Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Полянський - Нова програма

Узагальнення до розділу IV «Держави Центрально-Східної Європи»

Реорганізація Центрально-Східної Європи після Першої світової війни була важливою подією в історії міжвоєнної Європи. Збереження міжнаціонального миру вимагало від молодих державотворчих націй особливого такту в ставленні до народів, які не вибороли тоді права на власну державу.

У 1930-х роках у країнах Центральної та Південно-Східної Європи міцнішали авторитарні режими. Чехословаччина була єдиною країною в регіоні, яка в міжвоєнний період уникнула авторитаризму та диктатури. Відокремившись у 1918 р. від Угорщини, чехословацький уряд рішуче взявся за розв’язання економічних проблем, здійснив реформи та перерозподілив між селянами землю. Економічна депресія 1929-1932 рр. не тільки погіршила соціально-економічну ситуацію в ЧСР, а й посилила міжетнічне напруження. Це стосувалося насамперед понад 3 млн етнічних німців, більшість з яких мешкала в прикордонній Судетській області.

Польща, звільнившись від російського панування, обрала в 1922 р. демократичний уряд, але через соціальні та економічні труднощі польське суспільство співчутливо сприйняло переворот Ю. Пілсудського в 1926 р., наслідком якого стало запровадження режиму «санації». Конституція 1934 р. надала президенту надзвичайні повноваження. Однак після смерті Ю. Пілсудського в травні 1935 р. режим «санації» опинився під загрозою. Увесь період між двома світовими війнами Польща намагалася бути рівновіддаленою від Німеччини та Радянського Союзу. Однак зрештою рівновага порушилася, і Польща стала жертвою обох країн у Другій світовій війні.

Угорщина в міжвоєнні роки не відзначалася стабільністю. Після розпаду Габсбурзької імперії країна здобула незалежність, однак у 1919 р. ліберальний уряд був повалений угорськими комуністами. Проте комуністичний експеримент не був підтриманий угорцями і виявився недовговічним. Наприкінці 1930-х років в Угорщині було встановлено авторитарний режим.

Відтоді як у 1930 р. в Румунії Кароль II почав проводити з допомогою націоналістів політику воєнізації економіки, у країні посилилися позиції правих і націоналістичних партій. У вересні 1940 р. в Румунії було встановлено авторитарний режим Й. Антонеску.

На Балканах у різних країнах тимчасово зміцнилася королівська влада в монархіях або встановилися диктатури. У Болгарії 1923 р. в результаті державного перевороту був повалений режим партії Народного союзу, у 1925 р. відбулася невдала спроба комуністичного перевороту. Натомість військовий переворот 1934 р. не допустив фашизм у Болгарії. Роль болгарського царя в управлінні державою зросла, демократичні політичні партії змагалися на виборах до Національних зборів.

Авторитарні диктатури в країнах Центральної та Східної Європи підтримало населення. Це пояснювалося тим, що за диктатури згорталися болісні реформи й відновлювалися патріархальні моральні цінності. Народ проголошувався «надкласовою цінністю», влада підживлювала націоналізм. Проте ставити знак рівності між авторитарними режимами 30-х років XX ст. у країнах Центральної та Південно-Східної Європи і фашистською, нацистською чи комуністичною диктатурами немає підстав.