Підручник по Всесвітній історії. 10 клас. Щупак - Нова програма

§ 26. Підготовчі заходи Сталіна до військового вторгнення в Європу. Пакт Молотова-Ріббентропа

1. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА СРСР

З перших днів свого існування радянська влада вибрала для себе визначальний політичний орієнтир — курс на світову соціалістичну революцію. Однак практика міжнародних відносин вже в 20-ті рр. підтвердила нездійсненність цього утопічного курсу.

З іншого боку, у світі почали зважати на реальність існування Радянського Союзу як великої за територією і впливової держави, незалежно від його внутрішнього режиму. Цим пояснюється факт визнання СРСР у 1924—1925 рр. Великою Британією, Францією, Японією та іншими країнами. СРСР налагодив стосунки і з Німеччиною й уклав з нею в 1925—1926 рр. торгову угоду і договір про ненапад.

У світі були вкрай стривожені підривними діями ліворадикальних сил, керованими по каналах Комінтерну з Москви. Деякі акції Комінтерну примушували здригнутися громадськість демократичних країн. Так, у квітні 1925 р. болгарськими комуністами був висаджений у повітря кафедральний собор у Софії, переповнений людьми з нагоди Великодня. Як заявили комуністи, це було зроблено «для винищування в соборі цвіту правлячої олігархії».

В умовах загрози початку нової «великої» війни більшість європейських країн були зацікавлені в створенні системи колективної безпеки. Демонстрував свою зацікавленість і СРСР. Радянський Союз уклав договори про взаємну допомогу з Францією і Чехословаччиною, намагався укласти аналогічні угоди з іншими країнами. Але для надійності дії такої системи потрібно було чітко дотримуватись взаємних зобов’язань, а це, як показав подальший досвід, відбувалося далеко не завжди.

Зовнішньополітичні амбіції сталінського керівництва були агресивними. У Кремлі виношувалися перспективні плани ведення воєнних дій «на чужій території». За цими положеннями радянської військової доктрини приховувалися цілком реальні цілі: вторгнення радянських військ у європейські країни і силою зброї встановлення в них прорадянських режимів.

У переддень Другої світової війни військово-політичне керівництво СРСР прагнуло отримати для себе максимальні вигоди від наростаючого протиборства між Німеччиною, з одного боку, і Францією і Великою Британією — з іншого.

«Весь світ буде наш!» Радянський пропагандистський плакат, 1935 р.

2. ПІДТРИМКА РАДЯНСЬКИМ СОЮЗОМ ГІТЛЕРІВСЬКОГО РЕЖИМУ В 1933 - НА ПОЧАТКУ 1941 рр.

Прихід до влади нацистів у Німеччині в 1933 р. поклав кінець довголітньому співробітництву СРСР і Німеччини, визначеному Раппальським договором 1922 р. Радянсько-німецькі відносини значно погіршилися. СРСР у нових умовах дотримувався нейтралітету і невтручання в будь-які воєнні конфлікти. Встановлення дипломатичних відносин із США (1933) і прийняття СРСР до Ліги Націй (1934) дещо зміцнило становище країни на міжнародній арені.

З іншого боку, СРСР уже після 1933 р. неодноразово робив спроби нормалізувати відносини з Німеччиною, фінансові і промислові кола якої були зацікавлені в продовженні вигідного для них економічного співробітництва. Але в Німеччині сприйняли дипломатичні кроки радянського керівництва, зокрема підписання радянсько-французького договору 1935 р., як загрозу інтересам Німеччини і проникнення більшовизму в Європу.

В. Молотов

У 1938-1939 рр. міжнародна обстановка різко змінилася. У Москві найгіршим варіантом розвитку подій вважали можливе зближення Великої Британії і Франції з Німеччиною, Італією і Японією, і вирішення всіх їхніх проблем за рахунок СРСР. Загострення відносин з Японією і збройний конфлікт у районі озера Хасан між радянськими і японськими військами робили ці побоювання обґрунтованими.

Важливою ознакою змін у зовнішній політиці СРСР стало усунення М. Литвинова з посади наркома закордонних справ і призначення на цю посаду В. Молотова. Литвинов був прихильником створення системи колективної безпеки і зміцнення відносин з Великою Британією і Францією, а його єврейське походження виключало можливість його участі в переговорах з Берліном.

Зближення з Німеччиною, як розраховували в Кремлі, виводило б СРСР із міжнародних конфліктів, допускало можливість поліпшення відносин з Японією, створювало умови для активізації радянської зовнішньої політики в Прибалтиці, Фінляндії, Румунії. Навесні і влітку 1939 р. контакти радянського і німецького керівництва значно пожвавились.

3. АНГЛО-ФРАНКО-РАДЯНСЬКІ ПЕРЕГОВОРИ 1939 р.

Поряд з радянсько-німецьким зближенням, яке особливо чітко почало виявлятися з травня 1939 р., у Москві продовжували шукати можливі контакти з Великою Британією і Францією. Зближення СРСР із Великою Британією і Францією на спільній платформі протистояння агресивним діям нацистської Німеччини в Європі було останнім шансом запобігти світовій катастрофі.

Однак і в Лондоні, і в Парижі, і в Москві прагнули передусім відвести удар від себе.

У квітні 1939 р. у Москві почалися переговори. СРСР запропонував укласти тристоронній договір про взаємну допомогу, включаючи військову, у випадку нападу агресора на кожну зі сторін.

Потенційні союзники повинні були надати військову допомогу всім східноєвропейським державам — від Балтії до Румунії. Крім того, на переговорах чітко виявилося прагнення СРСР включити країни Балтії до сфери своїх стратегічних інтересів. Тим більше що в травні 1939 р. Естонія і Латвія разом з Данією відповіли згодою на пропозицію Німеччини укласти разом з ними пакт про ненапад.

Велика Британія і Франція погоджувалися включити балтійські країни у сферу «східної гарантії» СРСР за умови західних гарантій для Голландії, Бельгії і Люксембургу.

Радянський уряд дорікав західним країнам у затягуванні переговорів і запропонував почати переговори про укладання військової конвенції. 25 липня 1939 р. англо-французька сторона відповіла згодою, але до складу англійської і французької делегацій були включені другорядні особи, які не мали повноважень для підписання документів.

На переговорах, що почалися, учасники не змогли вирішити ключове питання: пропуск Червоної армії через територію Польщі і Румунії. СРСР заявив, що може розгорнути для спільних дій 120 стрілецьких, 16 кавалерійських дивізій, 9-10 тис. танків, 5,5 тис. бойових літаків, але західні країни були добре інформовані про військово-технічні можливості СРСР і зустріли ці запевнення без ентузіазму.

Прибуття англо-французької військової делегації до Москви. 1939 р.

Переговори були приречені. В учасників переговорів було достатньо сил і засобів для приборкання агресора і запобігання світовій катастрофі. Але вони віддали перевагу керуватися лише своїми миттєвими інтересами.

Політика сталінської дипломатії полягала в тому, щоб спробувати лавірувати, грати на протиріччях між Великою Британією і Францією, з одного боку, і Німеччиною — з іншого, а при нагоді нейтралізувати і японську загрозу.

Проводячи таку політику, сталінське керівництво віддавало перевагу таємній дипломатії, тим більше що в серпні 1939 р. відкривалися реальні перспективи для переговорів з Німеччиною.

4. ПАКТ МОЛОТОВА - РІББЕНТРОПА

12 серпня 1939 р. німецький уряд був сповіщений про те, що СРСР готовий обговорити з Німеччиною характер нових відносин.

Контакти між Берліном і Москвою набули інтенсивного характеру. 18 серпня в столиці Німеччини була підписана радянсько-німецька торгово-кредитна угода про надання СРСР позики в 200 млн. марок терміном на 7 років і закупівлі Німеччиною радянських товарів на суму 180 млн. марок.

Гітлер поспішав. 20 серпня він звернувся до Сталіна з особистим посланням, у якому наполягав на приїзді Ріббентропа до Москви 22 або, найпізніше, 23 серпня, на що була отримана згода. Переговори з Ріббентропом 23-24 серпня вели Сталін і Молотов.

Договір про ненапад між Німеччиною і СРСР був підписаний 23 серпня 1939 р. На церемонії його підписання був присутній Сталін, який підняв тост за здоров’я фюрера.

Договір, підписаний терміном на 10 років, передбачав, що СРСР і Німеччина зобов’язуються утримуватися від усякого насильства, від будь-якого агресивного впливу стосовно один одного як окремо, так і разом з іншими країнами.

До договору додавався секретний додатковий протокол, який відображував злочинну сутність цього документа.

Фактично два диктатори розподілили Європу на сфери впливу:

• До радянської сфери належали Фінляндія, Естонія, Латвія і Бессарабія.

• До німецької — Литва.

• Польща була розділена між СРСР і Німеччиною по лінії Нарев — Вісла — Сян.

Через декілька днів договір почав реалізовуватися на практиці. 1 вересня 1939 р. німецькі війська вторглись у Польщу.

28 вересня 1939 р. Німеччина і СРСР підписали договір «Про дружбу і державний кордон». Він уточнив розмежування сфер впливу в Східній Європі. СРСР уступив Німеччині деякі польські території й обмежився рубежем, який збігався з «лінією Керзона». Як компенсація за це в сферу впливу СРСР повністю переходила Литва.

Так розпалювалось вогнище Другої світової війни.

Підписання Договору про ненапад (фото з радянської газети). 1939 р.

Карта до секретного протоколу договору, підписана Сталіним і Ріббентропом

Свідчать документи. Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом (23 серпня 1939 р.)

Уряд СРСР і Уряд Німеччини, керовані бажанням зміцнювати справу миру між СРСР і Німеччиною, і виходячи з основних положень договору про нейтралітет, укладений між СРСР і Німеччиною в квітні 1926 року, прийшли до наступної угоди:

Стаття 1. Обидві Договірні Сторони зобов’язуються утримуватися від усякого насильства, від будь-якої агресивної дії і всякого нападу стосовно один одного як окремо, так і разом з іншими державами.

Стаття 2. У випадку, якщо одна з Договірних Сторін стане об’єктом воєнних дій з боку третьої держави, інша Договірна Сторона не буде ні в якій формі підтримувати цю державу.

Стаття 3. Уряди обох Договірних Сторін залишаться в майбутньому в контакті один з одним для консультацій, щоб інформувати один одного про питання, які стосуються їхніх спільних інтересів.

Стаття 4. Жодна з Договірних Сторін не буде брати участь у будь-якому угрупованні держав, які прямо чи побічно спрямовані проти іншої Сторони.

Стаття 5. У випадку виникнення суперечок або конфліктів між Договірними Сторонами з питань того чи іншого роду, обидві сторони будуть вирішувати ці суперечки чи конфлікти винятково мирним шляхом, у порядку дружнього обміну думками або в належних випадках шляхом створення комісій з врегулювання конфлікту.

Стаття 6. Даний договір укладений терміном на десять років з тим, що, якщо одна з Договірних Сторін не денонсує його за рік до закінчення терміну, термін дії договору буде вважатися автоматично продовженим на наступні п'ять років.

Стаття 7. Даний договір підлягає ратифікації в можливо короткий термін. Обмін ратифікаційними грамотами повинен відбутися в Берліні. Договір набирає сили негайно після його підписання. Складений у двох оригіналах, німецькою і російською мовами, у Москві.

Москва, 23 серпня 1939 р.

За уповноваженням Уряду СРСР В. Молотов

За Уряд Німеччини І. Ріббентроп

1. Які взаємні зобов’язання накладав договір на країни, що його підписали?

2. Чому до договору був підготовлений додатковий протокол? Чому він носив секретний характер?

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Назвіть території, що увійшли до радянської сфери впливу згідно з положеннями секретного додаткового протоколу до радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р.

2. Яка подія, пов'язана з відносинами між Польщею та СРСР, відбулася 17 вересня 1939 р.?

3. За яких обставин литовське місто Мемель було передано Німеччині?

4. Як в Німеччині велася підготовка до війни проти Польщі?

5. Як відбувалося радянсько-німецьке зближення наприкінці 30-х рр.?

II. Обговоріть у групі

1. Чому переговори між представниками Великої Британії, Франції і СРСР у 1939 р. закінчилися провалом?

2. До яких наслідків на міжнародній арені привели укладені у 1939 р. радянсько-німецькі угоди і додаткові секретні протоколи до них?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Визначте головні причини, що призвели до розв’язання Другої світової війни.

2. Які країни, на Вашу думку, несуть головну відповідальність за розв’язання Другої світової війни?

3. Як Ви вважаєте, чи можна було запобігти Другій світовій війні?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

весна-літо 1939 р. Англо-франко-радянські переговори в Москві

23 серпня 1939 р. Підписання радянсько-німецького пакту про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа)

28 вересня 1939 р. Підписання «Договору про дружбу і державний кордон» між СРСР і Німеччиною