Підручник по Всесвітній історії. 10 клас. Щупак - Нова програма

Розділ 7. Друга світова війна

Шановні учні, після вивчення матеріалу цього розділу Ви здобудете певні знання та навички, і кожен з Вас буде знати та розуміти:

• зміст понять: дивна війна, новий порядок, Рух Опору, Голокост, антигітлерівська коаліція. Другий фронт, «Велика трійка», колабораціонізм;

• хронологічні межі Другої світової війни та німецько-радянської війни, дати ключових битв/ військових операцій Другої світової війни, Нюрнберзького і Токійського судових процесів, утворення ООН;

• характер, періодизацію, головні події, політичні, економічні та соціальні наслідки Другої світової війни;

• внесок держав-членів антигітлерівської коаліції у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною і її союзниками, створення ООН;

• особливості окупаційного режиму та Руху Опору на окупованих територіях;

• рішення Нюрнберзького і Токійського процесів над воєнними злочинцями, уміти:

• визначити (за допомогою історичної карти) основні театри воєнних дій, місця основних битв, зміни державних кордонів у Європі, передбачені домовленостямиу межах Великої трійки;

• схарактеризувати течії в Русі Опору;

• визначити передумови і наслідки Голокосту, виклики, перед якими опинилося людство в умовах Другої світової війни;

• обґрунтувати власні судження щодо наслідків і уроків Другої світової війни;

• оцінити роль провідних представників світової політичної та військової еліти (Франкліна Рузвельта, Вінстона Черчіля, Йосифа Сталіна, Дуайта Девіда Ейзенгауера та ін.) у ключових подіях Другої світової війни.

§ 27. Причини, характер, періодизація Другої світової війни. Характеристика основних періодів війни. Воєнні дії на першому етапі війни (вересень 1939 — червень 1941 рр.)

1. ПЕРЕДУМОВИ, ХАРАКТЕР І ПЕРІОДИЗАЦІЯ ВІЙНИ

1.1. ПЕРЕДУМОВИ ВІЙНИ

Головною передумовою війни був несправедливий світовий порядок, що встановився внаслідок Версальсько-Вашингтонської системи.

Німеччина після поразки в Першій світовій війні та національного приниження, якого вона зазнала, виношувала плани повернення втрачених позицій світової держави. Нацистські лідери прагнули розширити «життєвий простір» і встановити панування Німеччини над усім світом.

Італія прагнула закріпити своє панування на Балканах, у Північній і Східній Африці, перетворити Середземне море на «Італійське озеро».

Японія зорієнтувала свою політику на територіальну експансію в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, здійснення на практиці гасла «Азія для азіатів». Важливу роль у підштовхуванні світу до війни відіграло підписання 27 вересня 1940 р. Троїстого пакту між Німеччиною, Італією та Японією.

Велика Британія та Франція, намагаючись захистити свою геополітичну перевагу, виступали за утвердження принципів ліберальної демократії. Політика «умиротворення», за задумом лідерів Британії та Франції, мала позбавити нацистів політичної ініціативи і, зрештою, влади. Однак ця політика зазнала поразки.

Керівництво США відразу після закінчення Першої світової війни оголосило, що повертається до традиційної політики ізоляціонізму.

Керівництво СРСР, з одного боку, декларувало незгоду із перекроюванням політичної карти Європи і пропонувало зміцнення системи колективної безпеки. З іншого — Кремль розраховував використати протиріччя між західноєвропейськими країнами і Німеччиною. Сталінське керівництво прагнуло встановити у підконтрольних країнах прорадянські комуністичні режими.

Отже, передумови Другої світової війни увібрали в себе весь комплекс протиріч, що нагромадилися у світі наприкінці 1930-х років.

1.2. ХАРАКТЕР ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Характер Другої світової війни був неоднозначним. Для народів і країн, які стали жертвою агресії, війна мала справедливий, антифашистський характер (Польща, Югославія та ін.). Німеччина, Італія, Японія та деякі інші країни вели війну з метою загарбання чужих територій.

«Мюнхенська змова». Радянська карикатура, 1938 р.

«Цікаво, скільки триватиме медовий місяць?»

Карикатура американського художника Кліффорда Беррімена (газета «The Washington Star», жовтень 1939 р.)

Поясніть сенс обох карикатур. Що Ви думаєте про справедливість зображеного?

1.3 ПЕРІОДИЗАЦІЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1-й етап (1 вересня 1939 р. — 21 червня 1941 р.). Після нападу Німеччини на Польщу основними подіями цього періоду були «дивна війна» між британськими та французькими військами, з одного боку, і гітлерівцями — з іншого; окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Люксембургу, Бельгії, Нідерландів, Югославії, Греції (Грецію також окупувала й італійська армія); капітуляція Франції 22 червня 1940 р. Під контролем Німеччини опинилася значна частина Європи. СРСР з вересня 1939 до червня 1941 р., як і нацистська Німеччина, вів загарбницьку війну проти народів Східної Європи. 17 вересня 1939 р. радянські війська встановили контроль над територіями Західної України та Західної Білорусії; згодом були анексовані країни Прибалтики. У листопаді 1939 р. СРСР здійснив агресію проти Фінляндії.

2-й етап (22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р.). Його основні події — напад нацистської Німеччини на СРСР, відступ Червоної армії та перша її перемога під Москвою. 8 грудня 1941 р. США оголосили війну Японії. З грудня 1941 р. до червня 1942 р. Японія окупувала Сингапур, Таїланд, Індонезію, Бірму, Філіппіни. 1 січня 1942 р. 26 держав, що перебували у стані війни з Німеччиною, Італією і Японією, підписали Декларацію Об’єднаних Націй.

3-й етап (19 листопада 1942 р. — грудень 1943 р.) ознаменувався докорінним переломом у ході Другої світової війни. Червона армія здобула найважливіші перемоги під Сталінградом і Курськом. Англо-американські війська звільнили Єгипет, Кіренаїку, Тріполітанію, Туніс. У липні 1943 р. союзники країн антигітлерівської коаліції висадилися на Сицилії.

4-й етап (січень 1944 р. — травень 1945 р.). У цей період війська Червоної армії звільнили від нацистів західні території СРСР, вигнали гітлерівські війська з Польщі, Румунії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини. 6 червня 1944 р. на півночі Франції англо-американські війська відкрили Другий фронт. 8 травня 1945 р. Німеччина підписала Акт про капітуляцію.

5-й етап (травень — вересень 1945 р.) — бойові дії на Далекому Сході й у Південно-Східній Азії. Ядерне бомбардування США японських міст Хіросіма і Нагасакі. 2 вересня 1945 р. — капітуляція Японії.

2. ПОДІЇ ВЕРЕСНЯ 1939 - ЛЮТОГО 1940 pp.

2.1. НАПАД НІМЕЧЧИНИ НА ПОЛЬЩУ

Приводом для агресії стала провокація, організована нацистами. Увечері 31 серпня 1939 р. група озброєних есесівців, перевдягнених у польську військову форму, увірвалася в будинок радіостанції прикордонного містечка Глейвіц. Зробивши кілька пострілів перед мікрофоном, гітлерівці зачитали складений польською мовою текст, що нібито містив заклик польського уряду до війни проти Німеччини. Цей інцидент повинен був показати, що нову війну в Європі розпочала не Німеччина, а Польща.

1 вересня 1939 р. авіація Німеччини завдала удари по аеродромах, вузлах комунікацій, економічних і адміністративних центрах Польщі. Сухопутні сили Вермахту вдерлися до Польщі з півночі — зі Східної Пруссії, із заходу — зі Східної Німеччини і з півдня — зі Словаччини.

Польський уряд звернувся по допомогу до Лондона і Парижа для опору німецьким загарбникам.

3 вересня уряди Великої Британії та Франції оголосили війну Німеччині. Вступ у війну з Німечиною великих держав — Великої Британії та Франції — означав, що розпочалася світова війна. Незважаючи на оголошення війни, Британія обмежилася морською блокадою Німеччини.

Перенесення шлагбауму. Провокація у Глейвіці була використана Німеччиною як привід для розв’язання війни

Визначте спільне та відмінне у приводах до початку Першої та Другої світових війн. Чи завжди для збройного нападу має бути привід?

Пригадайте сутність поняття «світова війна».

Історичні подробиці. Сучасні історики вважають очевидним, що СРСР вступив у Другу світову війну 17 вересня 1939 р. як агресор і союзник нацистської Німеччини. Натомість радянські, частина сучасних російських істориків вбачають у подіях після 17 вересня «визвольний похід» на допомогу українцям і білорусам, які жили на підлеглих Польщі територіях.

Зустріч радянського і німецького офіцерів на демаркаційній лінії в Польщі, 20 вересня 1939 р.

Першими прийняли на себе удар агресора захисники півострова Вестерплатте в районі Гданського порту, які сім днів тримали оборону. 16 вересня оточено Варшаву; 28 вересня варшавський гарнізон капітулював. 2 жовтня 1939 р. здалися в полон останні частини польської армії, що оборонялися. Польська держава перестала існувати.

2.2. ВСТУП ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЮ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ І ЗАХІДНОЇ БІЛОРУСІЇ

У дні оборонних боїв польської армії проти німецьких військ, 17 вересня 1939 р., відповідно до положень секретного додаткового протоколу до пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною від 23 серпня 1939 р., Червона армія перейшла польсько-радянський кордон.

Польський уряд і головнокомандування армії віддали наказ не вступати в бойові дії з радянськими військами. Лише в ході боїв під Вільнюсом і Гродно польські війська кілька днів тримали оборону.

У радянському полоні опинилося багато польських військовослужбовців, доля яких склалася трагічно. Ці події отримали в історії назву Катинської трагедії. Офіцери в Польщі були важливою частиною інтелігенції, носіями національної ідеї і становили небезпеку для сталінського режиму. За рішенням радянського керівництва, понад 20 тис. польських офіцерів, а також мобілізованих до польської армії представників інтелігенції розстріляли у 1940 р. під Харковом, у Катинському лісі під Смоленськом та в інших місцях.

Після зайняття радянськими військами Львова (22 вересня), коли вся територія Західної України і Західної Білорусії опинилася під контролем Червоної армії, формувався новий радянсько-німецький кордон по річках Нарев, Вісла, Сян. У новому радянсько-німецькому «Договорі про дружбу і державний кордон» 28 вересня 1939 р. зафіксовали розподіл Польщі й уточнили нову лінію радянсько-німецького кордону, який було переміщено на схід.

На цьому тлі відбувалося подальше радянсько-німецьке зближення. 1 жовтня в Бресті на честь перемоги над Польщею відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад. Для боротьби з польським підпіллям було налагоджено зв’язки між НКВС СРСР і гестапо (державною таємною поліцією Німеччини); розвивалося торгово-економічне співробітництво.

Частина населення Західної України вітала Червону армію. Натомість прихильники ОУН сприймали її як окупаційну і вороже ставилися до неї.

Для юридичного оформлення приєднання Західної України та Західної Білорусії до СРСР 22 жовтня 1939 р. під повним контролем нової влади відбулися вибори до Народних зборів, що провели без альтернативних кандидатів. У жовтні Народні збори прийняли Декларацію про возз’єднання Західної України з УРСР. Аналогічне рішення ухвалили в Білорусії, де Західна Білорусія возз’єдналася з БРСР. V сесія Верховної Ради СРСР на початку листопада 1939 р. ухвалила рішення про входження Західної України і Західної Білорусії до складу СРСР і їх возз’єднання з УРСР і БРСР.

Історичні подробиці. Уперше про знайдення масових поховань у Катинському лісі повідомив у 1943 р. Р.-К. фон Герсдорф, німецький офіцер (пізніше — учасник німецького Опору, учасник замаху на Гітлера). Скликана Німеччиною міжнародна комісія здійснила експертизу та встановила, що розстріли польських офіцерів були здійснені НКВС навесні 1940 р. Натомість СРСР заперечував свою причетність до цього розстрілу, звинувачуючи в цьому німецьких окупантів. Лише у 1990 р. радянське керівництво визнало відповідальність НКВС СРСР. Розслідування підтвердило винесення «трійкою НКВС» смертних вироків 14 542 польським військовополоненим, встановила смерть 1803 осіб та особи 22 із них. 26 листопада 2010 р. Держдума Росії визнала, що розстріл у Катині був здійснений за вказівкою радянських керівників і є злочином сталінського режиму.

Чому Катинська трагедія відіграє і сьогодні велику роль в історичній пам’яті та національній свідомості польського народу?

Свідчать документи. Із листа Й. Сталіна Міністру іноземних справ Німеччини Й. фон Ріббентропу (відповідь на вітальну телеграму Ріббентропа з нагоди 60-річчя Сталіна). — Газета «Правда», 25.12.1939 р.

«Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю, має всі підстави бути тривалою і міцною».

2.3. ПРИЄДНАННЯ БУКОВИНИ І БЕССАРАБІЇ

Перед вступом Червоної армії 28 червня 1940 р. до Буковини і Бесарабії СРСР в ультимативній формі вимагав від Румунії вивести її військ із Бессарабії та тієї частини Північної Буковини, де жило переважно українське населення. Уряд Румунії, не маючи підтримки з боку Німеччини (секретний протокол не залишав Румунії жодних надій), віддав наказ своїм військам відійти. Невдовзі там встановили радянську владу. Північна Буковина увійшла до складу УРСР, як і Південна Бессарабія, а Північну Бессарабію включили до складу Молдавської АРСР, що в 1940 р. перетворили на ще одну союзну республіку.

2.4. АНЕКСІЯ КРАЇН ПРИБАЛТИКИ

Восени 1939 р. радянське керівництво нав’язало урядам Естонії, Латвії та Литви «договори про взаємну допомогу», за умовами яких СРСР використовував їхні військово-морські бази. Підприємці, національна інтелігенція, чиновники, офіцерство негативно сприймали зближення із СРСР. На відміну від них, робітники, найбідніше селянство, особливо російське, у своїй більшості схвалювали такий хід розвитку подій.

Сталінське керівництво сприяло створенню в Прибалтиці маріонеткових Народних фронтів і, спираючись на свої збройні сили і місцевих комуністів, улітку 1940 р. змусило уряди Латвії, Литви й Естонії утворити підконтрольні Москві уряди. На наступних виборах новообрані Сейми Латвії і Литви, Державна рада Естонії проголосили входження цих країн у СРСР на правах союзних республік. У серпні 1940 р. VII сесія Верховної Ради СРСР прийняла постанову про входження проголошених ЛитРСР, ЛатРСР, ЕРСР до складу Радянського Союзу.

Анексія (лат. annexio — приєднання) — загарбання, насильницьке приєднання державою території, що належить іншій державі, народу.

Японська карикатура на приєднання Литви та Латвії до СРСР

2.5. «РАДЯНІЗАЦІЯ» НОВИХ ТЕРИТОРІЙ

На всіх територіях, що увійшли до складу СРСР у 1939—1940 рр., ліквідували стару систему управління. Замість колишніх чиновників призначали партійно-господарських працівників, які прибували з центральних районів СРСР. Багато з них не знали і не хотіли знати місцевих звичаїв, мови і традицій.

Деякі заходи нової влади місцеве населення зустріло схвально. Конфіскували землі поміщиків і заможних селян, впроваджували безплатні медичне обслуговування й освіту, націоналізували підприємства. Багато місцевих жителів поліпшили житлові умови за рахунок насильницького виселення колишніх господарів. Політика «деполонізації», спрямована на усунення поляків з органів влади, навчальних закладів, медичних установ тощо, надавала більше можливостей українцям.

Однак у більшості випадків на територіях, де господарство базувалося на приватній власності, нововведення радянської влади зустрічали відкрито вороже. У Сибір потяглися ешелони з політв’язнями — українцями, поляками, литовцями, естонцями, латишами.

20 грудня 1939 р. передові частини 44-ї дивізії, посиленої 312-м окремим танковим батальйоном, почали просуватися в напрямку Суомуссалми на виручення оточеній 163-й стрілецькій дивізії.

7 січня 1939 р. основні сили 44-ї дивізії оточили й розгромили фінни. За розгромлення дивізії її командир Виноградова і начальник штабу Волкова віддали під суд і розстріляли перед строєм (на передньому плані — тіло загиблого червоноармійця)

2.6. РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА

28 листопада 1939 р. фінський уряд відкинув ультиматум СРСР щодо «відсунення» кордонів Карелії від Ленінграда і передачі військово-морської бази Ханко і порту Петсамо Радянському Союзу. 30 листопада 1939 р. нальотами авіації на Гельсінкі та вступом Червоної армії на Карельський перешийок розпочалася радянсько-фінляндська війна. Червона армія була недостатньо підготовлена до війни: в умовах морозів часто виходила з ладу техніка, бракувало мінометів і стрілецької зброї, зимового одягу. Лише в лютому 1940 р. ціною величезних втрат Червоній армії вдалося прорвати лінію укріплень на Карельському перешийку між Фінською затокою і Ладозьким озером — так звану «лінію Маннергейма». 12 березня 1940 р. Фінляндія була змушена підписати мирний договір, погодившись передати СРСР Карельський перешийок з Виборгом і деякі інші території. У ході війни Фінляндія втратила понад 25 тис. осіб, а Червона армія — майже вп’ятеро більше.

У грудні 1939 р. Ліга Націй засудила СРСР як агресора і виключила його з числа членів організації. Фінляндії вдалося зберегти свою незалежність.

3. РОЗШИРЕННЯ АГРЕСІЇ

Після поразки Польщі у вересні 1939 р. на фронті настане певне затишшя. Командування збройних сил Франції віддало наказ своїм військам зосередитися за укріпленнями «лінії Мажино», яку генерали вважали неприступною. Відсутність активних бойових дій у цей період називали «дивною війною».

Операцію Німеччини із завоювання Данії розпочали 9 квітня 1940 р. Через годину після вторгнення уряд і король цієї країни прийняли рішення не чинити опір гітлерівським військам і капітулювали. При загарбанні Данії німецькі війська втратили 2 особи вбитими і 10 пораненими.

Захоплення Норвегії відбувалось по-іншому, аніж Данії. Норвезькі міста, розташовані на узбережжі, мали надійну берегову оборону. Збройні сили Норвегії, особливо флот, були боєздатними. Період бойових дій з 9 по 14 квітня 1940 р. був вирішальним для країни: більша її частину захопили німецькі війська. Британські частини, перекинуті в Норвегію, не зуміли вплинути на хід подій. Владу в окупованій гітлерівцями країні передали ватажку норвезьких фашистів В. Квіслінгу. 10 червня 1940 р. короля і уряд вивезли із залишками норвезької армії у Велику Британію.

Німецьке вторгнення до Нідерландів розпочалося 10 травня 1940 р. 13 травня німецькі війська прорвали фронт на річці Маас. Через день нідерландські збройні сили капітулювали. Королева Вільгельміна емігрувала у Британію.

До бельгійського форту Ебен-Емаель, зненацька для його захисників, на 41 планері було доставлено німецьких десантників. Форт зруйнували протягом 24 год. з моменту початку німецького наступу, а втрати при його завоюванні були досить незначними. Незабаром король Бельгії Леопольд III прийняв німецькі умови капітуляції, і його армія склала зброю.

На 20 травня війська Вермахту вийшли до протоки Па-де-Кале, притиснувши до узбережжя 340-тисячне угруповання англо-французьких військ. Британське командування розпорядилося евакуювати це угруповання до Великої Британії.

Французи зустрічають німецьку армію в Парижі, 14 червня 1940 р.

У цьому самому вагоні 11 листопада 1918 р. підписали принизливе для Німеччини Комп’єнське перемир’я після ганебної поразки у Першій світовій війні. Підписання нового Комп’єнського перемир’я на цьому ж місці, за задумом Гітлера, повинно було символізувати історичний реванш Німеччини. Для того щоб викотити вагон на галявину, німці зруйнували стіну музею, де він зберігався, та проклали рейки до історичного місця. Фото 22 червня 1940 р.

Протягом двох тижнів під вогнем і бомбардуванням, використовуючи усі судна, здатні взяти людей на борт, включаючи і прогулянкові яхти, англійці евакуювали велику частину військ із порту Дюнкерк (Північна Франція), залишивши на узбережжі всю військову техніку.

Війна проти Франції розпочалась у травні 1940 р. Німецька авіація завдала могутніх ударів по обороні французьких військ на річці Соммі, а 6 червня розпочався наступ танкових частин Вермахту. Незважаючи на завзятий опір, гітлерівські війська стрімко просувалися до Парижа.

Для запобігання руйнуванням головнокомандувач французьких військ генерал Вейган оголосив Париж відкритим містом і віддав наказ здати столицю без бою. 14 червня гітлерівці вступили в Париж.

Майже 3/4 населення залишило столицю.

Франція зазнала жорстокої і принизливої поразки усього за шість тижнів боїв. Її армія втратила 84 тис. осіб убитими, а 1,5 млн солдатів і офіцерів опинились у німецькому полоні. 16 червня маршал А. Петен сформував новий уряд країни, а 22 червня 1940 р. французів змусили укласти угоду про перемир’я. Французькі збройні сили підлягали демобілізації та роззброєнню. Країну розділили на дві частини.

Територія, окупована німецькими військами (Північна Франція і все Атлантичне узбережжя)

Територія, підконтрольна уряду Петена (Південна і Південно-Східна Франція)

Усю повноту влади передано німецькому військовому командуванню, а французький уряд Віші зобов’язався нести витрати з утримання окупаційних військ

Диктаторський режим, тісно пов’язаний з Берліном (Петен і його оточення з 1 липня 1940 р. розташувалися в невеличкому містечку Віші, Південна Франція)

У Лондоні розгорнув свою діяльність рух «Вільна Франція» на чолі з генералом Ш. де Голлем, який ставив за мету повне звільнення Франції.

Після невдач британських військ у Норвегії уряд Н. Чемберлена пішов у відставку. 10 травня 1940 р. коаліційний уряд сформував В. Черчилль.

Німецьким планам висадки десанту на Британських островах перешкоджали ВПС Великої Британії, і Гітлер прийняв рішення їх знищити. 13 серпня 1940 р. 1 500 німецьких літаків завдали масованого удару по британських аеродромах. З вересня нацисти бомбардували Лондон та інші міста країни, на руїни перетворили Ковентрі. Народ Великої Британії, льотчики королівських ВПС виявляли мужність і героїзм. У цілому з серпня до грудня 1940 р. німецькі ВПС втратили 1 733 літаки, а англійські — 733. На початку 1941 р. бомбардування території Великої Британії припинилося. Зазнавши поразки в «Битві за Англію», Гітлер відмовився і від загарбання Британських островів.

Вінстон Черчилль (1874-1965 рр.) — британський державний і політичний діяч. Народився у родовому замку герцогів Мальборо. Закінчив привілейовану школу Харроу і військову академію в Сендхерсті. Служив у колоніальних військах в Індії та Судані. Під час англо-бурської війни був військовим кореспондентом газети «Морнінг пост». У 1900 р. обраний у Палату общин від консерваторів. У 1904 р. перейшов у Ліберальну партію і представляв її в парламенті в 1906-1922 рр. У 1924 р. знову став членом Консервативної партїї. У 1908-1921 рр. обіймав посади міністра торгівлі, внутрішніх справ, був морським міністром, міністром військового постачання, військовим міністром, міністром авіації. У 1930-ті був в опозиції до керівництва Консервативної партії. У 1939-1940 рр. — морський міністр. У 1940-1945 рр. і 1951-1955 рр. очолював британський уряд. У 1953 р. Вінстону Черчиллю присуджено Нобелівську премію з літератури (за праці з історії), а також за шеститомник мемуарів «Друга світова війна». Після відставки в 1955 р. відійшов від активної політичної діяльності. Помер у 1965 р.

6 квітня 1941 р. німецька армія без оголошення війни розпочала одночасний наступ на Грецію та Югославію. 17 квітня югославська влада капітулювала. 10 квітня німецькі війська перейшли кордон Албанії, де вони об’єдналися зі своїми італійськими союзниками.

Нацисти розчленували територію Югославії: було утворено «незалежні» Сербію і Хорватію, Італія одержала Чорногорію, Болгарія — Македонію, Угорщина — Воєводину, а Словенію поділено між Німеччиною та Італією.

27 квітня 1941 р. німецькі війська вступили в Афіни, а через три дні всю територію Греції окупували загарбники. Британські війська спішно перебазувалися на о Крит. 20 травня німецький десант висадився на острові. У ході цієї повітряно-десантної операції було використано 1 280 літаків люфтваффе (ВПС Німеччини). Через кілька днів гітлерівці придушили опір британських військ, більшу частину яких вдалося евакуювати в Північну Африку.

Усі балканські країни опинилися під контролем Німеччини й Італії.

Коаліція агресорів захопила стратегічну ініціативу.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Назвіть основні передумови Другої світової війни.

2. Які були головні пріоритети і цілі провідних країн світу в майбутній війні?

3. Назвіть основні етапи Другої світової війни.

4. Розкажіть про хід та значення радянсько-фінляндської війни.

5. Як Ви розумієте термін «дивна війна»?

6. Назвіть держави, окуповані Німеччиною у вересні 1939 — травні 1941 рр.

7. Назвіть та покажіть на карті європейські країни, які були союзниками Німеччини в роки Другої світової війни.

8. Поясніть терміни і поняття: геноцид, анексія, світова війна, Вермахт, лінія Маннергейма, лінія Мажино.

9. Визначте за картою, які території були приєднані до СРСР у 1939-1940 рр.

10. Визначте за картою, які країни Європи стали жертвами агресії нацистської Німеччини.

II. Обговоріть у групі

1. Багато істориків вважають, що змова сталінського керівництва і лідерів нацистської Німеччини багато в чому визначила розв’язання Другої світової війни. Чи поділяєте Ви таку точку зору?

2. Як Ви вважаєте, чи був вступ Червоної армії на територію республік Прибалтики агресією?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Використовуючи матеріал підручника та додаткову історичну літературу, визначте позитивні та негативні наслідки приєднання територій Західної України, Західної Білорусії, Північної Буковини, Бессарабії, Прибалтики для населення цих територій; для обороноздатності СРСР; для міжнародної обстановки.

2. Які чинники сприяли військовим перемогам Німеччини на першому етапі війни?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1 вересня 1939 р. напад Німеччини на Польщу, початок Другої світової війни

17 вересня 1939 р. вступ Червоної армії на територію Західної України і Західної Білорусії

30 листопада 1939 р. - 12 березня 1940 р. — радянсько-фінляндська війна

22 червня 1940 р. капітуляція Франції

серпень — грудень 1940 р. «Битва за Англію»