Підручник по Всесвітній історії. 10 клас. Щупак - Нова програма

§ 16. Узагальнення з розділу 3. Провідні держави світу у міжвоєнний період

1. ПРЕЗИДЕНТИ США НАПРИКІНЦІ XIX - У ПЕРШІЙ ТРЕТИHI XX ст.

Роки президентства

Президент

Партія

1897-1901

Вільям Мак-Кінлі

республіканська

1901-1909

Теодор Рузвельт

1909-1913

Вільям Хауард Тафт

1913-1921

Томас Вудро Вільсон

демократична

1921-1923

Воррен Гардінг

республіканська

1923-1929

Калвин Кулідж

1929-1933

Герберт Кларк Гувер

1933-1945

Франклін Делано Рузвельт

демократична

Доба «проспериті»: 1924-1929 рр.

Велика депресія: 1929-1933 рр.

«Новий курс» Ф. Д. Рузвельта: 1933-1940 рр.

2. УРЯДИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У 1916-1940-х рр.

Роки

Глава уряду

Партія

1916-1922

Девід Ллойд Джордж

Коаліція

1922-1923

Ендрю Бонар-Лоу

Консервативна

1923-1924

Стенлі Болдуїн

1924

Джеймс Рамсей Макдональд

Лейбористська

1924-1929

Стенлі Болдуїн

Консервативна

1929-1931

Джеймс Рамсей Макдональд

Лейбористська

1931-1935

Джеймс Рамсей Макдональд

1935-1937

Стенлі Болдуїн

Консервативна

1937-1939

Невілл Чемберлен

1939-1940

Невілл Чемберлен

1940-1945

Вінстон Черчилль

3. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Пропонується заповнити таблицю — вписати прояви певних ознак тоталітаризму (за їх наявності).

Риси тоталітаризму

Італія у 1922-39 рр.

Німеччина у 1933-39 рр.

СРСР у У 1920-30-х рр.

1.1. «Велика ідея», що виправдовує засоби її досягнення

1.2. Державна пропаганда, підміна загальнолюдських цінностей «національними» чи «класовими»

2.1. Роль держави, реалізація масштабних економічних проектів

2.2. Відчуження виробника від власності

2.3. Відірваність від світового господарства

3.1. Придушення політичної опозиції

3.2. Культ політичного лідера, вождя

3.3. Мілітаризм, культ сили

3.4. Націоналізм, ксенофобія, державний антисемітизм

3.5. Територіальні претензії, зовнішня агресія

4. ІСТОРИЧНЕ ІНТЕРВ’Ю

Уважно прочитайте інтерв’ю відомих істориків. Тут учені аналізують сутність СРСР як нової форми Російської імперії (в умовах національно-визвольних рухів поневолених Росією народів).

Пропонуємо такі варіанти роботи. 1. Проаналізувати текст та виділити основні думки істориків, знайти в них спільне та відмінне. 2. Розділити учнів класу на дві групи. Учні з першої групи мають відстоювати ідеї вчених, а учні з другої групи — шукати аргументи для їх заперечення.

Спільно з учителем підбийте підсумки дебатів.

Влоджімеж Менджецький

ВЛОДЖІМЕЖ МЕНДЖЕЦЬКИЙ професор, м. Варшава, Польша Досі немає ретельних пояснень реальних установок і процесів, які панували у середовищі владної еліти СРСР до початку або навіть до середини 1930-х років. Незважаючи на те, що у 1930-х роках перемогла ідея інтеграції революційної та російської імперської ідеологій, це не означало невідворотність цього процесу. Певні елементи внутрішньої еволюції СРСР після 1956 р., а також симптоми формування надетнічної спільноти «радянського народу» говорили про можливу еволюцію СРСР у державу, яка необов’язково керувалась ідеями російського імперіалізму.

Ігор Гирич

ІГОР ГИРИЧ, доктор історичних наук, професор, м. Київ

СССР стала оновленою моделлю Російської імперії. Вона зберегла свою централістичну і великодержавну сутність. Знову російський шовінізм став сутнісним явищем комуністичної ідеології. Попри творення позірної національної федерації союзних республік, Москва послідовно боролася з виявами неросійського національного життя в сфері політики, економіки і культури. Застосувала проти усіх народів СССР політику масового терору проти традиційної соціальної структури, національної церкви та національної еліти.

В СССР впровадили «чистку» національних окраїн: ліквідації національно мислячої інтелігенції, економічно незалежного селянства, через Голодомор в Україні ліквідувало традиційні форми господарського життя та традиційного укладу і найкращих представників працівників села. Основною метою такої політики було фізичне знищення усіх потенційних ворогів комуністичного і російсько-національного панування.

Ярослав Грицак

ЯРОСЛАВ ГРИЦАК, доктор історичних наук, професор, м. Львів

Російська імперія не була типовою імперією: національне ядро її не було чітко сформоване, (західні) окраїни були розвиненіші за центр і т.п. СРСР успадкував ці нетиповості. Скажімо, у СРСР були Комуністична партія України, Білорусії, Вірменії і т.п. — але не було Комуністичної партії РРФСР. Так само не було Російської Академії Наук, вона розчинялася у Всесоюзній Академії. Тому головним національним питанням в СРСР, як не дивно це звучить, було російське. Без сумніву, національні рухи на окраїнах відіграли свою роль у дестабілізації, а в кінці і розпаду СРСР. Але головну роль у розвалі СРСР відіграла криза у центрі — чи це є імперський а чи національний центр? Нерозв’язаність національного питання — і то, в першу чергу, російського національного питання — стало одною з головних причин (хоча не єдиною!) розвалу СРСР.

Що стосується національних рухів на окраїнах, то тут теж була своя специфіка. Більшовики змогли перемогти, оскільки були чи не єдиною російською партією, яка згодилася визнати національні права українців, грузинів, вірменів і т.д. Відносини між центром, з одного боку, і національними рухами на окраїнах були своєрідним консенсусом-перемир’ям між двома силами, жодна з яких не мала відповідних сил, щоб встановити свою владу над спірними територіями. Але це було вимушене перемир’я. Кожен раз, коли центр почував себе сильним, він обмежував національні права народів на периферії, аж до масових репресій. І навпаки, коли центр був слабким — як от після громадянської війни, в роки війни, відлиги чи перебудови — він апелював до патріотизму цих народів.