Підручник по Всесвітній історії. 10 клас. Щупак - Нова програма

§ 30. Хід війни в 1943—1944 рр. Дипломатія часів війни. Людина під час війни

1. СТАЛІНГРАДСЬКА БИТВА

Зруйнований Сталінград

Гітлерівські війська почали новий стратегічний наступ з метою загарбання Кавказу, Кубані, Нижнього Поволжя. Радянське командування припустилося прорахунку у визначенні ймовірного головного напрямку наступу Вермахту (таким вважався московський). Крім того, воєнні операції радянських військ у Криму й у районі Харкова були невдалими. У липні 1942 р. ударні сили німецьких військ прорвалися в низов’я Дону. За цих умов був виданий наказ Наркома оборони №227, що одержав назву «Ні кроку назад!».

Супротивник почав наступ великими силами за участі італійських, румунських і угорських частин і досяг окраїн Сталінграда.

14 вересня гітлерівці зуміли прорватися до Волги, де оборону тримала 62-га армія генерал-лейтенанта В. Чуйкова. Бої розгорнулися на вулицях Сталінграда. Через Волгу була перекинута 13-та гвардійська стрілецька дивізія генерала О. Родимцева, яка з ходу атакувала німецькі війська і відбила Мамаїв курган — найбільшу висоту над містом. Запеклий бій точився за вокзал, що 13 разів переходив із рук у руки. Гітлерівцям здавалося, що місто от-от буде захоплене, але воно встояло.

Контрнаступ розпочався після могутньої артпідготовки вранці 19 листопада 1942 р. 23 листопада частини Південно-Західного і Сталінградського фронтів замкнули кільце оточення сталінградського угруповання супротивника в межиріччі Дону і Волги.

В оточенні опинилися 22 дивізії та 160 окремих частин супротивника загальною чисельністю 330 тис. чоловік. На кінець січня війська Донського фронту прорвали оборону і зуміли розділити війська супротивника на дві частини. 31 січня було ліквідовано південне угруповання. Його залишки на чолі з командувачем 6-ї армії Ф. Паулюсом здалися в полон. 2 лютого здалися і залишки північного угруповання. Сталінградська битва завершилася.

Битва поклала початок корінному перелому в ході всієї Другої світової війни. Червона армія захопила стратегічну ініціативу і вже не втрачала її до повного розгрому нацистської Німеччини. Розгром румунських та італійських армій спричинив внутрішньополітичну кризу в цих країнах. Перемога під Сталінградом активізувала рух Опору в країнах Європи. Туреччина і Японія відмовилися починати воєнні дії проти СРСР. Зміцнилася антигітлерівська коаліція.

Поступово змінювалися настрої населення СРСР. Жорстокі репресії нацистського режиму на окупованих територіях, національне приниження та економічна експлуатація, збереження системи колгоспів на селі тощо спонукали громадян СРСР до збройного опору гітлерівським загарбникам.

2. РОЗГРОМ НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК НА ОРЛОВСЬКО-КУРСЬКІЙ ДУЗІ

Для повернення собі стратегічної ініціативи гітлерівське командування обрало Курський виступ, що утворився в ході зимово-весняного наступу радянських військ. Тут супротивник зосередив близько 900 тис. солдатів і офіцерів, до 10 тис. гармат і мінометів, близько 2,7 тис. танків, понад 2 тис. літаків.

Червона армія на цей час вже мала перевагу над військами Вермахту, але радянське командування вирішило застосувати тактику навмисної оборони. Використовуючи дані розвідки, по гітлерівських військах, зосереджених для атаки, був завданий могутній упереджувальний ракетно-артилерійський удар.

Незважаючи на великі втрати після артобстрілу, 5 липня 1943 р. розпочався наступ головних сил гітлерівців на орловському напрямку.

Радянський танк поруч із підбитим німецьким танком «Тигр»

12 липня радянські війська, виснаживши обороною супротивника, перейшли до контрнаступу. 5 серпня 1943 р. були звільнені Орел і Бєлгород, яким уперше салютувала Москва, а 23 серпня було звільнено місто Харків. Курська битва знаменувала собою завершення корінного перелому в ході Другої світової війни. Війська Німеччини та її союзників змушені були перейти до оборони.

Розвиваючи наступ, радянські війська вийшли до Дніпра. Тут німецьке командування створило так званий «Східний вал», який було наказано утримувати до останньої людини. У результаті форсування Дніпра, що супроводжувалося величезними людськими втратами, війська Червоної армії звільнили Запоріжжя, Дніпропетровськ, а 6 листопада — Київ.

3. КАПІТУЛЯЦІЯ ІТАЛІЇ

10 липня 1943 р., під час битви на Курській дузі, англо-американські війська, які базувалися в Північній Африці, здійснили висадку в Сицилії. Через два тижні союзники заволоділи всім островом.

Доля італійського диктатора на той час була вирішена. Главою уряду і міністром закордонних справ був призначений маршал Італії П. Бадольо. 8 вересня 1943 р. союзники уклали угоду про перемир’я з урядом Бадольо. Англо-американські війська висадилися на півдні Апеннінського півострова і не зустріли опору з боку італійських військ. Через кілька днів Італія капітулювала. У відповідь німецькі війська, які перебували в цій країні, роззброїли італійську армію й окупували Північну і Центральну Італію та перекрили подальший шлях англо-американським військам. Виник Італійський фронт, що розділив Італію північніше Неаполя на дві нерівні частини. У Північній і Центральній Італії діяв сформований гітлерівськими окупантами італійський фашистський уряд. Його очолив Муссоліні, звільнений німецькими десантниками. Південною частиною Італії, що займала менш ніж 1/3 її території, керував уряд Бадольо, який оголосив війну Німеччині і діяв під контролем англо-американської військової адміністрації.

Висадка союзних військ у Сицилії

4. ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

З 28 листопада по 1 грудня 1943 р. у Тегерані, столиці Ірану, проходила перша конференція керівників провідних держав антигітлерівської коаліції. У ній брали участь голова Раднаркому СРСР Й. Сталін, президент США Ф. Рузвельт і прем’єр-міністр Великої Британії У. Черчілль. Уперше з 1917 р. Сталін виїхав за кордон. На конференції розглядалися питання координації подальших дій трьох держав у війні проти нацистської Німеччини та її союзників.

Лідери СРСР, США і Великої Британії вирішили, що Другий фронт у Європі буде відкритий у результаті висадки англо-американських військ у Північній Франції протягом травня 1944 р.

У ході переговорів про післявоєнні кордони Польщі і передачу ряду територій СРСР Британія та США погодилися з побажаннями СРСР передати йому частину Східної Пруссії з Кенігсбергом (тепер — Калінінград), а також Мемель (Клайпеда), що входили до складу Німеччини.

Лідери союзних держав на Тегеранській конференції

На конференції було ухвалено вступ СРСР у війну проти Японії через два-три місяці після капітуляції Німеччини.

5. ВОЄННІ ДІЇ В 1944 РОЦІ

5.1. ВИГНАННЯ НАЦИСТІВ З ТЕРИТОРІЇ СРСР

Наступ під Ленінградом розпочався в січні 1944 р. 27 січня остаточно звільнили Ленінград від блокади. У ході наступальної операції були звільнені Новгород, Ленінградська і Калінінська області, радянські війська вступили на територію Естонії.

Одночасно розвивалася операція з вигнання нацистів із Правобережної України. Війська 1-го і 2-го Українських фронтів оточили й у лютому 1944 р. розгромили Корсунь-Шевченківське угруповання супротивника. 26 березня 1944 р. війська 2-го Українського фронту вперше після червня 1941 р. вийшли до державного кордону СРСР і вступили на територію Румунії. У березні 1944 р. з’єднання 3-го Українського фронту на підручних засобах форсували Південний Буг, прорвали оборону і 28 березня звільнили від нацистів Миколаївців квітня — Одесу.

У квітні 1944 р. війська 4-го Українського фронту почали наступ з метою звільнення від нацистів Криму. 13 квітня був звільнений Сімферополь. У середині травня 1944 р. військами 4-го Українського фронту і моряками Чорноморського флоту від гітлерівців був очищений Севастополь.

Бої на Карельському перешийку розгорнулися у червні 1944 р. «Лінія Маннергейма» була прорвана. Ставка, навчена досвідом війни 1939-1940 рр., зупинила наступ Червоної армії на фінському кордоні. 19 вересня в Москві була укладена угода про перемир’я. Фінляндія вийшла з гітлерівської коаліції.

Великомасштабна операція з вигнання нацистів із Білорусії під кодовою назвою «Багратіон» почалась 23 червня 1944 р. Радянські війська оточили і знищили в районах Вітебська і Бобруйська 10 дивізій вермахту. 3 липня 1944 р. нацисти були вигнані зі столиці Білорусії — Мінськ. Одночасно почалося звільнення від гітлерівців території Прибалтики.

5.2. ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В ЄВРОПІ

У січні 1944 р. почалася підготовка вторгнення англо-американських військ у Північну Францію (операція «Оверлорд») і допоміжного удару в Південній Франції (операція «Енвіл»), Командувачем союзних експедиційних військ був призначений американський генерал Д. Ейзенхауер. У ніч проти 6 червня 1944 p. Другий фронт у Європі був відкритий. Союзні війська, що висадилися на узбережжі Нормандії, до 20 липня 1944 р. вели бої за створення стратегічного плацдарму.

Висадка в Нормандії

Історичні подробиці. Збереглося інтерв’ю з капітаном Червоної армії Ніколаєм Сєровом — він і його колеги не розуміли, чому «переможна армія» зупинилася перед містом. — Наш командир, полковник Поґорєлий, пояснив: у Варшаві відбувається буржуазно-націоналістичне повстання, організоване підпільною Армією Крайовою, у зв'язку цим не можемо підтримувати повстання. Наш майбутній польський соціалістичний уряд знаходиться в Люблині, тому наше завдання — звільнити Варшаву власними силами і ввести до столиці Польщі люблинський комітет, — говорив капітан.

Польські бійці під час Варшавського повстання, серпень-жовтень 1944 р.

5.3. ВИГНАННЯ НАЦИСТІВ З ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ

У 1944 р. Червона армія вступила на територію Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини. Кремль підтримував прорадянськи налаштованих політиків у цих країнах.

22 липня 1944 р. зусиллями сталінського керівництва на території Польщі було створено прорадянський уряд — Польський комітет національного визволення (ПКНВ). Таким чином, у країні встановилося двовладдя, бо законна влада належала емігрантському уряду Польщі, визнаному більшістю держав світу. Радянський уряд підтримав ПКНВ у його прагненні створити нову польську адміністрацію на звільненій території, виступив за роззброєння Армії Крайової, підпорядкованої лондонському уряду.

Командування Армії Крайової вирішило почати повстання проти гітлерівських окупантів у Варшаві, прагнучи звільнити столицю Польщі й установити там владу лондонського уряду. Варшавське повстання почалося 1 серпня 1944 р. Керівники повстання усвідомлювали те, що визначальною може стати лише участь у боях Червоної армії. Сподівання підживлювало радянське керівництво, що через радіо закликало варшав’ян до збройного опору ще у вересні 1944 року. Рузвельт і Черчілль просили Сталіна почати наступ і підтримати варшав’ян, але він відмовив.

Гітлерівці за допомогою авіації і бронетехніки до початку жовтня придушили повстання, перетворивши столицю Польщі на руїни. У ході повстання загинуло понад 200 тис. поляків. Лише 17 січня 1945 р. війська Червоної армії вступили в майже повністю зруйновану Варшаву. Незабаром від нацистів була звільнена вся територія країни.

20 серпня 1944 р. війська Червоної армії перейшли в новий наступ на території Румунії. 23 серпня Міхай І віддав наказ про арешт маршала Антонеску і сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив війну Німеччині і приєднався до антигітлерівської коаліції.

5 вересня 1944 р. Радянський Союз оголосив війну Болгарії, і радянські війська, не зустрівши опору, увійшли в її межі. При звістці про появу радянських військ партизанські загони разом з армійськими частинами, які приєднались до них, 9 вересня 1944 р. захопили столицю Софію. Новий уряд, що прийшов до влади, підписав перемир’я із союзниками й оголосив війну Німеччині. Радянські і болгарські війська вийшли до югославського кордону.

Наприкінці вересня 1944 р. був розроблений спільний план дій частин 3-го Українського фронту і частин Народно-визвольної армії Югославії. При штурмі столиці Югославії Белграда командування фронту виконало прохання югославів: частини НВАЮ увірвалися до міста першими. Після звільнення Белграда югославська армія звільнила територію Сербії, Чорногорії, Македонії (за участі болгарської армії), однак бої в країні завершилися тільки 15 травня 1945 р.

Звільнення Парижа

У вересні 1943 р. уряд М. Каллаї підписав з американськими і британськими представниками попередню угоду про перемир’я. У відповідь на це війська Вермахту були введені на територію Угорщини. Однак у жовтні 1944 р. М. Горті заявив про вихід країни з війни. Проти цього виступило вище військове керівництво, пов’язане з Німеччиною. Хорті був змушений віддати владу ставленику Гітлера Ф. Салаті. Новий режим підтримував нацистську Німеччину і залишався вірним своїм союзницьким зобов’язанням.

На долю бійців 2-го Українського фронту, що вступив у жовтні 1944 р. у східні та центральні райони Угорщини, випали суворі випробування. Війська Вермахту за підтримки свого останнього воєнного союзника — угорської армії — чинили запеклий опір. У листопаді, форсувавши Дунай, з Югославії в Угорщину ввійшли частини 3-го Українського фронту. Фронти з’єдналися, оточивши угруповання Вермахту в районі Будапешта. Лише 13 лютого 1945 р. ціною величезних втрат Червоній армії вдалося заволодіти угорською столицею.

У другій половині 1944 р. нові уряди Румунії й Болгарії порвали з Німеччиною і перейшли на бік союзників. З війни вийшла Фінляндія. Румунія й Болгарія оголосили війну Німеччині. Частини Червоної армії ввійшли на територію країн Центральної та Південно-Східної Європи. У цих країнах встановлювалися тоталітарні режими сталінського зразка, але це відбулося не з вини радянських воїнів, які звільняли народи Європи від фашизму. Адже солдати й офіцери Червоної армії з честю і до кінця виконали свій військовий обов’язок, і багато хто з них назавжди залишився біля берегів Вісли і Дунаю.

5.4. УСПІХИ АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВІЙСЬК

25 липня 1944 р. союзники почали новий наступ в Нормандії і завдали поразки Вермахту у Північній Франції. На південному узбережжі Франції відбулася висадка англо-американсько-французьких військ.

З наближенням союзних військ до Парижа рух Опору у Франції набирав усе більшого розмаху. На вулицях міста з’явилися барикади, 19 серпня почалися перші вуличні бої. До вечора 22 серпня повстанці оволоділи більшістю кварталів столиці. 23 серпня союзні війська підійшли до Парижа. Прорвавши оборону супротивника, передові частини 2-ї французької бронетанкової дивізії генерала Ф.

Леклерка ввечері 24 серпня вступили до столиці, де ширилося повстання парижан. 25 серпня до кінця дня гітлерівці склали зброю. У день, коли повстання остаточно перемогло, у столицю Франції прибув генерал Ш. де Голль. Франція знову здобула свободу.

Наступ союзницьких військ успішно розвивався в напрямку до кордонів «третього рейху». 21 жовтня 1944 р. союзники зайняли Ахен, перше місто на території Німеччини.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні почалося повернення загарбаних японцями величезних територій в Азії, островів у Тихому океані. Відвоювання американцями Маріанських островів у квітні — червні 1944 р. відкрило шлях до звільнення Філіппін та Індонезії. Вирішальним у боротьбі за Філіппіни був морський бій біля острова Лейте в жовтні 1944 р. Американці потопили 3 японські лінкори з 9, усі чотири авіаносці та 6 крейсерів з 19, серйозно пошкодивши інші бойові судна. У бою біля о. Лейте вперше брали участь японські льотчики- «смертники» — камікадзе. Вони потопили 1 і пошкодили 4 американські авіаносці.

6. ОСТАННІЙ ПЕРІОД ВІЙНИ

На початку 1945 р. нацистське керівництво провело серію «тотальних» мобілізацій. У ході однієї з них, влітку 1944 р., призовний вік був знижений з 17,5 до 16 років, почалося формування ополчення з людей похилого віку і підлітків.

Остання хвиля мобілізації. Німеччина, 1945 р.

У грудні 1944 р. німецьке командування організувало останній контрудар проти союзників в Арденнах. їм удалося вклинитися вглиб оборони англо-американських військ на 100 км, однак наступ захлинувся.

Радянські війська почали наступ на території Польщі в січні 1945 р. — раніше від запланованого терміну, з огляду на важке становище союзників в Арденнах. У ході Вісло-Одерської операції вони вступили на територію Німеччини і зупинилися на відстані 60 км від Берліна. На тлі цього наступу відбулася нова зустріч лідерів СРСР, США і Британії.

Кримська (Ялтінська) конференція відбулася 4-11 лютого 1945 р. у Лівадійському палаці в Ялті. У ній взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, У. Черчілль, міністри закордонних справ трьох держав. Основною метою конференції була координація дій союзників на заключному етапі війни. Обговорювалися питання про післявоєнний устрій світу, у тому числі — про повоєнний устрій Польщі та її кордони, про владу в Югославії після війни. Було вирішено скликати 25 квітня 1945 р. у м. Сан-Франциско (США) установчу конференцію, на якій планувалось виробити статут Організації Об’єднаних Націй.

7. ЛЮДИНА ПІД ЧАС ВІЙНИ

7.1. ЧОЛОВІКИ ТА ЖІНКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ В СРСР

Значна частина найбільш продуктивного населення перебувала в лавах Червоної армії, чисельність якої зросла в ході війни з 5 млн до 11,3 млн чоловік. Отже, більшість чоловіків «призовного віку» знаходилась в армії. Але й жінки служили в бойових частинах, брали участь у партизанському русі.

У другому півріччі 1941 р. на виробництва країни прийшли понад 500 тис. домогосподарок, що замінили чоловіків. Крім того, тисячі жінок, які вже вийшли на пенсію, знову повернулися у народне господарство.

Колосальні втрати радянських військ призвели до того, що у 1942 р. в СРСР була проведена масова мобілізація жінок на службу в діючу армію і тилові з’єднання. На військову службу було призвано близько 500 000 дівчат, 70% яких служили в діючій армії. Жінки виконувати роботу зв’язківців, водіїв автомашин та тракторів, телефоністок, розвідниць, кулеметників, кухарів тощо. Багато жінок працювали медсестрами. Сотні тисяч жінок і дівчат вивчали військову справу у військових училищах, на курсах. Там проходили навчання льотчиці, танкістки, зв’язківці, розвідниці.

7.2. ЖІНКИ ПІДЧАС ВІЙНИ В НІМЕЧЧИНІ

Вже на самому початку війни до збройних сил почали все частіше залучати жінок, які працювали у канцелярській службі і службі зв’язку, у метеослужбі. Жінки служили в штабах на посадах писарів і діловодів, працювали на вузлах зв’язку телеграфістками і радистками. Багато жінок було і в авіації, на постах і пунктах збору донесень. Вони стежили за рухом літаків супротивника, передавали повідомлення про помічені літаки і попереджали про повітряні нальоти. Жінки працювали телефоністками, обчислювачами і друкарками. Були й такі німецькі жінки, які стали жорстокими катами в нацистських концтаборах.

Символом оборони Севастополя стала радянська снайпер Людмила Павличенко. За підтвердженими даними, до кінця війни від її рук загинуло 309 німців. Павличенко вважається найуспішнішою жінкою-снайпером в історії

Жінки на навчаннях з чоловіками з Люфтваффе, Німеччина, 7 грудня 1944 року.

Жінки розділили з чоловіками всі тяготи війни, і славу переможців, і ганьбу переможених. Втім, найбільшою мрією для більшості жінок і чоловіків було закінчення війни.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЕ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Визначте міжнародне значення Сталінградської битви і битви на Курській дузі.

2. Як Ви думаєте, чому Другий фронту Європі був відкритий тільки в червні 1944 р.?

3. Розкажіть про наступальні операції Червоної армії в 1944 р.

4. До яких справ залучались жінки країн-учасниць війни?

5. Які фактори сприяли успішним діям союзницьких військ на території Франції?

6. Стисло розкажіть про звільнення Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії від окупантів,

7. Як змінився характер війни в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в 1944 р.?

8. Які були основні рішення Кримської конференції?

9. Поясніть поняття «камікадзе».

10. Покажіть на карті основні театри воєнних дій у 1944 р.

II. Обговоріть у групі

1. Чому Черчілль наполягав на відкритті другого фронту на Балканському півострові? Чи було це виправдано з військової точки зору? Чи було це виправдано з огляду на політичне майбутнє післявоєнної Європи?

2. Як Ви вважаєте, чому Сталін не ухвалив надання допомоги учасникам Варшавського повстання в серпні 1944 р.?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Використовуючи матеріали підручників з історії, інший історичний матеріал, визначте значення німецько-радянського фронту для ходу Другої світової війни.

2. Чим зміни ролі жінки в повсякденному житті під час Другої світової війни відрізнялись від подібних процесів під час Першої світової війни?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

19 листопада 1942 р. початок контрнаступу Червоної армії під Сталінградом

5 липня 1943 р. початок битви на Курській дузі

28 листопада - 1 грудня 1943 р. — Тегеранська конференція

6 червня 1944 р. відкриття Другого фронту

1 серпня - 2 жовтня 1944 р. — Варшавське повстання

осінь 1944 р. завершення визволення території СРСР від окупантів