Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Полянський - Нова програма

§ 23. Завершальний етап Другої світової війни. Розгром держав «Осі»

1. Відкриття Другого фронту в Європі

Питання про відкриття союзниками СРСР Другого фронту в Європі було чи не головним на всіх етапах переговорів між СРСР, США та Великою Британією.

У листопаді 1943 р. в іранській столиці Тегерані відбулася конференція за участю «Великої трійки». На ній обговорювалася військова стратегія на завершальному етапі війни та облаштування післявоєнної Європи. Одним з основних для Й. Сталіна питань було питання про дату висадки англо-американських військ у Європі, що послабило б тиск Німеччини на радянсько-німецькому фронті.

Відтоді, як СРСР у ході війни став членом антигітлерівської коаліції, Й. Сталін наполягав на відкритті Другого фронту. В. Черчілль і Ф. Д. Рузвельт пояснювали зволікання тим, що будь-яка спроба висадити війська в Західній Європі без належної підготовки може призвести до зайвих втрат. До радянської перемоги під Сталінградом у січні 1943 р. Й. Сталін побоювався, що СРСР не зуміє самостійно стримати Німеччину. Після Сталінграда й Курська відкриття Другого фронту набуло також політичного значення. Він боявся, що британський прем’єр та американський президент можуть підписати сепаратну мирну угоду з Німеччиною.

У Тегерані Й. Сталін нагадав В. Черчіллю та Ф. Д. Рузвельту про їхню обіцянку висадити десант у 1942 р. Потім союзники відклали висадку військ у Франції до весни 1943 р., однак і цей термін було порушено. Після дискусії учасники конференції домовилися про відкриття Другого фронту навесні 1944 р. Й. Сталін пообіцяв, що майже одночасно з висадкою військ у Франції Червона армія розпочне наступ на радянсько-німецькому фронті. Відповідальним за висадку військ в Нормандії з подальшим наступом на південь Франції (операція «Оверлорд») було призначено генерала Д. Ейзенгауера. Союзники мали захопити п’ять плацдармів і прорвати «Атлантичний вал» - потужні берегові укріплення, розміщені від Данії до Іспанії через територію Франції. Операція потребувала ґрунтовної підготовки. У першій половині 1944 р. на півдні Англії був організований величезний військовий табір, у якому тренувалися війська союзників. Зону майбутньої висадки військ контролювали 50 німецьких дивізій під командуванням Е. Роммеля. Уторгненню передували масовані повітряні бомбардування німецьких позицій, унаслідок яких було знищено майже всі мости через р. Сену.

• Другий фронт — воєнні дії США, Великої Британії та їхніх союзників проти Німеччини в Західній Європі в 1944-1945 рр. До червня 1944 р. США воювали переважно на Тихому океані проти Японії, а Велика Британія — в Африці й Азії.

• «Велика трійка» — так називали керівників трьох провідних країн антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни: Ф. Д. Рузвельта (США), В. Черчілля (Велика Британія) та Й. Сталіна (СРСР).

Морський десант в Нормандії (Південна Франція). Фото. 6 червня 1944 р.

На світанку 6 червня 1944 р. за несприятливої погоди понад 4 тис. бойових і транспортних кораблів подолали Ла-Манш. їх прикривали з повітря сотні літаків. На узбережжі Нормандії на відстані 30 км від гирла р. Сени та Шербурського півострова висадилися 15,6 тис. бійців, а також 23 тис. американських і британських парашутистів.

Німці, які очікували нападу в районі Кале, були захоплені зненацька. Незважаючи на ефект раптовості, німці чинили впертий опір. У перший день боїв союзники втратили майже 5 тис. солдатів.

• Ознайомтеся з уривками з листування В. Черчілля та Й. Сталіна. Порівняйте викладену в них інформацію з рішеннями Тегеранської конференції. Чи дотримувалися керівники Великої Британії та СРСР узятих на себе зобов’язань?

«Початок був добрий. Міни, перешкоди й берегові батареї значною мірою подолано. Повітряні десанти були успішними й масштабними. Висадка піхоти розгортається швидко, багато танків і самохідних гармат уже на березі».

Вінстон Черчілль, 6 червня 1944 р.

«Ваше повідомлення про успішний початок операції “Оверлорд” отримав. ...Літній наступ радянських військ, організований згідно з домовленістю на Тегеранській конференції, розпочнеться в середині червня... Наприкінці червня й упродовж липня наступальні операції перетворяться на загальний наступ радянських військ».

Йосиф Сталін, 6 червня 1944 р. (Переписка Председателя Совета Министров СССР с президентами США и премьер-министрами Великобритании во время Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. — М.,1989. — Т. 1. — С. 260)

У ніч на 13 червня проти Британії було застосовано розрекламовану нову німецьку зброю — ракети «фау-1». Проте ні ця «зброя відплати», ні відчайдушний опір уже не могли виправити ситуацію. Протягом наступних кількох днів у Нормандії з моря й повітря висадилося понад 156 тис. солдатів, що остаточно схилило шальки терезів на сторону союзників. Наступним етапом став наступ союзників на півдні Франції. Наприкінці липня американці прорвали німецьку оборону й спільно з британськими військами через місяць оточили й узяли в полон 50 тис. німецьких вояків.

2. Завершальний етап війни в Європі. Поразка Німеччини та її європейських союзників

На початок весни 1944 р. і Червона армія, і вермахт були виснажені боями. Проте військову перевагу мали радянські війська.

Перед Червоною армією стояло завдання повністю звільнити територію СРСР і вивести з війни європейських союзників Німеччини. Планували почергово розгромити німецькі армії на півдні, у Білорусі, у західній частині України, у Балтії та на Балканах. Перший удар був запланований у Білорусі, де тримала оборону група армій «Центр».

План наступу (операція «Багратіон») передбачав, що чотири радянські фронти обійдуть противника з флангів та оточать групу армій «Центр» (50 дивізій) у районі Мінська. Німці ж помилково чекали радянського наступу не в Білорусі, а в Україні.

Операція «Багратіон» розпочалася в день річниці нападу Німеччини на СРСР. У цій битві вермахт виявив стійкість, а Червона армія — велике бажання перемогти. Під Вітебськом і Бобруйськом в оточення потрапили два німецькі угруповання.

На північному напрямку в червні 1944 р. Червона армія розгорнула наступ у Балтії проти групи армій «Північ», проте він не досяг мети. Улітку Червона армія вдруге після «зимової» війни штурмувала «лінію Маннергейма». Після взяття Виборга й захоплення Карельського перешийка в середині вересня Фінляндія підписала перемир’я.

На заході в другій половині серпня 1 -й Білоруський фронт під командуванням Костянтина Рокоссовського вийшов до польського кордону. Операція «Багратіон» успішно завершилася. Завдяки перемогам Червоної армії в Білорусі, а союзників у Франції, на початку серпня Туреччина розірвала відносини з Німеччиною.

Наприкінці серпня 1944 р. Червона армія підійшла до Варшави, де майже місяць тривало повстання (понад 30 тис. повстанців), яке розпочала Армія Крайова за підтримки польського імміграційного уряду в Лондоні. Повстанці, протримавшись понад два місяці, на початку вересня склали зброю; загинуло 22 тис. поляків.

Одні історики вважають, що Червона армія не мала сил узяти Варшаву, інші наполягають, що Й. Сталін зупинив війська, щоб повстання було придушене німцями й у повоєнній Польщі до влади прийшов прорадянський уряд.

У цей же період Червона армія перейшла в наступ на півдні, що спричинило в Румунії політичну кризу: генерала Й. Антонеску було заарештовано, а Румунія оголосила Німеччині війну. На початку вересня відбулося повстання й у столиці Болгарії Софії, після чого Болгарія також перейшла на сторону антигітлерівської коаліції. Наступ на балканському напрямку мав не стільки військове, скільки політичне значення: Й. Сталін і В. Черчілль заочно змагалися за домінування на Балканах після війни.

Наприкінці вересня війська 2-го й 3-го Українських фронтів, Дунайської флотилії спільно з болгарськими військами та Народно-визвольною армією Югославії (НВАЮ) на чолі з Й. Броз Тіто розпочали Белградську стратегічну операцію. Вона тривала майже місяць і завершилася звільненням югославської столиці. До кінця року було звільнено Сербію, Чорногорію й Македонію, а на решті югославської території тривали бої НВАЮ з окупантами.

У серпні сталися важливі події й на Західному фронті: британсько-американські війська за підтримки французьких військ і партизанів, що підпорядковувалися Шарлю де Голлю, рухалися на Париж. У місті в середині серпня вибухнуло повстання, та французька бронетанкова дивізія з власної ініціативи вирушила на допомогу повстанцям. 25 серпня за участі американських піхотинців Париж було звільнено, і наступного дня ПІ. де Голль провів на Єлисейських полях парад переможців. Невдовзі було звільнено всю територію Франції.

Шарль де Голль (1890-1970) — французький державний та політичний діяч, генерал. Спочатку став відомий як фахівець з військової теорії. Після капітуляції Франції в 1940 р. переїхав до Великої Британії, звідки керував французьким рухом Опору. Ш. де Голль був для французів незаперечним авторитетом у боротьбі проти нацизму. У 1944 р. очолив тимчасовий уряд Франції.

На міжнародній конференції у м. Квебеку (Канада) у 1944 р. учасники антигітлерівської коаліції обговорили проблеми післявоєнної Німеччини, ухвалили спільні рішення щодо завершення війни з Японією та врегулювання територіальних питань у Південній Азії.

Після розгрому німецьких та угорських військ у ході Вісло-Одерської операції (середина січня — початок лютого 1945 р.) Угорщина підписала перемир’я з Об’єднаними Націями й оголосила Німеччині війну.

Війна наближалася до завершення і світові лідери, насамперед «Велика трійка», переймалися не тільки підготовкою вирішальних воєнних операцій, а й тим, яким буде світ після перемоги над нацизмом. Восени 1944 р. на міжнародній конференції у Вашингтоні союзники прийняли рішення створити Організацію Об’єднаних Націй (ООН) замість Ліги Націй. Було вирішено, що кожна країна-член ООН матиме один голос, законодавчим органом буде

Генеральна Асамблея, а виконавчим — Рада Безпеки. Постійними членами Ради Безпеки ставали Велика Британія, СРСР, США й Китай. ЦІ країни отримували право вето. Гостра дискусія розгорнулася щодо членства в ООН. Було вирішено обговорити це питання на наступній зустрічі «Великої трійки».

У лютому 1945 р. у Лівадійському палаці в Ялті відбулася Кримська (Ялтинська) конференція лідерів трьох держав антигітлерівської коаліції (СРСР, США, Великої Британії) за участю міністрів оборони й міністрів закордонних справ. Це була остання зустріч «Великої трійки» у повному складі — 12 квітня 1945 р. Ф. Д. Рузвельт помер.

В Черчілль, Ф. Д. Рузвельт, Й. Сталін (зліва направо). Фото. Ялта, 1945 р.

Воєнні дії в Європі (листопад 1942 р. — травень 1945 р.)

Основні рішення Ялтинської (Кримської) конференції

Створення Організації Об’єднаних Націй

• Й. Сталін погодився, що членами-засновниками ООН будуть, крім СРСР, також Україна й Білорусь як республіки, що найбільше постраждали під час війни.

• Постійні члени Ради Безпеки ООН отримали право вето з усіх питань, крім процедурних.

• Статут ООН домовились ухвалити на конференції в м. Сан-Франциско (США) (25 квітня 1945 р.).

Порядок та умови окупації Німеччини після її беззастережної капітуляції

• Збройні сили СРСР, США та Великої Британії відповідатимуть у своїх зонах окупації за денацифікацію, демілітаризацію й демократизацію (принцип трьох «д»). Франції запропонували також зону окупації, а також, участь у Міжсоюзницькій контрольній комісії.

• Німеччина зобов’язувалася максимально відшкодувати союзним державам завдані збитки (виплатити репарації).

Закінчення війни з Японією

• СРСР вступить у війну з Японією через 2-3 місяці після закінчення війни в Європі.

• Кордони й державний статус Монголії не змінюватимуться.

• СРСР передавали південну частину о. Сахалін; також він анексував Курильські острови.

• Військово-морську базу Порт-Артур передавали Радянському Союзу.

• Китайські Східну та Південну залізниці передавали в управління китайсько-радянської компанії.

• Японія втрачала острови й архіпелаги в Тихому океані, якими вона управляла на основі мандата Ліги Націй.

• США та СРСР домовилися визволити Корею від японської окупації та поділити її на дві зони: північну (радянську) і південну (американську).

«Польське питання»: визначення кордонів Польщі та реорганізація країни

• Східний кордон Польщі по «лінії Керзона» з незначними змінами на користь Польщі. Західноукраїнські й західнобілоруські землі залишалися в складі СРСР.

• Польща отримали від Німеччини територіальне відшкодування на заході й півночі.

• Створювався «уряд національної єдності» за участю представників польської еміграції.

Загальні питання

Конференція ухвалила Декларацію про визволену Європу, у якій союзники заявили про намір сприяти створенню в європейських країнах демократичних урядів завдяки вільним виборам.

• Проаналізуйте, як історики оцінюють наслідки Кримської конференції. Чому, на Вашу думку, існують такі розбіжності в оцінках? Якої думки з цієї проблеми дотримуєтеся Ви? Аргументуйте Вашу позицію.

«Кримська конференція ухвалила рішення історичного значення не тільки з військових питань, а й з питань повоєнного облаштування світу. ...Рішення Кримської конференції відповідали інтересам антигітлерівської коаліції».

(Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Крымская конференция руководителей трёх союзных держав — СССР, США и Великобритании (4-11 февраля 1945 г.): сб. документов — М., 1984. — С. 5)

«Ялтинська конференція насправді була останнім Мюнхеном XX століття, де західні демократії поступилися половиною Європи московському тоталітарному режиму, прирікши народи країн Центральної та Південно-Східної Європи на 50-літню кабалу в радянському ярмі».

Анатолій Трубайчук, український історик (Дипломатична історія Другої світової війни. — К., 2007. — С. 79)

«США необхідні були компроміси із СРСР... для забезпечення власних інтересів... Рішення ґрунтувалися на потребах великих держав у завершальний період війни, як їх розуміли головні учасники 60 років тому. У Ялті радянська військова сила розглядалася як загальний ресурс альянсу... Через шість місяців Червона армія стала швидше загрозою, ніж союзником».

Одд Арне Вестад, норвезький історик (Odd Arne Westad. The Yalta Conference and the emergence of the Cold War // Crossroards of European histories. Multiple outlooks on five key moments in the history of Europe. — Council of Europe Publishing, 2006. — P. 250)

6 червня 1944 p. — відкриття Другого фронту в Європі.

лютий 1945 р. — Ялтинська (Кримська) конференція «Великої трійки».

1. Поясніть історичні поняття «Другий фронт» і «Велика трійка».

2. Яке стратегічне й політичне значення мало відкриття Другого фронту в Європі? Відповідь проілюструйте історичними фактами про висадку союзних війську Нормандії.

3. Охарактеризуйте перебіг і результати операції «Багратіон», використовуючи історичну карту (с. 229).

4. Опишіть події Другої світової війни в Центральній та Південно-Східній Європі на завершальному етапі війни. Висвітлюючи це питання, використайте історичну карту (с. 229).

5. Охарактеризуйте основні рішення Кримської конференції «Великої трійки». Чому, на Вашу думку, рішення саме цієї конференції донині провокують серед істориків гострі дискусії?