Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 15. СРСР у 1930-х рр.

1. Індустріалізація в СРСР

Відбудова господарства, зруйнованого за роки Першої світової та громадянської воєн, поставила перед більшовиками питання про подальший розвиток країни. Всім було зрозуміло, що держава потребує модернізації, яка вивела б її з економічної відсталості. Питання полягало в тому, як це здійснити.

Складові радянської «модернізації»

На XIV з’їзді ВКП(б) у грудні 1925 р. схвалили стратегію прискореного розвитку промисловості, здійснення імпортозамінної індустріалізації.

Основою дискусії, що розгорілася в партійному керівництві, було питання про темпи й масштаби промислового будівництва в СРСР. Вирішальним у цьому став ідеологічний чинник і зростаючий культ особи Сталіна. У зв’язку з цим у партійному керівництві були дві основні позиції:

• О. Риков, голова Раднаркому, виступав за збалансований розвиток сільського господарства і промисловості;

• Л. Троцький вимагав здійснення над індустріалізації (високі темпи розвитку промисловості в найкоротші строки).

Документи розповідають

З резолюції XIV з’їзду ВКП (б). 23 грудня 1925 р.

...Вести економічне будівництво під таким кутом зору, щоб СРСР із країни, що ввозить машини та обладнання, перетворився на країну, що виробляє машини та обладнання, аби таким чином СРСР в умовах капіталістичного оточення не міг перетворитися на економічний придаток капіталістичного світового господарства, а був самостійною економічною організацією...

...поставити завдання повного забезпечення перемоги соціалістичних господарських форм над приватним капіталом, зміцнення монополії зовнішньої торгівлі, зростання соціалістичної держпромисловості та залучення під її керівництво і за допомогою кооперації дедалі більшої маси селянських господарств у русло соціалістичного будівництва...

1. За текстом документа з’ясуйте мету індустріалізації в СРСР. 2. Які ще цілі індустріалізації ви можете назвати? 3. Чи було досягнуто цілей індустріалізації? Відповідь аргументуйте.

Більшість членів ЦК ВКП (б) підтримали Рикова, але з 1928 р. Сталін почав проводити політику надзвичайних заходів щодо селянства та прискорення темпів індустріалізації.

Перша п’ятирічка (1928/29-1932 рр.) виконувалась у складних економічних і політичних умовах. Завищення планових показників розвитку економіки спричинило диспропорції та призвело до зриву виконання завдань. Офіційна пропаганда вирішила не інформувати радянських громадян про такий провал і, повторюючи слова з промов Сталіна, твердила про дострокове виконання завдань першої п’ятирічки за 4 роки і 3 місяці. Реальні темпи зростання становили близько 16%.

Для реалізації таких грандіозних зрушень потребувалося значних ресурсів. Основними джерелами індустріалізації були: використання доходів державного сектору економіки; націоналізація промисловості; збільшення прямих і непрямих податків; використання трудового ентузіазму трудящих і дармової праці політичних в’язнів; примусова колективізація сільського господарства та інше.

Пропагандистський плакат за індустріалізацію

«Надіндустріалізація» призвела до падіння продуктивності праці, зменшення кількості споживчих товарів, посилення грошової емісії (червінець перестав бути конвертованим), інфляції, погіршення матеріального становища народу та, як наслідок, — запровадження карткової системи і падіння життєвого рівня населення.

У другій п’ятирічці (1933-1937 рр.) сталінське керівництво перейшло до більш-менш збалансованої політики щодо темпів економічного розвитку господарства країни. І хоча результатом розвитку її економіки стало виконання планових завдань по 10 показниках, в цілому ж завдань п’ятирічного розвитку, попри офіційні заяви, теж не було виконано.

З одного боку, СРСР із країни, що ввозила машини, перетворився на країну, що почала самостійно забезпечувати себе машинами і обладнанням. В економіці створили нові галузі: літакобудування, автомобілебудування, хімічну промисловість, сільськогосподарське машинобудування, енергетичну промисловість та ін., а за обсягами промислового виробництва радянська країна вийшла на друге місце у світі. СРСР перетворився з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну країну. З іншого боку, ціна індустріалізації виявилась занадто високою: в СРСР було підірвано сільськогосподарське виробництво, скоротився випуск товарів у легкій і переробній галузях промисловості у комплексі з різким зниженням їхньої якості, відбулася ізоляція радянської економіки від світової, відбулося загальне одержавлення засобів виробництва, посилилася централізація в управлінні економікою, утвердилися командно-адміністративні методи. Найнегативніший аспект індустріалізації — її проведення не було спрямоване на піднесення життєвого рівня населення. Інтереси й потреби людини цілковито ігнорувалися.

2. Колективізація в СРСР

Одним із джерел індустріалізації була колективізація, яка заразом мала забезпечити контроль з боку ВКП (б) над селянством і придушити будь-які спроби селянських виступів. Було взято курс на проведення суцільної колективізації. Вона почала здійснюватись уже в 1929 р., названому «роком великого перелому».

У відповідь на заходи влади селяни почали масовий забій худоби, аби тільки вона не потрапила до колгоспу. Було багато повідомлень про підпали, терористичні акти, масові селянські виступи.

2 березня 1930 р. у «Правді» з’явилася стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів», в якій зазначалися серйозні помилки на селі, а саме: порушення принципу добровільності вступу до колгоспів, відмова від урахування різноманітності умов у різних регіонах.

Агітація за вступ у колгосп

Стаття й опублікована після неї постанова ЦК ВКП(б) були не чим іншим, як тактичним кроком сталінського керівництва, спрямованим на заспокоєння громадської думки. Селянство сприйняло нові настанови як сигнал до виходу з колгоспів. До червня 1930 р., порівнюючи з березнем, рівень колективізації впав із 58 до 24%. Але після XVI з’їзду ВКП(б) почалася її нова хвиля.

Селян-одноосібників обкладали непосильними податками. Головним методом проведення колективізації (колгоспного будівництва на селі) став терор проти селянства.

З осені 1929 р. радянська влада розпочала активний наступ проти «куркульських» господарств. Вона встановила підвищений зерноподаток, заборону оренди землі та вступу до колгоспів. У грудні 1929 р. розпочався відкритий терор.

Поступово політика «розкуркулення» перетворилася на засіб боротьби проти всіх селянських господарств, які чинили опір колективізації. Вона поширилася на господарства середняків, навіть на бідняків. Усього «розкуркулили» до 15% селянських господарств, а адміністративно вислали 20% селянства.

У 1932 р. набрав чинності закон про охорону соціалістичної власності на селі, прозваний у народі законом «про 5 колосків». Згідно із ним найменша крадіжка каралася розстрілом або 10 роками таборів.

Колективізація призвела до повної дезорганізації сільськогосподарського виробництва. Збір зернових упав до рівня 1921 р. Поголів’я великої рогатої худоби скоротилося вдвічі, свиней — у 2,2 раза. Порушився баланс у розвитку сільського господарства і промисловості, що призвело до хронічного відставання аграрного сектору. Було фізично знищено найбільш кваліфіковану частину сільськогосподарських працівників. Голодомор 1932-1933 рр. у зернових районах тільки в Україні, за оцінками деяких спеціалістів, забрав життя понад 4 млн осіб. У Казахстані голод спричинив смерть 2 млн.

3. Суспільно-політична ситуація. Масові репресії

Завершення громадянської війни не зупинило терору, який був частиною державної політики (конституції 1918 і 1924 рр. проголошували «диктатуру пролетаріату»).

Наприкінці 20 — у першій половині 30-х рр. репресії було спрямовано здебільшого проти «класово ворожих» верств суспільства: «буржуазних спеціалістів», «непманів», «куркулів». Найбільш гучними процесами того періоду були «Шахтинська справа» (1928 р.), процес «Трудової селянської партії» (1929 р.), «Промпартії» (1930 р.), процеси над антипартійними групами.

Поряд Із репресіями, вдосконалювалася система тотального контролю над суспільством. Підростаюче покоління через комсомольську й піонерську організації виховувалось у дусі ненависті до «ворогів народу», необхідності непримиренної боротьби зі «шпигунами», «шкідниками» на виробництві, «куркулями», заохочувалися навіть доноси на батьків.

«Трійка»

У містах 1924 р. ввели паспортну систему. Було прийнято закон, згідно з яким робітника за найменшу провину звільняли з роботи, залишаючи без картки споживача, з подальшим виселенням його сім’ї з квартири.

З 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів, об’єднаних у систему ГУТАБу (ГУЛАГу) («Главное управление лагерей»). Кількість ув’язнених у цих таборах за 10 років зросла до 4 млн. Від середини 30-х рр. репресії набули масового характеру і досягай апогею в 1937-1938 рр.

Приводом до їх посилення у партії та країні стали події 1934 р., коли на XVII з’їзді ВКП(б) група делегатів спробувала замінити Сталіна на посаді генерального секретаря ЦК іншим лідером. Ним би міг стати секретар Ленінградського обкому ВКП(б) С. Кіров. На з’їзді Сталін і його оточення (головно Каганович) сфальсифікували підсумки таємного голосування. Наприкінці 1934 р. сталося політичне вбивство С. Кірова. Це стало поштовхом до масових репресій, зміцнення тоталітарного режиму. Тільки в 1937-1938 рр. репресували до 10 млн осіб, із яких 2-3 млн знищили фізично.

Для спрощення системи винесення вироків створювалися позасудові органи — «трійки». Розгляд справ був досить формальним, а виправдовувальних рішень майже не ухвалювали.

Масові репресії 30-х рр. знекровили інтелектуальну силу радянського суспільства в політиці, армії, науці. Це — один із найбільших злочинів сталінського тоталітарного режиму проти власного народу.

Опір режиму існував, але не мав масового характеру. Це були поодинокі виступи тих, хто не змирився. Всі ці акти непокори жорстоко придушувалися. Прийняття нової, «сталінської конституції» 5 грудня 1936 р. не змінило сутності тоталітарної системи в СРСР, хоча було формально проголошено демократичні права й свободи.

Запитання і завдання:

1. З якою метою проводилась індустріалізація в СРСР? 2. Визначте позитивні й негативні підсумки індустріалізації в СРСР. Якими методами вона проводилась? 3. З’ясуйте мету проведення колективізації в СРСР. Якими методами проводилася колективізація? 4. Охарактеризуйте основні наслідки колективізації. 5. Що сприяло встановленню режиму одноосібної влади в СРСР? 6. Яка мета масових репресій? До яких наслідків призвели масові репресії в СРСР? 7. Поміркуйте, у чому виявлялися суперечності суспільно-політичного розвитку радянського суспільства у 20-30-х рр ?

Запам’ятайте дати:

1925 р. — рішення XIV з’їзду ВКП(б) про індустріалізацію.

1927 р. — рішення XV з’їзду ВКП(б) про колективізацію.

1929 р. — початок суцільної колективізації. «Рік великого перелому».

1932-1933 рр. — Голодомор в Україні.

5 грудня 1936 р. — прийняття другої конституції СРСР («Сталінська конституція»).