Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 42. Світ після Другої світової війни

1. Створення Організації Об’єднаних Націй (ООН)

Упродовж Другої світової війни постало питання про утворення міжнародної організації, яка б перебрала на себе функції збанкрутілої Ліги Націй.

Восени 1944 р. на конференції у Вашингтоні в маєтку Думбартон-Окс представники СРСР, США, Англії та Китаю підготували пропозицію про створення ООН і обговорили основні положення Статуту ООН.

На Ялтинській конференції в лютому 1945 р. США, СРСР та Англія ухвалили рішення про скликання установчої конференції ООН 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско. Її учасниками могли бути всі держави, які оголосили війну Німеччині та Японії до 1 березня 1945 р. Право стати членами ООН отримали Українська РСР і Білоруська РСР.

Конференція в Сан-Франциско проходила з 25 квітня по 26 червня 1945 р.

У ній взяли участь близько 300 делегатів від 46 країн світу. При обговоренні Статуту ООН виникло дві проблеми: щодо прийняття рішень в Раді Безпеки та питання опіки над колоніями і залежними територіями. Стосовно першої із них прийняли радянську пропозицію, згідно з якою рішення Ради Безпеки (СРСР, США, Англія, Франція, Китай) ухвалюються одноголосно. Ці країни одержали право «вето». Завдяки цьому виключалась можливість використання авторитету міжнародної організації для виправдання дій, які суперечать принципам Статуту ООН. Щодо другої проблеми вирішено, що система опіки повинна сприяти розвитку народів залежних територій «в напрямку до самоуправління або незалежності».

У прийнятому на конференції Статуті ООН зазначалось, що метою нової організації є підтримання міжнародного миру й безпеки колективними заходами, розвиток дружніх відносин між країнами, здійснення міжнародного співробітництва при розв’язанні проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. ООН не мала права втручатись у внутрішні справи, крім випадків, коли таке втручання необхідне для підтримання миру.

Утворення ООН, 1945 р.

Офіційною датою створення ООН вважається 24 жовтня 1945 р., коли було затверджено Статут ООН.

Вищим органом ООН визначено Генеральну Асамблею, яка збирається на свої сесії один раз на рік. До її обов’язків входить затвердження бюджету організації, прийняття нових членів, обрання непостійних членів Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради, Ради з питань опіки, Міжнародного суду, Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем ООН.

Вищим органом була визначена також і Рада Безпеки, яка на той час складалася з 11 членів (тепер 15, з них 10 непостійних, які обираються на два роки, і 5 постійних). Рада Безпеки за Статутом є постійно діючим органом, на який покладаються обов’язки із підтримання миру. Для реалізації своїх повноважень РБ має право накладати на агресора санкції, вводити блокаду і застосовувати проти нього силу.

Основні структури ООН

Генеральні секретарі ООН

Т.Х. Лі (Норвегія)

1945-1953 рр.

Д. Гамаршельд (Швеція)

1953-1961 рр.

С. У Тан (Бірма)

1961-1971 рр.

К. Вальгайм (Австрія)

1972-1981 рр.

X. Перес де Куельяр (Перу)

1982-1991 рр.

Б. Бутрос Галі (Єгипет)

1991-1996 рр.

К. Атта Аннан (Гана)

1997-2006 рр.

П. Гі Мун (Республіка Корея)

2007-2016 рр.

А. Гутерреш (Португалія)

2017-

Під егідою ООН було створено різні спеціалізовані організації: ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), МОП (Міжнародна організація праці), ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація), ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) тощо.

Нині налічується близько 190 членів ООН. Генеральна Асамблея ООН розпочала свою діяльність у 1946 р. На першій сесії були обрані непостійні члени РБ, призначено першого Генерального секретаря ООН (ним став Трюгве Лі), створено Комісію із атомної енергії.

У 1948 р. ООН ухвалила Декларацію прав людини та Пакт про громадянські й політичні права, в яких усі країни закликались до встановлення в їхній політиці пріоритету інтересів особи над класовими чи національними.

2. Нюрнберзький та Токійський судові процеси

За рішенням Потсдамської конференції утворювався Міжнародний військовий трибунал, який мав засудити воєнних злочинців і злочини, скоєні ними. З 20 листопада 1945 р. до 1 жовтня 1946 р. тривав Нюрнберзький судовий процес над групою головних німецьких воєнних злочинців. Міжнародний військовий трибунал визнав підсудних винними у здійсненні підготовки і веденні агресивних воєн проти миролюбних країн, у порушенні міжнародних договорів та угод, у здійсненні спланованих воєнних злочинів, що проводилися з особливою жорстокістю, у злочинах проти людства (знищенні народів за расовими та національними ознаками). Герінгу, Ріббентропу, Кейтелю, Кальтенбруннеру, Розенбергу, Франку та іншим злочинцям (всього 12 осіб) було винесено смертний вирок, деяким (Гесс, Функ) — довічне ув’язнення. Трибунал оголосив злочинним керівний склад нацистської партії, СС, СД, гестапо. Нюрнберзький процес — перший в історії міжнародний суд над групою осіб, які заволоділи державою і перетворили її на знаряддя страшних злочинів. Уперше в юридичній практиці були засуджені державні діячі, відповідальні за агресію і військові злочини, злочини проти людства і людяності. Це було початком процесу очищення Європи від фашизму (нацизму).

Нюрнберзький процес

Над головними японськими воєнними злочинцями з 3 травня 1946 р. по 12 листопада 1948 р. у Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу проходив Токійський судовий процес. За участь у підготовці та розв’язанні агресивної війни, за здійснення масового знищення мирного населення в окупованих країнах і полонених та інші злочини семи найбільшим злочинцям оголосили смертний вирок, 16 — довічне ув’язнення. Серед страчених були колишні прем’єр-міністр Японії, військовий міністр, представники вищого генералітету.

3. Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини

Для підготування мирних угод з Німеччиною, Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією створили Раду міністрів закордонних справ. Для погодження питань, пов’язаних з мирними договорами, з 29 липня по 15 жовтня 1946 р. в Парижі відбулась мирна конференція за участю 21 держави. Під час її проведення нерідко виникали конфлікти між прихильниками СРСР та західних держав. Між Болгарією та Грецією, а також між Югославією та Італією загострились територіальні питання.

Після завершення роботи конференції на засіданнях Ради міністрів закордонних справ найбільш гострі проблеми мирних договорів були вирішені через взаємні поступки і компроміси. 10 лютого 1947 р. у Парижі було укладено мирні договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною та Румунією, а їхні умови передбачали переважно повернення у довоєнні кордони, проведення демілітаризації, денацифікації, демократизації, декартелізації.

Італія відмовлялася від усіх своїх колоній, знищувала військові укріплення на кордонах, обмежувала чисельність збройних сил, а також сплачувала СРСР репарації в розмірі 100 млн доларів. Фінляндія передавала СРСР на півночі область Петсамо (Печенга), а також в оренду на 50 років військово-морську базу Порккала-Удд у Фінській затоці. Румунія, Фінляндія сплачували СРСР по 300 млн доларів репарацій у вигляді поставок товарів, Угорщина— 200 млн доларів. Передбачалось виведення окупаційних військ з території цих держав, крім Угорщини та Румунії, де залишались радянські гарнізони.

Мирні угоди із союзниками Німеччини після Другої світової війни суттєво відрізнялися тим, що вони не були принизливими для переможених держав, як це було після Першої світової війни.

Мирні договори з Німеччиною та Японією не були розроблені на той час, і їхнє вирішення відклали. Мирний договір з Японією був підписаний в 1951 р., а з Німеччиною питання щодо цього остаточно вирішили в 1990 р.

Тимчасово в Німеччині, Австрії, Японії, Кореї вводились окупаційні режими країн-переможців. Так, Німеччина, Австрія, міста Берлін і Відень були поділені на чотири окупаційні зони — Англії, США, СРСР та Франції. Метою окупації Німеччини проголошувалось відродження єдиної країни, від якої ніколи б не було загрози війни. Проте реалізувати цю мету у повоєнні роки не вдалося. «Холодна війна», що розпочалась, призвела до утворення у 1949 р. двох німецьких держав: Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) і Німецької Демократичної Республіки (НДР). Окупація Японії здійснювалась з метою створення таких політичних й економічних структур, що забезпечували б розвиток країни по демократичному напрямку та перетворили б її у миролюбну державу.

Запитання і завдання:

1. Коли і з якою метою було створено ООН? 2. Який механізм діяльності ООН? Що таке Рада Безпеки, які її функції? 3. З якою метою було проведено Нюрнберзький і Токійський судові процеси? 4. Заповніть таблицю: Мирні договори із союзниками Німеччини.

Питання для порівняння

Фінляндія

Італія

Румунія

Угорщина

Болгарія

5. З’ясуйте загальні підсумки Другої світової війни

Запам’ятайте дати:

25 квітня — 26 червня 1945 р. — установча конференція ООН у Сан-Франциско.

24 жовтня 1945 р. — офіційна дата створення ООН. Затвердження Статуту організації.

29 липня — 15 жовтня 1946 р. — Паризька мирна конференція.

10 лютого 1947 р. — підписання мирних договорів із союзниками Німеччини (Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією).

Практичне заняття

Друга світова в об'єктиві кінокамери

Узагальнення за розділом VII «Друга світова війна»