Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Гісем - Нова програма

Основні поняття і терміни

Авторитаризм — державний лад, для якого характерні режим особистої влади, диктаторські методи управління за допомогою репресивного апарату й соціальної демагогії.

Анексія — насильницьке приєднання, захоплення, утримання однією державою території або частини території іншої держави.

Антисемітизм — одна із форм національної нетерпимості, яка виражається у ворожому ставленні до єврейського народу і прагненні обмежити його права.

Аншлюс (приєднання, союз) — ідея об'єднання Австрії з Німеччиною; анексія Австрії Німеччиною 12—13 березня 1938 р.

Біржа — торговельно-фінансовий заклад ринкової економіки, який регулює оптовий ринок товарів, цінних паперів та іноземної валюти. Фондова біржа здійснює операції із цінними паперами.

Бліцкриг («блискавична війна») — теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього й швидкого просування в глиб країни.

Блокада — військова, політична або економічна ізоляція чи оточення держави (її частини), групи держав, їхніх збройних сил, насильницьке порушення їхніх зовнішніх зв'язків із метою примусити виконати вимоги організаторів блокади.

Вашингтонська конференція 1921—1922 рр. — конференція, на якій вирішували питання обмеження озброєнь і співвідношення сил між державами на Далекому Сході, що склалося після Першої світової війни.

«Воєнний комунізм» — внутрішня політика радянської влади, запроваджена в роки громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави й будівництва комунізму.

Гандизм — соціально-політичне та релігійно-філософське вчення, розроблене М. Ганді, що стало ідеологією національно-визвольного руху в Індії.

Геноцид — повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними чи релігійними ознаками (вважається одним із найтяжчих злочинів проти людства).

Геополітика — концепція, за якою на політику держав визначальний вплив мають географічні чинники: просторове розташування, розмір території, забезпеченість природними ресурсами й кількість населення.

Гетто — спеціальна частина міста, яку виділяли для примусового поселення певної групи людей за расовими, національними або релігійними ознаками.

Гібридна війна — війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх суперечностей і конфліктів із подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії (як правило, за допомогою звичайної війни).

Голокост (у перекладі з давньогрецької — всеспалення) — планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни.

Декларація — офіційна заява або нормативний документ, призначений для повідомлення офіційних осіб.

Демілітаризація (роззброєння) — ліквідація військових укріплень і споруд на певній території, а також заборона тримати на цій території збройні сили на підставі договору між зацікавленими державами (у міжнародному праві).

Демілітаризована зона — визначена міжнародною угодою територія, де заборонено тримати війська, озброєння, зберігати старі та споруджувати нові укріплення й військово-промислові підприємства.

Джаз — напрямок легкої музики, що виник на основі народних ритмів афроамериканців.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, групи, яка спирається на силу й певну державну структуру.

«Диригентство» (від слова «диригент») — назва, що використовувалася щодо політики державного регулювання економіки на основі принципів кейнсіанства у Франції.

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна, політична).

Імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази, яка забезпечить заміну імпортної промислової продукції на продукцію власного виробництва.

Інвестиції — довгострокові вкладення капіталу в економіку з метою отримання доходу.

Індустріальна революція — процес докорінних якісних змін, пов'язаних із формуванням індустріального суспільства.

Інтегральний націоналізм — різновид націоналізму, прибічники якого вважають ліберальні цінності застарілими, висувають на перше місце національні інтереси певної спільноти й виступають за рішучі й беззастережні дії для їх реалізації.

Інформаційна революція — процес докорінних якісних змін, пов'язаних із формуванням інформаційного суспільства (того, де інформаційні технології та засоби масової комунікації відіграють провідну роль).

Капітуляція — особливий вид нерівноправних договорів, що фіксують привілейований режим для іноземних осіб порівняно з громадянами держави перебування.

Колабораціонізм — співробітництво урядів, окремих осіб з окупаційною владою.

Колективізація сільського господарства — об'єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, засновані на колективній власності на засоби виробництва.

Комунізм (від латин. communis та фр. communisme — спільний, загальний) — політична ідеологія, заснована на ідеї суспільства загальної рівності та свободи, суспільної власності на засоби виробництва та безгрошового перерозподілу майна.

Контрибуція — плата, що накладається на переможену державу на користь держави-переможниці, а також примусовий збір матеріальних цінностей із населення окупованої місцевості, який здійснюють переможці.

Корпоративна держава — у фашистській Італії: одна з державних форм авторитарного режиму.

Ксенофобія — вороже, нетерпиме ставлення до всього чужого, іноземного.

Латифундія — велике землеволодіння.

Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена на Паризькій конференції 1919—1920 рр. із метою розвитку співробітництва, досягнення безпеки й миру між народами. Проіснувала до 1946 р.

«Лінія Керзона» — умовна назва східного кордону Польщі, визнаного Антантою 8 грудня 1919 р. після завершення Першої світової війни та розпаду Російської імперії. Назва походить від імені автора пропозиції британського дипломата Дж. Керзона.

Меджліс — назва законодавчо-представницького органу (парламенту) низки країн (Іран, Азербайджан), народів (меджліс кримських татар), а також узагалі народних зборів, переважно в арабських та ісламських країнах.

Мілітаризація (озброєння) — підпорядкування економіки, політики й суспільного життя держави військовим цілям.

Модернізм — течія в мистецтві XX ст., якій властиві поєднання різних стилів і революційні перетворення засобів виразності.

Мюзикл — музично-сценічна вистава, у якій поєднуються різні види мистецтва (музика, хореографія, театр, опера).

Науково-технічна революція — процес докорінних якісних змін у техніці й технології виробництва, перетворення науки на безпосередню виробничу силу.

Нацизм (націонал-соціалізм) — назва фашизму в гітлерівській Німеччині. Для його ідеології характерні реваншизм, расизм, шовінізм та антикомунізм.

Націоналізм — ідеологія та політика, основою яких є ідея винятковості національних пріоритетів і національної зверхності, трактування нації як вищої форми суспільства.

Національно-визвольний рух — боротьба поневолених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

«Новий курс» (дослівно «нова угода») — заходи, запроваджені адміністрацією президента США Ф. Рузвельта з метою подолання «великої депресії» в 1933—1940 рр.

Опозиція — партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або панівною думкою та висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблеми.

Пакт — угода між суспільними інститутами або державами про спільні дії.

Плебісцит — опитування громадян, як правило, із метою визначення долі відповідної території. У деяких країнах (наприклад у Франції) є синонімом референдуму. Із юридичної точки зору процедури плебісциту й референдуму збігаються.

Праведник народів світу — почесне звання, що надає держава Ізраїль неєвреям за рятування єврейського населення від знищення нацистами під час Голокосту.

Пропаганда — діяльність, спрямована на друковане й усне поширення та роз'яснення певних ідей із метою формування бажаного світогляду, уявлень, емоційного настрою та впливу на поведінку людей.

Ратифікація — процес надання юридичної сили документу (наприклад договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін. До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили та не обов'язковий для нератифікованих сторін.

Регент — у монархічних державах: тимчасовий правитель, який виконує обов'язки глави держави замість монарха.

Режим «санації» — авторитарний режим на чолі з Ю. Пілсудським, встановлений в умовах кризи парламентської системи й польської державності. Він базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко організуватися. Влада відверто зневажала сенат і сейм, подаючи тимчасові успіхи в економіці як власні заслуги.

Реквізиція — примусове вилучення (за певну плату, на відміну від контрибуції) майна громадян, підприємств або установ.

Репарації — повне або часткове відшкодування державою завданих нею збитків іншій або іншим державам у грошовій чи іншій формах. Виплата репарацій передбачається в мирному договорі після закінчення війни.

Санітарний кордон — поняття, що використовується в геополітиці для визначення системи держав, об'єднаних для створення бар'єру між державами, взаємодія яких становить небезпеку для інших.

Світова війна — організована збройна боротьба між державами, у якій брала участь більшість країн світу.

Сегрегація — політика примусового відокремлення якої-небудь групи населення за расовою або етнічною ознакою; один із видів расової дискримінації.

Система колективної безпеки — сукупність спільних дій держав із метою здійснення захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз.

Тоталітаризм — форма правління, за якої державна влада деспотично контролює всі сфери життя суспільства (економіку, політику, культуру, приватне життя громадян тощо).

Тотальна війна — війна, де використовуються всі засоби для знищення противника, в тому числі мирного населення.

Фашизм — соціально-політичні рухи, ідеологія та державні режими тоталітарного типу. Протиставляє інститутам демократії так званий «новий порядок» і гранично жорстокі засоби його встановлення.

Шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, для якої характерна пропаганда непереможності й винятковості своєї нації, її зверхності над усіма іншими.