Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Полянський - Нова програма

Розділ І. Передумови Першої світової війни. Війна та революції

§ 1. Початок і розгортання Першої світової війни

• Чому наприкінці XIX ст. загострилися англо-німецькі й покращилися англо-франко-російські відносини?

• Чому виникли марокканська й балканська кризи? Чим вони загрожували міжнародним відносинам?

• Коли й за яких обставин утворилися військово-політичні блоки Троїстий союз та Антанта?

Другу третину XIX — перше десятиліття XX ст. часто називають «періодом “озброєного миру”». Наростання напруження між Троїстим союзом та Антантою супроводжувалося гонкою озброєнь. Особливо загострилося англо-німецьке морське суперництво.

1. Початок Великої війни

Причини погіршення міжнародних відносин полягали в протистоянні між провідними європейськими державами майже на всіх континентах, на морях та океанах. Індустріальна революція забезпечила їх достатнім військовим та економічним потенціалом для територіальної експансії.

На початку XX ст. найбільш заплутаною й нестабільною була міжнародна політика на Балканах. Виник навіть термін «балканський вузол». Новостворені незалежні національні держави не бажали бути пішаками в геополітичній грі провідних європейських держав і дедалі гучніше заявляли про свої інтереси на Балканах.

Сфери зіткнення інтересів основних призвідників Першої світової війни

Німеччина

• Прагнула стати військовим, економічним і політичним лідером на Європейському континенті як нова динамічна імперія;

• претендувала на рівні права в колоніальних володіннях Великої Британії, Франції, Бельгії, Голландії, Португалії; уключившись у боротьбу за колонії після 1871 р., активно завойовувала ринки;

• уважала російсько-французький союз таким, що прагнув підірвати її могутність.

• «Озброєний мир» — період між об’єднанням Німеччини після франко-прусської війни (1871) і початком Першої світової війни (1914), для якого характерні гонка озброєнь між Великою Британією, Францією, Росією, Німеччиною та Австро-Угорщиною, а також дипломатичні кризи, що посилили напруженість між країнами — членами Антанти й Троїстого союзу.

Австро-Угорщина

• Прагнула утримати захоплені нею в 1908 р. Боснію й Герцеговину;

• протидіяла Росії, що перебрала на себе повноваження захисника всіх слов'ян на Балканах, і Сербії, яка претендувала на роль об’єднавчого центру південних слов'ян імперії.

Франція

• Прагнула реваншу за поразку від Німеччини в 1870 р.;

• мала намір повернути Ельзас і Лотарингію, анексовані Німеччиною в результаті франко-прусської війни 1870 р.;

• зазнавала збитків від конкуренції німецьких товарів на своїх традиційних ринках збуту;

• остерігалася нової німецької агресії;

• прагнула будь-якою ціною зберегти свою колоніальну імперію, зокрема Північну Африку.

Росія

• Наполягала на ослабленні чи перегляді на свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли з метою вільного виходу російського флоту в Середземне море;

• розцінювала будівництво залізниці Берлін-Багдад (1898) як недружній акт Німеччини, зазіхання на її права в Азії згідно з російсько-британським договором 1907 р. про розподіл сфер впливу в регіоні;

• протидіяла австрійському й німецькому проникненню на Балкани;

• наполягала на винятковому праві протекторату над усіма слов’янськими народами; підтримувала на Балканах сербів і болгар, налаштованих проти Австрії й Туреччини.

Велика Британія

• Вела проти Німеччини неоголошену економічну й торговельну війну;

• проводила активні військово-морські приготування на випадок агресивних дій Німеччини;

• через потенційну загрозу Німеччини відмовилася від традиційної для країни політики «блискучої ізоляції» і створення антинімецького блоку держав;

• не вибачила Німеччині підтримку бурів в англо-бурській війні 1899 1902 рр.;

• не мала наміру пасивно споглядати за проникненням Німеччини в регіони, які вважала «своїми»: Східну й Південно-Західну Африку.

Сербія

• Прагнула утвердитися на Балканах як лідер слов’янських народів півострова;

• планувала утворити Югославію, уключивши до неї всіх слов’ян, які проживали на півдні Австро-Угорської імперії;

• неофіційно підтримувала на півострові націоналістичні організації, що боролися проти Австро-Угорщини.

Убивство ерцгерцога Франца Фердинанда. Ілюстрація з журналу. 1914 р.

Затримання поліцією Г. Принципа. Фото. 1914 р.

У червні 1914 р. центром світової уваги стало боснійське місто Сараєво. На той час Боснія була частиною Австро-Угорщини, проте сербська частина населення виступала за приєднання до сусідньої Сербії. 28 червня 1914 р. член сербо-хорватської націоналістичної групи Гаврило Принцип убив намісника австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину Софію. Сараевське вбивство стало формальним приводом для оголошення війни.

23 липня 1914 р. Австро-Угорщина пред’явила Сербії ультиматум і почала готуватися до війни. У конфлікт між двома державами відразу були втягнуті Німеччина й Росія, пов’язані з ними відповідними союзницькими договорами. Австро-Угорщину підтримувала Німеччина, а Росія розраховувала на допомогу Франції й Великої Британії. Отже, від самого початку стало зрозуміло, що війна, якщо вона розпочнеться, не обмежиться сербсько-австрійським фронтом.

• Проаналізуйте уривки з історичних документів. Як, на Вашу думку, ці документи характеризують поведінку окремих учасників міжнародної кризи у зв’язку із сараєвським убивством?

«Дипломатичний успіх, що закінчився б цілковитим приниженням Сербії, не мав би цінності. Тому треба висунути Сербії такі вимоги, які точно будуть відхилені, а потім вдатися до радикального розв’язання питання через військове втручання».

З протоколу засідання австро-угорського уряду 7 липня 1914 р. (Conrad von Hotzendorff F. Aus meiner Dienstzeit. 1906-1918. Bd IV. — Wien: Berlin, 1924. — S. 51)

«Кайзер сказав мені, що ми можемо розраховувати на цілковиту підтримку Німеччини. На думку кайзера Вільгельма, не варто зволікати. Якщо між Австро-Угорщиною та Росією вибухне війна, Німеччина стане на нашу сторону. Буде шкода, якщо ми не скористаємося ситуацією, яка всім нам на користь». З повідомлення австро-угорського посла в Берліні про зустріч з Вільгельмом II 5 липня 1914 р. (McAleavy Т. Modern World History. — Cambridge University Press, 1996. — P. 7)

Упродовж трьох тижнів після сараєвського вбивства ніхто ще не усвідомлював, що ось-ось розпочнеться війна. Заможні європейці звично проводили відпустки. У Берліні були переконані: якщо Росія виступить на стороні Сербії, вона все одно програє, проте не були певні, чи воюватиме Велика Британія.

2. Стратегічні плани ворогуючих сторін

Кожна з великих держав мала власні геополітичні інтереси в майбутній війні.

Хоча Британія й була членом Антанти, юридично вона не брала на себе зобов’язання воювати на стороні Росії та Франції. Криза поглиблювалась, і чимало англійських урядовців уважали за потрібне заявити, що в разі війни Британія неодмінно битиметься разом з Росією та Францією. Вони сподівалися, що це налякає австрійців і німців та відверне війну. Однак британський уряд не наважувався зробити офіційну заяву. Натомість він намагався уникнути війни шляхом переговорів з Німеччиною.

28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. У відповідь Росія оголосила спочатку часткову, а потім і загальну мобілізацію. Німеччина вирішила, що це недружній крок щодо німецького народу й зажадала її відміни. Росія проігнорувала вимогу.

1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. Цей день офіційно вважається датою початку Першої світової (або Великої) війни.

3 серпня Німеччина оголосила війну Франції; наступного дня німецькі війська вторглися в нейтральну Бельгію.

4 серпня війну Німеччині від свого імені та від імені своїх домініонів (Канади, Ньюфаундленду, Австралії, Нової Зеландії) оголосила Велика Британія. З-поміж британських домініонів лише Південна Африка не вступила у війну (африканери, які в англо-бурській війні боролися проти Британії, симпатизували Німеччині).

6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії.

• Проаналізуйте діаграму. Який висновок Ви можете зробити про військовий потенціал країн Антанти й Троїстого союзу?

Співвідношення сил між Антантою і Троїстим союзом на початку війни

• Геополітичні інтереси — інтереси, пов’язані з намірами домінувати й панувати в стратегічно важливих регіонах світу або й у всьому світі за рахунок ослаблення інших держав.

• Перша світова війна (1914-1918) — глобальний збройний конфлікт, у якому брали участь 38 держав із населенням 1,5 млрд осіб.

Плани ведення бойових дій у разі війни

Початок війни супроводжувався посиленням войовничих настроїв у країнах Антанти й Троїстого союзу. Граючи на струнах патріотизму й шовінізму, політики закликали нації згуртуватися й забути про внутрішні конфлікти. Тих, хто активно виступав проти війни, її прихильники вбивали (наприклад, французького соціаліста Ж. Жореса).

• Розгляньте фотографії. Що, на Вашу думку, спільного в настроях, які панували в серпні 1914 р.? Чим пояснюється така реакція населення на оголошення війни? На що люди сподівалися?

Відправлення німецьких вояків на Західний фронт. Фото. 1914 р.

Відправлення французьких вояків на Західний фронт. Фото. 1914 р.

• Шовінізм — пропагування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, поширення ідей національної переваги, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

3. Фронти війни та характеристика основних воєнних кампаній. Бойові дії в 1914 р.

Основними театрами бойових дій були: Західний та Східний фронти (відповідно, на західному й східному кордонах Німеччини), другорядні фронти — північ Італії, Балкани, Османська імперія та німецькі колонії.

На Західному фронті розпочалися бойові дії. Німецькі війська, згідно з розробленим у 1905 р. планом («план Шліффена»), оминувши оборонні споруди на франко-німецькому кордоні, уторглися в Бельгію та Люксембург.

На розгром Франції, оборонна політика якої була побудована на неприступності французького кордону, відводилося не більше місяця. Потім німецькі війська планувалося перекинути на Схід і завдати поразки Росії. Проте німецькі дивізії наразилися на «незапланований» опір Бельгії (зокрема, фортець Любеж та Антверпен), а тим часом французи вступили в Ельзас-Лотарингію й рушили на Берлін. Ціною надзусиль французьку армію вдалося зупинити, і німецькі війська, захопивши Бельгію та Північну Францію, досягли р. Марни.

На початку вересня німці, зламавши опір франко-англо-бельгійських дивізій, були вже за 25 км від Парижа. Темпи наступу сповільнилися. Несподівано армії Антанти під командуванням французького генерала Ж. Жоффра перейшли в контрнаступ і відкинули німців до р. Ени.

На початку вересня 1914 р. у битві на р. Марні п’ять німецьких армій (900 тис. осіб) зазнали поразки від п’яти французьких армій та англійського експедиційного корпусу (разом понад 1 млн осіб). Німці відступили, і фронт стабілізувався по лінії м. Іпр (Північна Бельгія) — м. Верден (Франція). Усього в битві загинуло й було поранено майже 600 тис. осіб.

«Яким би не був остаточний результат [битви], достатньо вже того, що боротьба триває, щоб англійські та французькі війська мали час переформуватися в тилу й просунутися вперед».

Моріс Палеолог, посол Франції в Росії (Царская Россия во время мировой войны. — М., 1923. — С. 122)

Битва на р. Марні (1914)

На Східному фронті в середині серпня 1914 р. дві російські армії прорвались у Східну Пруссію. Через неузгоджені дії російських генералів німецькі війська оточили російські армії й розбили їх у битві під Танненбергом. Росія втратила всю артилерію, 20 тис. осіб загинуло, а 92 тис. потрапило в полон. У середині вересня росіяни відступили зі Східної Пруссії.

У серпні-вересні між австрійськими й російськими військами відбулася Галицька битва, у якій з обох сторін брали участь 1,5 млн осіб. У Галичині був сформований легіон Українських січових стрільців (УСС). Українські легіонери успішно воювали в складі австрійської армії й особливо відзначилися в боях на горі Маківці в Карпатах навесні 1915 р.

Наприкінці серпня 1914 р. дві російські армії почали наступ у Галичині, прориваючись до Львова. Кількісно менші австрійські війська мусили відступити. Водночас дві австро-угорські армії перейшли в наступ проти росіян між річками Віслою й Бугом. Австрійський наступ успішно розвивався на території Польщі, але через ускладнення ситуації в Галичині його вимушено зупинили.

Маючи в Галичині суттєву військову перевагу над австрійськими арміями, росіяни вийшли до передмістя Львова. Місто оголосили відкритим, і 3 вересня росіяни без бою ввійшли в нього. Розпочалася 10-місячна російська окупація.

• Який висновок на підставі оцінок іноземного сучасника тих подій можна зробити про поведінку російських окупантів на українських землях?

«Коли наприкінці 1914 р. австрійці були змушені залишити Буковину й більшу частину Галичини, російські окупанти вчинили нечуваний терор... Уніатських (греко-католицьких. — Авт.) священиків... переслідували як бунтівників. Митрополита А. Шептицького заслали до Сибіру. Найтяжче було в 1915 р., коли російські війська, відступаючи, грабували села... убили тисячі місцевих жителів, а багатьох запхали до залізничних вагонів і відправили за Волгу конати на чужині».

Герман Гуммерус, фінський історик, посол Фінляндії в Україні в 1918-1919 рр. (Україна в переломні часи. Шість місяців на чолі посольства в Києві/пер. з фін. — К.: Вид-во Київського ун-ту, 2004. — С. 29)

• Розгляньте поштову листівку. Як Ви вважаєте, це австрійська чи російська листівка? Поясніть, за якими ознаками Ви визначили країну її походження.

Сцена нічного бою під час облоги Перемишля. Поштова листівка. Жовтень 1914 р.

Австрійці відступали по всій лінії фронту, і до кінця вересня російські війська окупували більшу частину Галичини та всю Буковину. В облогу було взято укріплену фортецю Перемишль.

Однак виснажені боями росіяни не зуміли прорватися на територію Німеччини. Сили австрійської армії на Східному фронті також були підірвані. Австрійці могли вистояти лише за німецької підтримки. Провину за свою поразку в Галичині австрійська влада покладала, зокрема, і на українців. За звинуваченням у шпигунстві на користь Росії декілька тисяч українців потрапили до австрійських концентраційних таборів Талергоф і Терезин.

У жовтні 1914 р. німецько-австрійські війська почали наступ на Варшаву, а також у Карпатах, завдяки чому вдалося визволити частину території Галичини. Остаточно Галичина й Львів були звільнені влітку наступного року.

На Балканах серби відволікли на себе значні сили австрійців під Белградом. 1 листопада 1914 р. до Центральних держав (Німеччини й Австро-Угорщини) приєдналася Туреччина. Вступ у війну Туреччини зміцнив стратегічно важливий Середній Схід. До того ж турки відкрили для німецького флоту Босфор, що дало кораблям змогу атакувати російські порти та флот на Чорному морі.

З кінця літа 1914 р. почалася позиційна, або, як її ще називали, «траншейна», «сидяча» чи «окопна», війна. У просочених вологою окопах гинуло від хвороб набагато більше солдатів, ніж від куль противника.

Воєнні дії на фронтах Великої війни велися не тільки в Європі, айв Африці, тихоокеанських колоніях, на Далекому Сході. Наприкінці серпня 1914 р. з метою завоювання німецьких колоній у Китаї у війну на стороні Антанти вступила Японія. Восени японці захопили китайське місто Циндао. Також вони окупували Каролінські, Маріанські й Маршаллові острови.

Загалом воєнна кампанія 1914 р. завершилася на користь Антанти. Німцям не вдалося досягнути головної мети — завдати блискавичної поразки Франції з подальшим перенаправлениям військ проти Росії. Австрійці зазнали поразки в Галичині й Сербії, турецькі війська — у Східній Туреччині.

4. Кампанія 1915 р.

На другий рік війни німецьке командування перейшло на Західному фронті до стратегічної оборони. Навесні німці завдали поразки російським військам біля Мазурських озер та остаточно витіснили їх зі Східної Пруссії. У травні 1915 р. німецько-австрійські війська прорвали російську оборону на чималій ділянці південного флангу російського фронту й до осені зайняли Польщу, Галичину та частину Білорусі й Балтії. Російська армія зазнала значних людських втрат.

У 1915 р. боротьба Антанти й Центральних держав за залучення нових союзників поширилася на Італію. Хоча вона й була членом Троїстого союзу, але з початком війни оголосила про свій нейтралітет. Німці й австрійці були роздратовані тим, що італійці не виконують умов Троїстого союзу й не квапляться зі вступом у війну.

• Позиційна війна — війна, у якій збройна боротьба ведеться переважно на відносно стабільних фронтах з розбудованою системою фортифікаційних споруд. Військово-політична та стратегічна обстановка залишаються стабільними впродовж тривалого періоду.

• Розгляньте німецьку листівку. Як Ви думаєте, напис на ній іронічно натякає на особливості італійського характеру (мінливий, як і погода) чи показує ставлення до надійності Італії як союзника? На чому, на Ваш погляд, хотів наголосити художник, одягнувши в німецьку військову форму дитину?

Німецька листівка. 1914 р.

(Напис угорі: «То що там італійці пишуть про сьогоднішню погоду?»).

Позиція Італії залежала від того, хто запропонує їй більші територіальні надбання, тому вона одночасно вела переговори як з Антантою, так і з Центральними державами. Наприкінці квітня 1915 р. Італія підписала таємний Лондонський договір з Великою Британією, Францією та Росією й зобов’язалася через місяць відкрити новий фронт. У травні вона офіційно вийшла з Троїстого союзу й оголосила війну Австрії. її То ж до Німеччини, то до серпня 1916 р. Італія формально перебувала з нею в мирі.

Вступ у війну на стороні Антанти Італії — досить слабкої у військовому плані країни — не призвів до краху Німеччини та її союзників. Так само нічого не змінило й приєднання до Центральних держав у жовтні 1915 р. Болгарії.

«Стаття 4. За мирним договором Італія отримає Трентино, Цизальпійський Тіроль ... Трієст, графства Горицу й Градиску, усю Істрію...

Стаття 5. Італія отримає також провінцію Далмацію...

Стаття 8. Італія отримає ... острови Додеканеза...

Стаття 11. При відшкодуванні військових витрат цієї війни Італія отримає частку, яка відповідатиме її зусиллям і жертвам».

З Лондонського договору 1915 р. (https://wwi.lib.byu.edu/index.php/The_Treaty_of_London_(1915))

У результаті боїв на р. Ізонцо (1915-1917) австрійські дивізії повністю блокували італійську армію, яка зазнала значно масштабніших утрат, ніж австрійці. Чергова битва на р. Ізонцо, відома як битва при Капоретто, закінчилася перемогою австрійської армії. Проте згодом переможці були відкинуті й після битви при Вітторіо Венето остаточно відступили.

У 1915 р. на Західному фронті війська загрузли в малярійних болотах і гинули від артилерійських снарядів. Викопавши окопи й траншеї, вони вичікували. Було збудовано розгалужену систему ходів, гірські дороги й залізниці, прокладено телефонні лінії. Жодного серйозного прориву не було; битви повторювалися: друга битва, нар. Іпрі (квітень-травень 1915 р.), друга битва в Шампані (вересень-листопад 1915 р.). Серйозну спробу атакувати німці здійснили в травні 1915 р. в районі м. Іпра, уперше застосувавши хімічну зброю — хлорний газ. Унаслідок газової атаки загинуло понад 5 тис. британських і французьких вояків, а ще 10 тис. отруїлися. В історії цей епізод було названо «чорним днем біля Іпра».

Верденська битва (1916)

Могила французького солдата на полі бою під Верденом. Фото. 1916 р.

З початку 1916 р. німецька армія впродовж багатьох місяців намагалася прорвати фронт французьких військ поблизу м. Вердена. За час боїв французи таємно перекинули сюди майже 190 тис. солдатів і 25 тис. т військових вантажів. Командувач обороною міста маршал А. Ф. Петен отримав наказ за всяку ціну утримати Верден. Місто було врятоване ціною загибелі французької армії. Значних втрат зазнала й німецька армія. На полі бою загинуло понад 700 тис. французьких і німецьких солдатів. Під Верденом зазнав фіаско німецький стратегічний план кампанії 1916 р. — швидким ударом вивести Францію з війни.

На Балканах війська німецького блоку розбили сербську армію й захопили Белград; болгарські й турецькі війська зазнали невдачі в Греції. Англійські й французькі війська, порушивши нейтралітет Греції, висадились у м. Салоніках. У 1916 р. тут було створено «тимчасовий уряд» Греції; король Константин, якому англійці та французи оголосили блокаду, залишався в Афінах.

Армія Османської імперії виявилася сильнішою. Війська з Австралії, Нової Зеландії та Британії зазнали невдачі у важких боях проти турків на Галліпольському півострові.

5. Воєнні події 1916 р.

Мужність захисників Вердена додала впевненості британським військам. Генерал Д. Гейг сподівався, що наступ нар. Соммі стане вирішальним і змусить Німеччину капітулювати. Упродовж тижня на німецькі позиції було скинуто понад 50 тис. т боєприпасів. 1 липня 1916 р. англійці та французи пішли шеренгою в наступ і стали ідеальними мішенями для німецьких кулеметників.

У середині серпня вперше в історії воєн була проведена танкова атака: англійці задіяли понад три десятки бойових машин, з них до німецьких окопів дійшло трохи більше половини. І хоча танки просувалися зі швидкістю пішохода, німецька піхота була приголомшена цими небаченими страховиськами.

Безплідні атаки англійців і французів затягнулися до листопада. Війська союзників загрузли в багнюці, а німці відступили на заздалегідь підготовлені позиції. У цій битві англійці втратили 400 тис., французи — 200 тис., німці — 800 тис. солдатів та офіцерів.

Коли на Західному фронті йшли запеклі бої під Верденом, на Східному фронті російська армія під командуванням генерала О. Брусилова в червні 1916 р. прорвала лінію оборони австрійських і німецьких військ. Утративши 1,5 млн осіб, німці й австрійці залишили Львів і Чернівці. За півтора тижні боїв росіяни просунулися тільки на кількадесят кілометрів. Німецьке командування зняло з-під Вердена шість дивізій і кинуло їх проти російської армії. До жовтня 1916 р. німці зупинили російський наступ. У серпні у війну на стороні Антанти вступила Румунія. Щоправда, невдовзі румунська армія зазнала поразки від болгарських і турецьких військ, які захопили Бухарест.

6. Війна на морі. Підводна війна

1914 рік. Багато поколінь британців виховувалося на історіях про переможні походи королівського флоту. Швидкісний британський флот викликав захоплення у співвітчизників. У 1914 р. масштабні бойові дії велися лише в Південній Атлантиці. Тут німецька ескадра під командуванням адмірала М. фон Шпеє знищила два британські судна біля узбережжя Чилі, однак у грудні 1914 р. біля Фолклендських островів корабель адмірала був потоплений британцями.

Наприкінці 1914 р. німецький флот зосередився в Балтійському морі й контролювався англійцями з морської бази Скапа Флоу. Моря стали вільними від німецьких надводних кораблів, а підводна війна ще не розпочалася.

1915 рік. Британія та Німеччина вели запеклу боротьбу на морі. Майже одночасно з воєнними діями на суходолі Британія розпочала морську блокаду Німеччини. Хоча блокада порушувала міжнародне морське право, вона виявилась ефективною. Британський флот патрулював міжнародні води, щоб запобігти проникненню в них німецьких кораблів і підводних човнів, та охороняв нейтральні судна.

Німці зробили ставку на підводні човни. їхні субмарини намагалися перерізати лінії постачання між Північною Америкою й Великою Британією. Німці нападали на торгові судна часто без попередження, що позбавляло екіпажі шансів на порятунок.

У 1914-1915 рр. активність німецьких підводних човнів була невисокою. Полювання на транспортні й пасажирські судна, торпедні атаки мали переважно психологічний вплив. У травні 1915 р. німецький підводний човен затопив пасажирський лайнер «Лузітанія», який ішов із Нью-Йорка до Ліверпуля. Загинуло майже 1200 осіб, серед яких було 128 громадян США.

Загибель німецького судна, торпедованого німецькими підводниками. Ілюстрація з журналу. 1915 р.

Британський крейсер «Честер», пошкоджений в Ютландській битві. Фото. 1916 р.

1916 рік. Після протестів США з приводу потоплення «Лузітанії» Німеччина пообіцяла не атакувати пасажирські лайнери. Не довіряючи цим обіцянкам, Британія все ж почала озброювати свої торгові судна.

Спроба німецького флоту в травні 1916 р. прорвати британську морську блокаду біля півострова Ютландія в Північному морі зазнала невдачі. Це було повномасштабне зіткнення головних сил англійського й німецького флотів, у якому взяли участь понад 250 кораблів. Битва не принесла перемоги жодній із сторін. Хоча німці завдали англійцям більших утрат, ніж зазнали самі, і втекли, німецький міф про те, що «вирішальна» битва може різко змінити хід війни, був розвіяний.

1917 рік. На початку року Німеччина, аби завадити доставці вантажів на острови, поновила торпедні атаки із субмарин і перейшла до політики необмеженої підводної війни. Вона прагнула взяти під контроль морські шляхи союзників, перш ніж США переправлять морем свої війська для участі у війні на Європейському континенті. Німецьке командування планувало знищити до 40 % торгового флоту Великої Британії, що мало б спричинити в країні голод, а отже, підвищити шанси Німеччини на перемогу.

Наприкінці лютого 1917 р. було офіційно розпочато необмежену підводну війну. Гинув кожен четвертий корабель, що залишав британський порт. Єдиною можливістю протидіяти німецьким субмаринам був конвой: група кораблів рухалась у супроводі потужних військових крейсерів і британських і французьких підводних човнів.

Протягом лютого-квітня 1917 р. німецькі підводні човни знищили понад 1000 торгових кораблів, 100 бойових надводних суден і 178 підводних човнів противника. Усього за роки війни вони потопили 2500 британських і французьких кораблів.

У жовтні 1917 р. в Німеччині була ухвалена програма, якою передбачалося будівництво сотень підводних човнів. Проте часу на її втілення в життя вже не було. Починаючи з осені 1917 р. англійці й американці спільно збудували багато нових кораблів замість утрачених Британією, а наприкінці року спустили на воду субмарини, які були кращі за німецькі.

Наслідки необмеженої підводної війни

1 серпня 1914 р. — початок Першої світової війни.

4 серпня 1914 р. — уторгнення німецьких військ у Бельгію та Люксембург.

Серпень 1914 р. — російський наступ у Східній Пруссії та Галичині.

Початок вересня 1914 р. — битва на р. Марні.

Травень 1915 р. — вступ у війну Італії на стороні Антанти; поразка й відступ російських військ із Галичини.

Лютий-грудень 1916 р. — битва під м. Верденом.

Травень 1916 р. — Ютландська морська битва.

Червень-листопад 1916 р. — битва на р. Соммі.

1. Поясніть історичні поняття «геополітичні інтереси», «позиційна війна».

2. Чи вважаєте Ви, що Перша світова війна була неминучою? Які аргументи можете навести на підтвердження своєї точки зору? Чи можете Ви назвати країни, чия політика свідчила про бажання уникнути війни?

3. Які із взаємних претензій країн-членів Троїстого блоку й Антанти могли бути, за наявності доброї волі цих країн, усунуті? Запропонуйте механізм взаєморозуміння заради збереження миру в тих умовах.

4. Використовуючи історичні карти атласу та підручника (с. 15, 19), охарактеризуйте основні битви 1914-1916 рр.

5. Проаналізуйте умови таємного Лондонського договору (с. 18). Якими, на Ваш погляд, були причини вступу Італії у війну на стороні Антанти?

6. Як Ви вважаєте, Верденська битва це: а) героїчна сторінка європейської, насамперед французької, історії; б) трагедія, що спіткала німців і французів; в) інший варіант? Обґрунтуйте Ваш висновок.

7. Які, на Вашу думку, цілі переслідувало німецьке командування, оголошуючи необмежену підводну війну? Чи вважаєте Ви, що в умовах війни норми міжнародного права не повинні «зв’язувати руки» воюючим країнам? Як Ви ставитеся до тези «переможців не судять»?