Підручник по Всесвітній історії. 10 клас. Щупак - Нова програма

Шановний десятикласнику!

У десятому класі Ви починаете продовжуєте вивчати історію XX століття.

XX століття було унікальною добою в історії людства, характеризується піднесенням людського духу та злочинами проти людства, фантастичними відкриттями, що перетворили життя людей і навколишній світ, і використанням наукових досягнень для війн, появою загрози знищення самого життя на планеті. XX століття знаменувалось піднесенням національної самосвідомості та прагнення до свободи народів і масовими вбивствами «інших» за національними, релігійними, соціальними ознаками. На початку XX століття визвольний рух українського народу завершився поразкою, а наприкінці століття постала незалежна Українська держава.

Після XX століття минуло ще дуже небагато часу, Ваші батьки й діди пам’ятають його драматичні події. Але різні люди мають різне розуміння того, що відбувалося на їхніх очах. Історики запекло дискутують щодо оцінок минулого, а політики часто використовують історію в політичній боротьбі. Суперечки з приводу історії, її фальсифікація інколи призводять до гострих міжнародних і внутрішніх конфліктів і навіть воєн, військової агресії з боку країн-сусідів. Не оминуло це лихо й сучасну Україну.

Дехто дорікає історикам, що вони «постійно переписують історію». Але «переписування», а точніше — оновлення відбувається в кожній науці. Так, ідеї Ейнштейна змінили погляди на природу та її закони, що панували у фізиці з часів Ньютона. А сучасна фізика елементарних частинок неймовірно змінилася за останні десятиліття й навіть роки. Хімія відкрила нові властивості речовин, які використовуються в сучасній біології тощо. Звичайно, історія відрізняється від природничих наук, про що Ви будете дізнаватися під час навчання. Водночас підкреслимо, що історична наука теж не стоїть на місці.

Оновлення історії визначається тим, що ми дізнаємось про досі невідомі факти минулого або позбавляємось від їх міфологічного викривлення. Це стосується, наприклад, міфів про Радянський Союз чи про Другу світову війну, про що, зокрема, йтиметься і в нашому підручнику.

По-друге, історики пропонують нове розуміння історичних процесів і явищ.

Бурхливі зміни сучасного суспільного життя, міжнародних відносин, врешті — зміни в самій людині інформаційної доби спонукають більш уважно поглянути на раніше, здавалося, незначні сторінки історії, по-новому осмислити їх.

Людство все більше усвідомлює практичне значення історії. Успішність чи неуспішність реформ у різних країнах, кризи демократії й падіння життєвого рівня чи дивовижне економічне піднесення, «раптове» загострення відносин між країнами та війни багато в чому визначаються історією, тим досвідом, який пережили народи та країни. Ще раз підкреслимо, що чимало сучасних міжнародних протиріч зумовлені минулим (походять з минулого), різною оцінкою подій минулого.

У ході сучасної освітньої реформи в Україні велика увага приділяється формуванню в учнів певних компетентностей, а не простому запам’ятовуванню фактів. Це саме стосується вивчення історії, що має величезне значення для сучасного суспільства й кожного з нас.

Тож вивчення складних процесів, що відбувалися в першій половині XX століття, є дуже важливим для розуміння подальшої ходи історії, для розуміння сьогодення — в Україні та у світі. Саме цьому нас вчать уроки історії. Тому варто звернути увагу не тільки на виклад фактичного матеріалу, а й на моральні проблеми, проблеми вибору, які так часто поставали в історії.

Наш підручник побудований у повній відповідності до нової державної програми з історії. Для його написання автор використовував результати новітніх наукових досліджень, досвід підручникотворення різних країн.

Структура підручника включає вісім розділів, які, своєю чергою, поділяються на параграфи. Відповідно до програми, в окремих параграфах за особливою системою подано матеріал для узагальнення.

Відомий британський філософ та історик Робін Дж. Колінгвуд був переконаний, що «справжні історичні проблеми виникають з практичних проблем. Ми вивчаємо історію, щоб краще розібратися в ситуації, у якій маємо діяти». І додавав: історія «пропонує прозріння».

Чи погоджуєтесь Ви з думкою вченого? Що Ви думаєте про значення вивчення історії?

Виклад тексту має свої особливості. Одна з них — певний порядок структурування тексту, що сприяє розумінню навчального матеріалу. Текст подано невеликими за обсягом блоками — за пунктами та підпунктами, що полегшує сприйняття. Крім того, ми пропонуємо певну систему виділення шрифтом і кольором головних думок, фактів, понять тощо.

Найважливіші дати виділені кольором у тексті підручника та наводяться після параграфів.

Додаткова інформація подається в рубриках «Свідчать документи», «Історичні подробиці», «Думка історика» та інших.

Особливу роль у підручнику відіграють фото, малюнки та карикатури. Вони не тільки ілюструють і допомагають зробити наочним текст, а й інколи навіть замінюють його, подають важливу інформацію, допомагають відчути дух епохи. Деякі ілюстрації супроводжуються запитаннями.

Історичні карти в підручнику висвітлюють основні події та явища кожної з тем.

Питання та завдання в підручнику спрямовані на різні види систематизації навчального матеріалу, на самостійну роботу й роботу в групі. Приділено увагу роботі з історичними термінами й поняттями, географічними назвами тощо, що спрямовано на формування певних компетентностей. Є запитання як на повторення, систематизацію матеріалу, так і творчого характеру.

Особливістю нашої книги є також те, що до запитань узагальнювального характеру після кожного розділу автор наводить думки відомих істориків з України та інших країн Європи, США і Канади. Спираючись на ці ексклюзивні «Історичні інтерв’ю», Ви за допомогою вчителя можете знайти більше аргументів для формулювання власних думок щодо важливих подій і явищ історії.

Низка творчих завдань потребує не тільки засвоєння навчального матеріалу курсу всесвітньої історії, а й загальної обізнаності в сучасних проблемах соціально-економічного та політичного розвитку країн, вироблення вмінь застосовувати здобуті під час вивчення історії знання для аналізу історичних проблем і явищ сьогодення.

Деякі запитання мають «провокативний», неоднозначний характер. Вони важливі для організації дискусії в класі та формування Вашої власної оцінки складних історичних подій і явищ, для розуміння зв’язку навчального матеріалу з життям, з теперішніми суспільно-політичними, економічними, культурними подіями, морально-етичними явищами.

Нова програма з історії пропонує перелік тем для практичних занять і навчальних проектів, матеріали до яких теж можна знайти в нашому підручнику.

Розділ 1. Передумови Першої світової війни. Війна та революції

Шановні учні, після вивчення матеріалу цього розділу Ви здобудете певні знання та навички, і кожен з Вас буде знати:

• зміст понять: Перша світова війна, геополітичні інтереси, система озброєного миру, позиційна війна, ксенофобія, геноцид, репарація, контрибуція;

• хронологічні межі Першої світової війни, дати революції в Російській імперії, вступу у війну США і виходу з війни Росії, приходу до влади більшовиків, революцій в Австрії, Німеччині, Болгарії, Комп’єнського перемир’я;

• вплив економічних і політичних процесів на хід війни; розпад багатонаціональних імперій;

• наслідки вступу у війну США та виходу з війни Росії; уміти:

• встановити хронологічну послідовність і синхронність подій Першої світової війни, революційних подій у Європі;

• показати на карті зони геополітичних зазіхань держав — членів Антанти та Троїстого союзу; основні битви Першої світової війни;

• визначити передумови Першої світової війни; революцій в Російській імперії та інших країнах Центрально-Східної Європи, причини і наслідки приходу до влади в Росії більшовиків;

• визначити особливості повсякденного життя під час війни, статус жінки в суспільстві в період війни;

• узагальнити основні політичні, економічні та світоглядні наслідки Першої світової війни та революцій у Росії та Німеччині.

§ 1. Початок «Великої війни». Фронти війни в 1914—1915 рр.

1. НАРОСТАННЯ ПРОТИРІЧ МІЖ ПРОВІДНИМИ ДЕРЖАВАМИ

Історичні подробиці. Геополітика — це система дій і впливів держави або блоків держав у регіоні чи у світі в цілому для посилення власних позицій і панування. Світові геополітичні інтереси притаманні так званим «великим державам»; на початку XX ст. це були Велика Британія, Франція, Німеччина, Росія, США. Регіональні геополітичні інтереси намагалися відстоювати Австро-Угорщина, Туреччина, Італія, Японія.

Спробуйте визначити, чому названі країни віднесені до «великих держав» на початку XX ст.

Які «великі держави» Ви можете назвати в наші дні, у першій чверті XXI ст.?

Геополітичні інтереси — відстоювання великими державами свого політичного та економічного панування, військового контролю в певному регіоні чи у світі в цілому.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. посилилися геополітичні протиріччя між провідними державами Європи.

Німеччина вступила в боротьбу за переділ світу тоді, коли Велика Британія та Франція створили могутні колоніальні імперії. Німеччина, усвідомлюючи власну економічну міць, відчувала себе обкраденою і сподівалась на переділ світу, який уже був поділений провідними європейськими країнами.

Найгостріші суперечності в цей період були між Великою Британією та Німеччиною, яка на початок XX ст. випередила Британію за темпами індустріалізації, а її частка у світовому промисловому виробництві перевищила британську.

Не менш гострими були протиріччя між Німеччиною і Францією, Росією й Австро-Угорщиною, Німеччиною і Росією.

Загострення протистояння на міжнародній арені поглиблювалося зі створенням воєнно-політичних блоків — Троїстого союзу та Антанти.

2. ПРИЧИНИ ТА ПРИВІД ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Пропагандистське зображення Антанти в складі Франції, Росії й Англії у вигляді трьох дів, які уособлюють любов, віру та надію

Пропагандистське зображення Троїстого союзу Німеччини (на малюнку — в особі Вільгельма II), Італії (Віктор Еммануїл III) та Австро-Угорщини (Франц Йозеф І)

Пригадайте основні етапи формування Троїстого союзу й Антанти та їх учасників.

2.1. ПРИЧИНИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Головною причиною Першої світової війни було загострення протиріч між провідними країнами світу в боротьбі за переділ світу, за ринки збуту товарів і капіталів, здобуття дешевої робочої сили й вигідних джерел сировини через встановлення військового, економічного й політичного контролю над певними країнами та регіонами.

Міжнародну напругу посилили наслідки міжнародних конфліктів XIX ст. та їх несправедливе розв’язання.

Мілітаризація країн і гонка озброєнь, з одного боку, були викликані підготовкою до війни, з іншого — самі прискорювали її початок. Світ існував на межі того особливого стану, коли не було «ані війни, ані миру», існував так званий «озброєний мир». Тоді, коли мілітаризувалась не тільки економіка, а й свідомість величезних мас людей, коли громадська думка великих народів на якийсь час стала захмареною настроями реваншизму та шовіністичними ідеями, — війна стала неминучою.

2.2. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТА ПЛАНИ СУПРОТИВНИКІВ

Німеччина прагнула покінчиш з британським пануванням на морі, захопиш англійські колонії. Німецьке керівництво планувало захопиш економічно розвинені райони Північно-Східної Франції, відірвати від Росії Прибалтику, «Донську область», Крим і Кавказ.

Велика Британія хотіла зберегти свої колонії й панування на морі, відібрати в Туреччини багаті на нафту Месопотамію та частину Аравійського півострова.

Франція, яка зазнала поразки у франко-німецькій (франко-прусській) війні 1870—1871 рр., розраховувала повернути собі Ельзас і Лотарингію, приєднати лівий берег Рейну та Саарський вугільний басейн.

Австро-Угорщина мала загарбницькі плани щодо Росії (Волинь, Поділля) та Сербії.

Росія прагнула приєднати до себе Східну Галичину, Буковину, Закарпаття й оволодіти чорноморськими протоками Босфором і Дарданеллами.

США прагнули розширити свій вплив на весь американський континент і посилиш проникнення в Китай, де велику активність виявляла Японія.

Плани ворогуючих країн стосовно України

Спираючись на малюнок-схему, пригадайте з курсу історії за 9 клас плани ворогуючих країн щодо України.

2.3. ПРИВІД ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

28 червня 1914 р. в м. Сараєво, столиці Боснії, яка насильницьки була приєднана до Австро-Угорщини в 1908 р., був убитий спадкоємець австро-угорського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд. Терористичний акт здійснив боснійський серб Гаврило Принцип з таємної організації «Млада Босна».

5 липня 1914 р., після вбивства Франца Фердинанда, австрійський уряд отримав запевнення Німеччини в підтримці його претензій до Сербії.

23 липня австрійський уряд висунув ультиматум Сербії, у якому містилися принизливі для незалежної держави умови.

Усе ж серби за порадою союзної Росії погодилися задовольниш практично всі вимоги австрійців. Однак Австро-Угорщина, яку підштовхувала до війни Німеччина, мала намір воювати навіть у тому разі, якби серби виконали всі пункт ультиматуму. 28 липня Австро-Угорщина розірвала із Сербією дипломатичні відносини й оголосила війну. Через добу після цього, коли Белград уже бомбили, розпочала мобілізацію Росія.

Фото з місця вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда

Світова війна — глобальне воєнне зіткнення великих держав і коаліцій держав, що втягує в конфлікт велику частину країн світу.

Перша світова війна (Велика війна), 1 серпня 1914 р. — 11 листопада 1918 р. — один з найбільших воєнних конфліктів в історії людства, війна між державами Троїстого союзу (або Центральними державами) та Антантою, у яку було втягнуто 38 держав з населенням 1,5 млрд осіб (3/4 населення земної кулі).

Історичні подробиці. Щодо найбільшого воєнного конфлікту в історії на той час (1914-1918), назва «Перша світова війна» утвердилась тільки після початку Другої світової війни в 1939 р. До того цю війну називали Великою війною.

У Російській імперії вживався такий самий термін — «Велика війна», а також «Друга Вітчизняна війна», «Велика Вітчизняна війна»; після приходу до влади більшовиків — «Імперіалістична війна» та ін.

Як Ви гадаєте, з якою метою влада Російської імперії запроваджувала назви «Друга Вітчизняна війна», «Велика Вітчизняна війна»?

Скориставшись мобілізаційними заходами Росії та звинувативши її в підготовці до війни, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила війну Росії. Вступ у війну цих великих держав означав перетворення її на Першу світову війну.

Карикатура на початок Першої світової війни

Розгляньте фігури людей з написами (зліва направо): Сербія, Австрія, Росія, Німеччина, Франція) і спробуйте пояснити думку автора карикатури.

3. ФРОНТИ ВІЙНИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВОЄННИХ КАМПАНІЙ У 1914 р.

3.1. ПОЧАТОК ВІЙНИ. СТУПІНЬ ГОТОВНОСТІ ВОЮЮЧИХ КРАЇН ДО ВІЙНИ

Німеччина 3 серпня оголосила війну Франції. За день до цього, 2 серпня, Берлін висунув вимоги уряду Бельгії про пропуск німецьких військ через її територію, але отримав відмову. 4 серпня німецькі війська вторглись у Бельгію. Двома днями раніше така ж доля спіткала й Люксембург. Обидві держави мали міжнародні гарантії проти нападу.

Порушення нейтралітету Бельгії стало приводом для оголошення Англією війни Німеччині, що й сталося 4 серпня. Таким чином, за кілька днів локальний австро-сербський конфлікт переріс у велику війну.

Країни-супротивники мали різний ступінь готовності до війни.

Німеччина. За рівнем підготовки та організації німецька армія була найсильнішою в Європі. У Німеччині краще за всіх розуміли значення в сучасному бою важкої артилерії та кулеметів, а також важливість залізничних комунікацій.

Австро-Угорщина. Австро-угорська армія являла собою зліпок з німецької, але поступалася їй через «гримучу суміш» різних національностей у її складі. Австро-Угорщина вважала своїми головними ворогами Росію, Сербію та Чорногорію.

Франція. Французька армія була меншою від німецької лише на 20 %, проте людські ресурси Франції ледве перевищували половину німецьких. Франція, як і більшість інших країн, сподівалась на недовгу війну.

Думка історика. З книги Ніла Фергюсона «Цивілізація. Як Захід став успішним».

Під час Першої світової війни німці проголосили, що воюють за вищу Kultur проти позбавленої смаку, матеріалістичної англо-французької civilization... Однак це визначення складно було узгодити зі спаленням Лейденського університету чи численними стратами цивільних бельгійців на початку війни. Британські пропагандисти відповіли на образу, схарактеризувавши німців як «гунів» — варварів, що залишилися за межами цивілізації, а саму війну на своїй Медалі Перемоги назвали «Великою війною за цивілізацію».

Для чого пропагандисти воюючих країн використовували гасла війни за «культуру» й «цивілізацію»? Як Ви розумієте вислів «демонізація ворога»? Чи спостерігаємо ми це в сучасній політичній боротьбі?

Спробуйте визначити, які подібні прийоми використовують автори пропагандистських плакатів із різних країн? Чи вдаються до таких прийомів у наші дні.

«Хто відсутній? Це ти!»

Росія. Головною перевагою Росії були величезні людські ресурси, але вище військове керівництво було корумпованим і некомпетентним, а промислови відсталість робила Росію непристосованою до довгої війни. Комунікації були поганими, кордони безмежними, а союзники — географічно відрізаними.

Велика Британія. Воєнна міць країни ще з XVIII ст. значною мірою залежала від військово-морських сил. Британська армія була нечисленною, але високопрофесійною, і її головне завдання полягало в підтримці порядку в заморських володіннях.

На морі традиційну британську перевагу похитнула Німеччина. Англійське військове командування недооцінювало німецькі підводні човни, хоча країна була надто вразлива для них через залежність від морських поставок продовольчих товарів та сировини для своєї промисловості.

Усі країни-учасники війни намагалися використати патріотичні настрої в суспільстві для мобілізації до армії, надання їй фінансової допомоги.

3.2. ВОЄННІ ДІЇ В ЄВРОПІ В 1914 р.

Перша світова війна велась у різних куточках земної кулі. Головними фронтами були Західний, де німецькі війська вели бойові дії проти англійських, французьких та бельгійських військ, і Східний, де війська Росії протистояли об’єднаним силам австро-угорської та німецької армій. Людські, сировинні та продовольчі ресурси країн Антанти значно переважали ресурси Центрального блоку, тому шанси Німеччини й Австро-Угорщини на перемогу у війні на два фронти були малими.

Протиборчі коаліції в Першій світовій війні

Антанта

Країни Центрального блоку

Нейтральні держави, на території яких велись бойові дії

Англія, Франція, Росія, США, Японія, Італія, Румунія, та інші

Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія

Люксембург, Бельгія, Іран

Демонізація ворога: карикатурні зображення Німеччини та Росії

Генеральний план ведення війни Німеччиною був розроблений А. фон Шліфеном й отримав назву «план блискавичної війни». За цим планом, Німеччина мала завдати поразки Франції нанесенням удару через Бельгію по Парижу. Потім планувалося сконцентрувати всі сили проти Росії. У зв’язку з цим Німеччина вимагала від Бельгії негайного дозволу на вільне пересування своїх військ через бельгійську територію. Незважаючи на відмову бельгійського уряду, німецькі війська перейшли кордон, порушивши нейтралітет Бельгії.

На початку серпня головні сили німецької армії підійшли до бельгійської фортеці Льєж і після кровопролитних боїв захопили всі її форти. 21 серпня німецькі війська вступили у столицю Бельгії — Брюссель.

Війська Німеччини вийшли на французько-бельгійський кордон і завдали поразки французам. 3 вересня уряд Франції був евакуйований зі столиці до міста Бордо. Здавалось, що повторюється сумний для французів сценарій франко-німецької війни 1870—1871 рр.

На наполегливі прохання Франції, усередині серпня Росія, яка ще не встигла завершити мобілізацію, кинула в бій свої війська. 17 серпня росіяни прорвали німецьку оборону в Східній Прусії та продовжували свій наступ. Але його непідготовленість, а також перекидання німцями з Франції до Східної Прусії кавалерійської дивізії та двох армійських корпусів призвели до поразки росіян. 1-ша російська армія П. Ренненкампфа припинила наступ. Німецькі війська, скориставшись розривом між російськими арміями, оточили 2-гу армію А. Самсонова в Мазурських болотах і розгромили її. Російські війська втратили 20 тис. осіб убитими, 92 тис. полоненими, всю артилерію. Генерал А. Самсонов наклав на себе руки. З величезними втратами російські війська відійшли на територію Росії. Але, незважаючи на поразку росіян, «блискавична атака» німецьких військ на Париж була зірвана.

Позиційна війна — період війни, коли бої відбуваються на суцільних постійних фронтах із глибокоешелонованою обороною, причому лінія фронту практично не змінюється. Для такої війни характерні висока щільність військ та розвинене інженерне забезпечення позицій.

Фото часів Першої світової війни. Австрійський солдату траншеї, обплетеній хмизом

Про що свідчить таке обладнання траншей?

Значно успішнішими були воєнні дії Росії проти Австро-Угорщини в Галичині та на Буковині. Наступ російської армії під командуванням генерала О. Брусилова відкинув австро-угорські частини до Карпат.

На початку вересня німецькі війська вийшли на річку Марну, намагаючись оточити французів. У грандіозній битві на Марні (5—12 вересня 1914 р.) з обох сторін брали участь півтора мільйона осіб.

Скориставшись відволіканням частини німецьких сил на відсіч російського наступу в Східній Прусії, англо-французькі війська зупинили наступ німців, а 4—5 вересня перейшли в контрнаступ. Через кілька днів німецькі війська, не витримавши потужного удару, розпочали відхід.

У битві на Марні втрати обох сторін становили майже 600 тисяч убитими й пораненими. Результатом битви став остаточний провал шану «блискавичної війни». Західний фронт, що розтягнувся від протоки Ла-Манш до швейцарського кордону, на кінець 1914 р. стабілізувався. Обидві сторони розпочали будівництво земляних і бетонованих укріплень. Широка смуга перед окопами була замінована і вкрита густими рядами колючого дроту. Війна на Західному фронті з маневрової стала позиційною. На деяких фронтах війська місяцями, а десь й роками стояли одне проти одного без руху.

3.3. ВІЙНА НА КАВКАЗІ

Турецький лідер Енвер-паша вважав, що союз із Німеччиною допоможе відновити міць його країни.

У жовтні 1914 р. турецький уряд закрив протоки Дарданелли та Босфор для проходження кораблів країн Антанти, ізолювавши чорноморські порти Росії від зовнішнього світу. Наступним кроком був обстріл наприкінці жовтня Одеси й інших південноросійських портів ескадрою турецьких військових кораблів. На початку листопада 1914 р. Росія, Англія та Франція оголосили війну Туреччині.

У середині грудня 1914 р. турецькі війська за важких погодних умов розпочали наступ, але зазнали жорстокої поразки.

4. ФРОНТИ ВІЙНИ В 1915 р.

Під час зимової битви в лютому 1915 р. на Мазурських озерах німецькі війська розгромили 10-тисячну російську армію, змусивши її залишити Східну Пруссію. Однак російські війська завдали контрударів і відкинули противника до кордону. У березні 1915 р. 1-ша російська армія під командуванням О. Брусилова після важких боїв захопила фортецю Перемишль.

У квітні німецько-австрійські війська прорвали російський фронт у районі Горлиці. У травні—червні 1915 р. російські війська повністю залишили Галичину, у липні—серпні 1915 р. відступили з території Польщі.

Історичні подробиці. Протоки Босфор і Дарданелли мали й мають до сьогодні величезне стратегічне значення для Росії та Європи в цілому, бо є єдиними «воротами» на шляху кораблів із Чорного моря до Середземного.

На середину жовтня фронт стабілізувався по лінії на південний захід від Риги, західніше від Двінська, східніше від Барановичів, Пінська та Луцька. Під час кампанії 1915 р. були повністю втрачені території, зайняті російськими військами в перші чотири місяці війни. Російське командування перейшло до стратегічної оборони. Виснажені австро-німецькі армії в жовтні змушені були також перейти до оборони по всьому фронту.

Німеччина опинилась перед необхідністю продовжувати тривалу війну на два фронти.

25 квітня 1915 р. війська союзників висадились у двох пунктах на Галліпольському півострові. Долаючи колючий дріт і незважаючи на сильний кулеметний вогонь, обидва наступаючі угруповання захопили плацдарм. Однак турки контролювали панівні висоти, у результаті чого англійські, австралійські та новозеландські війська не змогли просунутись вперед. Протоки Босфор і Дарданелли так і не були захоплені союзниками.

Наприкінці травня 1915 р. Італія, підписавши в Лондоні секретний договір із союзниками, оголосила війну Австро-Угорщині. Італія денонсувала договір про Троїстий союз, який зв’язував її із Центральними державами, хоча в цей час вона відмовилась оголосити війну Німеччині. Відповідно до Лондонського договору Італії було обіцяно Трентіно, Південний Тіроль, Трієст, Істрію та інші переважно італомовні регіони Австро-Угорщини. Наступ італійців зустрів могутню відсіч, і бої в 1915 р. набули позиційного характеру.

Головною метою Болгарії було повернення територій, втрачених під час другої Балканської війни (1913). У жовтні 1915 р. Болгарія вступила у війну на боці Центральних держав, розпочавши наступ на Сербію. За часом це збіглося з австро-німецьким наступом на сербів з півночі. Хоча Болгарія виступила лише проти Сербії, країни Антанти негайно оголосили їй війну.

5. ВОЄННІ ДІЇ В 1916 р.

5.1. ВАРВАРСЬКІ МЕТОДИ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ

1916 р. почався наступом російських військ на Кавказі. У лютому вони захопили турецьку фортецю Ерзерум.

На іншому фронті великі людські жертви були пов’язані із застосуванням варварських методів ведення війни. Ще під час другої Іпрської битви між німецькими й французькими військами на території Бельгії навесні 1915 р. німецьке командування вперше віддало наказ про застосування отруйного газу — хлору. Вітер поніс гази до французьких окопів, де й виявилась їхня отруйна дія. Велика кількість солдатів загинула одразу: обличчя людей почорніли; блюючи кров’ю, вони вмирали в страшних муках. Проте бажаного успіху досягнуто не було.

У липні 1917 р. на Іпрській ділянці фронту німці знову застосували хімічну зброю — газ іприт, який отримав свою назву від м. Іпр.

Застосування хімічної зброї

Історичні подробиці. Тоді іпритом отруїлося близько 2 500 осіб, з яких загинуло 87. Відразу від іприту гине до 5 % від тих, хто отруївся. Але цей газ робить людей інвалідами. Якщо очі постраждалого не захищені, він може осліпнути. При контакті з іпритом на шкірі утворюються нариви, а потрапляння в легені призводить до важких уражень дихальних шляхів. Іприт може непомітно накопичуватися в організмі.

У роки Першої світової війни стало зрозуміло: з хімічною зброєю краще не зв’язуватися, бо порив вітру може перетворити перемогу на страшну поразку. Однак бойове застосування іприту не закінчилося. Італійські фашисти труїли іпритом ефіопів у другій половині 1930-х років; уже у XXI ст. цей газ використовувався бойовиками «Ісламської держави» в Сирії.

Застосування іприту було заборонено в 1997 р. Конвенцією про заборону хімічної зброї. Після цього було знищено 86 % світових запасів іприту, цей процес триває досі.

5.2. ПЛАНИ НІМЕЦЬКОГО КОМАНДУВАННЯ

Співвідношення сил на фронтах було не на користь Центральних держав (286 дивізій Центрального блоку проти 365 дивізій Антанти).

За цих умов німецьке командування вирішило перенести головний удар на Захід, де виникла серйозна загроза з боку зміцнілих армій Франції та Англії. Однак недостатня кількість сил не дозволяла Німеччині здійснити загальний наступ по всьому Західному фронту, і німецьке командування вирішило завдати могутнього удару в районі Вердена, який був опорою для всього Французького фронту. У разі успіху німців відкривався шлях до Парижа.

Історичні подробиці. Людські втрати сторін у «Верденській м’ясорубці».

Французькі втрати — 61 000 вбитих, 101 000 зниклих безвісти, 216 000 поранених.

Німецькі втрати — 143 000 вбитих та зниклих безвісти, 187 000 поранених.

5.3. ВЕРДЕНСЬКА БИТВА (ЛЮТИЙ - ГРУДЕНЬ 1916 р.)

Під час Верденської операції, розпочатої 21 лютого 1916 р., німецьке командування не досягло поставлених завдань, незважаючи на величезні зусилля і втрати. Французи зуміли утримати фронт.

Не принесли німцям успіху нові спроби оволодіти Верденом у квітні й травні. Згодом німці під Верденом перейшли до оборони, а в жовтні—грудні французькі війська перейшли в контрнаступ і ціною великих людських втрат майже відновили становище, яке було до початку бойових дій.

5.4. БІЙ НА РІЧЦІ СОММІ (ЛИПЕНЬ - ЛИСТОПАД 1916 р.)

Наступ англо-французьких військ на р. Соммі, що розпочався 1 липня 1916 р., розвивався дуже повільно, тому що німецьке командування встигало підвозити підкріплення.

15 вересня англійці вперше застосували нові бойові машини — танки, які викликали в німецьких солдатів страх і паніку. Битва на р. Соммі засвідчила про перехід від використання живої сили до застосування техніки, що призвело до величезної кількості людських жертв.

Наприкінці листопада бої припинилися. За п’ять місяців боїв англійці й французи на фронті в 35 км просунулись усього на 10 км углиб, загинули при цьому майже 900 тис. осіб. Утрати німецьких військ становили 538 тис. осіб.

Верденська битва й бої на річці Соммі були найкровопролитнішими за роки війни на Західному фронті.

5.5. БРУСИЛОВСЬКИЙ ПРОРИВ (ЧЕРВЕНЬ - СЕРПЕНЬ 1916 р.)

Успішніше для Антанти складалася ситуація на Східному фронті. У розпалі боїв під Верденом французьке командування знову звернулось до Росії за допомогою. У червні 1916 р. 8-ма російська армія під командуванням генерала О. Каледіна просунулась у район Луцька, що сприймалось австрійцями як розвідувальна операція. Але, на подив росіян, австрійська лінія оборони розвалилась. Використавши це, талановитий російський генерал О. Брусилов, який здійснював загальне командування південним сектором фронту, посилив наступ, увівши до бою ще три армії.

Невдовзі австрійці почали в паніці тікати. За три дні росіяни захопили 200 тис. полонених. Війська генерала Брусилова прорвали австрійський фронт на лінії Луцьк — Чернівці. Російські війська знову зайняли більшу частину Східної Галичини й Буковину, поставивши Австро-Угорщину на межу военного розгрому. І хоча на серпень 1916 р. наступ вичерпав себе, прорив військ під командуванням Брусилова зупинив активність австрійців на Італійському фронті й полегшив становище англо-французьких військ під Верденом і на р. Соммі.

Британський танк Mk VII у битві на річці Соммі

Перекладіть з англійської підпис під фото та поясніть його.

Під впливом успіху російського Південно-Західного фронту в серпні 1916 р. уряд Румунії прийняв рішення вступити у війну на боці Антанти.

Кровопролитні бої кампанії 1916 р. не допомогли реалізуватися планам сторін, але стратегічна ініціатива перейшла до Антанти.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Назвіть головні воєнно-політичні цілі Німеччини, Австро-Угорщини, Великої Британії, Франції та Росії напередодні Першої світової війни, та визначте основні причини Першої світової війни.

2. Визначте місце України в планах протиборчих сторін.

3. Які були головні фронти Першої світової війни в 1914-1916 рр.?

4. Опишіть перебіг подій у битві на Марні. Якими були результати битви?

5. Назвіть основні підсумки битви на р. Соммі.

6. Яка подія, пов’язана з ім’ям генерала Брусилова, відбулася влітку 1916 р ?

7. Покажіть на карті: країни Антанти; країни Центрального блоку; нейтральні країни в Першій світовій війні. Чи була більша територія одного з протиборчих воєнно-політичних блоків визначальним чинником у світовій війні?

8. Покажіть на карті місця основних битв Першої світової війни в 1914-1916 рр.

9. Поясніть значення понять: «геополітичні інтереси», «мілітаризм», «система озброєного миру», «світова війна», «Перша світова війна», «позиційна війна».

II. Обговоріть у групі

1. Чим війна, що розпочалася в 1914 р., відрізнялася від франко-пруської війни 1870-1871 рр.?

2. Схарактеризуйте підсумки бойових дій у 1916 р. та загальне воєнно-стратегічне становище на фронтах.

3. Які варварські засоби ведення війни були застосовані ворожими сторонами? Які це мало військові та політичні наслідки?

III. Мислю творчо й самостійно

1. До сьогодні не стихають суперечки про те, хто був винуватцем розв’язання Першої світової війни. Якою є Ваша думка? Як Ви вважаєте, чи можна було запобігти Першій світовій війні?

2. Деякі сучасні історики вважають, що Перша світова війна, яка стала підсумком кризи в міжнародних відносинах, сама була проявом кризи європейської цивілізації. Чи поділяєте Ви таку точку зору?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

28 червня 1914 р. вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда в м. Сараєво

1 серпня 1914 р. оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни

5-12 вересня 1914 р. битва на Марні

лютий — грудень 1916 р. битва під Верденом

4 червня — серпень 1916 р. наступ російських військ (Брусиловський прорив)

липень — листопад 1916 р. битва на р. Соммі

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст