Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Гісем - Нова програма

РОЗДІЛ І. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА. ВІЙНА ТА РЕВОЛЮЦІЇ

§2. Початок Першої світової війни

1. Коли утворилися Троїстий союз та Антанта? Які держави входили до цих угруповань? 2 Які міжнародні конфлікти та кризи відбувалися на початку XX ст.?

1. Причини Першої світової війни й цілі воюючих держав. Перша світова війна розпочалася 1 серпня 1914 р. і тривала до 11 листопада 1918 р.

Перша світова війна розпочалася між вісьмома європейськими державами з населенням 732 млн осіб (із колоніями), що становило 44,2% населення планети. До кінця війни кількість її учасників досягла 33 держав (із 59 незалежних держав світу на той час) із населенням 1,5 млрд осіб. Так, війна охопила 87% населення земної кулі. Військові витрати держав-учасниць дорівнювали 208 млрд доларів, що в 10 разів перевищувало вартість усіх війн, які відбувалися з 1793 до 1907 р.

До Першої світової війни призвело загострення суперечностей між провідними державами світу на початку XX ст. Щороку зростали їхні видатки на озброєння, шовіністична пропаганда розпалювала національну ворожнечу й ксенофобію. Правлячі кола все більше схилялися до здійснення загарбницьких планів силою зброї, постійно виникали нові міжнародні конфлікти. Характерним явищем тогочасних міждержавних відносин стало формування системи «озброєного миру», коли держави накопичували величезну кількість озброєння, вважаючи його найкращою гарантією збереження миру.

Між провідними державами світу загострювалися економічні суперечності, боротьба за ринки збуту продукції та джерела сировини, спричинені їхніми геополітичними інтересами. Поглиблювалося протистояння між двома угрупованнями європейських держав — Антантою та Центральними державами (або Четверним союзом, попередником якого був Троїстий союз). Особливої гостроти набув конфлікт інтересів Великої Британії та Німеччини. Ініціаторами розв’язання війни виступили правлячі кола Німеччини та Австро-Угорщини.

Шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, для якої характерна пропаганда непереможності й винятковості своєї нації, її зверхності над усіма іншими.

Ксенофобія — вороже, нетерпиме ставлення до всього чужого, іноземного.

Геополітика — концепція, за якою на політику держав визначальний вплив мають географічні чинники: просторове розташування, розмір території, забезпеченість природними ресурсами й кількість населення.

2. Липнева криза 1914 р. і початок війни. Приводом до початку Першої світової війни став австро-сербський конфлікт. 28 червня 1914 р. у боснійському місті Сараєві сербський студент (боснійський серб) Гаврило Принцип, член таємної організації «Млада Босна», що боролася за об’єднання всіх південнослов’янських народів, убив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда.

Ерцгерцог був головнокомандувачем армії Австро-Угорщини й прибув до Сараєва для участі у військових маневрах, що мали відбутися на кордоні із Сербією саме 28 червня. Для сербського народу це був день національного трауру — вшанування сербів, що загинули в битві з турками на Косовому полі в 1389 р. Сербські націоналістичні кола сприйняли візит ерцгерцога як образу. Німецький імператор Вільгельм II запропонував австро-угорському імператору Францу Йосифу використати вбивство в Сараєві як привід для оголошення війни Сербії.

Убивство ерцгерцога Франца Фердінанда та його дружини Софії Хотек 28 червня 1914 р.

Яку інформацію про австро-сербський конфлікт можна отримати за ілюстрацією?

23 липня австро-угорський уряд висунув Сербії вимоги, заздалегідь розуміючи, що вона їх відхилить. Для відповіді сербському уряду було надано 48 годин. У разі неприйняття його умов у повному обсязі Австро-Угорщина погрожувала розірвати із Сербією дипломатичні відносини. Сербія заявила, що погоджується на його умови, за винятком участі австрійської поліції у проведенні слідства щодо вбивства ерцгерцога на території Сербії. Австро-Угорщина розірвала дипломатичні відносини із Сербією, а 28 липня 1914 р. оголосила війну. У ніч із 28 на 29 липня відбулося артилерійське бомбардування столиці Сербії Белграда. Після цього події розвивалися досить швидко.

3. Вступ у війну великих держав. Нове «обличчя» війни. Перша світова війна, або «Велика війна», як її називають на Заході, відрізнялася від попередніх війн. По-перше, було використано нову зброю: танки, підводні човни, винищувачі, бомбардувальники, отруйні гази, далекобійні гармати, кулемети тощо. По-друге, війна набула тотального характеру. Фактично все населення воюючих країн було залучено до війни. На заводах, фабриках, у сільському господарстві замість мобілізованих чоловіків стали працювати жінки. Частину роботи виконували підлітки й літні люди, вважаючи це своїм патріотичним обов’язком.

Тотальна війна — війна, де використовуються всі засоби для знищення противника, у тому числі мирного населення.

Пропаганда — діяльність, спрямована на друковане й усне поширення та роз'яснення певних ідей із метою формування бажаного світогляду, уявлень, емоційного настрою та впливу на поведінку людей.

Війна перестала бути справою лише солдатів й охопила всі верстви суспільства. По-третє, з’явилася пропаганда війни: агітаційні плакати, листівки, афіші тощо. Вони створювали позитивний образ батьківщини й негативний — країни, із якою вона воювала. Пропаганда стала засобом «обробки» населення (виправдання дій влади, нагнітання масової ворожнечі стосовно осіб, що виступають проти неї). Усе частіше лунали заклики до знищення всього населення країни, із якою йшла війна, та представників цієї нації взагалі.

Театри бойових дій у Першій світовій війні

Назва фронту

Роки

Противники

Антанта та її союзники

Центральні держави та їхні союзники

Західний фронт

1914—1918 рр.

Велика Британія, Франція, Бельгія, США та ін.

Німеччина

Східний фронт

1914—1917 рр.

Росія

Німеччина, Австро-Угорщина

Італійський фронт

1915—1918 рр.

Італія, Велика Британія, Франція

Австро-Угорщина

Румунський фронт

1916—1918 рр.

Румунія, Росія

Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина

Кавказький фронт

1914—1917 рр.

Росія

Туреччина

Салонікський фронт

1915 р.

Сербія, Чорногорія

Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія

Балканський фронт

1917—1918 рр.

Франція, Греція, Сербія, Чорногорія

Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія

Месопотамський і Палестинський фронти

1914—1918 рр.

Велика Британія та її домініони

Німеччина, Туреччина

Африканський фронт

1914—1918 рр.

Війська держав Антанти

Німецькі колоніальні війська

Далекосхідний фронт

1914 р.

Японія, британські домініони

Німеччина

4. «План Шліффена». Майже за рік до початку війни начальник генерального штабу Німеччини Гельмут фон Мольтке подав імператору військово-оперативний план нападу на Францію та Росію, розроблений на основі плану бліцкригу його попередником генералом Альфредом фон Шліффеном. Г. фон Мольтке виходив із неминучості ведення війни на два фронти — проти Франції та Росії. При цьому головна ідея полягала в тому, щоб якомога швидше ліквідувати один із фронтів. Тривала війна загрожувала поразкою Німеччині, яка поступалася противникам людськими і матеріальними ресурсами.

Відповідно до «плану Шліффена», 85% усіх сил німецької армії були спрямовані на перший удар по Франції. Вони мали здійснити вторгнення на її територію через слабку нейтральну Бельгію на північ від Парижа в обхід основних сил французької армії. У результаті такого «непрямого удару» передбачалося оточити та знищити французьку армію, перш ніж Росія завершить мобілізацію своєї армії (за підрахунками німецького командування, для цього Росії було потрібно близько шести тижнів). Проти Росії до перемоги над Францією виставляли лише слабкий заслін. Після розгрому французької армії Німеччина мала спрямувати свої війська на Східний фронт і разом з Австро-Угорщиною під час «блискавичної війни» завдати нищівної поразки Росії.

Г. фон Мольтке, не змінюючи основу «плану Шліффена», дещо посилив лівий фланг Західного фронту і заслін проти Росії у Східній Пруссії. Однак це ослабило основне німецьке угруповання, що завдавало удару по Франції через Бельгію.

Бліцкриг («блискавична війна») — теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього й швидкого просування в глиб країни.

Генерал Альфред фон Шліффен

У чому полягав план війни, що був запропонований зображеним діячем?

5. Воєнні дії в 1914 р. 2 серпня 1914 р. німецька армія вторглася на територію Люксембургу, а через два дні — до Бельгії. Відповідно до плану бліцкригу, наступ мав завершитися перемогою до осені. 20 серпня німецька армія захопила столицю Бельгії Брюссель. Спроби опору жорстоко придушувалися.

До кінця серпня на 250-кілометровій ділянці франко-бельгійського кордону відбувалася запекла битва, що завершилася поразкою французької армії. Шлях на Париж для німецьких військ було відкрито. Французький уряд залишив столицю й переїхав до міста Бордо.

У цей же час дві російські армії під командуванням генералів П. Ренненкампфа та О. Самсонова розгорнули наступ у Східній Пруссії. Наприкінці серпня — на початку вересня німецька армія по черзі розгромила їх.

Більш успішними були дії російських військ Південно-Західного фронту (так російське командування називало Східний фронт), що діяли проти Австро-Угорщини й розгорнули наступ у Галичині. У Галицькій битві 18 серпня — 21 вересня 1914 р. брали участь 700 тис. російських і понад 830 тис. австро-угорських солдатів (до складу австро-угорської армії також входив підрозділ Українських Січових стрільців). Важкою проблемою було те, що у складі обох армій, які протистояли одна одній, воювали українці. Російські армії генералів М. Рузького та О. Брусилова захопили Львів і, розвиваючи наступ, взяли в облогу фортецю Перемишль. За результатами Галицької битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли до Карпатських перевалів. Галицька битва вперше продемонструвала військово-тактичні особливості Першої світової війни — переважання фронтальних бойових дій, що супроводжувалися величезними втратами обох сторін.

Галицька битва відкрила російським військам можливість здійснити наступ через Карпатські перевали на Угорщину або спрямувати удар через Польщу безпосередньо на Берлін. За наполяганням союзників російське командування обрало наступ на Німеччину. У той самий час німецьке командування зосередило війська для удару на Варшаву, щоб відволікти російську армію і допомогти австрійським союзникам. У результаті німецькі й російські війська зійшлися в зустрічному наступі на фронті в 300 км у районі Івангорода й Варшави. Маючи кількісну перевагу, російські війська розгромили дві армії противника. Шлях на Берлін та Відень було відкрито. Лише вмілі дії німецьких генералів П. фон Гінденбурга та Е. Людендорфа й величезні втрати змогли зупинити російські війська.

На Західному фронті німецькі війська підійшли до Парижа й форсували річку Марна. 5—12 вересня 1914 р. тут відбулася грандіозна битва. Німецьке командування, вважаючи, що французькі війська не здатні чинити опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачав «план Шліффена», а рухатися навпростець. Однак французька армія змогла швидко зосередити значні сили у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини паризького гарнізону, що внесли перелом у перебіг битви, були перекинуті до Марни на міських таксі. Це був перший в історії досвід використання автомобільного транспорту з військовою метою. До того ж напередодні два німецькі корпуси й дивізія були відправлені у Східну Пруссію, що ослабило німецьку армію. Французьким військам вдалося зупинити німецькі війська й перейти в наступ. За висловом французьких солдатів, відбулося «диво на Марні», у результаті якого Німеччина зазнала поразки. Проте головним результатом став провал плану бліцкригу.

Восени 1914 р. протягом двох місяців у Північній Франції тривали маневрові бої (їх іронічно назвали «біг до моря»), під час яких обидві сторони намагалися обійти противника з флангів. Німецьким військам не вдалося захопити жодного порту на французькому узбережжі. Урешті-решт установилася лінія постійного фронту завдовжки 700 км — від кордонів Швейцарії до протоки Ла-Манш.

Стабілізація лінії фронту й провал планів німецького командування стали стратегічним успіхом французьких і британських армій. Події осені 1914 р. свідчили про зміни в характері війни: якщо досі вона була маневровою, то тепер стала позиційною. Обидві сторони рили окопи, будували міцні земляні й бетонні укріплення, недоступні навіть для важкої артилерії. Поряд із ними встановлювалися кілометрові мінні поля й ряди колючого дроту. Противникам вистачило ресурсів, щоб збудувати ці укріплення, однак для їх подолання жодна сторона не мала необхідних людських і матеріальних резервів.

У ніч із 15 на 16 жовтня 1914 р. за сприяння турецького уряду німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» обстріляли міста Севастополь, Одесу, Феодосію й Новоросійськ. Антанта оголосила війну Османській імперії. Виник російсько-турецький Кавказький фронт, що простягався на 350 км. Спроби наступу турецької армії були невдалими. У Сарикамиській битві (грудень 1914 — січень 1915 р.) російські війська розгромили основні сили Туреччини.

Російська армія розгорнула наступ та увійшла на територію Туреччини. Турецьке керівництво, не визнавши власних прорахунків, заявило, що просуванню російської армії сприяє вірменський народ християнської віри, який живе у країні, і видало указ про його примусове виселення (депортацію) зі Східної Анатолії. У Туреччині відбулися жахливі за масштабами погроми та вбивства представників вірменського народу. Наприкінці 1915 р. із 2,1 млн вірменів у країні залишилося лише 600 тис. осіб. Цю депортацію вважають першим у XX ст. сучасним проявом масового геноциду.

У Палестині та Іраку виникли Палестинський і Месопотамський фронти, де турецька армія воювала з військами Великої Британії.

Геноцид — повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними чи релігійними ознаками (вважається одним із найтяжчих злочинів проти людства).

Запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття «шовінізм». 2. Які події стали приводом до початку Першої світової війни? 3. Коли розпочалася Перша світова війна? 4. Назвіть держави, які вели воєнні дії на Східному фронті. 5. Що таке «план Шліффена»? 6. Чиєю перемогою завершилася битва на Марні в 1914 р.?

7. Охарактеризуйте причини Першої світової війни й цілі держав-учасниць. 8. Укажіть конфлікт, який започаткував Першу світову війну. Поясніть, як він розгортався. Чи можна було його вирішити мирним шляхом? 9. Як відбувалося втягування великих держав у війну? 10. Охарактеризуйте бойові дії на фронтах Першої світової війни в 1914 р.

11. Простежте за картою перебіг воєнних дій у Європі в 1914 р. 12. Проведіть дискусію за проблемним питанням «Чи була Перша світова війна неминучою?». 13. Розпочніть складання хронологічної таблиці «Основні події Першої світової війни», зазначивши рік, перебіг подій і результати.

14. Чи поділяєте ви твердження, що в розв'язуванні Першої світової війни однаковою мірою винні всі великі держави? Обґрунтуйте свою точку зору. 15. Упродовж вивчення розділу виконайте навчальний проект: підготуйте збірку візуальних матеріалів (із короткими коментарями й підписами) про повсякденне життя на фронті та в тилу в роки Першої світової війни.