Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

РОЗДІЛ VIII

Повсякденне життя та культура в міжвоєнний період

§ 43. Освіта, наука й техніка

1. Освіта

Освіта — процес і наслідки засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, потрібних для практичної діяльності. Це — необхідна умова підготовки до життя і праці, основний засіб залучення до культури. Головний шлях одержання освіти — навчання та виховання в навчальних закладах. Слід зазначити, що зміст освіти, її рівень визначаються вимогами суспільного виробництва, зумовлюються суспільними відносинами, станом науки, техніки й культури та рівнем розвитку шкільної справи і педагогічної думки.

З кінця XIX ст. в країнах Західної Європи та Америки почали вводити систему загальної обов’язкової початкової освіти, а з початку XX ст. — загальної обов’язкової середньої освіти. Існували різні типи шкіл: духовні, світські, платні та безплатні, початкові, середні, вищі, державні, приватні.

У XX ст. у зв’язку зі значним розвитком педагогічної науки було зроблено певні вдосконалення системи освіти — проведено чітку диференціацію навчальних закладів, запроваджено міжнародні дипломи, для спілкування вчителів та учнів використовувалися здобутки психології.

Так, у Великій Британії 1918 р. ухвалили закон про обов’язкове навчання до 14 років, а 1944 р. — до 15-ти. Активно розвивалася система професійного навчання (початкова й середня). Центрами вищої освіти були університети: Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький та ін., які одночасно стали й центрами розвитку світової науки.

У США закони про обов’язкову початкову освіту було прийнято 1918 р. в усіх штатах. Із 1920-х рр. почався процес диференціації освіти. Усе учнівство поділили на «академічно здібних» і «практично мислячих», а програми пристосували до практичних потреб людини в житті. Крім того, розвивалась університетська система.

Кембриджський університет, сучасний вигляд

Оксфордський університет, сучасний вигляд

Найбільш відомими стали Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Стенфордський університети.

У 30-ті рр. зазнала змін і система освіти Франції. Там запровадили безкоштовне навчання в державних школах. Обов’язковим стало навчання дітей до 14 років.

Французькі університети стали визнаними світовими центрами освіти. Світової слави зажив, зокрема, університет Сорбонна у Парижі.

Найґрунтовніші зміни відбулись у системі освіти СРСР у 20-30-ті роки. Вдалося в основному подолати неписьменність населення. Було запроваджено загальну початкову, а згодом і середню освіти. У 1933 р. відновлено університети.

Крім зазначених країн, високого рівня освіта досягла в Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Швеції та ін.

Попри такі якісні позитивні зрушення у системі освіти провідних країн світу, для більшості людей на землі вона залишалася недоступною. Особливо в колоніальних і залежних територіях.

2. Розвиток науки

20-30-ті рр. були переломними для розвитку низки наук. Колосальний крок уперед у своєму розвитку зробила ядерна фізика: від створення данським фізиком Нільсом Бором моделі атома до практичного здійснення Енріко Фермі у США в 1942 р. ядерної реакції. Перші реактори було збудовано у США та в СРСР. У роки війни виготовили атомну бомбу, яку американці використали проти Японії у 1945 р.

Того ж року було створено перший комп’ютер — електронно-обчислювальну машину (ЕОМ). Основні принципи її функціонування розробив Дж. фон Нейман. Зараз ЕОМ та інша електронна техніка стали невід’ємною складовою нашого життя.

Перша світова війна дала поштовх розвиткові хімії.

Терміново створювалося виробництво отруйних газів і протигазів, розширювався випуск вибухових речовин, у Німеччині йшли пошуки штучних замінників недоступних природних продуктів. У 30-х рр. в СРСР і Німеччині синтезували каучук, у США — новий вид штучного волокна, всесвітньо відомий капрон.

Енріко Фермі

У біології інтенсивно розвивалися дослідження в галузі генетики. Важливий внесок у цю справу зробили американець Т.-Х. Морган і радянський учений М. Вавилов.

Значні зрушення сталися в економічній науці. Вони були викликані зростаючим державним регулюванням економіки. Для його обґрунтування виникла потреба переосмислити класичну політичну економію, яка розглядала ринкову економіку як своєрідну саморегульовану систему, що виключає будь-який зовнішній вплив. Докази некоректності такого уявлення та необхідність для підтримки ринкової рівноваги державного регулювання економіки сформулював англійський економіст Дж. Кейнс 1936 р. На підставі його праць почав розвиватися новий напрямок в економічній науці — кейнсіанство.

Значні досягнення були і в інших галузях як гуманітарних, так і природничих наук. Важливим у розвитку науки було те, що вона все тісніше почала співпрацювати з промисловістю, а нові наукові й технічні досягнення стали важливим рушієм у постійному поліпшенні життя людей.

Щоб увічнити своє ім’я в пам’яті людства, шведський хімік і підприємець Альфред Нобель (1833-1896) заповів більшу частину власної спадщини благодійному фондові. Нобелівську премію щорічно присуджують Шведська королівська академія наук та інші авторитетні установи Швеції, починаючи з 1901 р. Премії в царині фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури, економіки вручають у Стокгольмі, премію миру — в Осло 10 грудня, в день смерті А. Нобеля. На церемонію вручення запрошуються лауреат із сім’єю. Унікальність нагороди визначається тим, що вона від початку має міжнародний характер. Нобелівський фонд — це незалежна, неурядова організація. Механізм відбору лауреатів суворий, але ефективний. Досить високою є грошова винагорода. В різні роки її сума коливалася від 30 до 200 тис. доларів.

У міжвоєнний період лауретами Нобелівської премії були такі вчені, як Макс Планк (за відкриття квантів енергії), Альберт Ейнштейн (за теорію відносності), Нільс Бор (за заслуги в дослідженні будови атомів та їхнього випромінювання), Енріко Фермі (за доведення існування нових радіоактивних елементів і відкриття ядерних реакцій), Ірвінг Ленгмюр (за відкриття й дослідження у хімії поверхневих явищ), Петер Дебай (за внесок у дослідження молекулярної будови речовин), Ірен Жоліо-Кюрі та Фредерік Жоліо-Кюрі (за синтез нових радіоактивних елементів) тощо.

Альберт Ейнштейн

3. Зміни у транспортній галузі

У першій половині XX ст. транспорт зазнав стрімких змін. Найбільш старий вид наземного транспорту — залізничний — швидко вдосконалювався: зростала швидкість і вантажоперевезення, на зміну паровозам поступово приходили тепловози й локомотиви на електричній тязі. Залізниця електрифіковувалася.

У 20-30-ті роки швидкими темпами розвивається новий вид транспорту — авіація. До Першої світової війни вона була різновидом спорту й цікавим видовищем, а у роки війни продемонструвала широкі можливості не тільки воєнного застосування. Після війни авіація активно застосовується у перевезенні пошти, термінових вантажів, у пошукових заходах, а згодом і в перевезенні пасажирів, її розвиток дав можливість виконувати польоти на далекі відстані зі значним навантаженням. У 1927 р. американець Чарльз Ліндберг здійснив перший трансатлантичний переліт за 33 години. Через десять років радянські льотчики В. Чкалов, Г. Байдуков, О. Беляков здійснили безпосадковий переліт Москва — Північний полюс — Портленд (США). Створюються перші авіакомпанії.

Наприкінці 30-х років авіаконструктори провідних держав світу (США, Англії, Німеччини, СРСР та ін.) у гонитві за швидкістю активно займаються розробкою реактивних двигунів і ракетної техніки. Не полишає людство і надій досягти космічних висот. Розробляються теорії космічних польотів. На жаль, протягом тривалого часу маловідомими на Батьківщині були розробки у галузі ракетобудування українського вченого-винахідника Юрія Кондратюка (Шаргея). Його праця «Завоювання міжпланетних просторів» (1929 р.), перекладена англійською мовою на замовлення американського космічного агентства, використовувалася для підготовки польоту космічного корабля на Місяць (60-ті роки XX ст.).

Поява авіації була не єдиною зміною на транспорті. Автомобіль серйозно потіснив залізниці. Разом із розвитком автомобільного транспорту почалося створення мережі доріг із твердим покриттям. Наприкінці 30-х років у Німеччині стартувало будівництво автобанів. Швидкому збільшенню випуску автомобілів сприяло запровадження Г. Фордом конвеєра, що зумовило вдосконалення й розширення виробництва та перетворило автомашину на зручний засіб пересування.

Чарльз Ліндберг

4. Розвиток воєнної техніки і науки

Усі найновіші досягнення в техніці й технології перш за все впроваджувалися у розвиток військової техніки. Перша світова війна показала, що майбутнє за новими видами зброї: танками, літаками, підводними човнами, авіаносцями тощо. Тому, незважаючи на пацифістські настрої, відбувається стрімке оснащення армій новими зразками зброї, розробляється нова тактика і стратегія їхнього використання. Армії моторизуються, їхня зброя стає більш смертоноснішою.

Масове виробництво бомбардувальників у Німеччині

Розвиток військової авіації наводить на думку деяких військових теоретиків, що у майбутній війні вона відіграватиме вирішальну роль. Армади бомбардувальників будуть знищувати міста і промисловий потенціал ворога, наганяти страх на населення і підривати його волю до опору. Інші віддавали перевагу танкам, які, взаємодіючи з іншими родами військ, завдаватимуть вирішального удару ворогові, просуваючись його територією.

5. Зміни у побуті. Нова якість життя

У перші десятиліття XX ст. з’явилася велика кількість винаходів, які полегшували працю і змінювали побут людей. У провідних державах почали з’являтися у продажу такі звичні нам тепер речі, як холодильники, пральні машини, електрочайники, електропраски, фени, радіоприймачі та телевізори.

Перші радіомовні передачі проводили у США в 1919-1920 рр., в Англії та Франції — 1922 р. В Україні радіомовлення почалося 1924 р. у Харкові.

Ідею послідовної передачі елементів зображення, яка базувалася на інерційності зору людини, вперше висловили незалежно один від одного Н. Санлек (Франція) та А. ді Пайва (Португалія). Практичне впровадження телебачення почалося з чорно-білих передач, проведених 1925 р. Бердом в Англії та Дженкінсом у США. В Україні перший телепередавач почав діяти в Києві у 1938 р.

Важливим для змін у побуті стало винайдення пластмаси (1910 р.), поліетилену (1933 р.), капрону. Істотні винаходи були зроблені й в медицині. Людство отримало нові ліки і вакцини, зокрема інсулін (1922 р.), пеніцилін (1928 р.). Крім того, медицина стала доступнішою для широких верств населення.

Найважливіші науково-технічні досягнення у міжвоєнний період

1919 р.

експериментальне підтвердження теорії відносності Ейнштейна.

1922 р.

в Канаді Ф. Бентінг і Дж. Чедвіг виділяють інсулін і починають робити ін’єкції хворим на діабет.

1924 р.

вдалий експеримент із розщеплення атома.

1926 р.

встановлено телефонний зв’язок між Лондоном і Нью-Йорком на основі розвитку радіотехніки.

1927 р., 20-21 травня

перший безпосадковий переліт через Атлантичний океан американського льотчика Ч. Ліндберга.

1928 р.

в Англії А. Флемінг винайшов пеніцилін.

1929 р.

навколосвітня подорож німецького дирижабля «Граф Цеппелін».

1932 р.

початок промислового виробництва в СРСР синтетичного каучуку.

1933 р.

в Німеччині Е. Руска конструює перший електронний мікроскоп.

1934 р.

відкриття подружжям Кюрі штучної радіоактивності.

1937 р., 18-20 червня

переліт на літаку через Північний полюс з СРСР до США (льотчики В. Чкалов, Г. Байдуков, О. Беляков).

1938 р.

відкриття П. Капіцою надтекучості рідкого гелію.

1938 р.

американець Ч. Карлсон винайшов «сухий метод отримання зображення» (по-грецьки — ксерокс). У 1946 р. був створений перший комерційний варіант копіювальної машини.

1939 р, 14 вересня

політ першого вертольота, спроектованого І. Сікорським.

1939 р.

політ першого реактивного літака, який досягнув швидкості 774 км/год (Німеччина).

1939 р.

створення англійськими вченими радіолокаційної станції (РЛС).

Запитання і завдання:

1. Як змінилася роль освіти після Першої світової війни? 2. Охарактеризуйте наукові досягнення 20-30-х рр. 3. У яких галузях науки сталися найбільш радикальні зміни і чому? 4. Які зміни відбулись у транспорті? 5. Як зміни у техніці відбились на побуті і якості життя людей провідних держав світу? 6. На основі додаткових джерел складіть розповідь про одного з лауреатів Нобелівської премії.