Підручник по Всесвітній історії. 10 клас. Щупак - Нова програма

§ 10. Велика Британія в 1920—1930 роках

1. НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Велика Британія як провідна держава Антанти домоглася реалізації багатьох цілей, які вона ставила перед початком війни. Було усунуто головного конкурента — Німеччину, країна отримала велику частину репарацій.

Однак перемогу Велика Британія здобула за високу ціну. Повністю припинилося житлове будівництво, посилилася залежність країни від ввезення сировини і продовольства, а експорт готової продукції скоротився наполовину.

Фінансові потреби покривалися за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик. Це призвело до величезного зростання державного боргу. З кредитора американських банкірів Велика Британія перетворилася на їхнього боржника.

У ході війни порушилися традиційні зовнішні зв’язки країни. Велика Британія не зуміла зберегти свої економічні позиції на Сході (особливо в Китаї) і Латинській Америці, де її витисняли американський і японський капітали. Величезних збитків Британія зазнала в Росії через борги царського і Тимчасового урядів. Це було однією з причин того, що Велика Британія була головним ініціатором інтервенції проти радянської Росії.

На Паризькій мирній конференції Велика Британія домоглася для себе сприятливих рішень, їй дісталася левова частка колоніальних володінь Німеччини і Османської імперії. Після Паризької конференції загострилися суперечності між Великою Британією, з одного боку, і Францією та США — з іншого.

Історичні подробиці. Людські втрати Великої Британії в Першій світовій війні становили 743 тис. убитих і 1 млн 693 тис. поранених. Промислове виробництво скоротилося на 20 %, видобування вугілля — на 21 %, суднобудування — на 32 %. Країна втратила майже третину національного багатства, близько 70 % торгового флоту.

2. РЕФОРМИ КАБІНЕТУ Д. ЛЛОЙД ДЖОРДЖА

Наприкінці 1918 р. у країні було сформовано коаліційний уряд консерваторів, лібералів і лейбористів на чолі з лідером реформістського крила лібералів Д. Ллойд Джорджем.

Девід Ллойд Джордж (1863-1945 рр.) — граф Двайфор, прем’єр-міністр у 1916-1922 рр., лідер реформістського крила Ліберальної партії, один з видатних державних і політичних діячів Великої Британії. Народився в сім’ї шкільного вчителя. У 1890 р. був уперше обраний до парламенту. Після приходу до влади лібералів Ллойд Джордж у 1905-1908 рр. обіймав посаду міністра торгівлі, у 1908-1915 рр. — міністра фінансів, у 1916-1922 рр. — глави уряду. Ллойд Джордж — один з головних учасників Паризької конференції і творців Версальської системи. До кінця життя мав політичний вплив у країні. Недооцінював небезпеку нацизму для Великої Британії. Переконавшись у зворотному, активно виступав за створення антигітлерівської коаліції. У 1945 р. одержав титул графа. Першокласний оратор, гнучкий політик.

Реформи уряду Д. Ллойд Джорджа.

1) Держава продовжувала контролювати економіку. У 1921 р. уряд прийняв рішення про часткове відновлення контролю над залізницями.

Ще одним важливим кроком уряду щодо регулювання економіки було ухвалення в 1919 р. закону про відмову від золотого стандарту фунта стерлінга , який перетворив державу в єдиного контролера випуску паперових грошей.

2) У сільському господарстві було взято курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини. У 1920 р. ухвалили спеціальний закон, який гарантував фермерам ціни на пшеницю й овес не нижчі від собівартості.

3) На початку 1918 р. у країні здійснили чергову виборчу реформу. Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями, якщо вони мали постійне місце проживання і задовольняли умови майнового цензу.

4) Соціальні функції держави розширювалися. Уряд брав участь у реалізації програм допомоги безробітним, житлового будівництва, у тому числі і для малозабезпечених британців, розвитку системи освіти. Так, у 1918 р. було ухвалено закон про реформу народної освіти, згідно з яким упроваджувалось обов’язкове навчання дітей до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безплатною.

5) Уряду вдалося вирішити і найбільш наболіле питання в зовнішній політиці щодо Ірландії — найстарішої колонії Великої Британії. 6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо-ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, що одержала назву «Ірландська вільна держава».

Шість графств на півночі острова, переважно із протестантським населенням, залишились у складі Великої Британії. Після цього Велика Британія одержала офіційну назву — «Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії».

Післявоєнні економічні труднощі звели нанівець зусилля уряду Д. Ллойд Джорджа. У жовтні 1922 р. глава кабінету подав у відставку.

3. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА У 1922-1923 рр.

Однопартійний уряд консерваторів у 1922 р. сформував спочатку Е. Бонар-Лоу, а з травня 1923 р. — С. Болдуїн. Хоча економічна криза 1920-1921 рр. і її наслідки були подолані, нове піднесення не розпочалося, і в 1922-1923 рр. економіка Великої Британії переживала застій.

Політичний розвиток Великої Британії відбувався на основі парламентаризму, який мав давні традиції в країні. Зміни впроваджувалися поступово, без значних соціальних зворушень.

Загострювалась внутрішньополітична боротьба між провідними політичними партіями Великої Британії. До лібералів і консерваторів, що мали солідний політичний досвід, у боротьбі за владу долучилася Лейбористська партія, заснована на початку XX ст.

На початку 1920-х років Ліберальна партія втрачала свої позиції, звужувалася її соціальна база. Крім цього, у партії відбувся розкол. Реформатори пішли за Ллойд Джорджем, прихильники старих ліберальних традицій — за Асквітом.

Ліберальну партію в англійській двопартійній системі з 1924 р. фактично замінили лейбористи — прихильники проведення соціально орієнтованих реформ і еволюційного розвитку. Соціал-реформістська позиція Лейбористської партії здобула популярність серед виборців.

Основні політичні партії Великої Британії в 1920-ті роки

Консервативна партія

Ліберальна партія

Лейбористська партія

Партія великих підприємців і землевласників. Заснована в XIX ст. на базі партії торі.

В основі її діяльності — прихильність до традицій, свобода підприємництва, непорушність приватної власності, парламентаризм у поєднанні з монархічними традиціями

Заснована в XIX ст. на базі партії вігів. Партія виражала інтереси торгово-промислових кругів, інтелігенції. Відстоювала демократичні свободи, оптимальне поєднання інтересів власників і держави

Партія заснована в 1900 р.

(до 1906 р. — Комітет робітничого представництва). Цілі партії: демократизація політичного устрою, розширення соціального законодавства, перевага державної і суспільної власності над приватною, широкі соціальні реформи

4. ПЕРШИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД

У грудні 1923 р. у Великій Британії відбулися чергові парламентські вибори. Консерватори і ліберали не змогли домовитися про формування коаліційного чи однопартійного уряду. У цих умовах формування нового уряду доручили лейбористам.

Перший в історії країни лейбористський уряд очолив лідер партії Р. Макдональд. При цьому застерігалося, що лейбористи не будуть виходити за межі традиційної англійської політики і протиборствувати з підприємцями і банкірами. Лейбористи здійснювали гнучкішу політику, ніж їхні попередники. Вони йшли на часткові поступки як робітникам, так і підприємцям з метою збереження стабільності в суспільстві.

Уряд Р. Макдональда стимулював розвиток підприємництва. Промисловцям надавалися пільги, знижувався податок на прибуток корпорацій.

Лейбористський кабінет приділяв значну увагу соціальним питанням. Були збільшені розміри допомоги безробітним і пенсій, поліпшена система соціального страхування, зросли асигнування на житлове будівництво.

Однак у жовтні 1924 р. у Великій Британії оголосили про розпуск парламенту. Через місяць Р. Макдональд і його уряд пішли у відставку. Через тиждень однопартійний уряд консерваторів очолив С. Болдуїн.

Портрет Р. Макдональда. Робота художника Емброуза Макевого

Свідчать історики. З книги Ж. Леграна «Вінстон Черчілль». Р. Макдональд і перший британський кабінет соціалістів

Король доручив Р. Макдональду сформувати перший за всю британську історію кабінет лейбористів. Втім Макдональд міг провалитися під час голосування за довіру уряду, тому що уряд представляє меншість і на цей рік уже призначені загальні вибори. Прихід до влади лейбористів змушує тремтіти фінансовий світ, який вбачає в Макдональді та його друзях агентів більшовицької Росії. Король, який побажав дати лейбористам «законний шанс», запитував себе, що сказала б про такий кабінет його бабуся, королева Вікторія. Але занепокоєння даремне. Бажаючи залишитися при владі, Макдональд утихомирив своїх найбільш революційно налаштованих прихильників.

Як Ви вважаєте, чому король доручив у 1924 р. формувати уряд лейбористам?

5. ЗАГАЛЬНИМ СТРАЙК ШАХТАРІВ 1926 р.

На 1924 р. розпочалось чергове піднесення економіки. Уряд С. Болдуїна ухвалив низку законів про приватну власність, купівлю землі, реєстрацію власності на землю.

Проте залишались проблеми у вугільній промисловості. Шахтовласники були зацікавлені в зниженні високої собівартості вугілля і підвищенні його конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Але вони хотіли домогтися цього за рахунок збереження на колишньому рівні заробітної плати робітників.

Улітку 1925 р. шахтовласники пред’явили ультимативні умови гірникам, загрожуючи локаутом, якщо вони не погодяться на зниження зарплати і скорочення робочого дня. Йшлося про зниження заробітної плати на 15 %.

Федерація гірників не погодилася і заручилась підтримкою залізничників, транспортників і машинобудівників. Уряд узяв зобов’язання виплачувати шахтовласникам субсидії протягом дев’яти місяців для підтримки рівня заробітної плати. Після закінчення 9-місячного терміну власники шахт оголосили локаут, оскільки гірники знову відхилили їхні умови.

Локаут — одночасне закриття підприємств їхніми власниками і масове звільнення робітників та службовців з метою примусити їх відмовитися від висунутих вимог і страйків.

Пригадайте, що таке трейд-юніони, де й коли вони з’явились.

Демонстрація під час Загального страйку, 1926 р.

4 травня 1926 р. Генеральна рада британського конгресу тред-юніонів оголосила загальний страйк — перший в історії країни.

Його унікальність полягала в тому, що він відбувався на тлі стійкого економічного зростання в країні. Кількість учасників загального страйку (разом з родинами) досягла близько 18 млн осіб — понад 40 % усього населення країни. Страйк набув широкого міжнародного резонансу й мав підтримку робітників багатьох країн світу.

На вулиці Лондона й інших англійських міст вивели бронеавтомобілі і регулярні війська. Але запобіжні заходи, вжиті урядом, виявилися марними — випадків насильства майже не траплялось.

12 травня керівництво Генеральної ради оголосило про припинення загального страйку. Його активні учасники зазнали репресій. Страйк фактично тривав до грудня 1926 р. Підсумки страйку були невтішними для робітників. Зарплату гірників знизили, а робочий день збільшили. Щоб не допустити надалі соціальних вибухів, парламент країни ухвалив закон «Про промислові конфлікти і профспілки». Загальні страйки і пікетування заборонялися.

6. ДРУГИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД. ДЕПРЕСІЯ 1929-1933 рр.

Парламентські вибори в травні 1929 р. відбувалися на основі нового виборчого закону 1928 р., що надав жінкам однакові з чоловіками виборчі права. Лейбористи одержали 8,4 млн голосів (на 3 млн. більше, ніж у 1924 р.) і провели в Палату громад 287 депутатів (консерватори — 261, ліберали — 59). Уперше в історії англійського парламентаризму лейбористи мали більше місць, ніж консерватори.

Лейбористська партія прийняла в 1928 р. нову програму «Лейборизм і нація», яка була схожа на програму лібералів. Вимогу націоналізації лейбористи замінили гаслом про створення «громадських корпорацій». Лейбористські лідери стверджували, що за допомогою «громадських корпорацій», керованих досвідченими підприємцями, у Великій Британії можна побудувати соціалізм.

У червні 1929 р. лідер партії Р. Макдональд сформував другий лейбористський уряд (перебував при владі до серпня 1931 р.).

Однак діяльність другого лейбористського уряду розпочалася в умовах світової економічної кризи, яка вразила і Велику Британію.

Криза на британських островах розпочалася трохи пізніше, ніж в інших розвинених країнах — у перші місяці 1930 р. Найбільше постраждали традиційні для країни гагу зі промисловості. Різко скоротились видобування вугілля, виплавка чавуну і сталі, вироблення продукції суднобудування зменшилося в 11 разів. Текстильна промисловість була недовантажена на 33-40 %.

Ціни на сільськогосподарські продукти за 1930—1932 рр. знизилися на 34 %.

Зовнішньоторговельний обіг скоротився більше, ніж удвічі. Вартість фунта стерлінга в 1931 р. упала на третину.

Близько 3 млн осіб втратили роботу. У результаті занепаду найважливіших галузей економіки в Уельсі, Ланкастері, Шотландії з’явилися так звані спустошені райони, або «райони депресії». Їх називали так, тому що багато робітників і їхніх родин змушені були виїхати звідти.

Промислові і фінансові кола вимагали від уряду Р. Макдональда подолати фінансову кризу, яка загострювалась, шляхом скорочення витрат на соціальні потреби. Між членами кабінету точилися дискусії, які призвели до урядової кризи. У серпні 1931 р. другий лейбористський уряд пішов у відставку.

Пригадайте, де і коли розпочалась «Велика депресія».

7. НАЦІОНАЛЬНИЙ УРЯД ПРИ ВЛАДІ

У серпні 1931 р. Р. Макдональд сформував Національний уряд. До його складу ввійшли п’ять лейбористських міністрів, а також консерватори і ліберали. За цей компромісний крок Р. Макдональда виключили з Лейбористської партії. Незабаром він утворив націонал-лейбористську групу (її іноді називають партією). Новим лідером лейбористів, які залишилися на колишніх позиціях, став А. Гендерсон. Його прихильники перейшли в опозицію до нового кабінету.

7.1. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА. СПРОБИ РЕФОРМУВАННЯ БРИТАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Для боротьби з конкуренцією з боку інших держав Велика Британія створила так званий стерлінговий блок. До цього валютного угруповання належали країни, які перебували в залежності від Великої Британії (британські домініони і колонії, скандинавські країни, Португалія, Греція та інші країни).

У 1931 р. англійський парламент прийняв Вестмінстерський статут, який надав домініонам суверенні права у сфері внутрішньої і зовнішньої політики.

Метрополія і домініони об’єдналися в Британську співдружність націй. У результаті компромісу, досягнутого на імперській конференції в Оттаві в 1932 р., Велика Британія і домініони уклали двосторонні угоди про торгівлю. Вони впровадили пільгову систему митних тарифів для ввезення товарів із країн Британської співдружності у Велику Британію й британських товарів у домініони.

Спроби реформування Британської імперії: надання більших прав домініонам (Австралія, Ірландія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз):

• домініони отримали можливість формувати власну зовнішню політику (брали участь у Паризькій мирній конференції, стали членами Ліги Націй);

• визнано право домініонів на відокремлення;

• уточнено повноваження парламентів домініонів;

• укладені угоди про торгівлю між Великою Британією і домініонами.

Стерлінговий блок — валютне об’єднання держав на чолі з Великою Британією, що вели між собою розрахунки у фунтах стерлінгів і підтримували певний курс своїх валют щодо англійського фунта і своїх валютних резервів, які тримали на рахунках в Англійському банку.

Які відомі Вам країни входять до Британської співдружності націй у наші дні? Які переваги це надає їм?

7.2. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА БРИТАНІЇ У 1930-х роках

Підтриманий виборцями Національний уряд (він був при владі до 1935 р.) рішуче взявся за подолання кризи та її наслідків. Одним з перших кроків була відмова від золотого забезпечення національної валюти для ліквідації бюджетного дефіциту.

Національний уряд, як і адміністрація США, зробив ставку на державне регулювання економіки і політику протекціонізму. При цьому в країні провадився курс на значне здешевлення державного апарату.

Фінансово-економічні заходи уряду, а також зростання військового виробництва сприяли пожвавленню в британській промисловості.

В країні активізувалися радикальні політичні сили: комуністи і фашисти.

Англійська компартія підбурювала трудящих до радикальних методів боротьби проти уряду.

Активізували свою діяльність і англійські фашисти, прихильників яких налічувалося до 20 тис. осіб. Колишній член виконкому Лейбористської партії О. Мослі у 1932 р. створив Британський союз фашистів (БСФ), цілями якого були проголошені боротьба проти демократії всередині країни, всебічна підтримка гітлерівської.

Мослі і Британський союз фашистів

За цих обставин британський уряд ухвалив два найважливіших закони, спрямовані проти радикальних рухів: «Про підбурювання до заколоту» (1934 р.) і «Акт про громадський порядок» (1937). Отже, у Великій Британії, де демократичні традиції мали давню історію, влада спромоглася приборкати представників крайніх політичних сил. Британські фашисти були поставлені поза законом, а комуністи, повністю залежні від Комінтерну і кремлівського керівництва, втратили свій і без того незначний вплив. На виборах до парламенту в 1935 р. комуністи вибороли лише один депутатський мандат.

Консерватори знову домоглися вражаючої перемоги на виборах 1935 р. Їхній лідер С. Болдуїн, який після Р. Макдональда обіймав посаду прем’єр-міністра, очолив Національний уряд. У травні 1937 р. прем’єр-міністром країни став новий лідер консерваторів Н. Чемберлен (перебував на цій посаді до травня 1940 р.)

Отже, у 1920-30-х роках незмінною залишалась політична стабільність однієї з найстарших демократій у світі.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Які зміни відбулися в економіці Великої Британії після закінчення Першої світової війни?

2. Назвіть провідні політичні партії Великої Британії в 1920-1930-ті роки.

3. Визначте основні положення передвиборної програми лейбористів перед виборами 1924 р.

4. Які реформи провів уряд Д. Ллойд Джорджа?

5. Про яку подію йдеться? Вона почалась 4 травня 1926 р. під керівництвом Генеральної ради британського конгресу тред-юніонів. У цій події брало участь 40 % населення країни.

6. У чому полягав зміст спроби реформувати Британську імперію?

7. Покажіть на карті британські домініони і колонії, що належали Великій Британії у 1920-30-х роках.

8. Поясніть значення понять: локаут, стерлінговий блок, Британська Співдружність Націй.

II. Обговоріть у групі

1. У чому полягала відмінність у здійсненні внутрішньополітичного курсу урядів консерваторів і лейбористів?

2. Чому керівні кола Великої Британії вирішили реформувати Британську імперію?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Як Ви вважаєте, чому лейбористи, перебуваючи при владі, не почали будівництво у Великій Британії соціалізму радянського зразку?

2. Який досвід Великої Британії 1920-30-х років у побудові нових відносин зі своїми домініонами може бути актуальним у наші дні?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1924-1929 рр. консерватори при владі у Великі Британії

1926 р. загальний страйк шахтарів у Великій Британії

1931 р. Вестмінстерський статут