Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Полянський - Нова програма

Узагальнення до розділу III «Провідні держави світу в міжвоєнний період»

Етапи міжвоєнного періоду та їхні характерні ознаки

Післявоєнне відновлення

(1919-1921)

• Нестабільний економічний розвиток.

• Криза перевиробництва 1920-1922 рр.

• Посилення державного втручання в економічне життя.

• Дестабілізуючий вплив більшовицької Росії на політичну ситуацію в країнах Південно-Східної Європи та Азії.

• Збереження суперечностей між країнами, незважаючи на існування Версальської системи й Ліги Націй.

Етап стабільного економічного розвитку

(1922-1928)

• Прогрес Німеччини у відродженні післявоєнної економіки завдяки плану Юнга.

• Сталі темпи економічного розвитку провідних країн, особливо США.

• Розвиток масового виробництва.

Світова економічна криза

(1929-1933)

• Охопила всі країни з ринковою економікою. Найбільше постраждали США. Тоталітарні країни (СРСР та Італія) меншою мірою відчули вплив кризи.

• Зумовила посилення державного втручання в економічне життя та регулювання соціальних відносин.

Подолання наслідків світової кризи

(1934-1939)

• Більшість країн, за винятком тоталітарних держав (Італії, СРСР, Німеччини) та Японії — країн, що готувалися до військової експансії та переділу світу, — у другій половині 1930-х років перебувала в стані тривалої депресії.

Отже, у провідних демократичних країнах відбулася структурна перебудова економіки. Основну роль почало відігравати масове виробництво. Широко впроваджувались елементи раціоналізації виробництва й механізація, стандартизація, конвеєрні лінії. З поглибленням кризових явищ в економіці посилювалося державне управління.

Після безладу й розрухи, породжених Першою світовою війною та революціями, у середині 1920-х років розпочався період стабілізації, який характеризувався спадом революційного руху, піднесенням економіки, послабленням зовнішньополітичних суперечностей.

Було подолано політичну кризу, пов’язану з німецькими репараціями. Німеччина звільнялася від значної частини виплат, США та Велика Британія надали їй кредити й країна швидко відбудовувалася.

Високі темпи промислового розвитку Франції пояснювалися великими репараціями з Німеччини (до 9 млн марок золотом), використанням саарського вугілля й лотаринзької руди, дешевої робочої сили в колоніях.

Великій Британії не вдалося повернути свою колишню могутність.

Економічне зростання США в 1920-х роках назвали епохою «процвітання» Америки.

Порівняно стабільний та динамічний розвиток післявоєнної світової економіки закінчився восени 1929 р., коли розпочалася «Велика депресія». Основними її причинами стали монополізація виробництва, відсутність державного регулювання.

Світова економічна криза, розпочавшись у США, швидко охопила Європу й увесь світ. Вона тривала майже десятиліття. Економіка багатьох країн опинилася на межі банкрутства.

Міжвоєнний період — це також період утвердження тоталітарних режимів: комуністичного, фашистського й нацистського. Тоталітарні режими традиційно поділяють на «ліві» (Росія) і «праві» (Німеччина, Італія). Екстремістський характер тоталітарних ідеологій перетворив європейську політику на арену гострих конфліктів, що вибухнули наприкінці 1930-х років.

Ліга Націй була спробою налагодити стабільні й відкриті міжнародні відносини, що унеможливило б нову війну. Проте вона не мала важелів впливу на політику агресивних держав і тому не змогла запобігти новій масштабній війні.

Однак міжвоєнний період — це не тільки кризи, загострення міжнародних відносин та інші негативні явища. Величезні жертви, яких зазнала Європа в роки Першої світової війни, змусили людей згадати про вічні цінності: турботу про рідних і близьких, цінування власного життя. Незворотним став процес зрівняння в правах жінок і чоловіків; жінки дедалі активніше брали участь у політичному й громадському житті.