський уряд. Його очолив Муссоліні, звільнений німецькими десантниками.

• Південною частиною Італії, що займала менш ніж 1/3 її території, керував уряд Бадольо, який оголосив війну Німеччині і діяв під контролем англо-американської військової адміністрації.

4. ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

З 28 листопада по 1 грудня 1943 р. у Тегерані, столиці Ірану, проходила перша конференція керівників провідних держав антигітлерівської коаліції. У ній брали участь голова Раднаркому СРСР Й. Сталін, президент США Ф. Рузвельт і прем’єр-міністр Великої Британії У. Черчілль. Уперше з 1917 р. Сталін виїхав за кордон. На конференції розглядалися питання координації подальших дій трьох держав у війні проти нацистської Німеччини та її союзників.

Лідери СРСР, США і Великої Британії вирішили, що Другий фронт у Європі буде відкритий у результаті висадки англо-американських військ у Північній Франції протягом травня 1944 р.

У ході переговорів про післявоєнні кордони Польщі і передачу ряду територій СРСР було визначено, що східний кордон Польщі пройде «лінією Керзона», а західний - у районі ріки Одер. Британія та США погодилися з побажаннями СРСР передати йому частину Східної Пруссії з Кенігсбергом (тепер - Калінінград), а також Мемель (Клайпеда), що входили до складу Німеччини.

На конференції було ухвалено вступ СРСР у війну проти Японії через два-три місяці після капітуляції Німеччини.

У прийнятій Декларації конференції вказувалося, що три держави «будуть працювати спільно як під час війни, так і в подальші мирні часи».

5. ВОЄННІ ДІЇ в 1944 році

5.1. Наступальні операції Червоної армії. Звільнення території СРСР Наступ під Ленінградом розпочався в січні 1944 р. Війська Ленінградського і Волховського фронтів у взаємодії з 2-м Прибалтійським фронтом і Балтійським флотом завдали нищівного удару по групі армій «Північ» і 27 січня остаточно звільнили Ленінград від блокади, що тривала 900 днів і ночей. У ході наступальної операції були звільнені Новгород, Ленінградська і Калінінська області, радянські війська вступили на територію Естонії.

Практично одночасно розвивалася операція зі звільнення Правобережної України. Війська 1-го і 2-го Українських фронтів оточили й у лютому 1944 р. розгромили Корсунь-Шевченківське угруповання супротивника. У березні-квітні 1944 р. радянський наступ продовжувався при весняному бездоріжжі, коли дороги стали непрохідними не тільки для автотранспорту, а й для танків. 26 березня 1944 р. війська 2-го Українського фронту вперше після червня 1941 р. вийшли до державного кордону СРСР і вступили на територію Румунії. У березні 1944 р. з’єднання 3-го Українського фронту під час льодоходу на підручних засобах форсували Південний Буг, прорвали оборону і, рушивши вперед, 28 березня звільнили Миколаїв, а 10 квітня - Одесу.

У квітні 1944 р. війська 4-го Українського фронту почали наступ з метою звільнення Криму. Радянські війська вийшли в тил позиціям гітлерівців на Перекопському перешийку. Це вирішило долю операції. 13 квітня був звільнений Сімферополь, а згодом - майже весь Крим. 9 травня 1944 р. війська 4-го Українського фронту і моряки Чорноморського флоту звільнили Севастополь. Через три дні залишки гітлерівців змушені були скласти зброю.

Бої на Карельському перешийку розгорнулися у червні 1944 р. У ході воєнної операції «лінія Маннергейма» була прорвана. Радянські війська звільнили Виборг. Ставка, навчена досвідом війни 1939-1940 рр., зупинила наступ Червоної армії на фінському кордоні. 25 серпня уряд Фінляндії звернувся з проханням до СРСР про початок мирних переговорів. 19 вересня в Москві була укладена угода про перемир’я. Фінляндія вийшла з гітлерівської коаліції.

Влітку 1944 р. радянське командування вирішило провести великомасштабну операцію зі звільнення Білорусії під кодовою назвою «Багратіон», яка почалась 23 червня 1944 р. Дії військ чотирьох фронтів координували маршали Г. Жуков і О. Василевський. Радянські війська оточили і знищили в районах Вітебська і Бобруйська 10 дивізій вермахту. 3 липня 1944 р. була звільнена столиця Білорусії - Мінськ. Ця республіка була очищена від окупантів.

Одночасно почалося звільнення від гітлерівців території Прибалтики.

5.2. Відкриття Другого фронту в Європі. За умов стрімкого наступу Червоної армії уряди США і Британії не могли далі зволікати з розгортанням воєнних дій у Західній Європі. У січні 1944 р. почалася підготовка вторгнення англо-американських військ у Північну Францію (операція «Оверлорд») і допоміжного удару в Південній Франції (операція «Енвіл»). Командувачем союзних експедиційних військ був призначений американський генерал Д. Ейзенхауер. У ніч проти 6 червня 1944 р. Другий фронт у Європі був відкритий. Союзні війська, що висадилися на узбережжі Нормандії, до 20 липня 1944 р. вели бої за створення стратегічного плацдарму.

5.3. Звільнення Червоною армією країн Центральної і Східної Європи.

а) Нова політична ситуація. У 1944 р. Червона армія вступила на територію Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини. Кремль підтримував прорадянськи налаштованих політиків у цих країнах, одночасно вимагаючи від США і Британії визнання своїх інтересів у регіоні.

б) Варшавське повстання. 22 липня 1944 р. за активної участі сталінського керівництва на території Польщі було створено прорадянський уряд - Польський комітет національного визволення (ПКНВ). Таким чином, у країні встановилося двовладдя, бо законна влада належала емігрантському уряду Польщі, визнаному більшістю держав світу. Радянський уряд підтримав ПКНВ у його прагненні створити нову польську адміністрацію на звільненій території, виступив за роззброєння Армії Крайової, підпорядкованої лондонському уряду. За цих обставин командування Армії Крайової вирішило почати повстання проти гітлерівських окупантів у Варшаві, прагнучи звільнити столицю Польщі й установити там владу лондонського уряду. Повстання почалося 1 серпня 1944 р. Рузвельт і Черчілль просили Сталіна почати наступ і підтримати варшав’ян, але він відмовив. Гітлерівці за допомогою авіації і бронетехніки до початку жовтня придушили повстання, перетворивши столицю Польщі на руїни. У ході повстання загинуло понад 200 тис. поляків.

Висадка в Нормандії

Лише 17 січня 1945 р. війська Червоної армії вступили в майже повністю зруйновану Варшаву. Незабаром була звільнена вся територія країни.

в) Звільнення Румунії. У травні 1944 р. король Румунії Міхай І, прагнучи відмежуватися від режиму Антонеску, заявив про свою згоду з виходом Румунії з війни. 20 серпня 1944 р. війська Червоної армії перейшли в новий наступ на території Румунії. 23 серпня Міхай І віддав наказ про арешт маршала Антонеску і сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив війну Німеччині і приєднався до антигітлерівської коаліції.

г) Звільнення Болгарії. 5 вересня 1944 р. Радянський Союз оголосив війну Болгарії, і радянські війська, не зустрівши опору, увійшли в її межі. У Болгарії при звістці про появу радянських військ партизанські загони разом з армійськими частинами, які приєднались до них, 9 вересня 1944 р. захопили столицю Софію. Новий уряд, що прийшов до влади, підписав перемир’я із союзниками й оголосив війну Німеччині. Радянські і болгарські війська, спільно звільняючи Болгарію від ворогів, вийшли до югославського кордону.

д) Звільнення Югославії. Наприкінці вересня 1944 р. був розроблений спільний план дій частин 3-го Українського фронту і частин Народно-визвольної армії Югославії. При штурмі столиці Югославії Белграда командування фронту виконало прохання югославів: частини НВАЮ увірвалися до міста першими. Після звільнення Белграда югославська армія звільнила територію Сербії, Чорногорії, Македонії (за участі болгарської армії), однак бої в країні завершилися тільки 15 травня 1945 р.

е) Звільнення Угорщини. У вересні 1943 р. уряд М. Каллаї підписав з американськими і британськими представниками попередню угоду про перемир’я. У відповідь на це війська вермахту були введені на територію Угорщини. Однак у жовтні 1944 р. М. Хорті заявив про вихід країни з війни. Проти цього виступило вище військове керівництво, пов’язане з Німеччиною. Хорті був змушений віддати владу ставленику Гітлера Ф. Салаті. Новий режим підтримував нацистську Німеччину і залишався вірним своїм союзницьким зобов’язанням. Антифашистське підпілля в країні було розгромлене.

На долю бійців 2-го Українського фронту, що вступив у жовтні 1944 р. у східні та центральні райони Угорщини, випали суворі випробування. Війська вермахту за підтримки свого останнього воєнного союзника - угорської армії - чинили запеклий опір. У листопаді, форсувавши Дунай, з Югославії в Угорщину ввійшли частини 3-го Українського фронту. Фронти з’єдналися, оточивши угруповання вермахту в районі Будапешта. Лише 13 лютого 1945 р. ціною величезних втрат Червоній армії вдалося заволодіти угорською столицею.

ж) Розпад фашистського блоку. У другій половині 1944 р. нові уряди Румунії й Болгарії порвали з Німеччиною і перейшли на бік союзників. З війни вийшла Фінляндія. Румунія й Болгарія оголосили війну Німеччині.

Частини Червоної армії ввійшли на територію країн Центральної та Південно-Східної Європи. У цих країнах встановлювалися тоталітарні режими сталінського зразка, але це відбулося не з вини радянських воїнів, які звільняли народи Європи від фашизму. Адже солдати й офіцери Червоної армії з честю і до кінця виконали свій військовий обов’язок, і багато хто з них назавжди залишився біля берегів Вісли і Дунаю.

5.4. Успіхи англо-американських військ. 25 липня 1944 р. союзники почали новий наступ в Нормандії і завдали поразки угрупованню гітлерівських військ у Північній Франції. 15 серпня союзники розпочали операцію «Енвіл». На південному узбережжі Франції відбулася висадка англо-американсько-французьких військ. Незабаром були звільнені Марсель і Гренобль.

З наближенням союзних військ до Парижа рух Опору у Франції набирав усе більшого розмаху. На вулицях міста з’явилися барикади, 19 серпня почалися перші вуличні бої. До вечора 22 серпня повстанці оволоділи більшістю кварталів столиці. 23 серпня союзні війська підійшли до Парижа. Прорвавши оборону супротивника, передові частини 2-ї французької бронетанкової дивізії генерала Ф. Леклерка ввечері 24 серпня вступили до столиці, де ширилося повстання парижан. 25 серпня до кінця дня гітлерівці склали зброю. У день, коли повстання остаточно перемогло, у столицю Франції прибув генерал Ш. де Голль. Франція знову здобула свободу. Наступ союзницьких військ успішно розвивався в напрямку до кордонів «третього рейху». 21 жовтня 1944 р. союзники зайняли Ахен, перше місто на території Німеччини.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні почалося повернення загарбаних японцями величезних територій в Азії, островів у Тихому океані. Однак японці оборонялися з надзвичайною завзятістю. Відвоювання американцями Маріанських островів у квітні - червні 1944 р. відкрило шлях до звільнення Філіппін та Індонезії. Вирішальним у боротьбі за Філіппіни був морський бій біля острова Лейте в жовтні 1944 р. Американці потопили 3 японські лінкори з 9, усі чотири авіаносці та 6 крейсерів з 19, серйозно пошкодивши інші бойові судна. У бою біля о. Лейте вперше брали участь японські льотчики-«смертники» - камікадзе. Вони потопили 1 і пошкодили 4 американські авіаносці.

6. ХІД ВОЄННИХ ДІЙ НАПРИКІНЦІ 1944 - НА ПОЧАТКУ 1945 р. КРИМСЬКА (ЯЛТИНСЬКА) КОНФЕРЕНЦІЯ

6.1. «Тотальна» мобілізація і наростання кризи в Німеччині. На початку 1945 р. нацистське керівництво провело серію «тотальних» мобілізацій. У ході однієї з них, влітку 1944 р., призовний вік був знижений з 17,5 до 16 років, почалося формування ополчення з людей похилого віку і підлітків.

Під ударами сил антигітлерівської коаліції економіка Німеччини на початку 1945 р. втратила індустріальні центри у Сілезії та Рурі, сільськогосподарську базу в Східній Пруссії. Значно звузилися або повністю припинилися зовнішні економічні зв’язки з Туреччиною, Швецією, Іспанією, перестали надходити сировина і продовольство з Румунії, Болгарії, Угорщини.

6.2. Німецький наступ в Арденнах. У грудні 1944 р. німецьке командування організувало останній контрудар проти союзників в Арденнах. їм удалося вклинитися вглиб оборони англо-американських військ на 100 км, однак наступ захлинувся. Втрати з обох боків були значними, але союзники одержували поповнення, тоді як вермахт вже практично не мав такої можливості.

Ялтинська конференція

6.3. Вісло-Одерська операція. Радянські війська почали наступ на території Польщі в січні 1945 р. — раніше від запланованого терміну, з огляду на важке становище союзників в Арденнах. У ході Вісло-Одерської операції вони вступили на територію Німеччини і зупинилися на відстані 60 км від Берліна. На тлі цього наступу відбулася нова зустріч лідерів СРСР, США і Британії.

6.4. Кримська конференція відбулася 4-11 лютого 1945 р. у Лівадійському палаці в Ялті. У ній взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, У. Черчілль, міністри закордонних справ трьох держав та інші члени делегацій. Основною метою конференції була координація дій союзників на заключному етапі війни. Обговорювалися питання про післявоєнний устрій світу, у тому числі - про повоєнний устрій Польщі та її кордони, про владу в Югославії після війни. Було вирішено скликати 25 квітня 1945 р. у м. Сан-Франциско (США) установчу конференцію, на якій планувалось виробити статут Організації Об’єднаних Націй.

7. ЗМІНА РОЛІ ЧОЛОВІКА І ЖІНКИ В УМОВАХ ВІЙНИ

7.1. Чоловіки та жінки під час війни в СРСР. Значна частина найбільш продуктивного населення перебувала в лавах Червоної армії, чисельність якої зросла в ході війни з 5 млн до 11,3 млн чоловік. Отже, більшість чоловіків «призовного віку» знаходилась в армії. Але й жінки служили в бойових частинах, брали участь у партизанському русі. Значна частина населення була залучена до забезпечення цивільної оборони та будівництва оборонних споруд.

а) Жінки в тилу. У другому півріччі 1941 р. на виробництва країни прийшли понад 500 тис. домогосподарок, що замінили чоловіків. Крім того, тисячі жінок, які вже вийшли на пенсію, знову повернулися у народне господарство.

Частка жіночої праці серед робітників та службовців СРСР

1940 р.

1942 р.

1943-1944 рр.

1945 р.

Взагалі по країні

38,4

53,4

57,4

55,3

У тому числі в промисловості

41,0

51,6

52,9

50,9

б) Жінки на фронті. Колосальні втрати радянських військ на початковому етапі війни призвели до того, що у 1942 р. в СРСР була проведена масова мобілізація жінок на службу в діючу армію і тилові з’єднання. На військову службу було призвано близько 500 000 дівчат, 70% яких служили в діючій армії. Жінки виконувати роботу зв’язківців, водіїв автомашин та тракторів, телефоністок, розвідниць, кулеметників, кухарів тощо. Багато жінок працювали медсестрами. Сотні тисяч жінок і дівчат вивчали військову справу у військових училищах, запасних частинах, на курсах. Там проходили навчання льотчиці, танкістки, зв’язківці, розвідниці.

7.2. Чоловіки та жінки під час війни в Німеччині. Вже на самому початку війни до збройних сил почали все частіше залучати жінок, які працювали у канцелярській службі і службі зв’язку, у метеослужбі. Жінки служили в штабах на посадах писарів і діловодів, працювали на вузлах зв’язку телеграфістками і радистками. Багато жінок було і в авіації, на постах і пунктах збору донесень. Вони стежили за рухом літаків супротивника, передавали повідомлення про помічені літаки і попереджали про повітряні нальоти. У зенітній артилерії жінки працювали телефоністками, обчислювачами і друкарками. Втім найбільшою мрією для всіх жінок і чоловіків було закінчення війни.

ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

I. Для перевірки знань

1. Яка роль надавалася Сталінграду в планах гітлерівського командування?

2. Коли почався і завершився докорінний перелом у ході Другої світової війни?

3. Визначте міжнародне значення Сталінградської битви і битви на Курській дузі.

4. Як Ви думаєте, чому Другий фронту Європі був відкритий тільки в червні 1944 р.?

5. Розкажіть про наступальні операції Червоної армії в 1944 р.

6. До яких справ залучались жінки країн-учасниць війни?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Охарактеризуйте хід подій в Італії в 1943 р.

2. Які фактори сприяли успішним діям союзницьких військ на території Франції?

3. Стисло розкажіть про звільнення Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії від окупантів. Укажіть на особливості визвольної боротьби в кожній з цих країн.

4. Як змінився характер війни в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в 1944 р.? Які основні бої відбулися за цей період?

5. Які були основні рішення Кримської конференції?

III. Для обговорення в групі

1. Чому Черчілль наполягав на відкритті другого фронту на Балканському півострові? Чи було це виправдано з військової точки зору? Чи було це виправдано з огляду на політичне майбутнє післявоєнної Європи?

2. Як Ви вважаєте, чому Сталін не ухвалив надання допомоги учасникам Варшавського повстання в серпні 1944 р.?

IV. Робота з історичними термінами, географічними картами

1. Поясніть поняття «камікадзе».

2. Покажіть на карті основні театри воєнних дій у 1944 р.

V. Творчі завдання

1. Використовуючи матеріали підручників з історії, інший історичний матеріал, визначте значення німецько-радянського фронту для ходу Другої світової війни.

2. Чим зміни ролі жінки в повсякденному житті під час Другої світової війни відрізнялись від подібних процесів під час Першої світової війни?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

19 листопада 1942 р. - початок контрнаступу Червоної армії під Сталінградом

2 лютого 1943 р. - завершення розгрому гітлерівських військ під Сталінградом

5 липня 1943 р. - початок битви на Курській дузі

10 липня 1943 р. - висадка англо-американських військ у Сицилії

28 листопада - 1 грудня 1943 р. - Тегеранська конференція

6 червня 1944 р. - відкриття Другого фронту

серпень 1944 р. - визволення Парижа

1 серпня - 2 жовтня 1944 р. - Варшавське повстання

осінь 1944 р. - завершення визволення території СРСР від окупантів