Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 45. Мистецтво

1. Основні ідеї та напрямки в розвитку мистецтва

У міжвоєнний період у мистецтві з’явилися нові, а також розвивалися старі течії та напрямки. До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зображення. Особистість художника (художниці), його (її) смаки та вподобання могли виявитись у виборі жанру, композиції, в перевазі форми чи кольору.

Перша світова війна та повоєнна нестабільність призвели до того, що світ утратив гармонійність і раціональність в очах художників і художниць, його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Сталася зміна в художньому розумінні. Вона полягала не в адекватному відображенні світу, а у виявленні мистцем його бачення. Отже, розуміння світу могло звестися, наприклад, до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Такий вид живопису отримав назву абстракціонізму. Засновником його був російський художник Василь Кандинський. Сюрреалізм на чолі з Сальвадором Далі намагався зобразити ірраціональний світ. На картинах сюрреалістів, на відміну від картин абстракціоністів, наявні предмети, що їх можна пізнати, але інколи вони дивно виглядають і знаходяться в незвичайних композиціях, як у сновидіннях.

Модернізм — основний напрям мистецтва 20-30-х рр., що характеризувався розривом з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва. Зародився тоді ж, охопив усі види творчості. Художники-модерністи Е. Кірхнер, Д. Енсор, Е. Мунк, Е. Нольде, В. Кандинський, П. Клес, О. Кокошка пропонували інтуїтивізм та автоматизм у творчому процесі — використання фізичних властивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору, деформацію предметів у зображенні, символів, суб’єктивізм у змісті.

Одним із нових напрямків у літературі та мистецтві був авангардизм, що виник на ґрунті анархічного, суб’єктивного світорозуміння. Звідси — розрив із попередньою реалістичною традицією, формалістичні пошуки нових засобів художнього вираження. Попередниками авангардизму були модерністські напрями першої третини XX ст. — фовізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм, ідодекафонія в музиці. Серед представників авангардизму й неоавангардизму — художники П. Мондріан, С. Далі, письменники Р. Деснос, А. Арто, С. Беккет, композитори С. Буссоті, Дж. Кейдогс.

Е. Кірхнер. Художниця

Е. Мунк. Крик

Водночас реалізм не здавав своїх позицій. Його представниками були, зокрема, художники Ф. Мазерель (Бельгія), А. Фужерон і Б. Таслицький (Франція), Р. Гуттузо (Італія), Г. Ерні (Швейцарія).

2. Театр

Вагомих успіхів було досягнуто в царині театрального мистецтва і кіномистецтва. Це стосується насамперед країн Західної Європи та Сполучених Штатів. У США заснувати театри, в яких працювали режисери Г. Клерман, Е. Казан, Л. Старсберг, Р. Мамулян, актори К. Корнелл, Дж. Баррімор, X. Хейс, Е. Ле Гальєнн. У репертуарі були п’єси молодих американських драматургів К. Одетса, Ю. О’Ніла, Дж. Лоусона, А. Мальца та ін.

3. Кіно

Починаючи з 20-х років, кінематограф довів, що він є своєрідним мистецтвом. Він поєднав у собі переваги майже всіх традиційних мистецтв. А поява звуку і кольору збагатило кінематограф елементами літератури, музики, живопису. У перші роки існування кінематографу глядацьку аудиторію приманювали примітивні мелодраматичні сюжети або ексцентрична гра талановитих акторів, таких як Чарлі Чаплін.

Але у 20-30-ті роки кінематограф виробив належний тільки йому набір прийомів, що дозволяли особливим чином впливати на почуття глядачів. Кіно урізноманітнилося: з’явилися історичні, пригодницькі картини, документальні стрічки. Кінематограф перетворився у справжню індустрію. Світовим лідером кіновиробництва поступово стає Голлівуд (у 1908 р.).

Найвидатніша постать американського кіно в ті роки — режисер Д.-У. Гріффіт, який у своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва Цьому сприяла діяльність режисерів Т.-Х. Інса, котрий започаткував фільми-вестерни, та М. Сеннетга, позначена високою професійною культурою. Найбільшим майстром кінокомедії став Чарлі Чаплін. Найпопулярніші зірки 20-30-х рр. — М. Пікфорд, Д. Фербенкс, Р. Валентіно, Г. Гарбо, Л. Гірш, Б. Кітон, К. Гейбл, Ф. Астор, Г. Купер, X. Богарт. У той час В. Дісней розробив основи мультиплікаційного фільму. Слід зазначити, що серед фільмів були й такі, що порушували інтелектуальні проблеми, наприклад «Громадянин Кейн» (1941 р., режисер О. Веллес).

У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався в тому самому напрямку, що й в інших країнах, але мав особливості, пов’язані з існуванням тоталітарної держави. У 20-30-х рр. було знято фільми «Панцерник «Потьомкін», «Чапаєв». Творили видатні режисери С. Ейзенштейн, О. Довженко та ін.

Чарлі Чаплій

Кінематограф мав величезну пропагандистську роль. Ніякі маніфести й гасла не могли зрівнятися з яскравим кінообразом. Артист, що грав улюбленого кіногероя перетворювався на справжнього ідола. Ця особливість кіно стала активно використовуватися тоталітарними режимами для пропаганди та агітації. Могутньою пропагандистською силою стало документальне кіно, яке, здавалось, є об’єктивним і незворушним. Умілий монтаж кадрів, звуку, сюжет та інші професійні прийоми давали можливість вбивати у свідомість людей певну ідею, ідеологію.

4. Архітектура

В архітектурі 20-30-х років найбільш популярними були модерністські течії. Одним з найвидатніших архітекторів тієї доби був Вальтер Гропіус, який у 1919 р. у Веймарі заснував вищу школу будівництва і художнього конструювання «Баугауз». Зведена за його проектом будівля школи з однойменною назвою стала символом довершеності нового стилю — функціоналізму або конструктивізму. У руслі цієї школи розроблялися естетика функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі та дизайні, принципи формування матеріально-побутового середовища засобами пластичного мистецтва. Творчість представників «Баугауза» справила значний вплив на мистецтво та архітектуру Європи, Америки, Азії.

Французький архітектор Ле Корбюзьє розглядав архітектуру як складову частину суспільного прогресу й віддавав перевагу розробці зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність серійного проектування та індустріалізації будівництва. За допомогою архітектури зодчі намагалися ліквідувати існуючу несправедливість, удосконалити суспільство. З’явилася ідея розосередити населення великих міст у містах-супутниках, створити «місто-сад». Подібні проекти здійснювали в Англії, Франції, Нідерландах. У різних формах ідею гармонійного поєднання людського житла І природи реалізували у США, Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах.

«Баугауз»

Скульптурна група В. Мухіної «Робітник і колгоспниця»

У державах із тоталітарним режимом мистецтву прагнули накинути Ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити символи вічності й непорушності існуючої влади, яка піклується про добробут народу і його духовну чистоту. В архітектурі й скульптурі Німеччини та Італії втілювались ідеї беззаперечної покори, національної та расової зверхності, культивувались сила і грубість. В СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше і переконливіше показати пафос соціалістичного будівництва й заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів. Видатним явищем інтернаціональної художньої культури тут упродовж тривалого часу називали скульптурну групу В. Мухіної «Робітник і колгоспниця», створену спеціально для радянського павільйону Всесвітньої виставки 1937 р. в Парижі.

5. Олімпійський рух. Розвиток спорту у міжвоєнні роки

Завдяки барону П’єру де Кубертену наприкінці XIX ст. відновили проведення Олімпійських ігор. Перші такі змагання в новітній історії відбулись 1896 р. в Афінах. Світова війна 1914-1918 рр. перервала цю традицію. Після її завершення олімпійський рух відновився і дедалі став набирати популярності. За міжвоєнний період відбулося п’ять літніх ігор та чотири зимових.

Олімпійські ігри у міжвоєнний період

1920 р.

VII літні Олімпійські ігри — Антверпен (Бельгія).

1924 р.

VIII літні Олімпійські ігри — Париж (Франція). І зимові Олімпійські ігри — Шамон (Франція).

1928 р.

IX літні Олімпійські ігри — Амстердам (Нідерланди).

II зимові Олімпійські ігри — Сент-Моріц (Нідерланди).

1932 р.

X літні Олімпійські ігри — Лос-Анджелес (США). Ill зимові Олімпійські ігри — Лейк-Плесид (США).

1936 р.

XI літні Олімпійські ігри — Берлін (Німеччина).

IV зимові Олімпійські ігри — Гарміш-Партенкірхен (Німеччина).

Найбільшого резонансу, зумовленого могутньою пропагандою, мали Олімпійські ігри в Німеччині (1936 р.). Нацистський режим намагався використати їх як могутню пропаганду переваги арійської нації над іншими. Та перемога чорношкірого американського бігуна Джессі Оуенса (він завоював 4 золоті медалі) перекреслила ці плани нацистів, незважаючи на загальнокомандну перемогу німецької збірної.

Хоча українська команда на Олімпійських іграх у міжвоєнні роки не була представлена (СРСР не брав участі в олімпійському русі до 1952 р.), українські спортсмени взяли в них участь у складі команд Польщі, Румунії, Чехословаччини, Латвії, США, Канади. Серед українців, що здобули олімпійське золото, були кіннотник Адам Круликевич і шабліст Тадей Фрідріх.

Олімпійські ігри дали могутній поштовх розвитку спорту. У 20-30-ті роки він став загальним захопленням. У тоталітарних державах (Італії, Німеччині, СРСР) спорт зробили своєрідним культом, формою вираження могутності нації, режиму.

Джессі Оуенс на п’єдесталі пошани

Німецька футбольна команда

У 20-ті роки стрімко набирає поширення футбол, нині найпопулярніший вид спорту. З 1930 р. починають регулярно проводитися чемпіонати світу. Перший відбувся в Уругваї, де місцева команда і стала першим чемпіоном.

Особливістю розвитку спорту у міжвоєнні роки було те, що він починає ставати професійним. У 1917 р. в Канаді виникає перша професійна спортивна організація — Національна хокейна ліга (НХЛ).

Запитання і завдання:

1. З’ясуйте особливості розвитку мистецтва у 20-30-х рр. 2. Який вплив мала Перша світова війна на суспільну свідомість? 3. Які напрямки й течії домінували в мистецтві 20-30-х рр. і чому? 4. Розкрийте поняття: авангардизм, модернізм, реалізм. 5. Охарактеризуйте розвиток кінематографу й театру у 20-30-х рр. XX ст. 6. Який вплив кінематографу на суспільство? 7. Як розвивався спорту міжвоєнний період? Який вплив політики на розвиток спорту? Наведіть приклади.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст